Рішення № 110494254, 26.04.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/13352/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2023 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/13352/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаного речового майна за час проходження військової служби за контрактом за період з 28 листопада 2019 року по 03 вересня 2022 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаного речового майна за час проходження військової служби за контрактом за період з 28 листопада 2019 року по 03 вересня 2022 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та несплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 тисяч гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01 по 03 вересня 2022 року, виплата якої встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додатку винагороду в розмірі 30 тисяч гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01 по 03 вересня 2022 року, виплата якої встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та несплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1,6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виходячи із розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 на дату звільнення з Військової частини НОМЕР_1 - 03 вересня 2022 р.;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та несплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виходячи із розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 на дату звільнення з Військової частини НОМЕР_1 - 03 вересня 2022 р.;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та несплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку у зв`язку із вихованням 2-х дітей віком до 15 років за 2019 рік тривалістю 17 календарних діб, за 2020 рік тривалістю 17 календарних діб, за 2021 рік тривалістю 17 календарних діб, за 2022 рік тривалістю 10 календарних діб, виплата якої передбачена ст. 19 Закону України «Про відпустки»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку у зв`язку із вихованням 2-х дітей віком до 15 років за 2019 рік тривалістю 17 календарних діб, за 2020 рік тривалістю 17 календарних діб, за 2021 рік тривалістю 17 календарних діб, за 2022 рік тривалістю 10 календарних діб, виплата якої передбачена ст. 19 Закону України «Про відпустки», виходячи із розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 на дату звільнення з Військової частини НОМЕР_1 - 03 вересня 2022 р.;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та несплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв`язку із переміщенням ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_1 , виплата якої передбачена Наказом Міністерства оборони України від 05 лютого 2018 року №45 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв`язку із переміщенням ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_2 до Військової частини НОМЕР_1 , виплата якої передбачена Наказом Міністерства оборони України від 05 лютого 2018 року №45 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , з нею не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачено: грошову компенсацію за невикористане речове майно за час проходження військової служби за контрактом за період з 28.11.2019 по 03.09.2022; додаткову винагороду за період з 01 по 03 вересня 2022 встановлену постановою КМУ від 28.02.2022 №168; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік, передбачену наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, передбачену наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260; грошову компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку у зв`язку із вихованням 2-х дітей віком до 15 років за 2019-2022 роки, передбачену ст. 19 Закону України «Про відпустки»; підйомну допомогу у зв`язку із переміщенням, передбачену наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45.

Позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовляється виплатити відповідні компенсації у повному розмірі, у зв`язку з чим звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 26.09.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 07.10.2022 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачам встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

На адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що на виконання постанови КМУ від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, ОСОБА_1 нарахована та 25.10.2022 виплачена у розмірі 3000,00 грн. додаткова винагорода пропорційно часу проходження служби за період з 01 по 03 вересня 2022 року.

Відповідно до вимог діючого законодавства ОСОБА_1 нараховане та 25.10.2022 виплачене грошове забезпечення за вересень 2022 року, у тому числі: грошова компенсація за невикористану додаткову соціальну відпустку у зв`язку із вихованням дитини віком до 15 років за 2022 рік тривалістю 7 календарних діб - у розмірі 3330,50 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік, у розмірі 14273,60 грн. Виплата підтверджується платіжними дорученнями від 25.10.2022 №№ 271, 275 AT КБ «ПриватБанк», тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, зазначає, що 27.07.2022 ОСОБА_1 звернулася з рапортом до командира ВЧ НОМЕР_1 , в якому просила, виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, при цьому, в змісті рапорту не зазначила про наявність жодної з підстав, визначених у п.6 Наказу №30, та не надано жодних підтверджуючих документів, таким чином, ОСОБА_1 не виконала усі необхідні дії з метою отримання матеріальної допомоги, зокрема, не подала за підпорядкуванням рапорт про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із зазначенням у ньому конкретних причин для такої виплати, визначених у п. 6 Наказу №30, а також до рапорту не додала відповідні документи.

Верховний Суд у постанові від 11.07.2019 №807/1920/16, від 21.05.2020 №807/1652/16 дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є додатковим видом одноразового грошового соціально забезпечення військовослужбовців. Керівникам державних органів надається право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується виключно за наявності коштів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №810/3476/16.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку за 2019-2021 роки, зазначає, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.05.2022 №64 ОСОБА_1 зарахована до списків особового складу, тому, між позивачем та ВЧ НОМЕР_1 правовідносини виникли з 01.05.2022, а тому ВЧ НОМЕР_1 не є зобов`язаною за позовними вимогами щодо нарахування та сплати грошових зобов`язань, які виникли під час проходження ОСОБА_1 військової служби за 2019, 2020 та 2021 роки у ВЧ НОМЕР_3 , яка належить до іншого роду військ, тому зазначені вимоги до ВЧ НОМЕР_1 , задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про не нарахування та невиплату грошової компенсації невикористаного речового майна під час проходження військової служби за контрактом за період з 28.11.2019 року по 03.09.2022 року, зазначає, що п. 15 розділу III Інструкції №232 встановлено, що у разі переведення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, для подальшого проходження служби до інших Міністерств та відомств військовослужбовцю за попереднім місцем служби видається речове майно, яке належало до видачі за строками носіння на день переведення. У випадках, коли за новим місцем служби (при переведенні в межах Збройних Сил) встановлено форму одягу іншого зразка, військовослужбовцю за попереднім місцем служби речове майно не видається, а виписується атестат на речове майно, отримане до дня виключення його зі списку військової частини. За новим місцем служби військовослужбовець забезпечується речовим майном на підставі речового атестата з урахуванням попередньо виданого речового майна з дня включення його до списку особового складу військової частини.

Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 визначено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Військова частина НОМЕР_1 з 24.04.2022 відповідно до бойового розпорядження вищого командування військової частини НОМЕР_4 від 24.04.2022 №47/ТРО вибула до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », залучена і бере безпосередню участь в угрупуванні об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

ОСОБА_1 призначена на посаду та розпочала службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.05.2022, тобто під час дії воєнного стану та коли військова частина входила до складу угрупованнях військ (сил), які безпосередньо беруть участь у бойових діях, а тому на неї розповсюджуються обмеження викладені в розділі V Інструкції №232.

Отже, право на грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі, залежить від певних обставин проходження самої служби, наявність яких у позивача має бути підтверджена належними доказами.

Окрім того, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби. Місцем військової служби позивача військова частина НОМЕР_1 була лише у період з 01.05.2022 по 03.09.2022, натомість позивачем заявлені вимоги за період з 28.11.2019 по 03.09.2022.

Щодо нарахування та виплати підйомної допомоги у зв`язку із переміщенням ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 05 лютого 2018 року №45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2018 року за № 247/31699, у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.

Пунктом 2 Положення визначено, що право на отримання підйомної допомоги для військовослужбовців виникає на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду. Пунктом 5 Положення встановлено, що підйомна допомога в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім`ї військовослужбовця виплачуються після реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за місцем військової служби (проживання) військовослужбовця відповідно до наказу командира військової частини із зазначенням нарахованої суми виплат, який видається на підставі рапорту військовослужбовця.

З огляду на вказані норми вбачається, що основним обов`язковим критерієм призначення підйомної допомоги законодавством встановлено переїзд військовослужбовця і членів його сім`ї в інший населений пункт.

Відповідно, право військовослужбовця на отримання підйомної допомоги та відповідні зобов`язання військової частини виникають з моменту його переїзду з одного населеного пункту в інший.

Поряд із цим, відповідно наданої позивачем ОСОБА_1 довідки №47371 Про реєстрацію місця проживання особи, виданої Львівською міською радою, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 та з 14.04.2009 не змінювалось. Будь-яких документів щодо зміни нею та членами її сім`ї місця проживання, ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , а також до позовної заяви не надано.

Судом встановлені наступні обставини:

28.11.2019 між ОСОБА_3 та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_5 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового на три роки.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_6 , ОСОБА_4 проходила військову службу в різних військових частинах, а саме:

- з 28.11.2019 по 02.03.2020 у Військовій частині НОМЕР_5 ;

- з 03.03.2020 по 22.02.2022 у Військовій частині НОМЕР_3 ;

- з 23.02.2022 зарахована до списків Військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №39 від 22.02.2022, старшого солдата ОСОБА_1 вважати такою, що справи та посаду здала і вибула до нового місця служби - м. Самбір Львівської області. 22.02.2022 виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. В наказі також зазначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік використана тривалістю 25 днів з 20 січня по 13 лютого 2022 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік не отримувала. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не отримувала. Підйомну допомогу у зв`язку з переміщенням на нове місце служби, отримала.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №33 від 23.02.2022, старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду відповідального виконавця групи персоналу військової частини НОМЕР_2 , яка прибула з військової частини НОМЕР_3 , з 23.02.2022 зарахувати до списків особового складу і на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_4 .

28.07.2022 ОСОБА_1 рекомендованим листом з описом вкладення направлено на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 рапорти від 27.07.2022 в яких просила:

- видати довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі, за час проходження військової служби за контрактом з 28.11.2019;

- на день виключення зі списків особового складу військової частини виплати всі належні до видачі грошові кошти, а саме: 1) грошове забезпечення включно до дня звільнення; 2) допомогу на оздоровлення за 2022 рік; 3) матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань; 4) грошову компенсацію за неотримане речове майно; 5) грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку за 2019, 2020, 2021, 2022; 6) підйомну допомогу;

- виплатити грошову компенсацію за додаткову соціальну відпустку у зв`язку з вихованням 2-х дітей віком до 15 років, а також наявності статусу одинокої матері за 2019 тривалістю 17 к.д., 2020 - 17 к.д., 2021 - 17 к.д., 2022 - 10 к.д.;

- виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на підставі постанови КМУ №178 від 16.03.2016;

- дозволу на виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік;

- рішення про виплату підйомної допомоги згідно вимоги наказу Міністра оборони України №45 від 05.02.2018, у зв`язку із переміщенням з військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 ;

- рішення про виплату підйомної допомоги згідно вимоги наказу Міністра оборони України №45 від 05.02.2018, у зв`язку із переміщенням з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_4 до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 .

Направлення зазначених рапортів на адресу Військової частини НОМЕР_1 підтверджується фіскальним чеком Акціонерного товариства «Укрпошта» із штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення « 8038103632133», проте, в матеріалах справи відсутні докази отримання листа із штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення « 8038103632133».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №189 від 03.09.2022, старшого солдата ОСОБА_1 вважати такою, що справи та посаду здала і вибула для постановки на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5. З 03.09.2022 виключена із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

В наказі №189 від 03.09.2022 зазначено:

- виплатити додаткову винагороду в розмірі 30000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01 по 03 вересня 2022 року, відповідно до постанову КМУ від 28.02.2022 року №168;

- виплатити грошову компенсацію за додаткову соціальну відпустку у зв`язку з вихованням дітей віком до 15 років за 2022 рік тривалістю 7 діб в розмірі 3330,51 гривень;

- виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі 14273,60 гривень;

- виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням з військової служби, передбачену наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 в розмірі 3568,40 гривень;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 №260, наказу МО України від 31.01.2022 №30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік», за 2022 рік не отримувала.

Згідно розрахунково-платіжної відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовця за вересень 2022 року, ОСОБА_1 нараховано, зокрема: компенсацію відпустки у розмірі 3330,51 грн., ГДО у розмірі 14273,60 грн. Зазначено, що всього до перерахування на картковий рахунок 16529,01 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості на виплату додаткової винагороди відповідно до ПКМУ від 28.02.2022 військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 за вересень 2022 року, ОСОБА_1 нараховано 3000,00 грн. Зазначено, що до перерахування на картковий рахунок 2955,00 грн.

Додаткова винагорода відповідно до ПКМУ №168 від 28.02.2022 за вересень 2022 року в сумі 2955,00 грн. та грошове забезпечення за вересень 2022 року в сумі 16529,01 грн. виплачені, про що свідчать платіжні доручення №№ 271, 275 від 25.10.2022.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивачка вважає, що має право на виплату додаткових винагород, грошових компенсацій та матеріальної допомоги.

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачкою з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України, Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі по тексту - Порядок №178).

Відповідно до пунктів 2-3 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Таким чином, військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються виключно відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Згідно абзацу 1 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Із вищенаведених законодавчих приписів убачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а реалізація вказаного права здійснюється військовослужбовцем виключно шляхом подання рапорту.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).

Судом встановлено, що відповідачем не було виплачено ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно станом на день виключення зі списків особового складу відповідно до наказу від 03.09.2022 року №189, проте, позивачка зверталася до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Згідно позиції Європейського суду у справі van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (03.09.2022) компенсації за неотримане речове майно є протиправною.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно наказу Військової частини НОМЕР_1 №64 від 01.05.2022, ОСОБА_1 зарахована до списків особового складу та приступила до виконання службових обов`язків, таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виключно за період з 01.05.2022 по 03.09.2022, оскільки саме в цей період часу ОСОБА_1 проходила військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 .

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання нарахувати та виплати додаткову винагороду встановлену постановою КМУ №168 від 28.02.2022, суд зазначає наступне.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022 до зазначеної постанови № 168 від 28.02.2022 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів та поліцейським доповнено словами , а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка.

При цьому, пунктом 2 постанови КМУ № 350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Отже, за змістом вказаних нормативно-правових актів, з 24.02.2022 р. військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно.

Втім, постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022, до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці першому пункту 1 слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка замінено словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Пунктом 2 постанови КМУ № 754 від 01.07.2022, установлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

07.07.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 793, якою, зокрема:

- у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць;

- доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 пунктом 2-1 такого змісту: Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №189 від 03.09.2022 передбачено виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01 по 03 вересня 2022 року, відповідно до постанову КМУ від 28.02.2022 року №168.

ОСОБА_1 нарахована додаткова винагорода пропорційно часу проходження служби за період з 01 по 03 вересня 2022 року у розмірі 3000,00 грн., про що свідчить розрахунково-платіжна відомість на виплату додаткової винагороди за вересень 2022 року та 25.10.2022 виплачена у розмірі 2955,00 грн. про що свідчить платіжне доручення №275 від 25.10.2022 на суму 2955,00 грн. за вирахуванням військового збору у розмірі 45,00 грн.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 не надала докази, які спростовують доводи Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 01 по 03 вересня 2022 року.

Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства ОСОБА_1 нарахована та 25.10.2022 виплачена додаткова винагорода за період з 01 по 03 вересня 2022 року, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Розділу XXIII Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

За п. 2 вказаного розділу, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Відповідно до п. 9 Розділу XXXI Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижчеоплачувану посаду визнані незаконними та які у зв`язку з цим поновлені на військовій службі (посаді) на підставі рішення повноважного органу (керівника), який прийняв рішення про таке поновлення та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, недоотримане грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді виплачується військовослужбовцю за місцем перебування на грошовому забезпеченні.

До розрахунку грошового забезпечення у такому разі включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за займаною штатною посадою до звільнення або переміщення на нижчеоплачувану посаду.

Пунктом 2 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року визначено, грошова допомога для оздоровлення надасться військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Пунктом шостим частини першої статті 2 Наказу Начальника Генеральною штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року №124 «Про затвердження інструкції з діловодства в Збройних Силах України» передбачено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що грошова допомога для оздоровлення надається один раз на рік, за наявності мотивованого рапорту особи з проханням надати їй зазначену матеріальну допомогу. При цьому, допомога надається в разі набуття права на щорічну основну відпустку, або без вибуття у відпустку за рапортом. Отже, ключовим моментом в цьому випадку є встановлення факту подачі позивачем рапорту щодо надання допомоги на оздоровлення та його погодження керівником фінансового підрозділу.

Отже, за положенням Постанови КМУ № 704 та Наказу Начальника Генеральною штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року №124 віднесено до права керівника, шляхом прийняття відповідного рішення на підставі рапорту особи про виплату такої допомоги.

Проте, відповідно до абз. 2 п. 2 розділу XXIII Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Судом встановлено, що в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №189 від 03.09.2022, серед іншого зазначено - виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі 14273,60 грн.

ОСОБА_1 нарахована грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік у розмірі 14273,60 грн., про що свідчить розрахунково-платіжна відомість на виплату грошового забезпечення військовослужбовця за вересень 2022 року та 25.10.2022 виплачена у розмірі 14059,50 грн. про що свідчить платіжне доручення №271 від 25.10.2022 на загальну суму 16529,01 грн. яка включає суму грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік за вирахуванням військового збору у розмірі 214,10 грн.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 не надала докази, які спростовують доводи Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства ОСОБА_1 нарахована та 25.10.2022 виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Підпунктом 3 п. 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Порядком № 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, в тому числі одноразові грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Розділом ХХIV цього Порядку регламентовано порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (п. 1) Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами (п. 2). Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (п. 7). Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (п. 9).

Пунктами 1 та 2 Розділу ХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року № 200, визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення. Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини. (п. 1) Матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку (п. 2).

Проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що матеріальна допомога військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу; надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення; надається за заявою (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника).

Судом встановлено, що відповідачем не було виплачено ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік станом на день виключення зі списків особового складу відповідно до наказу від 03.09.2022 року №189, проте, позивачка зверталася до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.

Більш того, в наказі від 03.09.2022 року №189 зазначено, що ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік не отримувала.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Згідно позиції Європейського суду у справі van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (03.09.2022) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є протиправною, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку у зв`язку із вихованням 2-х дітей віком до 15 років за 2019-2022 роки, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 р. № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Нормами частини 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У відповідності до пункту 5 частини 12 статті 10 Закону № 504/96-ВР щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.

Відповідно до ст. 19 Закону № 504/96-ВР одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період проходження військової служби мала двох неповнолітніх дітей до 15 років, тому окрім основної щорічної відпустки, вона відповідно до статті 19 Закону № 504/96-ВР мала право на додаткову відпустку, як матір двох і більше дітей віком до 15 років (тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів).

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому ІНФОРМАЦІЯ_4 виповнилось 15 років.

Разом з тим, позивачкою в позовній заяві зазначено, що вона має статус «одинока мати», проте, не надає докази, щодо наявності зазначеного статусу. Матеріали справи не містять докази отримання зазначеного статусу.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Водночас, положеннями пунктами 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції на дату звільнення позивача) закріплено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

У розумінні абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17.03.2014р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014р. № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. № 389-VIII встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 Закону).

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 р. № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.03.2022 р. № 2119-ІХ, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 р. № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 21.04.2022 р. № 2212-ІХ, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 р. № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 22.05.2022 р. № 2263-IX, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 р. № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.08.2022 р. № 2500-IX, зокрема, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 р. № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, тобто до 19 лютого 2023 року.

Станом на день розгляду справи правовий режим воєнного стану продовжує діяти.

Пунктами 18, 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції на дату звільнення позивача) передбачено, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набула за період проходження нею військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Проте обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 19 Закону №504/96-ВР.

Вказана позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 р. № 260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 19 Закону № 504/96-ВР.

При цьому спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів на рік, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до абзацу 3 частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява №49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Разом з тим, судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №189 від 03.09.2022 передбачено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за додаткову соціальну відпустку у зв`язку з вихованням дітей віком до 15 років за 2022 рік тривалістю 7 діб в розмірі 3330,51 гривень.

ОСОБА_1 нарахована грошова компенсація за додаткову соціальну відпустку у зв`язку з вихованням дітей віком до 15 років за 2022 рік у розмірі 3330,51 грн., про що свідчить розрахунково-платіжна відомість на виплату грошового забезпечення військовослужбовця за вересень 2022 року та 25.10.2022 виплачена у розмірі 3280,55 грн. про що свідчить платіжне доручення №271 від 25.10.2022 на загальну суму 16529,01 грн. яка включає суму компенсації за додаткову соціальну відпустку у зв`язку з вихованням дітей віком до 15 років за 2022 рік за вирахуванням військового збору у розмірі 49,96 грн.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 не надала докази, які спростовують доводи Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати компенсації за додаткову соціальну відпустку у зв`язку з вихованням дітей віком до 15 років за 2022 рік.

Більш того, ОСОБА_1 зарахована до списків особового складу та приступила до виконання службових обов`язків у Військовій частині НОМЕР_1 на підставі наказу №64 від 01.05.2022.

Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства ОСОБА_1 нарахована та 25.10.2022 виплачена компенсація за додаткову соціальну відпустку у зв`язку з вихованням дітей віком до 15 років за 2022 рік, за період проходження служби безпосередньо у Військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд не надає оцінку кількості днів додаткової відпустки за який необхідно виплатити компенсацію за 2022 рік в період проходження військової служби в Військовій частині НОМЕР_1 , оскільки, ОСОБА_1 не надано докази наявності статусу «одинока мати», яка відповідно до ст.19 Закону № 504/96-ВР за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів та зазначені обов`язки покладені безпосередньо на відповідну військову частину, в якій проходять військову службу військовослужбовець.

Проте, суд зазначає, що наявна бездіяльність військових частин де ОСОБА_1 проходила військову службу до проходження військової служби в Військовій частині НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме компенсації за додаткову соціальну відпустку у зв`язку з вихованням дітей віком до 15 років за період з 2019-2022 роки.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 28.11.2019 по 30.04.2022 проходила військову службу в різних військових частинах, зокрема: з 28.11.2019 по 02.03.2020 у Військовій частині НОМЕР_5 ; з 03.03.2020 по 22.02.2022 у Військовій частині НОМЕР_3 ; з 23.02.2022 по 30.04.2022 у Військовій частині НОМЕР_2 , у зв`язку з чим, зазначені військовій частині повинні відповідати за неналежний розрахунок з позивачкою на момент виключення її із списків особового складу військових частин, а не Військова частина НОМЕР_1 , в якій ОСОБА_1 востаннє проходила військову службу та з якої звільнилася.

Таким чином, позовні вимоги в частині нарахування та виплати компенсація за додаткову соціальну відпустку у зв`язку з вихованням дітей віком до 15 років за 2019-2022 роки задоволенню не підлягає, оскільки заявлені до неналежної військової частини.

Підсумовуючи, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку у зв`язку із вихованням 2-х дітей віком до 15 років за 2019-2022 роки задоволенню не підлягають, оскільки, Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано та виплачено грошову компенсацію за додаткову соціальну відпустку у зв`язку з вихованням дітей віком до 15 років за 2022 рік (за період проходження службу), а вимоги щодо виплати грошової компенсації за 2019-2022 під час проходження у інших військових частинах заявлені до неналежного відповідача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання нарахувати та виплатити підйомну допомогу, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 9-1 Закону №2011-XII встановлено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується, зокрема, підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до пунктів 1-4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 №45, у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв`язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:

- підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;

- добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який переїхав разом з ним.

Право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

- на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду;

- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;

- на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Розмір підйомної допомоги обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім`ї - на дату реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за новим місцем військової служби військовослужбовця (розташованому поблизу місця служби військовослужбовця).

Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов`язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

Підйомна допомога та добові з урахуванням вимог пункту 1 цього Порядку також виплачуються:

1) військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу за контрактом (за призовом осіб офіцерського складу) і призначеним на посади у військові частини, що дислокуються поза пунктом їх постійного проживання до прийняття (призову) на військову службу.

При цьому особам, які прийняті на військову службу із запасу і закінчили військові коледжі або навчальні центри (навчальні підрозділи), підйомна допомога виплачується, якщо вони після закінчення цих закладів призначені у військові частини, розташовані поза пунктом їх постійного проживання до прийняття на військову службу;

2) військовослужбовцям, які закінчили військові навчальні заклади з присвоєнням офіцерських звань, призначеним на посади в інші населені пункти (поза місцем їх навчання);

3) військовослужбовцям, призначеним після закінчення військових навчальних закладів (навчальних центрів або підрозділів), термін навчання в яких становить менше шести місяців, на посади у військові частини, розташовані в пункті дислокації військового навчального закладу (навчального центру або підрозділу) або інших населених пунктах (за винятком населених пунктів, де військовослужбовці проходили військову службу до направлення на навчання):

4) військовослужбовцям, які після відрядження до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також закладів загальної середньої освіти всіх типів і форм власності із залишенням на військовій службі повернулися для подальшого проходження військової служби у Збройні Сили України та призначені на посади у військові частини, дислоковані в інших населених пунктах, ніж ті, в яких вони займали посади під час такого відрядження;

5) військовослужбовцям, призначеним на посади для подальшого проходження військової служби з пункту постійної дислокації військової частини до відокремленого підрозділу чи з одного відокремленого підрозділу в інший відокремлений підрозділ цієї самої військової частини, що дислоковані в різних населених пунктах;

6) військовослужбовцям, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади у військових частинах, яким не визначено пункту постійної дислокації, підйомна допомога виплачується одноразово незалежно від подальшої зміни пункту тимчасової дислокації військової частини (в тому числі в разі прибуття її до місця постійної дислокації);

7) військовослужбовцям, які призначені на посади в іншу військову частину і прибули до неї в період її перебування поза пунктом постійної дислокації, підйомна допомога виплачується одноразово незалежно від подальшої зміни пункту тимчасової дислокації військової частини (в тому числі в разі повернення її до місця постійної дислокації);

8) військовослужбовцям (у тому числі на членів сім`ї) у разі їх призначень на посади в екіпажі кораблів і суден, що будуються, переміщень у складі екіпажів цих кораблів і суден з пунктів будівництва до пунктів постійної дислокації та змін дислокації кораблів і суден у зв`язку з постановкою їх у ремонт (виплачується відповідно до наказів Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, узгоджених з Департаментом фінансів Міністерства оборони України);

9) військовослужбовцям інших військових формувань, прийнятим для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України, у тому числі після закінчення навчальних закладів інших військових формувань, та призначеним на посади у військові частини, дислоковані в інших населених пунктах, ніж ті, в яких вони проходили військову службу (навчались);

10) військовослужбовцям, які прибули після закінчення проходження військової служби або навчання за кордоном, після призначення їх на посади у військову частину, що дислокована в інших населених пунктах, ніж місце військової служби, з якого вони були направлені для проходження військової служби або навчання за кордоном.

Аналіз вказаних приписів Порядку №45 свідчить, що право на отримання військовослужбовцем підйомної допомоги є факт переїзду на нове місце служби. Подання будь-яких рапортів та документів не вимагається.

Судом встановлено, що позивачка в період з 28.11.2019 по 02.03.2020 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , з 03.03.2020 по 22.02.2022 у військовій частині НОМЕР_3 , з 23.02.2022 зарахована до списків військової частини НОМЕР_2 , після на підставі наказу №64 від 01.05.2022 зарахована до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Військова частина НОМЕР_3 має місце постійної дислокації яке знаходиться у місті Яворів Львівської області, Військова частина НОМЕР_4 (Військова частина НОМЕР_2 ) АДРЕСА_2 , а Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_5 .

У військовому квитку серії НОМЕР_6 , зазначено, що ОСОБА_4 проходила військову службу в різних військових частинах, а саме: - з 28.11.2019 по 02.03.2020 у військовій частині НОМЕР_5 ; - з 03.03.2020 по 22.02.2022 у військовій частині НОМЕР_3 ; - з 23.02.2022 зарахована до списків військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 22.04.2022 №5-РС ОСОБА_1 призначена на посаду провідного бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2022 №64 (по стройовій службі) ОСОБА_1 зарахована до списків особового складу і вважається такою, що прийняла і приступила до виконання службових обов`язків за посадою.

Суд зазначає, що зазначені накази до матеріалів справи сторонами не долучені, проте, ці обставини сторонами не заперечуються та не спростовуються сторонами.

Таким чином, 01.05.2022 ОСОБА_1 зарахована до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , проте відповідач не виплатив позивачеві підйомну допомогу у розмірі, визначеному чинним законодавства.

Більш того, ОСОБА_1 зверталася до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату підйомної допомоги у зв`язку із переміщенням.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Згідно позиції Європейського суду у справі van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (03.09.2022) підйомної допомоги у зв`язку із переміщенням є протиправною.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі грошового забезпечення військовослужбовця та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу в розмірі грошового забезпечення військовослужбовця.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

За змістом правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 5954,40 грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає, виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 2977,20 грн.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про розмір витрат які підлягають відшкодуванню на користь позивача суд бере до уваги що спірні правовідносини за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке їх регулює, підлягає вирішенню на основі типового застосування норм матеріального права, що на переконання суду свідчить про те, що витрати заявлені позивачем не є достатньо обґрунтованими та співмірними до позовних вимог.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги КАС України, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд вбачає підстави для відшкодування витрат пов`язаних з наданням правової допомоги адвоката в сумі 1500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_7 , код НОМЕР_10 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 01 травня 2022 року по 03 вересня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_7 , код НОМЕР_10 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_9 ) грошову компенсацію невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 01 травня 2022 року по 03 вересня 2022 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та несплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_7 , код НОМЕР_10 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_9 ) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виходячи із розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 на дату звільнення з Військової частини НОМЕР_1 - 03 вересня 2022 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги в розмірі грошового забезпечення військовослужбовця.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_7 , код НОМЕР_10 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_9 ) підйомну допомогу в розмірі грошового забезпечення військовослужбовця.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_7 , код НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_9 ) 2977,20 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_7 , код НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_9 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 1500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 26.04.2023 року.

Суддя Гавдик З.В.