Рішення № 110489835, 10.04.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2552/21

Провадження № 2-адр/761/14/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Н.В. Сіромашенко

при секретарі К.В. Яровій

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаламової Олени Валеріївни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3-я особа: Головний інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконь Віктор Вікторович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення про справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2023, засобами поштового зв`язку, до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаламової О.В.від 18.03.2023 в порядку частини 7 статті 139 КАС України про ухвалення додаткового рішення у справі № 761/2552/21 щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2023 заяву передано на розгляд судді Сіромашенко Н.В.

В обґрунтування заяви представник позивача посилається на те, що 13.03.2023 Шевченківським районним судом міста Києва у порядку адміністративного судочинства розглянуто та повністю задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: головний інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації Рябоконь В.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису).

Вказує, що у позовній заяві позивач надавав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 6000,00 грн, а також, зробила заяву про намір скористатися правом, наданим частиною 7 статті 139 КАС України, подати докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим, після ухвалення рішення про задоволення позову позивач звертається із цією заявою про розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За ч.3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України сторони в судове засідання не викликалися.

За ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, наявні матеріали адміністративної справи № 761/2552/21 дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У частині сьомій статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У частині четвертій статті 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою вказаної статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 вказаного Кодексу (частина п`ята статті 143 КАС України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Таким чином, вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Крім того, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до правової позиції ВС/КАС, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2023 у справі № 761/2552/21 позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3-я особа: Головний інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконь В.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення про справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) задоволено. Скасовано постанову серії АС №0000092570 від 12.01.2021, винесену головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконем В.В. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП.

23.03.2023, засобами поштового зв`язку, до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаламової О.В.від 18.03.2023 в порядку частини 7 статті 139 КАС України про ухвалення додаткового рішення у справі № 761/2552/21 щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, яким просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

При цьому, у позовній заяві представником позивача вказано, що позивач очікує понести витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 6000,00 грн та зазначено, що докази на підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу буде надано суду упродовж п`яти днів після ухвалення судом рішення у цій справі.

Між тим, 30.03.2023 від представника відповідача, засобами поштового зв`язку, надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому представник просив зменшити розмір витрат з посиланням на неспівмірність вартості правової допомоги зі складністю справи, враховуючи обставини справи, не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат, а саме: відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо. Крім того, провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначено для розгляду справ незначної складності. Також, не надано жодних доказів вартості робіт, детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги та документів на підтвердження здійснених витрат. Крім того, звернула увагу, що оскаржувана постанова головного інспектора з паркування була винесена лише у 2021 році, таким чином, договір про надання правової допомоги та додаткова угода до нього, які були укладені 10.10.2019 не мають жодного відношення до справи про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення про порушення правил зупинки, а тому, і вартість послуг установлювалася виходячи із зовсім інших обставин та без жодної прив`язки до складності справи, при цьому, Акт наданих послуг № 1 від 15.03.2023 не свідчить, що позивач прийняла будь-які послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів позивача та надання правової допомоги, представником позивача - адвокатом Шаламовою О.В. надано наступні копії документів: Договір № 10/10 про надання правої допомоги від 10.10.2019, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським Об`єднання «Ест Лекс» (далі - Договір), Додаткова угода №1 до Договору від 10.10.2019, Акт наданих послуг № 1 від 15.03.2023.

Відповідно до укладеного 10.10.2019 між ОСОБА_1 та Адвокатським Об`єднанням «Ест Лекс» (далі - АО) Договору, строк дії якого до 31.12.2024 Клієнт доручив, а АО прийняло на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах Договору, а також, додатковими угодами до нього, а клієнт зобов`язується оплатити послуги АО у розмірі та порядку, передбаченому Договором, а також, додатковими угодами до нього.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що клієнт за надання правової допомоги виплачує Адвокатському об`єднанню гонорар, розмір, строк та порядок виплати якого Сторони погоджують у додаткових угодах до Договору.

У Додатковій угоді до Договору від 10.10.2019 сторони погодили, що гонорар АО обчислюється як добуток кількості годин надання правової допомоги Клієнту та погодинної ставки АО за Договором. Вартість однієї години надання правової допомоги (погодинна ставка) становить 1000,00 грн.

Так, згідно Акту наданих послуг №1 від 15.03.2023 АО надало, а клієнт прийняв наступну правову допомогу на загальну суму 6000,00 грн: підготовка позовної заяви та додатків до позову, подання до суду, 3 год - 3000,00 грн; підготовка та подання заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду 1 год - 1000,00 грн; виїзд для участі в судових засіданнях 08.07.2021, 29.11.2021, 1 год - 1000,00 грн; виїзд та участь в судовому засіданні 13.03.2023, 1 год - 1000,00 грн.

За п. 2 цього Акту загальна сума, що має бути сплаченаКлієнтом на користь АО становить 6000,00 грн. Клієнт не має претензій до АО стосовно обсягу та якості наданих послуг (п. 3 Акту).

При цьому, відповідно до п. 3.1.3., 3.1.4. Договору Клієнт зобов`язаний оплачувати витрати, необхідні для виконання обов`язків АО та здійснити оплату правової допомоги, наданої АО згідно з Договором.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Вказана позиція підтверджена у Постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц, згідно з якою відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Таким чином, неподання доказів фактичного понесення судових витрат не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо підтверджено наявність обов`язку їх сплатити (постанова Верховного суду від 03.10.2019 № 922/445/19). До такого ж висновку дійшов і Європейський суд з прав людини у справі «Бєлоусов проти України», у якому зазначив, що: «Хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно з договірними зобов`язаннями, а тому, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними».

Такий обов`язок щодо сплати позивачем наявний відповідно до укладеного Договору про надання правової допомоги та підписаним Актом наданих послуг №1 від 15.03.2023.

За таких обставин, виходячи із фактичних обставин справи, досліджених доказів, вимог процесуального та матеріального закону, з огляду на умови договору про надання правової допомоги та додатків до нього, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, наданих позивачу адвокатом, оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката встановленим чинним законодавством критеріям, суд вважає, що в даній справі витрати на правову допомогу у заявленій сумі є обґрунтованими, реальними, такими, що відповідають складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та підтверджені доказами, тому, підлягають задоволенню. В той же час, суд вважає доводи представника відповідача, наведені у клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими матеріалами справи доказами.

Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки сплачений судовий збір за подання позову до суду у розмірі 454 грн 00 коп.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 134, 139, 143, 252 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шаламової Олени Валеріївни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3-я особа: Головний інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконь Віктор Вікторович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення про справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису)- задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 761/2552/21 яким стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 37405284) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу, у сумі 6000 (шість) тисячі гривень 00 копійок, судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.В. Сіромашенко