Ухвала суду № 110506698, 26.04.2023, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3706/23

1-кс/296/1425/23

УХВАЛА

Іменем України

26 квітня 2023 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

слідчого ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

власника майна ОСОБА_5

адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі клопотання прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , подане в межах кримінального провадження внесеного 19.09.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015060190000555 про арешт майна

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду із вказаним клопотанням в обґрунтування якого зазначив, що слідчим управління проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015060190000555 відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 19.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.09.2015 року близько 22 год. 40 хв. на ділянці місцевості поблизу р. Тетерів у м. Коростишеві, неподалік від вул. Пролетарської, невстановлені особи чоловічої статі із застосуванням насильства та погроз його застосування, задоволили свою статеву пристрасть неприродним шляхом з неповнолітньою ОСОБА_7 , 1999 р.н.

У зв`язку із вищевказаним, з метою всебічно, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, надання їм належної правової оцінки та прийняття законного процесуального рішення у передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки 21.04.2023 слідчим СУ ГУНП в Житомирській області на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира за №296/2607/23 від 23.03.2023, проведено обшук приміщення кв. АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: - ноутбук марки «acer» моделі N18Q13, с/нNXHG4EV0109260DF207600; - мобільний телефон марки «iPhone» моделі А1778 у корпусі чорного кольору; - мобільний телефон марки «iPhone» моделі А1688 у сірого чорного кольору; - флеш-накопичувач «Mydent»; - флеш-накопичувач «Transcend micro SD»; - накопичувач «Transcend» моделі TS1TSJ25M3S; - макбук Pro моделі А2337 у корпусі рожевого кольору; - макбук Pro моделі А2338 у корпусі сірого кольору; - мобільний телефон марки «iPhone 11» у корпусі червоного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; - мобільний телефон марки «iPhone 12» у корпусі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Таким чином у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучене майно може бути використане як доказ в скоєнні вказаного кримінального правопорушення тому просить накласти арешт.

Прокурор та слідча в судовому засіданні клопотання підтримали та просили задовольнити.

Власник та його адвокат в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання. Зазначили, що вилучене майно не має жодного відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки куплене значно пізніше від дня його скоєння. Також власник майна зазначила, що техніка використовується нею у роботі на містить електронні цифрові підписи, тому арешт вказаного майна сильно обмежить її права.

Суд заслухавши сторін, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вважає за необхідне зазначити наступне.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98. КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 173. КПК України слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Приписами ч.10 ст.170 КПК України визначено, зокрема, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст.170 КПК України).

Так, судом встановлено, що 21.04.2023 слідчим СУ ГУНП в Житомирській області на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира за №296/2607/23 від 23.03.2023, проведено обшук приміщення кв. АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: - ноутбук марки «acer» моделі N18Q13, с/нNXHG4EV0109260DF207600; - мобільний телефон марки «iPhone» моделі А1778 у корпусі чорного кольору; - мобільний телефон марки «iPhone» моделі А1688 у сірого чорного кольору; - флеш-накопичувач «Mydent»; - флеш-накопичувач «Transcend micro SD»; - накопичувач «Transcend» моделі TS1TSJ25M3S; - макбук Pro моделі А2337 у корпусі рожевого кольору; - макбук Pro моделі А2338 у корпусі сірого кольору; - мобільний телефон марки «iPhone 11» у корпусі червоного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; - мобільний телефон марки «iPhone 12» у корпусі чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Постановою слідчого ОСОБА_3 від 21.04.2023 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого за погодженням з прокурором, який звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

В клопотанні про накладення арешту прокурор посилався на те, що вилучені речі є доказом злочину, однак, слід зазначити, що у клопотанні прокурор вказує лише на ймовірну причетність ОСОБА_8 , який проживає за місцем проведення обшуку, до вчиненого кримінального правопорушення, доказів того, що йому оголошено про підозру також надано не було. Також, слідчому судді не надано доказів, що вилучене майно належить останньому.

Також, слідчий суддя зазначає, що в ухвалі про проведення обшуку, яка стала підставою для вилучення майна та накладення на нього арешту слідчим зазначено, що проведеними заходами встановлено групу осіб, які за попередньою змовою вчинили статевий акт проти волі ОСОБА_7 неприроднім способом, а саме: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому в витягу з ЄРДР не зазначено наслідку розслідування кримінального правопорушення, хоча в клопотанні вказано про встановлення причетних осіб до вказаного правопорушення, а тому доводи органу досудового розслідування суперечать обставинам, що мають обов`язково відображатися у витягу ЄРДР.

Слід заначити, що стороною обвинувачення не надано доказів, що вилучені речі були предметом вчинення злочину або зберегли на собі сліди його вчинення.

Будь-яких фактів, які б свідчили про наявність сукупності підстав (чи розумних підозр) вважати, що власник майна причетна до вказаних у клопотанні незаконних дій, органом досудового розслідування не наведено та не підтверджено.

Визнання вилученого майна речовими доказами також не може бути безумовною підставою для його арешту.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження в частині, що стосується прав і свобод особи, повинно відповідати не тільки загальним вимогам, зазначеним у відповідних статях Кримінального процесуального кодексу України, а і нормам викладеним у Конституції України та рішеннях Європейського суду з прав людини.

За таких обставин стороною обвинувачення не доведена виправданість у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно, а тому слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частин тимчасово вилученого майна.

Керуючись статтями 98, 170-172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , подане в межах кримінального провадження внесеного 19.09.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015060190000555 про арешт майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1