Рішення № 110492210, 17.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року Справа № 160/3029/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення йому раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 89% до 70% відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення наданої ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» 23.07.2021 року №33/24/С-3529, призначеній відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 89% відповідних сум грошового забезпечення з 01.12.2019 р. з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження пенсії максимальним розміром.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо зменшення його розміру пенсії за вислугу років з 89% на 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії є протиправними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства. З урахуванням обчислення перерахованої пенсії з 70% відповідних сум грошового забезпечення замість належних йому 89% відповідних сум грошового забезпечення, розмір його пенсії був неправомірно зменшений.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 12.04.2023 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому пред`явлений позов не визнав, посилаючись на те, що на виконання постанови №103 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 р. за чинною на цю дату редакцією Закону №2262-ХІІ, а саме за умовами статті 13, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 р. у справі №160/5570/22 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 р. у розмірі 70% від грошового забезпечення 16 175,48 грн., яке зазначено у довідці від 23.07.2021 р. за №33/24/С-3529, що надана Державною установою Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області. Рішенням суду 26.05.2022 р. у справі №160/5570/22 не зобов`язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію виходячи з розміру 89% відповідних сум грошового забезпечення, саме тому позивачу проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону №2262-ХІІ, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення. З 01.03.2022 року розмір пенсії позивача склав 12 908,04 грн. Таким чином, покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку позивачу пенсії виконані Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області в порядку, встановленому зазначеним судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Фонду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Відповідно до протоколу за пенсійною справою №0403007542 (МВС), позивачу призначена пенсія за вислугу 33 років у розмірі 89% грошового забезпечення.

Державною установою Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області із врахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі від 14.05.2019 р. №826/12704/18 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 р. у зразковій справі №160/8324/19, складено нову довідку від 23.07.2021 року №33/24/С-3529 про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року.

11.02.2022 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про отримання інформації щодо проведення перерахунку пенсії позивача за оновленою довідкою з 01.12.2019 року.

Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про відсутність законних відстав для проведення з 01.12.2019 року перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» №33/24/С-3529 від 23.07.2021 року.

Позивач оскаржив вказані дії відповідача в судовому порядку.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 року у справі №160/5570/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_2 з 01.12.2019 року з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до довідки від 23.07.2021 року №33/24/С-3529, виданої Державною установою Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області;

- зобов`язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до довідки від 23.07.2021 року №33/24/С-3529, виданої Державною установою Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області, з урахуванням виплачених сум;

- у задоволені решти позовних вимог відмовлено;

- вирішено питання розподілу судових витрат.

Дане судове рішення набрало законної сили та в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалось.

Позивач 24.12.2022 року звернувся до відповідача з питання пенсійного забезпечення.

Листом від 20.01.2023 року Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, що покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку його пенсії виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень покладених на управління Пенсійного фонду України, а саме: проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року у розмірі 70% від грошового забезпечення, яке зазначено у довідці №33/24/С-3529 від 23.07.2021 р., наданою Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області». Також в листі відповідач повідомив, що позивачу проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону №2262-ХІІ, яким максимальний розмір пенсії обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Дії відповідача, щодо зменшення основного розміру пенсії з 89% до 70% від суми грошового забезпечення при перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №33/24/С-3529 від 23.07.2021 р. та обмеження пенсії максимальним розміром є предметом спору у цій адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є,Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 року.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомоїстатті 43 Закону №2262-XII.

Згідно із пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 р.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 р. №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідаютьстатті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакціїЗакону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 р. №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XIIз урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не нормиЗакону №3668-VI.

Питання правомірності обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII було предметом спору в адміністративній справі №400/2085/19.

Верховним Судом складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.12.2021 року в даній справі зроблено висновок, що застосуванню підлягають нормиЗакону №2262-XII з урахуваннямРішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Тому, обмеження Головним управління ПФУ в Дніпропетровській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом№ 2262-ХІІ, є протиправним.

Відтак, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо перерахунку та виплати його пенсії без обмеження максимального розмірупідлягають задоволенню.

Крім того, cуд вважає за необхідне зазначити, що при перерахунку пенсії позивачу відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується при призначенні пенсії.

При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, у той час як відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Внесені Законом №1166-VІІ зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не застосовуються до перерахунку вже призначеної пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 року у зразковій справі №240/5401/18 (провадження №Пз/9901/58/18), залишеного у силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року.

Відповідно до вимог ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було проведено перерахунок розміру пенсії позивачу, виходячи із основного розміру пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення. До проведення зазначеного перерахунку, розмір пенсії позивачу був призначений та обчислювався у розмірі 89% грошового забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії за вислугу років під час перерахунку пенсії з 01.12.2019 року, з 89% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатупенсії позивачу з 01.12.2019 року з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 89% грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення №33/24/С-3529 від 23.07.2021 р., наданою Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області», без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

В силу ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років під час перерахунку пенсії з 01.12.2019 року, з 89% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплатупенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 89% грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення №33/24/С-3529 від 23.07.2021 р., наданою Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області», без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма