Рішення № 110484005, 19.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2023Справа № 910/13894/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд»

до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни

про стягнення 74.110,84 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

13.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд» до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни про стягнення 74.110,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було досягнуто усної домовленості про постачання товару та позивачем передано на підпис відповідачу договір поставки № 81 від 20.03.2019, який відповідачем не було підписано та повернуто позивачу. Починаючи з березня 2019 року позивач поставляв відповідачу товар, за який відповідач здійснював частковий розрахунок. Згідно з актом звірки розрахунків станом на 01.11.2021 заборгованість відповідача склала 54.449,08 грн. У період листопад 2021 року - лютий 2022 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 120.460,68 грн, що підтверджується видатковими накладними та відповідачем у період листопад 2021 року - березень 2022 року повернуто позивачу товар на загальну суму 36.638,08 грн, що підтверджується накладними повернення постачальнику. Також відповідачем було здійснено частковий розрахунок за поставлений товар на загальну суму 64.161,00 грн. З огляду на викладене у відповідача виникла заборгованість у розмірі 74.110,84 грн, яка незважаючи на звернення позивача до відповідача з вимогою № 22/01 від 31.10.2022 відповідачем не погашена. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 74.110,84 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13894/22 від 20.12.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів, зокрема редакції договору № 81 від 20.03.2019 та доказів його вручення або надіслання відповідачу; заяви із зазначенням обґрунтування надання доказів поставки та оплати товарно-матеріальних цінностей на підставі договору поставки № 35 від 20.03.2019.

23.12.2022 позивачем подано до суду клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача ознайомився з матеріалами справи 23.12.2022, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідна розписка.

04.01.2023 (під час перебування суді у відпустці) позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів. У заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначив, що позивачем у позовній заяві допущено описку у номері договору поставки замість правильного номеру 35 від 20.03.2019 зазначено неправильний номер 81 від 20.03.2019. Також зазначив, що надати копію договору поставки № 35 від 20.03.2019 позивач не має можливості, так як 2 примірника договору були надані відповідачу, який не повернув підписаний примірник; копію проекту зазначеного договору позивач не зберігав і доказі вручення його відповідачу у позивача відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/13894/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.01.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493256439 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 17, кв. 289, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 19.01.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 08.02.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105493256439, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 23.02.2023 включно.

21.02.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне: умовами договору № 35 від 20.03.2019 встановлено, що оплата здійснюється протягом 90 календарних днів від дати поставки товару, які спливли вже під час введення на території України воєнного стану; частина товару, що знаходилась на тимчасово окупованих територія Київської та Чернігівської областях, була знищена; на підставі укладеного між сторонами договору № 129 від 01.04.2019 відповідачем зупинено оплати за договором № 35 від 20.03.2019; відповідач просив позивача забрати нереалізований товар, що позивачем зроблено не було; відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим посилається на загальний офіційний лист ТПП України та зазначає, що відповідач звертався до регіонального відділення ТПП з приводу підтвердження форс-мажорних обставин, проте останнім відповіді не надано.

У відзиві відповідач просить провести судове засідання з викликом сторін для надання можливості представнику відповідача надати свої пояснення.

Суд розглянувши заявлене відповідачем клопотання про проведення судового засідання з викликом сторін відзначає наступне

Згідно з частинами 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд відкриваючи провадження у даній справі, з огляду на ціну позову дійшов висновку, що справа є малозначною, а тому ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частина 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що частина друга-шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Переданий на вирішення суду спір входить до переліку, встановленому ч. 5 ст. 12 вказаного Кодексу для розгляду справи, що розглядаються виключно в порядку спрощеного позовного провадження.

Частина 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на відсутність обох умов, клопотання відповідача про призначення судового засідання не підлягає задоволенню.

У поданому до суду відзиві відповідач підтверджує укладення між позивачем та відповідачем договору поставки № 35 від 20.03.2019 та здійснює посилання на його умови, однак текст наведеного договору до відзиву відповідачем не було подано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13894/22 від 28.02.2023 витребувано у відповідача належним чином засвічену копію договору поставки № 35 від 20.03.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд» та Фізичною особою-підприємцем Мельник Інною Володимирівною.

14.03.2023 позивачем подано до суду клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача ознайомився з матеріалами справи 15.03.2023, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідна розписка.

20.03.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач заперечує проти викладених відповідачем у відзиві обставин та просить позовні вимоги задовільнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що згідно умов договору № 129 від 01.04.2019 позивач (як замовник) зобов`язаний сплачувати отримані послуги на користь відповідача (виконавця) після оплати останнім отриманого товару згідно договору № 35 від 20.03.2019. Оскільки відповідач не сплатила за отриманий товар у позивача не виник обов`язок оплати послуг згідно договору № 129 від 01.04.2019, відповідно до у відповідача не виникло право на відмову від оплати отриманого товару. Крім цього, відповідач не повідомляла позивача про своє рішення про відмову від оплати товару. Стосовно посилання на термін оплати у 90 днів від дати поставки зазначає, що з моменту останньої поставки пройшло уже більше року. Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин позивач вважає безпідставним, оскілки ним заявлено вимоги про стягнення богу та товар і жодних вимог про стягнення штрафних санкцій не заявлялось.

23.03.2023 від відповідача до суду надійшла належним чином засвічена копія договору поставки № 35 від 20.03.2019, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд» та Фізичною особою-підприємцем Мельник Інною Володимирівною.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань вартість поставленого товару не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 74.110,84 грн.

Позивач в обґрунтування вимог зазначає, що ним за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року поставлено відповідачу товарно-матеріальні цінності (далі - товар) за усною домовленістю сторін та посилається на договір поставки № 35 від 20.03.2019, який було направлено відповідачу, проте який останнім не підписано та не повернуто, а отже вказаний договір укладено не було.

Відповідач у свою чергу зазначає, що між сторонами укладений договір поставки № 35 від 20.03.2019 умовами якого визначений певний порядок здійснення оплати поставленого товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд» (позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Мельник Інною Володимирівною (відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 35 (далі - договір № 35 від 20.03.2019).

Відповідно до п. 1.1 договору № 35 від 20.03.2019 постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари ТМ Русалочка згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід`ємну частину цього договору, на умовах цього договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та діючого на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляються, та їх ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 2.14 договору № 35 від 20.03.2019 він укладається терміном на один рік та через 367 календарних днів втрачає свою дію.

Разом з цим, згідно з п. 8.1 договору № 35 від 20.03.2019 сторони визначили, що цей договір укладений строком до 28.02.2020.

Умовами договору сторони не передбачили можливості пролонгації дії договору поставки № 35 від 20.03.2019.

Пунктом 5.4 договору № 35 від 20.03.2019 передбачено, що будь-які зміни до цього договору або додатків чинні лише якщо вони виконані у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

Документального підтвердження, що договір поставки № 35 від 20.03.2019 був продовжений сторонами шляхом здійснення певних дій у письмовому вигляді не подано, тому у суду відсутні підстави вважати, що даний договір є чинним, а отже його умови не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору щодо поставленого позивачем товару за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року.

Також, суд звертає увагу на те, що, оскільки, умови договору містять пункти, зміст яких не узгоджується один з одним (п. 2.14 та п. 8.1), суд приходить до висновку, що дію договору поставки № 35 від 20.03.2019 припинено після спливу строку визначеного п. 2.14 договору № 35 від 20.03.2019, а саме з 22.03.2020.

Матеріали справи містять підписані та скріплені печатками зі сторони позивача та відповідача видаткові накладні на поставлений товар за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року, з яких вбачається що ТОВ «Сільвер Фуд» поставлено, а ФОП Мельник І.В. прийнято товар на загальну суму 175.901,88 грн, а саме

- видаткова накладна № СФ 15858 від 16.09.2021 на суму 729,54 грн;

- видаткова накладна № СФ 15859 від 16.09.2021 на суму 429,72 грн;

- видаткова накладна № СФ 15860 від 16.09.2021 на суму 1.583,94 грн;

- видаткова накладна № СФ 16177 від 23.09.2021 на суму 864,84 грн;

- видаткова накладна № СФ 16182 від 23.09.2021 на суму 812,64 грн;

- видаткова накладна № СФ 16183 від 23.09.2021 на суму 579,78 грн;

- видаткова накладна № СФ 16184 від 23.09.2021 на суму 417,72 грн;

- видаткова накладна № СФ 16185 від 23.09.2021 на суму 833,82 грн;

- видаткова накладна № СФ 16186 від 23.09.2021 на суму 1.868,34 грн;

- видаткова накладна № СФ 16193 від 23.09.2021 на суму 586,02 грн;

- видаткова накладна № СФ 16192 від 23.09.2021 на суму 877,14 грн;

- видаткова накладна № СФ 16486 від 30.09.2021 на суму 903,06 грн;

- видаткова накладна № СФ 16487 від 30.09.2021 на суму 637,92 грн;

- видаткова накладна № СФ 16488 від 30.09.2021 на суму 1.432,08 грн;

- видаткова накладна № СФ 16489 від 30.09.2021 на суму 555,96 грн;

- видаткова накладна № СФ 16491 від 30.09.2021 на суму 502,92 грн;

- видаткова накладна № СФ 16492 від 30.09.2021 на суму 1.072,38 грн;

- видаткова накладна № СФ 16784 від 07.10.2021 на суму 663,18 грн;

- видаткова накладна № СФ 16785 від 07.10.2021 на суму 738,18 грн;

- видаткова накладна № СФ 16786 від 07.10.2021 на суму 642,90 грн;

- видаткова накладна № СФ 16787 від 07.10.2021 на суму 888,66 грн;

- видаткова накладна № СФ 16788 від 07.10.2021 на суму 641,52 грн;

- видаткова накладна № СФ 16789 від 07.10.2021 на суму 388,26 грн;

- видаткова накладна № СФ 16790 від 07.10.2021 на суму 477,60 грн;

- видаткова накладна № СФ 16793 від 07.10.2021 на суму 523,62 грн;

- видаткова накладна № СФ 16794 від 07.10.2021 на суму 503,76 грн;

- видаткова накладна № СФ 16795 від 07.10.2021 на суму 483,96 грн;

- видаткова накладна № СФ 16796 від 07.10.2021 на суму 1.932,96 грн;

- видаткова накладна № СФ 16797 від 07.10.2021 на суму 2.116,74 грн;

- видаткова накладна № СФ 16802 від 07.10.2021 на суму 1.618,44 грн;

- видаткова накладна № СФ 17076 від 14.10.2021 на суму 1.329,30 грн;

- видаткова накладна № СФ 17077 від 14.10.2021 на суму 485,52 грн;

- видаткова накладна № СФ 17078 від 14.10.2021 на суму 1.153,68 грн;

- видаткова накладна № СФ 17079 від 14.10.2021 на суму 967,02 грн;

- видаткова накладна № СФ 17081 від 14.10.2021 на суму 1.653,30 грн;

- видаткова накладна № СФ 17088 від 14.10.2021 на суму 1.482,36 грн;

- видаткова накладна № СФ 17089 від 14.10.2021 на суму 1.557,42 грн;

- видаткова накладна № СФ 17090 від 14.10.2021 на суму 839,76 грн;

- видаткова накладна № СФ 17395 від 21.10.2021 на суму 1.661,64 грн;

- видаткова накладна № СФ 17396 від 21.10.2021 на суму 609,36 грн;

- видаткова накладна № СФ 17397 від 21.10.2021 на суму 1.478,28 грн;

- видаткова накладна № СФ 17400 від 21.10.2021 на суму 1.678,50 грн;

- видаткова накладна № СФ 17401 від 21.10.2021 на суму 1.079,40 грн;

- видаткова накладна № СФ 17402 від 21.10.2021 на суму 2.665,14 грн;

- видаткова накладна № СФ 17403 від 21.10.2021 на суму 1.027,44 грн;

- видаткова накладна № СФ 17408 від 21.10.2021 на суму 518,64 грн;

- видаткова накладна № СФ 17719 від 28.10.2021 на суму 1.659,84 грн;

- видаткова накладна № СФ 17720 від 28.10.2021 на суму 1.163,70 грн;

- видаткова накладна № СФ 17721 від 28.10.2021 на суму 759,18 грн;

- видаткова накладна № СФ 17722 від 28.10.2021 на суму 750,18 грн;

- видаткова накладна № СФ 17723 від 28.10.2021 на суму 1.472,64 грн;

- видаткова накладна № СФ 17729 від 28.10.2021 на суму 757,80 грн;

- видаткова накладна № СФ 17730 від 28.10.2021 на суму 1.469,76 грн;

- видаткова накладна № СФ 18044 від 04.11.2021 на суму 422,10 грн;

- видаткова накладна № СФ 18045 від 04.11.2021 на суму 1.832,22 грн;

- видаткова накладна № СФ 18046 від 04.11.2021 на суму 299,76 грн;

- видаткова накладна № СФ 18047 від 04.11.2021 на суму 812,16 грн;

- видаткова накладна № СФ 18048 від 04.11.2021 на суму 1.097,76 грн;

- видаткова накладна № СФ 18051 від 04.11.2021 на суму 2.631,54 грн;

- видаткова накладна № СФ 18052 від 04.11.2021 на суму 904,62 грн;

- видаткова накладна № СФ 18053 від 04.11.2021 на суму 2.097,96 грн;

- видаткова накладна № СФ 18340 від 11.11.2021 на суму 1.736,40 грн;

- видаткова накладна № СФ 18341 від 11.11.2021 на суму 334,80 грн;

- видаткова накладна № СФ 18342 від 11.11.2021 на суму 1.832,64 грн;

- видаткова накладна № СФ 18343 від 11.11.2021 на суму 667,20 грн;

- видаткова накладна № СФ 18344 від 11.11.2021 на суму 845,22 грн;

- видаткова накладна № СФ 18345 від 11.11.2021 на суму 1.418,70 грн;

- видаткова накладна № СФ 18346 від 11.11.2021 на суму 1.082,04 грн;

- видаткова накладна № СФ 18347 від 11.11.2021 на суму 1.755,96 грн;

- видаткова накладна № СФ 18348 від 11.11.2021 на суму 1.001,76 грн;

- видаткова накладна № СФ 18349 від 11.11.2021 на суму 541,02 грн;

- видаткова накладна № СФ 18350 від 11.11.2021 на суму 891,36 грн;

- видаткова накладна № СФ 18628 від 18.11.2021 на суму 1.516,92 грн;

- видаткова накладна № СФ 18629 від 18.11.2021 на суму 1.309,38 грн;

- видаткова накладна № СФ 18630 від 18.11.2021 на суму 812,40 грн;

- видаткова накладна № СФ 18632 від 18.11.2021 на суму 1.269,06 грн;

- видаткова накладна № СФ 18919 від 25.11.2021 на суму 2.340,72 грн;

- видаткова накладна № СФ 18920 від 25.11.2021 на суму 2.051,46 грн;

- видаткова накладна № СФ 18921 від 25.11.2021 на суму 1.090,98 грн;

- видаткова накладна № СФ 18922 від 25.11.2021 на суму 812,34 грн;

- видаткова накладна № СФ 18923 від 25.11.2021 на суму 1.435,68 грн;

- видаткова накладна № СФ 18924 від 25.11.2021 на суму 1.038,90 грн;

- видаткова накладна № СФ 20299 від 30.12.2021 на суму 6.014,40 грн;

- видаткова накладна № СФ 20300 від 30.12.2021 на суму 3.052,44 грн;

- видаткова накладна № СФ 20302 від 30.12.2021 на суму 3.356,64 грн;

- видаткова накладна № СФ 20303 від 30.12.2021 на суму 3.356,64 грн;

- видаткова накладна № СФ 20304 від 30.12.2021 на суму 3.356,64 грн;

- видаткова накладна № СФ 20305 від 30.12.2021 на суму 5.243,22 грн;

- видаткова накладна № СФ 20306 від 30.12.2021 на суму 4.025,10 грн;

- видаткова накладна № СФ 20307 від 30.12.2021 на суму 3.639,00 грн;

- видаткова накладна № СФ 20308 від 30.12.2021 на суму 3.295,74 грн;

- видаткова накладна № СФ 20309 від 30.12.2021 на суму 1.921,68 грн;

- видаткова накладна № СФ 20313 від 30.12.2021 на суму 4.706,76 грн;

- видаткова накладна № СФ 20314 від 30.12.2021 на суму 3.011,52 грн;

- видаткова накладна № СФ 20315 від 30.12.2021 на суму 3.283,44 грн;

- видаткова накладна № СФ 00280 від 06.01.2022 на суму 1.779,48 грн;

- видаткова накладна № СФ 00281 від 06.01.2022 на суму 1.349,52 грн;

- видаткова накладна № СФ 00282 від 06.01.2022 на суму 2.095,68 грн;

- видаткова накладна № СФ 00283 від 06.01.2022 на суму 1.037,82 грн;

- видаткова накладна № СФ 01539 від 10.02.2022 на суму 2.100,12 грн;

- видаткова накладна № СФ 01540 від 10.02.2022 на суму 1.617,54 грн;

- видаткова накладна № СФ 01541 від 10.02.2022 на суму 2.135,76 грн;

- видаткова накладна № СФ 01542 від 10.02.2022 на суму 3.644,58 грн;

- видаткова накладна № СФ 01543 від 10.02.2022 на суму 2.754,42 грн;

- видаткова накладна № СФ 01544 від 10.02.2022 на суму 4.185,42 грн;

- видаткова накладна № СФ 01545 від 10.02.2022 на суму 1.073,34 грн;

- видаткова накладна № СФ 01546 від 10.02.2022 на суму 1.096,26 грн;

- видаткова накладна № СФ 01547 від 10.02.2022 на суму 827,16 грн;

- видаткова накладна № СФ 01548 від 10.02.2022 на суму 7.102,14 грн;

- видаткова накладна № СФ 01549 від 10.02.2022 на суму 1.053,90 грн;

- видаткова накладна № СФ 01550 від 10.02.2022 на суму 955,14 грн;

- видаткова накладна № СФ 01558 від 10.02.2022 на суму 1.293,18 грн;

- видаткова накладна № СФ 01559 від 10.02.2022 на суму 459,60 грн;

- видаткова накладна № СФ 01560 від 10.02.2022 на суму 667,08 грн.

Відповідачем заперечень щодо підписання вищезгаданих видаткових накладних чи щодо отримання вказаного у відповідних накладних товару не надано.

Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено часткове повернення поставленого товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було повернуто, а позивачем в свою чергу прийнято товар на загальну суму 36.502,68 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними про повернення постачальнику, а саме

повернення постачальнику № 9621 від 04.11.2021 на суму 461,46 грн;

повернення постачальнику № 9665 від 04.11.2021 на суму 398,22 грн;

повернення постачальнику № 9643 від 04.11.2021 на суму 244,14 грн;

повернення постачальнику № 9625 від 04.11.2021 на суму 208,80 грн;

повернення постачальнику № 9668 від 04.11.2021 на суму 694,14 грн;

повернення постачальнику № 9634 від 04.11.2021 на суму 685,62 грн;

повернення постачальнику № 8843 від 04.11.2021 на суму 944,40 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 8927 від 11.11.2021 на суму 771,18 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 10149 від 11.11.2021 на суму 806,10 грн (з урахуванням виправлень)

повернення постачальнику № 10112 від 11.11.2021 на суму 228,60 грн;

повернення постачальнику № 10179 від 11.11.2021 на суму 368,52 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 10644 від 11.11.2021 на суму 26,52 грн;

повернення постачальнику № 10156 від 11.11.2021 на суму 914,64 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 10177 від 11.11.2021 на суму 797,28 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 10180 від 11.11.2021 на суму 85,20 грн;

повернення постачальнику № 10647 від 18.11.2021 на суму 128,52 грн;

повернення постачальнику № 11053 від 25.11.2021 на суму 227,64 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 11066 від 25.11.2021 на суму 379,20 грн;

повернення постачальнику № 11048 від 25.11.2021 на суму 627,42 грн;

повернення постачальнику № 13157 від 30.12.2021 на суму 1.032,72 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 13160 від 30.12.2021 на суму 981,78 грн;

повернення постачальнику № 13156 від 30.12.2021 на суму 1.243,86 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 13155 від 30.12.2021 на суму 1.042,56 грн;

повернення постачальнику № 13128 від 30.12.2021 на суму 1.317,24 грн;

повернення постачальнику № 13159 від 30.12.2021 на суму 814,32 грн;

повернення постачальнику № 11488 від 30.12.2021 на суму 826,62 грн;

повернення постачальнику № 11419 від 30.12.2021 на суму 1.794,00 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 11421 від 30.12.2021 на суму 973,02 грн;

повернення постачальнику № 13148 від 30.12.2021 на суму 468,12 грн;

повернення постачальнику № 11505 від 30.12.2021 на суму 742,98 грн;

повернення постачальнику № 11467 від 30.12.2021 на суму 163,20 грн;

повернення постачальнику № 311 від 06.01.2022 на суму 2.761,32 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 289 від 06.01.2022 на суму 2001,24 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 283 від 06.01.2022 на суму 212,04 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 2318 від 10.02.2022 на суму 644,34 грн;

повернення постачальнику № 2361 від 10.02.2022 на суму 1.019,22 грн;

повернення постачальнику № 2339 від 10.02.2022 на суму 1.512,42 грн;

повернення постачальнику № 2399 від 10.02.2022 на суму 1.522,98 грн;

повернення постачальнику № 2411 від 10.02.2022 на суму 827,94 грн;

повернення постачальнику № 2379 від 10.02.2022 на суму 824,04 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 659 від 10.02.2022 на суму 820,80 грн;

повернення постачальнику № 2309 від 10.02.2022 на суму 1.005,72 грн;

повернення постачальнику № 2311 від 10.02.2022 на суму 796,74 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 2310 від 10.02.2022 на суму 618,66 грн (з урахуванням виправлень);

повернення постачальнику № 2331 від 10.02.2022 на суму 251,46 грн;

повернення постачальнику № 2322 від 10.02.2022 на суму 64,26 грн;

повернення постачальнику № 2369 від 10.02.2022 на суму 918,54 грн;

повернення постачальнику № 2335 від 10.02.2022 на суму 284,94 грн.

Відповідач в поданому до суду відзиві на позов не заперечував факт повернення постачальнику частини поставленого товару.

В позовній заяві позивач зазначає, а відповідач в поданому відзиві не заперечує, що відповідачем були здійснені часткові оплати за поставлений товар, у загальному розмірі 64.161,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками АТ «Райффайзен Банк» по рахунку позивача.

З виписки АТ «Райффайзен Банк» по рахунку ТОВ «Сільвер Фуд» за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 відповідачем були здійснені наступні оплати:

02.11.2021 о 16:41 год ФОП Мельник І.В. перераховано 11.000,00 грн, призначення платежу: оплата за ТНС згідно договору поставки № 35 від 20.03.2019;

20.12.2021 о 16:51 год ФОП Мельник І.В. перераховано 4.387,00 грн, призначення платежу: оплата за ТНС згідно договору поставки № 35 від 20.03.2019;

28.12.2021 о 18:11 год ФОП Мельник І.В. перераховано 9.387,00 грн, призначення платежу: оплата за ТНС згідно договору поставки № 35 від 20.03.2019.

З виписки АТ «Райффайзен Банк» по рахунку ТОВ «Сільвер Фуд» за період з 01.01.2022 по 16.11.2022 відповідачем були здійснені наступні оплати:

04.01.2022 о 16:21 год ФОП Мельник І.В. перераховано 9.387,00 грн, призначення платежу: оплата за ТНС згідно договору поставки № 35 від 20.03.2019;

12.01.2022 о 16:41 год ФОП Мельник І.В. перераховано 10.000,00 грн, призначення платежу: оплата за ТНС згідно договору поставки № 35 від 20.03.2019;

04.02.2022 о 15:11 год ФОП Мельник І.В. перераховано 20.000,00 грн, призначення платежу: оплата за ТНС згідно договору поставки № 35 від 20.03.2019.

Оскільки судом було встановлено, що договір поставки № 35 від 20.03.2019 припинив свою дію з 22.03.2020, а відповідач у своєму відзиві на позов стверджував, що даний договір є чинний, то суд приходить до висновку, що перераховані відповідачем кошти були зараховані в рахунок сплати за поставлений товар відповідно до вищезгаданих видаткових накладних.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пункт 5 статті 265 Господарського кодексу України встановлює, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 175.901,88 грн.

Видаткова накладна - це первинний документ постачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця. Цей документ містить всю потрібну для бухгалтерського обліку інформацію про таку операцію: назву і кількість поставленого товару, ціну, місце постачання, дату здійснення операції.

З наданих позивачем виписок по рахунку відкритому у АТ «Райффайзен Банк» вбачається, що відповідачем в період з 01.11.2021 по 16.11.2022 здійснено часткову оплату поставленого товару.

Здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар свідчить про прийняття пропозиції щодо укладення договору поставки вказаного у видаткових накладних товару.

Відповідачем заперечень щодо укладення між сторонами договору поставки у спрощений формі не подано.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв`язку з тим, що відповідачем не було сплачено позивачу за поставлений згідно видаткових накладних товар, позивачем 01.11.2022 направлено на адресу відповідача вимогу № _22/01 від 31.10.2022, відповідно до якої позивач просив протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги в добровільному порядку сплатити суму боргу у розмірі 74.110,84 грн.

Позивач зазначає, що відповідач отримав дану вимогу 18.11.2022, в підтвердження чого позивачем надано рекомендоване повідомлення про вручення відправлення № 0406006416590.

Відповідачем заперечень щодо отримання вказаної вимоги не надано.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, враховуючи наведене відповідач мав здійснити оплату поставленого товару у строк до 25.11.2022 включно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань вартість товару у визначений строк не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої за розрахунками суду становить 75.238,20 грн (175.901,88 грн за поставлений товар - 36.502,68 грн повернутого товару - 64.161,00 грн здійснені оплати).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи те, що при подані позовної заяви позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 74.110,84 грн, а суд в свою чергу позбавлений права виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 74.110,84 грн.

Щодо заперечень відповідача суд відзначає наступне

Оскільки судом було встановлено, що договір № 35 від 20.03.2019 припинив свою дію з 22.03.2020 та сторонами не надано документального підтвердження продовження його дії, то будь-які заперечення відповідача щодо недотримання умов даного договору не приймаються судом до уваги.

Посилання відповідача на те, що останній звертався до позивача з проханням забрати нереалізований товар суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження викладеного.

Посилання відповідача як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором на наявність форс-мажорних обставин, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем не було подано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за правовідносинами що склалися між позивачем та відповідачем, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 7.400,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7.400,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

27.10.2022 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Віртус» (адвокатське об`єднання) був укладений договір про надання правової допомоги № 27/10/22-01 (далі - договір № 27/10/22-01) за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу, юридичну) допомогу щодо представництва інтересів та захисту клієнта щодо стягнення заборгованості із ФОП Мельник І.В. за отримані від ТОВ «Сільвер Фуд» товарно-матеріальні цінності (п. 1.1 договору № 27/10/22-01).

Відповідно до п. 1.2 договору № 27/10/22-01 адвокатське об`єднання надає клієнту правову допомогу через партнерів та адвокатів адвокатського об`єднання.

Згідно з п. 3.2 договору № 27/10/22-01 гонорар адвокатського об`єднання становить 7.400,00 грн, який включає надання правової допомоги на стадії розгляду справи в місцевому господарському суді (першої інстанції) відповідної територіальної підсудності, в тому числі: надання усних консультацій та рекомендацій; вивчення наявних матеріалів, які стосуються судового спору; визначення доказів, які необхідно витребувати; складання та подання заяв по суті спору і процесуальних документів; представництво інтересів в місцевому суді; вчинення інших необхідних дій належного представництва інтересів та захисту прав.

Пунктом 3.3 договору № 27/10/22-01 встановлено, що клієнт зобов`язується сплатити грошові кошти (гонорар), передбачені п. 3.2 цього договору, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати укладення цього договору.

Винагорода виплачена позивачем Адвокатському об`єднанню «Віртус» в розмірі 7.400,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1661 від 06.12.2022.

Представництво інтересів та захист прав позивача здійснював адвокат Богонос Володимир Анатолійович на підставі виданого на підставі договору про надання правової допомоги № 27/10/22-01 від 27.10.2022 Адвокатським об`єднанням «Віртус» ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1318802 від 10.12.2022.

Законом України «Про адвокатську етику» встановлено, що у випадках, коли договір про надання правової допомоги укладається з адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, рішення про призначення конкретного адвоката чи кількох адвокатів для виконання доручення або про заміну адвоката чи адвокатів (у випадках, коли це не суперечить закону) приймається адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням на свій розсуд, якщо в договорі не вказаний інший порядок заміни адвоката (абзац 3 статті 24 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Частино 2 статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката;2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України);3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку;4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом.

З наданого до суду ордеру серії АІ № 1318802 від 10.12.2022 та згідно до інформації Єдиного реєстру адвокатів України вбачається, що Богонос В.А. діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність № 706 від 30.09.2009.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу не подано та жодними засобами доказування неспівмірність розміру витрат не підтверджено.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правову допомогу покладаються на відповідача повністю в сумі 7.400,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/15, код ЄДРПОУ 32629021) 74.110 (сімдесят чотири тисячі сто десять) грн 84 коп. боргу, 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 7.400 (сім тисяч чотириста) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова