Рішення № 110483990, 27.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2023Справа № 908/1889/22

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайміс" (61153, м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 54А, офіс 409)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бестінвест ЛТД" (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 120)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фізична особа-підприємець Стецюк Микола Миколайович ( АДРЕСА_1 )простягнення 518 884 грн 35 коп.Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.09.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайміс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестінвест ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 379 404 грн 00 коп., пені в сумі 20269 грн 53 коп., 3% річних в сумі 1 216 грн 17 коп., інфляційних втрат в сумі 4173 грн 45 коп., штрафу в розмірі 113 821 грн 20 коп. за договором на транспортне експедирування № ЖД18/07/22_1 від 18.07.2022.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договором на транспортне експедирування № ЖД18/07/22_1 від 18.07.2022 не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 379 404 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано пені в сумі 20269 грн 53 коп., 3% річних в сумі 1 216 грн 17 коп., інфляційних втрат в сумі 4173 грн 45 коп., штрафу в розмірі 113 821 грн 20 коп.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2022 на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

28.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Господарським судом Запорізької області 17.10.2022 через систему «Електронний суд» отримано заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивач додав платіжне доручення на суму 7 783 грн 28 коп. (судовий збір); доказів направлення відповідачу вказаних в ухвалі додатків до позовної заяви (опис вкладення та квитанція), докази направлення на адресу відповідача актів надання послуг № 517Т від 12.08.2022, № 519Т від 12.08.2022 та № 520Т від 12.08.2022 (скрін-шот електронного листування); у заяві надано інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.

17.10.2022 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фізичної особи-підприємця Стецюка Миколи Миколайовича.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: фізичну особу-підприємця Стецюка Миколу Миколайовича. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 поновлено процесуальні строки розгляду справи № 908/1889/22 по суті.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.02.2023 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайміс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестінвест ЛТД" про стягнення 518 884 грн 35 коп. передано (направлено) за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 908/1889/22 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.03.2023 справу № 908/1889/22 прийнято до провадження.

28.03.2023 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0105494181351, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 120) було направлено ухвалу від 10.03.2023, із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, дата довідки ф.20: 22.03.2023.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 вручена відповідачу 22.03.2023

Станом на 27.04.2023 відповідачем вимог ухвали суду від 10.03.2023, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестінвест ЛТД" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайміс" (експедитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бестінвест ЛТД" (клієнт за договором, відповідач у справі) укладено договір на транспортне експедирування № ЖД18/07/22_1, предметом якого є надання експедитором клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТОЕ) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі з перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених сторонами послуг.

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг та/або додаткової угоди до договору (далі - Заявка) в якій вказуються: вид послуги, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати експедитору та інші погоджені сторонами умови. Заявка, направлена/передана з використанням засобів електронного зв`язку прирівнюється до оригіналу. Замовлення (заявка) є невід`ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в договорі.

Згідно з пунктом 4.1 договору оплата за цим договором здійснюється клієнтом протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі виставленого експедитором рахунку, якщо інше не передбачено погодженою сторонами заявкою, у національній валюті України - гривні.

Відповідно до пункту 4.2 договору у випадку погодження сторонами - вартості послуг експедитора у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, оплата наданих послуг здійснюється згідно курсу валюти НБУ на момент виставлення рахунку.

У відповідності до пункту 4.3 договору у випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, здійснених в інтересах клієнта та пов`язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додаткові рахунки, які також підлягають оплаті в строк, передбачений пунктом 4.4 договору.

Відповідно до пункту 4.4 договору клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок експедитора, якщо інше не передбачено Заявкою. У випадку несплати рахунку клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його виставлення, експедитор залишає за собою право виставлення нового рахунку відповідно до курсу, діючого на день виставлення нового рахунку. Датою виставлення рахунку є дата відправлення електронної версії рахунку на електронну адресу клієнта, вказану в розділі 9.11 цього договору та/або Заявці.

За фактом надання послуг експедитор надає (надсилає) на електронну адресу клієнту електронну версію двостороннього акту наданих послуг. Клієнт протягом 2-х (двох) днів з дня отримання акту зобов`язаний направити експедитору підписаний акт наданих послуг або письмову мотивовану відмову від прийому послуг. При неотримання експедитором оформленого (підписаного) клієнтом акту наданих послуг або письмової вмотивованої відмови від приймання послуг протягом 2-х (двох) днів з дати відправлення актів експедитором на електронну адресу клієнта, послуги вважаються прийнятими клієнтом без зауважень та підлягають оплаті у повному обсязі (пункт 4.6 договору).

Пунктом 9.2 договору сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до надіслання письмового повідомлення другій стороні про його розірвання, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань - до моменту їх повного виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного сторонами договору на транспортне експедирування № ЖД18/07/22_1 від 18.07.2022, позивачем було отримано від відповідача заявки на перевезення вантажу № ЖД03/08/22_1 від 03.08.2022, № ЖД03/08/22_02 від 03.08.2022 та № КА03/08/22_03 від 02.08.2022 по маршруту м. Шумен (Болгарія) - м. Кам`янське (Дніпропетровська обл.).

На виконання договору, позивачем було здійснено організацію перевезення вантажу, що підтверджується CMR-накладними № 695167, № 693112 та № 695180, а також направленими на адресу відповідача підписаними зі сторони позивача актами наданих послуг та виставленими рахунками на оплату.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору на транспортне експедирування № ЖД18/07/22_1 від 18.07.2022 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати послуг перевезення, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 379 404 грн 00 коп., що також не була визнана відповідачем відповідно до гарантійних листів № 18/08/22 від 18.08.2022 та № 14/09-2022 від 14.09.2022. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано пені в сумі 20269 грн 53 коп., 3% річних в сумі 1 216 грн 17 коп., інфляційних втрат в сумі 4173 грн 45 коп., штрафу в розмірі 113 821 грн 20 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг з перевезення вантажу за договором на транспортне експедирування № ЖД18/07/22_1 від 18.07.2022 та факту наявності заборгованості у розмірі 379 404 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 379 404 грн 00 коп.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано пені в сумі 20 269 грн 53 коп., 3% річних в сумі 1 216 грн 17 коп., інфляційних втрат в сумі 4173 грн 45 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 13.08.2022 по 20.09.2022, та штрафу в розмірі 113 821 грн 20 коп.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 5.11 договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплати викоаних робіт клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлігає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до моменту повного погашення заборгованості, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів замовник клієнт додатково сплачує експедитору штраф у розмірі 30% від суми оплати узгодженої в заявці.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 5.11 договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором на транспортне експедирування № ЖД18/07/22_1 від 18.07.2022, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 20 269 грн 53 коп., 3% річних в сумі 1 216 грн 17 коп., інфляційних втрат в сумі 4 173 грн 45 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 13.08.2022 по 20.09.2022, та штрафу в розмірі 113 821 грн 20 коп., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю "Бестінвест ЛТД" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Акінфієва Івана, будинок 1 А, офіс 3, ідентифікаційний код 41472206) на користь Товариства з обмеженою відповід альністю "Тайміс" (61153, Харківська область, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 54а, офіс 409, ідентифікаційний код 43785169) заборгованість в розмірі 379 404 (триста сімдесят дев`ять тисяч чотириста чотири) грн 00 коп., пеню в розмірі 20 269 (двадцять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн 53 коп., 3% річних в розмірі 1 216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн 17 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 173 (чотири тисячі сто сімдесят три) грн 45 коп., штрафу в розмірі 113 821 (сто тринадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 783 (сім тисяч сімсот вісімдесят три) грн 27 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька