Рішення № 110499068, 19.04.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/177/23

Справа №754/18050/21

РІШЕННЯ

Іменем України

19 квітня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Париста А.С.

за участі: представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення від спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) про встановлення факту окремого проживання подружжя, визнання особи такою, що втратила право користування житлом, відсторонення від спадкування, визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Позивача - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17.06.20 року, серія НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на квартиру загальною площею 55,9 кв. м., житловою площею 29,9 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Мати ОСОБА_2 , на час смерті проживала з нею та була власницею квартири по АДРЕСА_1 . За життя вона була в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (згідно свідоцтва про шлюб від 08.12.07р.). Мати позивача та її чоловік розійшлися та перестали проживати разом, однією сім`єю в 2015 році, коли вона почала хворіти на серце. Оскільки мати вже не могла турбуватись про свого чоловіка, а він відмовлявся доглядати за матір`ю, він прийняв рішення про виїзд на своє попереднє місце проживання до своїх родичів, в Житомирській області у нього залишився будинок та господарство. До травня 2015 мати з чоловіком, Позивач зі своїм чоловіком та їх дочка ОСОБА_4 проживали в квартирі по АДРЕСА_1 . Також Відповідач прописаний за цією адресою. В травні 2015 року ОСОБА_6 , серйозно захворіла, потрапила в лікарню з діагнозом митральний порок серця. Після цих подій мати розійшлась з колишнім чоловіком, він сказав, що хвора дружина не зможе як слід за ним доглядати, і він поїхав жити до родичів. Справа в тому, що мати потребувала відпочинку, вона довгий час працювала медсестрою, а її чоловік ніде не працював, грошей не надавав, за квартиру не оплачував. Внаслідок цих всіх подій та хвороби серця стався інсульт в 2019 році і мати була прикута до ліжка до самої смерті. В лютому 2017 в матері стався інсульт (Витяг з історії хвороби №17/639 від 11.02.17). У витягу зазначається діагноз: Гостре порушення мозкового кровообігу ішемічного характеру на тлі дисциркулярної енцефалопатії, гіпертонічної хвороби, церебрального атеросклерозу. Також зазначається, що хвора знаходиться в сопорі, тобто не в свідомості і контакт з хворою відсутній. Після інсульту в період догляду за матір`ю, згідно до медичної карти лікарями було зроблено наступні записи, які свідчать про те, що ОСОБА_6 була лежачою та потребувала догляду: 17.03.2017року-хвора знаходиться на постільному режимі, не піднімається, перевертається за допомогою родичів, на госпіталізацію видано направлення. 20.09.2017 року рекомендовано ліки спиронолактон, карведалол, варфарин, триофас, сирдалуд, тизалуд; 04.03.2018року - хвора лежача, перевертається за допомогою родичів, діагноз стан після ОНМК, комбінована митральна вада, нетримання сечі, кала, видана довідка ЛКК про потребу в санітарних виробах; 12.06.2019 року-стан стабільний, ліки приймає, знаходиться на постільному режимі за допомогою родичів, діагноз-стан після ОНМК ІБ Ш, атеросклероз, кардіосклероз, прописано ліки спиронолактон, карведалол видана довідка ЛКК про потребу в сангігієні, вправах. Згідно Довідки поліклініки Деснянського району № 2 №735 від 20.03.2017року ОСОБА_6 стан після ОНМК, комбінована вада стенозу, перебуває на постільному режимі, рекомендовано використання памперсів та пельонок. Згідно виписки з історії хвороби 15/5860 Клінічної лікарні №3 мати Позивача знаходилась на стаціонарному лікуванні з 05.05.15 до 13.05.15р з діагнозом комбінований мітральний порок серця. Відповідно до дослідження КТ головного мозку, проведеного лікарем ОСОБА_7 13.06.20 заключення: «старий очаг ишемии в правой лобно-височной подкорковой области. Атрофический процесс.» ОСОБА_2 зазначає, що доглядала за матір`ю коли вона була лежачою після інсульту. Годувала її, готувала їй їсти, прибирала, викликала лікарів, оплачувала ліки, реабілітолога, оплачувала страховку в Приватбанку. Відповідно до Договору з реабілітаційним центром ТОВ «МЦ Довіра»(37195461)№140317/2 від 17.03.2017року оплачувала послуги по реабілітації своєї матері абонемент « Дорослий » у вигляді 15 сеансів масажу, 15 занять ЛФК, 15 процедур та інше. Чеки на ліки додаю частково оскільки багато з них викинула, а частково збирала оскільки мені повідомили, що можна звернутись до депутата за відшкодуванням. Похоронні витрати після смерті матері також несла дочка ОСОБА_2 .. Також згідно Акту про надання ритуальних послуг №91/20 від 18.06.2020 року нею було заплачено 9040 грн. Відповідач в догляді своєї дружини, матері Позивача участі не приймав, грошові кошти на її догляд не надавав, квартиру не оплачував, в магазин за продуктами не ходив оскільки вже 6 років проживає в селі, на протязі яких стосунки з моєю матір`ю не підтримував. Догляд повністю здійснювала Позивачка та її чоловік, хоча грошей бракувало оскільки вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 2010 року народження та ОСОБА_3 2019 року народження. Коли мати померла, Позивач наголошує, що всі похоронні витрати також несла вона зі своїм чоловіком. Де зараз проживає колишній чоловік матері точно ОСОБА_2 не відомо, він з її сім`єю не підтримує стосунків, з 2015 року ні разу не приїжджав, його речей в квартирі не залишилось. На даний час в квартирі зареєстровані Позивач, її діти - малолітній ОСОБА_3 2019 року народження та ОСОБА_4 2010 року народження. Відповідач вже шість років не проживає з нами, не спілкується, стосунки з матір`ю перестав підтримувати ще з 2015 року, і він має своє житло в іншій області. Тому вважаю, що він втратив право на житло ще через пів року після свого від`їзду, тобто в 2016 році. А оскільки він не проживав на день смерті з матір`ю фактично, і має своє окреме житло, а також відмовився доглядати її тоді коли вона цього потребувала, не утримував її, не надавав гроші на ліки, вважаємо, що він повинен бути усунутий від спадщини матері у вигляді квартири, в якій проживає ОСОБА_2 зі своїми дітьми та чоловіком. Про те, що Відповідач не проживав однією сім`єю з матір`ю з 2015 року та не піклувався про неї можуть підтвердити свідки - сусіди: ОСОБА_8 , сусід, проживає АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 , АДРЕСА_3 . Крім того, на підтвердження факту не проживання однією сім`єю свідчить Акт, складений Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Маяк-6» від 28.12.2020р. про те, що Відповідач дійсно не проживає по АДРЕСА_1 з 2015 року. Згідно інформаційної довідки, наданій КП Київської міської ради «Київське міське БТІ» від 23.10.20р. квартира по АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_10 (прізвище ОСОБА_11 мати змінила на ОСОБА_12 в останньому шлюбі ) на підставі свідоцтва про право власності, виданого 13.12.04р. Головним управлінням житлового забезпечення КМДА (Наказ №1865-С від 08.10.2004) та зареєстровано в Бюро 20.12.04 за реєстровим №65/33315. Квартира була куплена моєю матір`ю за її кошти ще до шлюбу з Відповідачем. Після смерті ОСОБА_6 матері Позивача, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона звернулась до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_6 , а через шість місяців попросила нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на всю квартиру, однак приватним нотаріусом Кулініч Н.Ю. було відмовлено у видачі свідоцтва про права на спадщину померлої ОСОБА_6 на всю квартиру повністю. Свою відмову нотаріус аргументувала тим, що вона та Відповідач є спадкоємцями першої черги після смерті моєї матері, і на частину квартири може претендувати Відповідач, який залишився зареєстрованим в квартирі, де вона проживаю з сім`єю. З таким ОСОБА_2 не погоджується категорично, оскільки ОСОБА_5 з її матір`ю більше п`яти років не проживав, коли мати була прикута до ліжка ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, Відповідач не допомагав, гроші не надавав, за матір`ю доглядала я сама коли моя мати була прикута до ліжка, в безпорадному стані, оплачували квартиру ми з моїм чоловіком (квитанції додаються). Крім того, в квартирі прописані її різностатеві діти, які потребують нормальних життєвих умов та кожен-окремої кімнати, а в квартирі тільки 2 кімнати. Звернутись раніше до суду з вимогою про зняття з реєстрації Відповідача, ОСОБА_2 не могла, тому що була весь час зайнята малими дітьми та доглядом за матір`ю. При житті матері, вона пропонувала розлучитись Відповідачу, і збиралась подати до суду, однак не встигла цього зробити через інсульт та хворобу. Позивач у справі є спадкоємцем ОСОБА_6 першої черги за законом, яка прийняла спадщину, подавши заяву приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу. Відповідач заяву про прийняття спадщини не подав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року Позов ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту окремого проживання подружжя, визнання особи такою, що втратила право користування житлом, відсторонення від спадкування, визнання права власності - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

14 грудня 2021 року на виконання ухвали суду від 29 листопада 2021 року позивачем подано позовну заяву до ОСОБА_5 про усунення від спадкування.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення від спадкування. Призначено підготовче засідання по названій справі.

11 липня 2022 року представник позивача звернулась із клопотанням про забезпечення доказів в якому просила витребувати у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. спадкову справу, відкриту після смерті ОСОБА_6 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Своє клопотання заявник обґрунтував необхідністю отримання даних доказів для об`єктивного розгляду справи.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 серпня 2022 року клопотання задоволено та витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. завірену належним чином копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання даної ухвали суду, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. надіслала до суду належним чином завірену копію спадкової справи №14/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 .

11 жовтня 2022 року Позивачем подана заява про виклик свідків.

Протягом розгляду підготовчого розгляду справи сторона позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи у відсутності Відповідача.

Позивачем надано доповнення до позовної заяви, в яких позивач просила визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

У ході судового засідання були допитані свідки з боку позивача, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_9 , свекруха ОСОБА_2 пояснила, що подружжя ОСОБА_12 знала приблизно 13 років. З настанням хвороби ОСОБА_13 відповідач часто відмовлявся доглядати її. Неодноразово чула розмови померлої ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_5 , де остання просила про матеріальну допомогу та іншу допомогу від нього, але ОСОБА_5 відмовлявся. Також зазначила, що ОСОБА_5 не працював, ходив тільки з пляшкою пива, весь час казав що у нього немає грошей. На пропозицію працевлаштування були відмови. За життя ОСОБА_13 часто просила чоловіка, ОСОБА_5 піти працювати. Після інсульту, який стався у ОСОБА_13 , вона знову просила про матеріальну допомогу та просто фізично допомогти відвезти її на реабілітацію. Але весь час чула відмови. ОСОБА_12 казав що тапер у неї є зять і нехай він все робить. За реабілітацію дружини не платив, гроші завжди брав у неї. ОСОБА_9 підтвердила той факт, що ОСОБА_6 хотіла розлучитися з ОСОБА_14 . В 2015 році ОСОБА_5 , поїхав з квартири і більше туди не повертався. На похорони своєї дружини не приїхав, не телефонував та матеріальну допомогу на поховання не надав.

Свідок ОСОБА_8 , сусід який проживає у АДРЕСА_2 надав свої пояснення суду. ОСОБА_5 ніколи не бачив біля свої дружини ОСОБА_13 . Від ОСОБА_13 за її життя чув що, вона дзвонила до ОСОБА_15 та просила про допомогу але він відмовлявся. Працював тимчасово, жив за рахунок сім`ї. Гроші сім`ї не надавав. Під час хвороби ОСОБА_13 грошей та фізичну допомогу не надавав. ОСОБА_8 бачив, що ОСОБА_12 часто бував біля дружини але допомоги не надавав. Відмовляв у її проханнях посилаючись на свої проблеми. За місцем проживання ОСОБА_5 не бачив п`ять - сім років, комунальні послуги не сплачував, так як не мав грошей. За реабілітацію ОСОБА_16 платила її донька, ОСОБА_2 та іі чоловік, зять ОСОБА_13 . На похованні останньої ОСОБА_5 не було.

Вислухавши пояснення представника позивачки, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

За життя ОСОБА_6 була в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Позивачка ОСОБА_2 є донькою померлої ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6 , та є спадкоємицею І черги за законом після її смерті.

Відповідач ОСОБА_5 є чоловіком померлої ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_4 , що належала померлій на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності від 13.12.2004 року.

В установлений законом строк позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кулініч Н.Ю. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 14/2020.

Відповідно до довідки приватного нотаріуса КМНО Кулініч Н.Ю. від 19.11.2021 року було зазначено, що спадкоємцями майна у спадковій справі є не лише Позивач, ОСОБА_2 , а є також чоловік померлої ОСОБА_5 , але заяву про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про спадщину не подав. Однак є зареєстрованим за однією адресою з померлою ОСОБА_6 і вважається таким що прийняв спадщину фактично по факту реєстрації за однією адресою з померлою.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_2 вказує про те, що відповідач повинен бути усунутий від права на спадкування за законом, оскільки її мати ОСОБА_6 та її чоловік розійшлися та перестали проживати разом однією сім`єю в 2015 році, коли мати почала хворіти на серце. У лютому 2017 року в матері Позивача стався інсульт, перебувала тривалий час у безпорадному стані до дня своєї смерті, що підтверджується відповідними медичними документами, у зв`язку з чим потребувала постійного стороннього догляду. Проте відповідач протягом тривалого часу ухилявся від надання допомоги дружині. З того часу відповідач до матері не приїздив, не приймав участі в її лікування, не надавав їй матеріальної допомоги. Весь цей час хвороби матері позивачка повністю здійснювала догляд за нею, матеріально утримувала, придбавала необхідні продукти, ліки, допомагала в отриманні медичної допомоги.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно із статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року по справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року по справі № 756/11676/16-ц.

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається, як на підставу усунення відповідача від права на спадкування, на наявність обставин, визначених у ч. 3 ст. 1224 Цивільного кодексу України, а саме мотивує тим, що відповідач, як чоловік спадкодавця, проживав окремо від дружини, життям та здоров`ям дружини не цікавився, будучи обізнаним про стан здоров`я дружини, яка перебувала у важкому безпорадному стані тривалий час, не виконував своїх обов`язків, передбачених Сімейним кодексом України, не надавав матеріальну та фізичну допомогу, що дає підстави для усунення відповідача, як спадкоємця першої черги за законом, від права на спадкування майна після смерті дружини.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, у ОСОБА_6 , в лютому 2017 року стався інсульт що спричинив гостре порушення мозкового кровообігу ішемічного характеру на тлі дисциркулярної енцефалопатії, гіпертонічної хвороби, церебрального атеросклерозу, що підтверджується відповідними медичними документами.

Наявне захворювання свідчить про те, що з моменту розвитку гострого порушення мозкового кровообігу з 2017 року і до дня настання смерті ОСОБА_6 сама не спроможна була забезпечувати умови свого життя та потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування.

Також факт перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані та потребування у зв`язку з цим постійного стороннього догляду був доведений і показами допитаних судом свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Також доведений той факт, що відповідачем не надавалася фізична чи матеріальна допомога дружині, не перераховувалися грошові кошти на її лікування та утримання, не придбалися необхідні речі, не вирішувалися питання щодо отримання нею медичної допомоги.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено при розгляді справи, стороною позивача доведено наявність підстав для застосування ч. 5 ст. 1224 ЦК України, що давали б підстави вважати, що відповідач умисно ухилявся від надання допомоги своїй дружині, яка тривалий час хворіла і потребувала стороннього догляду та підтримки, оскільки жодних дій відповідачем вчинено не було.

Враховуючи викладене вище та встановлені у справі обставини, суд вважає, що є всі підстави для усунення відповідача від права на спадкування після смерті дружини ОСОБА_6

Що стосується позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, то слід зазначити наступне.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, спадковим майном є квартира АДРЕСА_4 , що належала померлій ОСОБА_6 ( ОСОБА_17 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності від 13.11.2004 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою або із застереженням. Спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття незалежно від часу прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 "Про судову практику у справах про спадкування" передбачено, що за наявності умов одержання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі, вимога про визнання права на спадщину в судовому поряду не розглядається, однак, коли нотаріус відмовляє в оформленні відповідного свідоцтва на певний об`єкт спадкування, то особа може звернутися до суду для вирішення даного питання за правилами позовного провадження.

З письмових матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 є спадкоємцем І черги за законом після смерті ОСОБА_6 .

Довідкою приватного нотаріуса Кулініч Н.Ю. від 19.11.2021 року було зазначено, що спадкоємцями майна у спадковій справі є не лише Позивач, ОСОБА_2 а є також чоловік померлої ОСОБА_5 , але заяву про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про спадщину не подав. Однак є зареєстрованим за однією адресою з померлою ОСОБА_6 і вважається таким що прийняв спадщину фактично по факту реєстрації за однією адресою з померлою.

Нотаріусом не вирішувалось питання оформлення спадкового майна - не було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, отже підстави для судового захисту даного права позивача відсутні, у зв`язку з відсутністю факту його порушення.

Крім того, суд вважає дану вимогу передчасною.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачкою наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для усунення відповідача від права на спадкування за законом.

В той же час, протягом судового розгляду справи стороною позивача не було доведено порушення, невизнання чи оспорювання відповідачем прав малолітніх дітей позивача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки онуки померлої ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, до спадкоємців першої черги не належать.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 328, 1216, 1233, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення від спадкування задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_5 (громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець села Мотовилівка, Любарського району, Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_3 ) від спадкування за законом майна померлої ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 27.04.2023 року.

Суддя: