Рішення № 110519562, 28.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року Справа № 160/2534/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

07.02.2023р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у присвоєнні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни";

- зобов`язати відповідача присвоїти статус "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" - матері ОСОБА_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.03.2022р. на полігоні с. Стрій Яворівського району Львівської області, під час проходження військової служби, загинув її син - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та у відповідності до Витягу з протоколу засідання 18 Регіонально військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, протоколу №1638 від 01.09.2022 р. травма солдата ОСОБА_2 » ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків; вибухове руйнування тіла з обвугленням (13.03.2022)» - травма, яка призвела до смерті, так пов`язана із захистом Батьківщини. Після отримання наведеного протоколу позивач звернулась до відповідача з заявою про встановлення статусу члена сім`ї загиблого, проте, листом №6370 від 13.10.2022р. Управління соціальної політики Нікопольської міської ради повідомило позивача про те, що в наданих нею документах не визначено безпосередню участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та його загибель під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також і повідомлено позивача про те, що питання встановлення статусу загиблим під час бомбардування у Львові розглядається міністерством у справах ветеранів України за запитом Львівської державної адміністрації; документи позивача щодо встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України також будуть направлені на консультацію до Мінветеранів. Позивач вважає такі дії відповідача щодо відмови у присвоєнні їй статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" протиправними, так як наявні всі докази залучення ОСОБА_2 до заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, оскільки загинув ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок військових дій від вибухів та осколків і травма, яка призвела до смерті, так пов`язана із захистом Батьківщини. У запереченнях на відзив позивач посилається на ті ж самі обставини, що й у позові (а.с.47-48).

Ухвалою суду від 27.02.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.25).

16.03.2023р. засобами поштового зв`язку, на виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі посилаючись на те, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 23.09.2022р., яка зареєстрована 27.09.2022р. (додається), за встановленням статусу члена сім`ї загиблих (померлих) Захисників, до якої було додано наступні документи: свідоцтво про смерть; витяг ВЛК про встановлення причинного зв`язку зі смертю; акт за фактом отримання поранення та загибелі військовослужбовця; лікарське свідоцтво про смерть; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2022 про виключення із списків особового складу частини, проте, у складі наданих документів, був відсутній документ про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, тому у відповідача були відсутні підстави для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України; відповідач у своєму листі від 13.10.2022р. №6370 означив правові підстави для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, а також, те, що документи заявниці по встановленню даного статусу будуть направлені на консультацію до Мінветеранів; відповідачем було підготовлено до Міністерства у справах ветеранів України лист від 18.10.2022 №6371 з приводу права на встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, на який отримало відповідь Мінветеранів від 01.12.2022р. №8397/1.2/4.3-22, згідно якого для присвоєння статусу члена сім`ї загиблого необхідно додати довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, при цьому, з даним листом Мінветеранів позивача було ознайомлено і надано копію відповіді та запропоновано додати довідку про безпосередню участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, тому посилання позивача на те, що відповідачем листом від 13.10.2022р. відмовлено у присвоєнні їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України не відповідають дійсності; для присвоєння статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, передбаченого ст.10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у всіх пунктах Порядку №740 передбачається документ, який свідчить про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. У відповіді на заперечення проти відзиву на позовну заяву відповідач посилається на ті ж самі обставини (а.с.29-37,51-53).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній справі приймається 28.04.2023р. в межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 звернулась до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради із зверненням від 23.09.2022р., в якому просила розглянути надані копії документів для призначення їй статусу «Член сім`ї загиблого», до якої остання надала свідоцтво про смерть; витяг ВЛК про встановлення причинного зв`язку зі смертю; акт за фактом отримання поранення та загибелі військовослужбовця; лікарське свідоцтво про смерть; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.06.2022 про виключення із списків особового складу частини, що підтверджується змістом копії відповідного звернення, наявної у справі (а.с.41).

Листом №6370 від 13.10.2022р. Управління соціальної політики Нікопольської міської ради повідомило позивача про те, що в наданих нею документах не визначено безпосередню участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та його загибель під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також і повідомлено позивача про те, що питання встановлення статусу загиблим під час бомбардування у Львові розглядається міністерством у справах ветеранів України за запитом Львівської державної адміністрації; документи позивача щодо встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України також будуть направлені на консультацію до Мінветеранів, що підтверджується змістом копії відповідного листа (а.с.10).

Окрім того, Управління соціальної політики Нікопольської міської ради звернулося до Міністерства у справах ветеранів України із листом від 18.10.2022 №6371, в якому просило для вирішення питання встановлення членам сім`ї ОСОБА_2 статусу передбаченого статтями 10 та 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розглянути надані документи та надати роз`яснення щодо правової можливості встановлення статусу, відповідно до ст. 10 та 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.42).

Відповідачеві була надана відповідь листом Мінветеранів від 01.12.2022р. №8397/1.2/4.3-22, згідно якого для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявниці до поданих документів необхідно додати довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, форма якої затверджена додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2022 № 1193) (а.с.43).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови у присвоєнні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни", у зв`язку з чим позивач просить відновити її права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов`язання відповідача присвоїти статус "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" - матері ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №3551).

За приписами ст.10-1 Закону №3551 визначено, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:

1) сім`ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;

2) сім`ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

3) сім`ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

4) сім`ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

5) сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Підставою для надання особам, зазначеним в абзаці п`ятому цієї статті, статусу сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є (але не виключно):

а) клопотання про надання статусу сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла. До клопотання додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону, що підтверджують участь загиблої (пропалої безвісти), померлої особи в антитерористичній операції;

б) витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

в) висновок судово-медичної експертизи.

До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать:

батьки;

один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;

діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015р. №740 було затверджено "Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" (далі - Порядок №740).

Відповідно до п. 1 Порядку №740, цей Порядок визначає процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

За приписами п. 2 Порядку №740 визначено, що статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, згідно з цим Порядком надається:

сім`ям осіб, які добровільно забезпечували (добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі провадили волонтерську діяльність за напрямами, визначеними абзацом дев`ятим частини третьої статті 1 Закону України Про волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

сім`ям осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

сім`ям осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною поліцією, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

сім`ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, військовослужбовців МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

сім`ям працівників підприємств, установ і організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 5 Порядку №740 передбачено, що для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.

Згідно п.6 Порядку №740 встановлено, що рішення про встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.

Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язком органів соціального захисту населення при вирішенні питання щодо можливості встановлення особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є прийняття рішення про надання або відмову у наданні такого статусу.

Так, як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду звернення позивача від 23.09.2022р., в якому вона просила розглянути надані копії документів для призначення їй статусу «Член сім`ї загиблого» (а.с.41), Управління соціальної політики Нікопольської міської ради було надано лист №6370 від 13.10.2022р., яким позивача було повідомлено про те, що в наданих нею документах не визначено безпосередню участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та його загибель під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також і повідомлено позивача про те, що питання встановлення статусу загиблим під час бомбардування у Львові розглядається міністерством у справах ветеранів України за запитом Львівської державної адміністрації; документи позивача щодо встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України також будуть направлені на консультацію до Мінветеранів, що підтверджується змістом копії відповідного листа (а.с.10).

Таким чином, із наведених вище встановлених судом обставин, можна дійти висновку, що рішення органу соціального захисту населення про встановлення або відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідачем не приймалося (таких доказів відповідачем суду не надано), що є порушенням вимог п.6 Порядку №740.

Також, факт того, що відповідачем не приймалося відповідного рішення про встановлення або відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України підтверджено і самим відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с.29-37).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що, не прийнявши відповідне рішення про встановлення або відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за зверненням позивача від 23.09.2022р., відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка не відповідає та суперечить вищенаведеним нормам Закону №3551 та Порядку №740.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення про встановлення або відмову у встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за зверненням позивача від 23.09.2022р., з урахуванням аналізу норм вищенаведеного законодавства, обставин справи встановлених судом та з урахуванням того, що приписи Порядку №740 чітко визначають необхідність прийняття органом соціального захисту населення відповідного рішення за заявою особи щодо встановлення їй такого статусу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення про встановлення або відмову у встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за зверненням позивача від 23.09.2022р., суд приходить до висновку, що відповідач, вчинивши наведену бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення вищенаведеною бездіяльністю відповідача прав та інтересів позивача на належний розгляд її звернення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення про встановлення або відмову у встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за зверненням позивача від 23.09.2022р., вийшовши таким чином за межі позовних вимог позивача, з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Між тим, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у присвоєнні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" задоволенню не підлягають, оскільки проаналізований судом зміст листа від 13.10.2022р. №6370, який позивач вважає відмовою, не містить жодних посилань на відмову у наданні позивачеві відповідного статусу, а саме: у ньому наведені роз`яснення щодо вказаного питання та зазначено, що після отримання відповіді від Мінветеранів її буде повідомлено додатково (а.с.10).

Наведений аналіз змісту вказаного листа свідчить про те, що відповідач вказаним листом не відмовляв у присвоєнні позивачеві статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни", тому у цій частині протиправні дії відповідача відсутні, у зв`язку із чим у задоволенні вказаної частини позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Також і не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача присвоїти статус "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" - матері ОСОБА_1 , оскільки у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення про встановлення або відмову у встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за зверненням позивача від 23.09.2022р., та з урахуванням повноважень суб`єкта владних повноважень щодо вирішення даного питання саме шляхом прийняття відповідного рішення, а, відповідно, є дискреційними повноваженнями відповідача, та суд не може їх підміняти у даному випадку, є саме зобов`язання відповідача розглянути звернення позивача від 23.09.2022р. щодо встановлення їй статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні та вимог Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2015р. №740.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління соціальної політики Нікопольської міської ради на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №32528798800006279466 від 07.02.2023р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 536 грн. 80 коп., виходячи із розрахунку: 1073,60 грн./2 (а.с.4,13а).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Управління соціальної політики Нікопольської міської ради щодо не прийняття рішення про встановлення або відмову у встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України за зверненням ОСОБА_1 від 23.09.2022р.

Зобов`язати Управління соціальної політики Нікопольської міської ради (53211, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Отаманська, 2; код ЄДРПОУ 26136955) розглянути звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 23.09.2022р. щодо встановлення їй статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні та вимог Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2015р. №740.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної політики Нікопольської міської ради (53211, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Отаманська, 2; код ЄДРПОУ 26136955) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп. (п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва