Рішення № 110491866, 27.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 квітня 2023 р. Справа № 120/11191/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі- відповідач) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно з особистими картками грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 - 2018 роки йому щомісячно із лютого 2016 року по лютий 2018 року включно виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода встановлена для військовослужбовців Державної прикордонної служби України з січня 2016 року згідно постанови Кабінету міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі Постанова № 899) із урахуванням змін до пункту 1 внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 704, який доповнено підпунктом 5 такого змісту: «5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення».

Відповідно до відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 - 2017 роки, останньому Сумським прикордонним загоном у березні 2017 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 8633,25 грн. Однак, при здійсненні розрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, до розрахунку місячного грошового забезпечення не включено щомісячну додаткову грошову винагороду.

Крім того, відсутня будь-яка інформація про виплату Сумським прикордонним загоном підйомної допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з переїздом на нове місце служби в жовтні 2016 року.

Вважаю дії відповідача щодо не включення до грошового забезпечення щомісячної винагороди, як розрахункової величини для виплати грошової допомоги на оздоровлення та не виплати підйомної допомоги протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 17.09.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.01.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги заперечує та просить відмовити у задоволенні останніх. Щодо доводів ОСОБА_1 про не виплату підйомної допомоги при переміщенні за новим місцем військової служби, відповідач вказує, що такі доводи не відповідають дійсності, адже у 2017 році позивачу нараховано та виплачено підйомну допомогу при переміщенні за жовтень 2016 в сумі 8093,25грн. Даний факт підтверджується витягом розрахунково-платіжної відомості на виплату підйомної допомоги при переміщенні за жовтень 2016 року в грудні 2017 року.

З приводу виплати допомоги на оздоровлення представник відповідача зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 09.11.2018), затверджено «Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (далі - Інструкція №73).

Відповідно до п. 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Відповідач зазначає, що нормативний підхід до розуміння положень постанови №889 в системному зв`язку із правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Окрім того, пунктом 3.7.1 Інструкції 425, яка діяла на момент нарахування позивачу допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, визначалось, що військовослужбовцям, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Підпунктом 3.7.4. Інструкції № 425 визначалось, що розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагороді на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Таким чином, на переконання сторони відповідача, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою від 02.02.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві 10-денний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин, які могли б бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

04.02.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №825/997/17.

Окрім того, разом із відповіддю на відзив представником позивача подано заяву про зменшення та зміну позовних вимог, за змістом якої останній просить суд вважати п. п. 2, 3 прохальної частини позовної заяви зміненими, зменшивши позовні вимоги і такі вважати викладеними у наступній редакції:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у січні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підйомну допомогу у зв`язку з переїздом на нове місце служби в жовтні 2016 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 з відрахуванням раніше виплаченої суми.

21.02.2022 до суду надійшла заява по суті ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 30.03.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв`язку з переїздом на нове місце служби у жовтні 2016 року залишено без розгляду. У свою чергу, розгляд справи в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення у березні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, вирішено продовжити в письмовому провадженні.

Окрім того, 30.03.2022 судом винесено ухвалу, якою вирішено зупинити провадження у цій справі до припинення (скасування) воєнного стану або ж виключення військової частини НОМЕР_1 з числа військових формувань, що переведені на воєнний стан.

24.04.2023 надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 27.04.2023 задоволено клопотання представника позивача та поновлено провадження у справі.

Окрім того, 27.04.2023 судом винесено ухвалу, якою відмовлено у прийнятті заяви представника позивача про зменшення, зміну позовних вимог та повернуто її без розгляду заявнику.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази, судом встановлено наступне.

Наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.06.2020 № 185-ос підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас на підставі п.п. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 )) від 31.07.2020 № 274-ос позивача виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення з 01.08.2020.

Позивач вказує, що відповідно до відомостей особистих карток грошового забезпечення відповідачем у березні 2017 року виплачено йому грошову допомогу на оздоровлення без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі єЗакон України від 20.12.1991 №2011-XII«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону від 20.12.1991 №2011-XIIсоціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону від 20.12.1991 №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Частиною четвертою статті 9 Закону№ 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За змістом позову ОСОБА_1 вказує, що відповідно до відомостей особистих карток грошового забезпечення, відповідачем у березні 2017 року виплачено йому грошову допомогу на оздоровлення без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди.

Надаючи оцінку наявності підстав для врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 10-1 Закону 20.12.1991 №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889«Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні, Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з діючим на момент виникнення спірних правовідносин Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи від 02.02.2016 № 73, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 217/28347 (далі -Інструкція № 73) визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці) та займають посади в Державній прикордонній службі України, регіональних управліннях Державної прикордонної служби України, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Державної прикордонної служби України, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідно до п. 2Інструкції № 73 виплата щомісячної додаткової грошової винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:

1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення:

військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах;

військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Державної прикордонної служби України;

2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Розміри винагороди для органів Державної прикордонної служби України з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Державної прикордонної служби України у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Судом встановлено, що згідно архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивача за 2017 рік позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена для військовослужбовців Державної прикордонної служби України із січня 2016 згіднопостанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889із врахуванням змін до п.1, внесених постановою Кабінету Міністрів України №704 від 16.09.2015.

Згідно архівної відомості особистої картки грошового забезпечення за 2017 рік позивачу у березні 2017 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 8633,25 грн. При цьому, у складі місячного грошового забезпечення з якого позивачу обчислювалась допомога на оздоровлення не враховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, що підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Як на підставу для виплати позивачу допомоги на оздоровлення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідач посилається на положенняІнструкції від 02.02.2016 №73, відповідно до п.8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Разом із тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 9 Закону від 20.12.1991 №2011-XII, Міністру оборони України, керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівникам розвідувальних органів України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до їхньої компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Відповідно, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягаєЗакон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Вказане питання щодо складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 у вищезазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення".

Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020 у справі №1.380.2019.003718 зазначив наступне: «питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 522/2738/17 у даному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17, від 29 серпня 2019 року у справі №820/375/18, від 21 листопада 2019 року у справі №815/5547/17 та від 09 січня 2020 року у справі №809/1489/16».

Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/2738/17, суд зазначає, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому, на думку суду, це свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив позивачу до розрахунку допомоги на оздоровлення у березні 2017 року щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 від 22.09.2010.

Вказані дії відповідача спричинили отримання позивачем допомоги на оздоровлення у значно меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, а тому суд вважає, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.2,72,77,90,139,242,245,246,250,255,291,295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у березні 2017 року, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у березні 2016 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Рішення суду сформовано: 27.04.2023.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна