Рішення № 110510501, 26.04.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/30743/21

2/760/1918/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що 04 грудня 2020 року поліцейським Управління патрульної поліції в м. Києві Існюк В.В. щодо нього було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3516084. Відповідно до цієї постанови він був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КпАП України та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 гривень.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року задоволено його позов до поліцейського роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Існюк В.В., третя особа Департамент патрульної поліції про скасування постанови, закриття провадження у справі.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на його користь 46129 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року відповідача Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Києві замінено на Департамент патрульної поліції.

Представником Департаменту патрульної поліції подано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову.

Зазначено, що судом у рішенні від 07 липня 2021 року не було визначено, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності було здійснено шляхом вчинення неправомірних дій інспектора під час здійснення ним службових обов`язків. Тобто будь-яких порушень зі сторони інспектора встановлено не було. Інспектор, розглядаючи справу, діяв у межах повноважень, встановлених законом. Зазначене спростовує факт заподіяння позивачу будь-якої шкоди внаслідок дій інспектора. Також, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди відповідачем та не обґрунтовано розмір суми компенсації, яку він просить стягнути. Позивач не вказує за яких обставин чи якими діями або бездіяльністю відповідача заподіяна моральна шкода. Крім того, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру та не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Крім того, не погоджується з визначеною позивачем сумою витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що така сума є неспівмірною з заявленими вимогами та виконаною адвокатом роботою.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 грудня 2020 року поліцейським Управління патрульної поліції в м. Києві Існюк В.В. щодо позивача було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3516084. Відповідно до цієї постанови позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КпАП України та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 гривень.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року постанову серії ЕАН № 3516084 від 04 грудня 2020 року скасовано.

Рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ч. 7 ст. 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини 5, 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач посилається на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та зазначає, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, позивач хоч і потребував докладати додаткових зусиль та витрачати час для відновлення своїх прав, проте останнім не надано доказів заподіяння моральної шкоди та наявності вини працівників Департаменту патрульної поліції чи протиправності дій, причинного зв`язку між рішеннями, діями або бездіяльністю працівників департаменту і шкодою, не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди такими діями відповідача.

Таким чином, сам факт звернення позивача до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішенням інспектора, він у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 312/262/18.

Суд вважає, що сам факт скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не свідчить про реальне завдання особі моральної шкоди.

У такому випадку, особа може й не нести моральні переживання, оскільки наявність таких переживань чи страждань носить індивідуальний характер для кожної особи.

Таким чином, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Разом з тим, позовна заява не містить жодного посилання на те, в чому саме полягали моральні переживання чи страждання позивача, їх обсяг, а також не доведено та навіть не вказано, за яких обставин чи якими діями або бездіяльністю відповідача заподіяна позивачу моральна шкода при вирішенні питання про накладення на нього штрафу.

За таких обставин, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про необхідність відшкодування йому моральної шкоди не знайшли своє підтвердження.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 23, 1176 ЦК України, ст. 56 Конституції України, статтями 2, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: