Ухвала суду № 110499464, 27.04.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 2/759/1123/23

ун. № 537/2681/22

27 квітня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Державної виконавчої служби Святошинського району міста Києва Василевського Андрія Миколайовича, Державної казначейської служби України в особі Управління Державного казначейства в Святошинському районі міста Києва про стягнення збитків, завданих незаконними діями (бездіяльністю) та стягнення моральної шкоди при невиконанні рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до начальника Державної виконавчої служби Святошинського району міста Києва Василевського Андрія Миколайовича, Державної казначейської служби України в особі Управління Державного казначейства в Святошинському районі міста Києва про стягнення збитків, завданих незаконними діями (бездіяльністю) та стягнення моральної шкоди при невиконанні рішення суду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.11.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання (а.с. 28).

У підготовчі судові засідання 08.12.2022 року, 26.01.2023 року, 01.03.2023 року позивач не з`явився, про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

27.02.2023 року позивач ОСОБА_1 електронною поштою подала клопотання, про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції (а.с. 78).

Ухвало Святошинського районного суду м. Києва від 28.02.2023 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Державної виконавчої служби Святошинського району міста Києва Василевського Андрія Миколайовича, Державної казначейської служби України в особі Управління Державного казначейства в Святошинському районі міста Києва про стягнення збитків, завданих незаконними діями (бездіяльністю) та стягнення моральної шкоди при невиконанні рішення суду - відмовлено через не відповідність поданого клопотання вимогам ст. 212 ЦПК України (а.с. 79).

Ухвало Святошинського районного суду м. Києва від 01.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд на 27.03.2023 року (а.с. 82).

06 березня 2023 року до Святошинського районного суду м. Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючого судді Ключника А.С. (а.с. 86-87).

В обґрунтування згаданої заяви, заявником зазначено, що суддею відхилено її клопотання про участь у справі в режимі відео конференції, що на думку заявника свідчить про упередженість головуючого.

Ухвало Святошинського районного суду м. Києва від 24.03.2023 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Ключника А.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Державної виконавчої служби Святошинського району міста Києва Василевського Андрія Миколайовича, Державної казначейської служби України в особі Управління Державного казначейства в Святошинському районі міста Києва про стягнення збитків, завданих незаконними діями (бездіяльністю) та стягнення моральної шкоди при невиконанні рішення суду.

Матеріали цивільної справи ун.№537/2681/22 за позовом ОСОБА_1 до начальника Державної виконавчої служби Святошинського району міста Києва Василевського Андрія Миколайовича, Державної казначейської служби України в особі Управління Державного казначейства в Святошинському районі міста Києва про стягнення збитків, завданих незаконними діями (бездіяльністю) та стягнення моральної шкоди при невиконанні рішення суду передано до канцелярії Святошинського районного суду м. Києва для здійснення автоматизованого розподілу заяви про відвід іншому судді відповідно до ст. 33 ЦПК України.

Протоколом автоматизовано розподілу справи між суддями від 24.03.2023 року визначено головуючого суддю Єросову І.Ю. для розгляду заяви про відвід (а.с. 99-100).

Ухвало Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2023 року (головуючий суддя Єросова І.Ю.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Ключника А.С. (а.с. 103-104).

У судове засідання 27.03.2023 року позивач не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвало Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2023 року визнано явку позивача ОСОБА_1 обов`язковою, у справі за її позовом до начальника Державної виконавчої служби Святошинського району міста Києва Василевського Андрія Миколайовича, Державної казначейської служби України в особі Управління Державного казначейства в Святошинському районі міста Києва про стягнення збитків, завданих незаконними діями (бездіяльністю) та стягнення моральної шкоди при невиконанні рішення суду (а.с. 109).

10.04.2023 року позивач ОСОБА_1 електронною поштою в черговий раз подала клопотання, про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції (а.с. 118-119).

Ухвало Святошинського районного суду м. Києва від 12.04.2023 року клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Державної виконавчої служби Святошинського району міста Києва Василевського Андрія Миколайовича, Державної казначейської служби України в особі Управління Державного казначейства в Святошинському районі міста Києва про стягнення збитків, завданих незаконними діями (бездіяльністю) та стягнення моральної шкоди при невиконанні рішення суду - повернуто заявнику (а.с. 121-122).

Вищезгаданою ухвалою суду позивачу роз`яснено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.03.2023 року визнано явку позивача ОСОБА_1 обов`язковою, у справі за її позовом до начальника Державної виконавчої служби Святошинського району міста Києва Василевського Андрія Миколайовича, Державної казначейської служби України в особі Управління Державного казначейства в Святошинському районі міста Києва про стягнення збитків, завданих незаконними діями (бездіяльністю) та стягнення моральної шкоди при невиконанні рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Окрім того, судом в черговий раз наголошено, що, як вбачається з поданого клопотання, позивачем не надано доказів направлення іншим учасникам справи (заінтересованій особі) копій клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, як це передбачено ч. 2 ст. 212 ЦПК України.

У судове засідання 27.04.2023 року позивач не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача - Державної виконавчої служби Святошинського району міста Києва у судове засідання 27.04.2023 року не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в особі Управління Державного казначейства в Святошинському районі міста Києва у судове засідання 27.04.2023 року не з`явився, та подав заяву про розгляд справи без участі їх представника (а.с. 106).

Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з наступного.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як визначено у ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічне положення закріплено у п. 3) ч. 1 ст. 257 ЦПК України, згідно якого, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз п. 3) ч. 1 ст.257 ЦПК України та положень ст. 223 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання. Тобто вказує на врахування судом поважності причин неявки позивача до суду та повідомлення про причини нявки. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив причин неявки, так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою п. 10 ч. 2 статті 2 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

З огляду на зазначене, вбачається, що позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, систематично не з`являвся в судове засідання та не надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За вищевикладених обставин, суд, з урахуванням строків розгляду справи, часу знаходження справи у провадженні суду, поведінки позивача щодо виконання ним свого обов`язку щодо явки в судове засідання, відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності, вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.

Норми частини п`ятої статті 223, як і норми статті 257 ЦПК України є імперативними, тобто, за наявності підстав, визначених у частині першій статті 257 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судом та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду.

На це вказує використання законодавцем в зазначених нормах права словосполучень «суд залишає позовну заяву без розгляду», «суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду», тобто йдеться про обов`язкове залишення позовної заяви без розгляду, обов`язкове постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду за наявності відповідних умов, а не віднесення цього питання до дискреційних повноважень суду.

Виходячи з мовленнєвого (текстового, граматичного) аналізу ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п. 3) ч. 1 ст. 257 ЦПК України, законодавцем в них не застосовано терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», які б могли вказувати на наявність в суду таких дискреційних повноважень при вирішенні питання про залишення позовну без розгляду за умов повторної неявки позивача.

У вказаній нормі Закону міститься лише один виняток, який полягає в тому, що за умов повторної неявки належним чином повідомленого позивача у судове засідання, справу може бути розглянуто, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Проте, як свідчать матеріали справи, заява такого змісту від позивача суду не подавалась, а відтак оскільки позивач не подавав заяви про розгляд справи за його відсутності, тому в суду немає підстав для розгляду справи по суті за його відсутності.

При цьому, суд зазначає, що залишення заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду з даною заявою.

Керуючись ст.ст. 44, 223, 257, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Державної виконавчої служби Святошинського району міста Києва Василевського Андрія Миколайовича, Державної казначейської служби України в особі Управління Державного казначейства в Святошинському районі міста Києва про стягнення збитків, завданих незаконними діями (бездіяльністю) та стягнення моральної шкоди при невиконанні рішення суду - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ключник А.С.