Ухвала суду № 110499098, 26.04.2023, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/1078/23

Справа № 754/9566/22

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2023 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Якименко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "ІНТЕРРАДІО", третя особа: ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суд з позовом про визнання трудових відносин припиненими. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25.10.2022, відкрито провадження по справі, вирішено призначити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 25.01.2023, вирішено призначити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з метою уникнення порушення прав учасників справи на справедливий розгляд. Призначено судове засідання на 27.02.2023.

27.02.2023 на електронну пошту суду надійшло клопотання від позивача ОСОБА_1 про перенесене судового засідання на іншу дату. Судом було задоволено клопотання та оголошена перерва на 03.04.2023.

Однак 03.04.2023 та 26.04.2023 позивач ОСОБА_1 , який повідомлявся належним чином про час та дату судових засідань (згідно довідки про доставку смс- повідомлення, доставлено 27.02.2023 о 17:46:51 та 03.04.2023 о 17:26:59 та на E-mail позивача, який зазначений в позові) не з`явився, заяви про поважність нез`явлення в судові засідання до суду не надходило. Заяви про розгляд справи у відсутності позивача або його представника до суду не надходило.

Інші учасники справи в судові засідання не з`являлись, повідомлялись належним чином, однак конверти повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому судом було здійснено оголошення про виклик в судові засідання на офіційному сайті "Судова влада України".

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого.

Однією з основних засад цивільного судочинства, у відповідність до ст. 2 ЦПК України, є неприпустимість зловживання процесуальних прав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частині 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частина 2 та 5 статті 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частина 1 статті 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, в їх системному зв`язку, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003 року).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, сторона позивача була належним чином повідомлена про всі судові засідання, є підтвердження про обізнаність розгляду справу у суді всіма учасниками справи.

Системний аналіз положень Цивільно-процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача/заявника до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача/заявника до суду. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд визнає, що позивач ОСОБА_1 , 26.04.2023 повторно не з`явився до суду без поважних причин. На порушення вимог чинного законодавства, сторона позивача неналежним чином користується наданими процесуальними правами, оскільки справа протягом тривалого часу, перебуває в провадженні Деснянського районного суду міста Києва.

Враховуючи, що в матеріалах справи недостатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає неможливим розгляд справи за відсутності сторони позивача, а також враховуючи відсутність підтвердження поважності причин неявки в судове засідання позивача, і дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду.

Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "ІНТЕРРАДІО", третя особа: ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими - залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 257 ч. 1 п.3 ЦПК України, заявник має право знову звернутись до суду з аналогічним позовом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.04.2023.

Суддя В.В. Бабко