Рішення № 110478877, 12.04.2023, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2023 Справа № 917/1024/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі

Полтавської обласної державної адміністрації (на час дії воєнного стану - Полтавська обласна військова адміністрація) в інтересах держави, в особі

Великобудищанської сільської ради Полтавської області

до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області,

Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області;

Селянського (Фермерського) Господарства ЛІДІЯ та

Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНС - Д

за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Регіональний ландшафтний парк "Гадяцький" та

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія"

про визнання недійсними договорів оренди землі та договорів сервітутів, скасування державної реєстрації права оренди та сервітуту на земельні ділянки, повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі,

за участі представників сторін:

від прокуратури: Тетяна Цирфа

від позивача: Полтавської обласної державної адміністрації не з`явився

від відповідача: Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області не з`явився

від відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Дар`я Прибєг

від відповідача: Селянського (Фермерського) Господарства ЛІДІЯ не з`явився

від відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНС - Д Катерина Пономаренко

від третіх осіб: не з`явились

Обставини справи: Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі: Полтавської обласної державної адміністрації (на час дії воєнного стану - Полтавська обласна військова адміністрація), Великобудищанської сільської ради Полтавської області до Миргородської районної державна адміністрація Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Селянського (Фермерського) господарства ЛІДІЯ та Товариство з обмеженою відповідальністю СЕНС - Д, у якому просить:

- визнати недійсним договір оренди землі від 01.12.2011, укладений Гадяцькою районною державною адміністрацією та СФГ Лідія щодо земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005;

- визнати недійсним договір оренди землі від 01.12.2011, укладений Гадяцькою районною державною адміністрацією та СФГ Лідія щодо земельної ділянки площею 80,5079 га кадастровий номер 5320485300:00:006:0003;

- визнати недійсним договір оренди землі від 01.12.2011, укладений Гадяцькою районною державною адміністрацією та СФГ Лідія щодо земельної ділянки площею 88,1726 га кадастровий номер 5320485300:00:005:0002;

- визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 04.06.2019, який укладено СФГ Лідія та ТОВ СЕНС - Д щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 5,2928 га;

- визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 20.08.2019, який укладено СФГ Лідія та ТОВ СЕНС - Д щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 2,3909 га;

- визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 20.11.2019, який укладено СФГ Лідія та ТОВ СЕНС - Д щодо частини земельної ділянки площею 88,1726 га кадастровий номер 5320485300:00:005:0002, площа сервітуту складає 1,9449 га;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СФГ Лідія на земельну ділянку площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.07.2019 за № 32316185 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку за СФГ Лідія;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СФГ Лідія на земельну ділянку площею 80,5079 га кадастровий номер 5320485300:00:006:0003, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 20.11.2020 за № 39617553 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку за СФГ Лідія;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СФГ Лідія на земельну ділянку площею 88,1726 га кадастровий номер 5320485300:00:005:0002, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.01.2020 за № 39616529 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку за СФГ Лідія;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування (сервітут) щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 5,2928 га, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.07.2019 за № 32322438 та припинити право користування (сервітут) на частину вказаної земельної ділянки за ТОВ СЕНС-Д;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування (сервітут) щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 2,3909 га, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04.09.2019 за № 33126375 та припинити право користування (сервітут) на частину вказаної земельної ділянки за ТОВ СЕНС - Д;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування (сервітут) щодо частини земельної ділянки площею 88,1726 га кадастровий номер 5320485300:00:005:0002, площа сервітуту складає 1,9449 га, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.01.2020 за № 35221422 та припинити право користування (сервітут) на частину вказаної земельної ділянки за ТОВ СЕНС - Д;

- зобов`язати СФГ Лідія повернути земельну ділянку площею 111,9639 га з кадастровим номером 5320485300:00:007:0005 Великобудищанській сільській раді Полтавської області за актом приймання - передачі;

- зобов`язати СФГ Лідія повернути земельну ділянку площею 80,5079 га з кадастровим номером 5320485300:00:006:0003 Великобудищанській сільській раді Полтавської області за актом приймання - передачі;

- зобов`язати СФГ Лідія повернути земельну ділянку площею 88,1726 га з кадастровим номером 5320485300:00:005:0002 Великобудищанській сільській раді Полтавської області за актом приймання - передачі;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5320485300:00:007:0005 та припинити усі права щодо неї;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5320485300:00:006:0003 та припинити усі права щодо неї.

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5320485300:00:005:0002 та припинити усі права щодо неї.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що договори оренди землі, укладені щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5320485300:00:006:0003, 5320485300:00:007:0005, 5320485300:00:005:0002 по-перше порушують визначений законодавством порядок отримання юридичними особами в оренду земель, у вказаній ситуації відповідачами були створені умови, за яких інші потенційні орендарі не мали рівних можливостей для реалізації свого права на отримання у користування земельних ділянок через єдиний законний шлях - участь у земельних торгах, натомість Гадяцька РДА безпідставно надала пільги СФГ «Лідія» для отримання значної площі земель для ведення фермерського господарства на безконкурентних засадах, по-друге передача земельних ділянок в користування відбулася за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу та договору купівлі-продажу права оренди, по-третє умови використання земельних ділянок згідно з оскаржуваними договорами оренди землі не відповідають цільовому призначенню земельних ділянок, визначених на підставі документації із землеустрою та по-четверте договори підписані Станіславським О. М., як виконавчим директором господарства, за відсутності повноважень на представництво і вчинення будь-яких дій від імені СФГ «Лідія».

Також прокурор вказує, що передача СФГ «Лідія» земель на безконкурентних засадах спричинила економічно необґрунтоване встановлення плати за землю, що призвело до недоотримання коштів місцевим бюджетом. Орендна плата за користування спірними земельними ділянками могла бути вищою, за умови продажу права оренди на земельних торгах.

Зазначає, що земельні ділянки відносяться до земель природно - заповідного фонду відповідно до законодавства і не можуть використовуватися для ведення сільського господарства.

Також, згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України, земельні ділянки з кадастровими номерами 5320485300:00:007:0005, 5320485300:00:006:0003 та 5320485300:00:005:0002 розташовані в межах прибережної захисної смуги.

Договори сервітутів укладені ТОВ «СЕНС-Д» та СФГ «Лідія» просить визнати недійсними з огляду на те, що СФГ «Лідія» не є законним користувачем земельних ділянок, щодо яких встановлені сервітути, оскільки господарство 01.12.2011 набуло право оренди без належних правових підстав та з порушенням вимог законодавства.

Обґрунтовуючи звернення з цим позовом до суду в межах строку позовної давності прокурор зазначає, що Полтавська ОВА до звернення прокурора з листом від 28.09.2021 фактично не мала можливості дізнатися про порушення її прав, оскільки землі протиправно були віднесені до земель сільськогосподарського призначення, розпорядження якими не відносилося до повноважень облдержадміністрації. Також, облдержадміністрація не володіє повноваженнями щодо здійснення нагляду (контролю) за землями сільськогосподарського призначення.

Великобудищанська сільська рада виявила порушення законодавства 01.04.2021, під час здійснення обстеження спірних земельних ділянок, що випливає зі звернення сільської ради від 01.04.2021 № 02-32/454.

В свою чергу, прокурор дізнався про порушення земельного законодавства 07.04.2021, у зв`язку з отриманням вказаного звернення Великобудищанської сільської ради.

Отже прокурор вважає, що позов подано в межах строку позовної давності, встановленої законом.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у відзиві на позов (вх. № 6814 від 23.09.2022) проти позову заперечує посилаючись на те, що Головне управління є неналежним відповідачем у справі.

Також, зазначає про відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокуратури до суду в інтересах держави з позовом про визнання недійсними договорів оренди землі та договорів сервітутів, скасування державної реєстрації права оренди та сервітуту на земельні ділянки, повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі. Ураховуючи відсутність у цій справі правових підстав для представництва інтересів держави прокурором, останній не набув процесуального статусу особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідач 3 - Селянське (Фермерське) Господарство ЛІДІЯ у відзиві на позов (вх. № 7315 від 11.10.2022) проти позову заперечує, посилаючись на відсутність відомостей, що спірні земельні ділянки віднесені до Регіонального ландшафтного парку» Гадяцький» та відсутність інформації, що вказані земельні ділянки відносяться до земель природно - заповідного фонду, тобто відсутні обмеження у використанні земельних ділянок.

Також, відповідач 3 вважає, що у цій справі немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави.

Також, відповідач 3 у відзиві просить суд застосувати позовну давність. Зазначає, що перебіг позовної давності необхідно обчислювати саме з часу, коли Гадяцька РДА довідалася або могла довідатися про порушення прав держави, а не з моменту, коли Великобудищанська сільська рада (як позивач в особі якого в інтересах держави звернувся прокурор) чи Полтавська обласна прокуратура довідались про порушення прав.

Відповідач 4 - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕНС - Д у відзиві на позов (вх. № 7703) проти позову заперечує, посилаючись на те, що процедура підготовки, організації та проведення земельних аукціонів для продажу земельних ділянок або надання права на їх оренду станом на дату укладення спірних договорів оренди - 01.12.2011 не була врегульована. Відтак вважає, що СФГ «Лідія» є законним орендарем земельних ділянок. Також зазначає, що передача земельних ділянок відбулася відповідно до норм чинного законодавства, тобто на підставі розпорядження Гадяцької РДА про затвердження документації із землеустрою та надання відповідних земель у користування СФГ «Лідія» від 07.03.2012 № 171.

Крім того вказує, що передача Гадяцькою РДА земельних ділянок відбулася відповідно до норм чинного законодавства, зокрема статті 122 Земельного кодексу України.

Також, відповідач 4 стверджує, що спірні договори оренди від 01.12.2011 відповідають загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, оскільки вчинені у письмовій формі, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, в момент укладення цих договорів сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Також, відповідач 4 зазначає, що прокурор не довів належними та допустимими доказами факт створення РЛП «Гадяцький» та дію відповідних обмежень на території земельних ділянок та не довів підстав для скасування державної реєстрації земельних ділянок у зв`язку з перебуванням земель в межах водоохоронних зон.

Від третьої особи - Регіонального ландшафтного парку «Гадяцький» надійшли письмові пояснення (вх. № 7779) у яких зазначає, що земельні ділянки якими користується СФГ «Лідія» розташовуються в межах Регіонального ландшафтного парку «Гадяцький».

20.02.2023 від відповідача 4 - Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНС - Д надійшли письмові пояснення (вх. № 2199) у яких зазначає, що наданою прокурором копією розпорядження голови Гадяцької РДА № 172 від 16.05.2013 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Регіонального ландшафтного парку «Гадяцький» не підтверджується протиправність передачі земельних ділянок у користування на праві оренди СФГ "Лідія», оскільки спірні договори оренди укладені 01.12.2011.

Також, рішення про організацію РЛП «Гадяцький» прийнято після передачі земельних ділянок у користування на праві оренди рішенням Полтавської обласної ради від 07.12.2011, а саме відповідно до пункту 1 організовано РЛП «Гадяцький» без вилучення земельних ділянок, водних та інших об`єктів у їх власників або користувачів загальною площею 12 803, га.

Отже, відповідач 4 вважає, що користування земельними ділянками за договорами оренди від 01.12.2011 є правомірним. Відповідачі діяли відповідно до норм законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

20.10.2022 від відповідача 4 - Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНС - Д надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх. № 7704).

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, що Полтавська ОДА, як орган державної влади, інтереси якої позивач вважає порушеними, як розпорядника земельної ділянки, листом № 13105/1/01-52 від 11.10.2021 повідомила про те, що не є розпорядником зазначених земельних ділянок. Також, Полтавська ОДА зазначила, що відсутні повноваження для звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження Гадяцької РДА Полтавської області від 07.03.2012 № 171 та рекомендувала звернутись до уповноважених осіб місцевого самоврядування.

Отже, як вважає відповідач 4, прокурор не навів обґрунтованих підстав, які б свідчили про можливість здійснення ним представництва інтересів Полтавська ОДА та Великобудищанської сільської ради Полтавської області в суді під час розгляду справи № 917/1024/22.

21.10.2022 від Прокуратури надійшли пояснення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх. № 7772).

Розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду (вх. № 7704), слід зазначити наступне.

У постанові від 26.05.2020 у справі за № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію відносно представництва прокурором інтересів держави в особі відповідних органів.

Так, ВП ВС констатувала, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У відповідності до частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор 28.09.2021 направив листи № 15/1 - 1167 вих. - 21 та № 15/1-1172 вих. - 21 Полтавській ОВА, а також листи № 15/1-1165 вих.-21 № 15/1-1170 вих.-21 Великобудищанській сільській раді, у яких зазначено про виявлені порушення законодавства та запропоновано вжити заходів реагування, спрямованих на відновлення законності.

Полтавською ОВА листами від 11.10.2021 № 13105/1/01 - 52 та № 13098/1/01 - 52 повідомлено про відсутність повноважень для звернення до суду.

Одночасно, в пояснення на адресу Господарського суду Полтавська ОВА повністю підтримала позовні вимоги прокурора та просила позов задовольнити.

Великобудищанська сільська рада листом від 18.10.2021 № 02-30/1635 повідомила про відсутність можливості для вжиття відповідних заходів реагування на вказані порушення у зв`язку з відсутністю юридичного відділу та коштів для слати судового збору.

Також, 28.09.2021 прокурор направив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листи № 15/1-1169 вих.-21 № 15/1-1171 вих.-21, а також Миргородській районній державній адміністрації Полтавської області (далі - Миргородська РДА) лист № 15/1-1166 вих.-21, у яких також запропоновано усунути вказані порушення.

Слід зазначити, що лист направлено саме до Миргородської РДА оскільки, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій Гадяцька районна державна адміністрація Полтавської області реорганізувалася шляхом приєднання до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області.

Отже, Миргородська РДА є правонаступником Гадяцької РДА.

Так, у відповідь на вказані листи прокурора ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листами від 18.10.2021 № 7-16-0.6-6548/2-21 та від 28.10.2021 № 10-16-0.6-6760/2-21 повідомило про відсутність підстав та повноважень для вжиття відповідних заходів реагування.

Миргородська РДА листом від 18.10.2021 № 1663/01.1-41 також зазначила про відсутність підстав для вжиття заходів реагування у спірних правовідносинах.

В частині 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Дослідивши доводи прокурора відносно наявності підстав його звернення до суду з цим позовом, суд встановив, що на виконання вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором при зверненні до суду з позовом було належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду саме прокурора.

Отже, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

Від позивача - Великобудищанської сільської ради Полтавської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх. № 8412 від 08.11.2022).

Від третьої особи - Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький" надійшли письмові пояснення (вх. № 7779 від 2.10.2022), у яких зазначає, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах РЛП "Гадяцький", що підтверджується Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель РЛП "ГАдяцький" та витягом з проєкту створення РЛП "Гадяцький".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі № 917/1024/22, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 15 год 30 хв 11.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2022 заяву представниці відповідача 4 адвоката Пономаренко К. П. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів суд задовольнив та забезпечив проведення судового засідання у справі № 917/1024/22, призначеного на 11 год 30 хв 09.11.2022 та всі наступні судові засідання для представниці відповідача 4 адвоката Пономаренко К. П. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.10.2022 суд відклав підготовче засідання на 11 год 30 хв 09.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.11.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання (вхід. № 7704 від 20.10.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс-Д" про залишення позову без розгляду, продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 15 год 30 хв 21.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.12.2022 суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональний ландшафтний парк "Гадяцький" (вул. Драгоманова, 8, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300), залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" (с. Плішевець, Миргородський р-н, Полтавська обл., 37323), задовольнив клопотання представника позивачів про долучення доказу - Розпорядження голови районної державної адміністрації від 16.05.2013 № 172 від 16.05.2013 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький" та відклав підготовче засідання на 10 год 30 хв 16.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/1024/22 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11 год 00 хв 29.03.2023.

У судовому засіданні 29.03.2023 суд оголосив перерву до 09 год 00 хв 12.04.2023.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні 12.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

До Полтавської обласної прокуратури 07.04.2021 надійшло звернення Великобудищанської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 01.04.2021 № 02-32/454 щодо того, що на території сільської ради розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 5320485300:00:006:0003, 5320485300:00:007:0005, 5320485300:00:005:0002, які перебувають в оренді Селянського (Фермерського) Господарства «ЛІДІЯ» (далі - СФГ «Лідія»).

Вказаним господарством частково переведено угіддя зазначених земельних ділянок у ріллю, що порушує вимоги природоохоронного законодавства, у зв`язку з розташуванням цих земель в межах Регіонального ландшафтного парку «Гадяцький» (далі - РЛП «Гадяцький»).

Полтавська обласна прокуратура під час опрацювання зазначеної інформації встановила наступне.

Гадяцька районна державна адміністрація Полтавської області (далі - Гадяцька РДА) та СФГ «Лідія» 01.12.2011 уклали договори оренди землі, а саме:

-договір оренди земельної ділянки площею 80,5079 га (у тому числі сіножаті - 42,6079 га та пасовища - 37,9000 га) кадастровий номер 5320485300:00:006:0003 для ведення фермерського господарства (вид використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення згідно з відомостями Державного земельного кадастру - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01.)), що розташована на території Плішивецької сільської ради Гадяцького району, який зареєстровано 01.06.2012 у Відділі Держкомзему у Гадяцькому районі за № 532040004002569 та в подальшому право оренди на підставі якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.12.2020 номер запису про інше речове право 39617553. Орендна плата визначена у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Строк дії договору зазначений з 01.12.2011 до 31.12.2022;

-договір оренди земельної ділянки площею 111,9639 га (у тому числі сіножаті - 77,0639 га та пасовища - 34,9000 га) кадастровий номер 5320485300:00:007:0005 для ведення фермерського господарства (вид використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення згідно з відомостями Державного земельного кадастру - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01.)), що розташована на території Плішивецької сільської ради Гадяцького району, який зареєстровано 01.06.2012 у Відділі Держкомзему у Гадяцькому районі за № 532040004002570 та в подальшому право оренди на підставі якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2019 номер запису про інше речове право 32316185. Орендна плата визначена у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Строк дії договору зазначений з 01.12.2011 до 31.12.2022;

-договір оренди земельної ділянки площею 88,1726 га (у тому числі сіножаті - 74,2726 га та пасовища - 13,90 га) кадастровий номер 5320485300:00:005:0002 для ведення фермерського господарства (вид використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення згідно з відомостями Державного земельного кадастру - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01.)), що розташована на території Плішивецької сільської ради Гадяцького району, який зареєстровано 01.06.2012 у Відділі Держкомзему у Гадяцькому районі за № 532040004002568 та в подальшому право оренди на підставі якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.12.2020 номер запису про інше речове право 39616529. Орендна плата визначена у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Строк дії договору зазначений з 01.12.2011 до 31.12.2022.

Реєстрація вказаних земельних ділянок здійснена 01.06.2012 Відділом Держкомзему у Гадяцькому районі.

12.10.2012 СФГ «Лідія» та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія» (далі - СТОВ «Мрія») уклали договори суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 5320485300:00:006:0003 та 5320485300:00:005:0002, які зареєстровано у Відділі Держкомзему у Гадяцькому районі 12.10.2012.

У зв`язку з виготовленням СФГ «Лідія» проєктів землеустрою що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) 26.11.2020 прийнято накази № 18265-СГ та № 18267-СГ на підставі яких 27.11.2020 укладено додаткові угоди до договорів оренди землі щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5320485300:00:006:0003 та 5320485300:00:005:0002 про внесення змін до них в частині часткової зміни складу угідь на ріллю, збільшення розміру орендної плати до 12 % від нормативної грошової оцінки землі та зміни строку дії договорів, а саме визначивши, що договори оренди укладені строком на 7 років з моменту укладання додаткових угод.

Згідно з відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно СФГ «Лідія» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНС-Д» (далі - ТОВ «СЕНС-Д») у 2019 році уклали договори про встановлення земельних сервітутів щодо частин земельних ділянок, які перебувають в оренді у СФГ «Лідія», а саме:

- договір про встановлення земельного сервітуту від 04.06.2019 для розміщення (буріння) розвідувальної свердловини № 2 та облаштування тимчасової дослідно-промислової установки вуглеводнів Бобрицької площі щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 5,2928 га. Право на підставі договору сервітуту зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2019 № 32322438. Строк дії договору сервітуту встановлено до 31.12.2022;

- договір про встановлення земельного сервітуту від 20.08.2019 для облаштування Бобрицької площі (тимчасова під`їзна дорога до розвідувальної свердловини № 2 Бобрицької площі) щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 2,3909 га. Право на підставі договору сервітуту зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.09.2019 № 33126375. Строк дії договору сервітуту встановлено до 31.12.2022;

- договір про встановлення земельного сервітуту від 20.11.2019 для прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій щодо частини земельної ділянки площею 88,1726 га кадастровий номер 5320485300:00:005:0002, площа сервітуту складає 1,9449 га. Право на підставі договору сервітуту зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.01.2020 № 35221422. Строк дії договору сервітуту становить 1 рік з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.10.2012 СФГ «Лідія» передано в суборенду СТОВ «Мрія» земельні ділянки з кадастровими номерами 5320485300:00:005:0002 та 5320485300:00:006:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З прийняттям 28.04.2021 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 згідно з яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Отже, відповідно до Закону власником та розпорядником спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 5320485300:00:006:0003, 5320485300:00:007:0005 та 5320485300:00:005:0002 є Великобудищанська сільська рада Полтавської області.

Відповідно до листа відділу Держкомзему у Гадяцькому районі від 16.12.2011 № 1874, який видано за результатами розгляду технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками для укладення договорів орнеди із СФГ "Лідія" площею 280,6444 га, на земельних ділянках існують обмеження у їх використанні, а саме: прибережна захисна смуга річки Псел.

28.04.2021 Прокуратура направила запит № 15/1-548 вих.-21 до Полтавської обласної державної адміністрації (на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 Полтавська обласна державна адміністрація набула статусу Полтавської обласної військової адміністрації), щодо віднесення/ не віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 5320485300:00:007:0005, 5320485300:00:006:0003 та 5320485300:00:005:0002 до земель природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також щодо наявності на вказаних землях об`єктів природно - заповідного фонду.

У відповідь на запит прокуратури 12.05.2021 Полтавська ОВА направила лист № 6374/1/01-52, у якому вказано, що зазначені у зверненні земельні ділянки з кадастровими номерами 5320485300:00:006:0003, 5320485300:00:007:0005 та 5320485300:00:005:0002, які передано в оренду СФГ «Лідія», розташовані в межах РЛП «Гадяцький» та зазначено про наявність відповідних підтверджуючих картографічних матеріалів у Департаменті екології та природних ресурсів облдержадміністрації.

Відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області від 06.05.2021 № 1092/01-05, який надано на запит прокуратури від 28.04.2021 № 15/1-55 вих.-21, спірні земельні ділянки частково перебувають у межах прибережної захисної смуги річки Псел, також через земельну ділянку з кадастровим номером 5320485300:00:007:0005 протікає водотік без назви.

Рішенням восьмої сесії шостого скликання від 07.12.2011 Полтавська обласна рада вирішила організувати Регіональний ландшафтний парк «Гадяцький».

Розпорядженням голови Гадяцької РДА № 172 від 16.05.2013 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Регіонального ландшафтного парку «Гадяцький».

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій Гадяцька районна державна адміністрація Полтавської області реорганізувалася шляхом приєднання до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області.

Миргородська РДА є правонаступником Гадяцької РДА.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України в редакції від 05.10.2011, яка діяла на час укладання оскаржуваних договорів оренди землі, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних тогах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частина 2 вказаної статті містить перелік випадків, при яких передача земельних ділянок проводиться без проведення земельних торгів.

Так, абзацом 16 визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Отже, законодавство передбачало отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства на безконкурентних засадах лише для громадян, а не юридичних осіб.

Проте всупереч вказаним нормам райдержадміністрація передала в користування СФГ «Лідія» земельні ділянки з кадастровими номерами: 5320485300:00:006:0003, 5320485300:00:007:0005, 5320485300:00:005:0002 без проведення земельних торгів.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Укладання договорів оренди землі від 01.12.2011 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 5320485300:00:006:0003, 5320485300:00:007:0005, 5320485300:00:005:0002 відбулося до фактичного прийняття Гадяцькою РДА розпорядження про затвердження документації із землеустрою та надання відповідних земель у користування СФГ «Лідія» від 07.03.2012 № 171.

Отже, райдержадміністрація допустила порушення Земельного кодексу України, що полягає в розпорядженні спірними землями не у спосіб, який визначений законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Перелік категорій земель містить стаття 19 Земельного кодексу України.

Абзац 12 статті 1 Закону України «Про землеустрій» в редакції, яка діяла на час укладання спірних договорів оренди землі, розкриває зміст поняття «цільове призначення земельної ділянки», так цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підстав рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Так, на підставі технічної документації із землеустрою сформовано земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) з наступними кадастровими номерами: 5320485300:00:006:0003, 5320485300:00:007:0005, 5320485300:00:005:0002.

При затвердженні документації розпорядженням від 07.03.2012 № 171 райдержадміністрація не зазначила категорію до якої відносяться вказані землі та їх цільове призначення.

Проте за договорами оренди землі від 01.12.2011 ці землі передано для ведення фермерського господарства, що суперечить цільовому призначенню, визначеному на підставі документації із землеустрою.

Згідно з абзацом 2 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Вказане означає, що громадяни та юридичні особи мають використовувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах того виду використання, до якого вони відносяться.

Пунктом «б» частини 1 статті 21 Земельного кодексу України регламентовано, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Ураховуючи зазначене, передача в користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які сформовано на підставі документації із землеустрою з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, порушує вимоги земельного законодавства.

Слід зазначити, що оскаржувані договори оренди землі не відповідають також іншим нормативно-правовим актам.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Статтею 4 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарства перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Оскаржувані договори оренди землі укладені 01.12.2011 шляхом їх підписання Орендодавцем в особі голови Гадяцької РДА Беседи В. М. та Орендарем СФГ «Лідія» в особі виконавчого директора Станіславського О. М.

Водночас, у договорах зазначено, що Станіславський О. М. діяв на підставі наказу від 01.02.2012.

Отже, на момент підписання договорів оренди землі від 01.12.2011 повноваження виконавчого директора СФГ «Лідія» нічим не підтверджувалися, що є порушенням вимог статті 203 Цивільного кодексу України.

Як вказано в Постанові Верховного суду України від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц правочин укладений з перевищенням повноважень не може бути визнаний недійсним, якщо у іншої сторони (контрагента) не було об`єктивної можливості передбачити та дізнатися про існування обмежень щодо підписання договору, як наслідок такі обставини перебувають поза межами розумного контролю контрагента.

Слід зазначити, що Райдержадміністрація мала можливість і зобов`язана була перевірити повноваження особи, яка вчиняє дії від імені орендаря.

Сам факт обізнаності Гадяцької РДА про відсутність повноважень у Станіславського О. М. на представництво інтересів та вчинення будь-яких дій від імені СФГ «Лідія» підтверджується посиланням у тексті договорів від 01.12.2011 на наказ від 01.02.2012.

Отже, зазначене свідчить про порушення законодавства, допущені при укладанні договорів оренди землі Гадяцькою РДА та СФГ «Лідія».

Також, слід зазначити, що передача СФГ «Лідія» земель на безконкурентних засадах спричинила економічно необґрунтоване встановлення плати за землю, що призвело до недоотримання коштів місцевим бюджетом виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 288 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час укладання спірних договорів, визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту «б» частини 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за землю встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В свою чергу, як визначено пунктом 288.5.3 статті 288 орендна плата може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпунктів 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Отже, орендна плата за користування спірними земельними ділянками могла бути вищою, за умови продажу права оренди на земельних торгах.

Згідно зі статтями 19 та 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення і землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Спірні земельні ділянки були сформовані та передані СФГ «Лідія» як землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Водночас, під час розгляду звернення Великобудищанської сільської ради обласною прокуратурою, з метою підтвердження або спростування інформації, зазначеної у листі, 28.04.2021 направлено запит № 15/1-548 вих.-21 до Полтавської обласної державної адміністрації (на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 Полтавська обласна державна адміністрація набула статусу Полтавської обласної військової адміністрації), у якому запитувалася інформація щодо віднесення /не віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 5320485300:00:007:0005, 5320485300:00:006:0003 та 5320485300:00:005:0002 до земель природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також щодо наявності на вказаних землях об`єктів природно - заповідного фонду.

Слід зазначити, що направлення звернення до Полтавської ОВА обумовлено тим, що саме даному органу належали повноваження щодо розпорядження землями природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення державної власності відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, у якій вказано, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Так, у відповідь на запит прокуратури 12.05.2021 Полтавською ОВА направлено лист № 6374/1/01-52, в якому вказано, що зазначенні у зверненні земельні ділянки з кадастровими номерами 5320485300:00:006:0003, 5320485300:00:007:0005 та 5320485300:00:005:0002, які передано в оренду СФГ «Лідія», розташовані в межах РЛП «Гадяцький» та зазначено про наявність відповідних підтверджуючих картографічних матеріалів у Департаменті екології та природних ресурсів облдержадміністрації.

РЛП «Гадяцький» організовано на підставі рішення восьмої сесії шостого скликання Полтавської обласної ради від 07.12.2011.

Відповідно до пункту 1.5. Положення про Регіональний ландшафтний парк «Гадяцький» (далі - Положення) парк входить до складу природно - заповідного фонду України, охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання та є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно зі статтею 43 Земельного кодексу України землі природно - заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 44 Земельного кодексу України визначено, що до земель природно - заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» регламентовано, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико - культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Частина 1 статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначає перелік видів використання територій та об`єктів природно - заповідного фонду. Такі об`єкти можуть використовуватися: у природоохоронних, науково-дослідних, освітньо - виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, а також для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Слід зазначити, що ведення сільського господарства на територіях природно - заповідного фонду законодавством не передбачено.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 16 вищевказаного Закону на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об`єкти, а саме: геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів.

Пунктом 1.7. Положення передбачено, що територія Парку, з додержанням вимог, встановлених Законом України «Про природно - заповідний фонд України» та іншими актами законодавства, може використовуватись: у природоохоронних цілях, у науково-дослідних цілях, в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, в освітньо - виховних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Враховую вищевикладене, спірні земельні ділянки відносяться до земель природно - заповідного фонду відповідно до законодавства і не можуть використовуватися для ведення сільського господарства.

Розташування спірних земельних ділянок в межах РЛП "Гадяцький" підтверджується належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною 1 статті 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Частиною 2 статті 88 визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - шириною 25 метрів.

Відповідно до приписів статей 1, 88, 89 Водного кодексу України, статей 60, 61 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. На земельних ділянках такої категорії, зокрема, заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.

Зазначеним листом Регіональний офіс водних ресурсів також повідомив, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою та, що відповідний проект землеустрою щодо встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг р. Псел і водотоку без назви в Офісі відсутній.

Разом з тим, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 487/688/18 вказано, що за статтями 1,20, 50, 54 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі об`єктів землеустрою.

Відповідно до пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства природи України 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.996 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу у розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може розцінюватись як відсутність самої прибережної захисної смуги.

Як дослідив суд, Розпорядження голови районної державної адміністрації від 16.05.2013 № 172 від 16.05.2013 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький".

Отже, земельні ділянки з кадастровими номерами 5320485300:00:007:0005, 5320485300:00:006:0003 та 5320485300:00:005:0002 неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення.

Також, Гадяцька РДА не мала повноважень розпоряджатися спірними земельними ділянками, оскільки відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті, а також будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Натомість, як було вказано вище, обласні державні адміністрації передавали земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною третьою, сьомою цієї статті.

З огляду на викладене, саме до повноважень обласної державної адміністрації відносилося розпорядження землями природно - заповідного фонду та прибережних захисних смуг.

Отже, наявні підстави для визнання недійсними договорів оренди землі, у зв`язку з їх передачею райдержадміністрацією поза межами наданих їй повноважень, що, є порушенням вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Також, частиною 2 вказаної статті регламентовано, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 16 Цивільного кодексу України містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до пункту 2 частини 2 даної статті способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статей 210, 211 Земельного кодексу України наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи прокурора про невідповідність оскаржуваних договорів оренди землі вимогам законодавства України є обґрунтованими.

Відповідач - Селянське (Фермерське) Господарство ЛІДІЯ у відзиві на позов просить застосувати позовну давність.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 267 зазначеного Кодексу передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, як це визначено частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц.

Суд враховує, що порушення права мало місце.

Водночас і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі N 910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі N 6-1852цс16, Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі N 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі N 469/1203/15-ц, постанова Верховного Суду від 21.08.2019 у справі N 911/3681/17).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою N 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.

Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі N 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі N 910/296918, від 15.01.2019 у справі N 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі N 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі N 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі N 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі N 904/1038/19.

При вирішенні питання про пропуск прокурором позовної давності, суд виходить з того, що в цій справі прокурор звернувся до суду за захистом прав держави в особі її уповноваженого органу, шляхом визнання недійсними правочинів.

Відповідно до статті 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня коли про порушення права або особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так на момент укладення оскаржуваних договорів оренди земель сільськогосподарського призначення, уповноваженим органом держави щодо розпорядження цими землями відповідно до вимог чинної на той час статті 122 та пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України була Гадяцька районна державна адміністрація.

Водночас, 10.04.2011 набрав чинності Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» яким визначається організація, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України. Статтею 5 зазначеного Закону унормовано, що Міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України. Міністерство, ін. центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади. Міністерство, ін. центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі Порядок), яким визначено механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, ін. центральних органів виконавчої влади.

Пунктами 4, 6 вказаного Порядку передбачено, що орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до ін. органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій ін. органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України. Згідно з пунктами 7, 8 Порядку майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам. Перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності» від 06.09.2012 за № 5245-VI, який набрав чинності із 01.01.2013, частину першу статті 15 Земельного кодексу України (Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин) доповнено пунктом "і", згідно з яким до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до повноважень визначених цим Кодексом; викладено в новій редакції статтю 122 Земельного кодексу України, згідно з якою з моменту набрання чинності цим Законом районні державні адміністрації на їх території позбавлені права передавати земельні ділянки сільськогосподарського використання із земель державної власності у власність або у користування; пункти 10-12 розділу Х (Перехідні положення) Земельного кодексу України виключені; частину четверту статті 4 Закону України «Про оренду землі» викладено в редакції, згідно з якою Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10.05.2012 затверджено Положення про головне управління Держземагенства в області (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 за № 852/21164), згідно з пунктом 4.32 якого Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.

Постановою Кабінету Міненістрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" останній постановив утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, відповідно до якого Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається (землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Внаслідок змін у законодавстві України до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області перейшли повноваження Гадяцької РДА щодо розпорядження спірними земельними ділянками і здійснення контролю за ними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно - заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Водночас, у спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу не змінює перебігу позовної давності.

Визначаючи початок перебігу позовної давності в цій справі, слід враховувати коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів.

Відтак, при дослідженні питання пропуску позовної давності в цьому спорі слід з`ясувати коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що уповноважений орган держави (Гадяцька РДА) знав про порушення прав держави, оскільки останньому було відомо про укладення оскаржуваних договорів оренди землі від 01.12.2011, з огляду на те що Гадяцька РДА є стороною договорів оренди, вони підписані головою Гадяцької РДА.

Отже, перебіг позовної давності необхідно рахувати саме з часу, коли саме Гадяцька РДА довідалась або могла довідатись про порушення прав держави, а не з моменту коли Великобудищанська сільська рада (як позивач в особі якого в інтересах держави звернувся прокурор) чи прокурор довідались про порушення прав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 914/801/17.

З відповідним позовом до суду в межах цієї справи прокурор звернувся 01.09.2022.

Прокурор вважає, що позов заявлено в межах строку позовної давності, визначеного законом, оскільки Полтавська ОВА до звернення прокурора з листом від 28.09.2021 фактично не мала можливості дізнатися про порушення її прав, оскільки землі протиправно були віднесені до земель сільськогосподарського призначення, розпорядження якими не відносилося до повноважень облдержадміністрації. Також, Облдержадміністрація не володіє повноваженнями щодо здійснення нагляду (контролю) за землями сільськогосподарського призначення.

Великобудищанська сільська рада виявила порушення законодавства 01.04.2021, під час здійснення обстеження спірних земельних ділянок, що випливає зі звернення сільської ради від 01.04.2021 № 02-32/454.

В свою чергу, прокурор дізнався про порушення земельного законодавства 07.04.2021, у зв`язку з отриманням вказаного звернення Великобудищанської сільської ради.

Проте прокурор не обґрунтував неможливість одержання ним необхідної інформації одразу після укладення договорів оренди землі від 01.12.2011. Так, прокурором не надано жодних доказів, що ним у той період були вчинені відповідні запити, призначено проведення перевірок тощо, але ці заходи не дали результатів з незалежних від прокурора причин.

Разом з тим, відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України, якими врегульовано позовну давність, та правової позиції Верховного Суду щодо їх застосування, позивач (у даному випадку, прокурор) має не лише вказати, коли йому фактично стало відомо про порушене право, але й довести неможливість дізнатися про вказане порушення раніше зазначеної ним дати.

Зазначене узгоджується з приписами частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, відповідно до змісту вказаної норми та практики її застосування (зокрема, щодо здійснення моніторингу законності розпорядження земельними ділянками), прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру" своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію.

В силу положень чинного законодавства прокурор повинен був своєчасно цікавитися та перевіряти відомості про наявність, рух і якісний стан земель, здійснювати контроль за збереженістю, законністю, доцільністю й ефективністю використання земель, отже не міг не бути обізнаним про здійснення фактичного використання спірних земельних ділянок, та відповідно міг своєчасно звернутися до суду за захистом порушеного права.

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 372/1036/15-ц.

Під час розгляду цієї справи суд встановив порушення інтересів держави прийняттям спірних договорів оренди землі від 01.12.2011.

При вирішенні питання про пропуск прокурором позовної давності, суд виходив з того, що в цій справі прокурор звернувся до суду за захистом прав держави в особі її уповноваженого органу.

Суд погоджується з доводами відповідача 4, що статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено виключний перелік обставин з настанням яких перебіг позовної давності переривається. Оскільки, зміна уповноваженого органу на здійснення відповідних функцій держави, не слугує підставою для зміни порядку перебігу строку позовної давності, тому прокурором подано позовну заяву в цій справі із пропуском позовної давності.

В цій справі оскаржувані договори оренди землі укладені у 2011 році, уповноважений орган держави брав особисту участь в укладенні цього договору, а відтак намагання прокурора через стільки часу визнати недійсними зазначені договори має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для держави в особі її уповноваженого органу строк позовної давності за вимогами про визнання недійсними договорів оренди почав обчислюватися з моменту укладення оскаржуваних договорів.

Відповідно до статті 18 Закону "Про оренду землі" (в редакції чинній станом на дату виникнення правовідносин), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Ураховуючи те, що реєстрація договорів оренди землі від 01.12.2011 здійснена 01.06.2012 строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсними зазначених договорів оренди землі закінчився 01.06.2015.

Отже, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, практики Європейського суду з прав людини, суд відмовляє в позові в частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011, укладеного Гадяцькою районною державною адміністрацією та СФГ Лідія щодо земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005; визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011, укладеного Гадяцькою районною державною адміністрацією та СФГ Лідія щодо земельної ділянки площею 80,5079 га кадастровий номер 5320485300:00:006:0003; визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011, укладеного Гадяцькою районною державною адміністрацією та СФГ Лідія щодо земельної ділянки площею 88,1726 га кадастровий номер 5320485300:00:005:0002, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Позовні вимоги скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СФГ Лідія на земельну ділянку площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.07.2019 за № 32316185 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку за СФГ Лідія; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СФГ Лідія на земельну ділянку площею 80,5079 га кадастровий номер 5320485300:00:006:0003, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 20.11.2020 за № 39617553 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку за СФГ Лідія; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СФГ Лідія на земельну ділянку площею 88,1726 га кадастровий номер 5320485300:00:005:0002, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.01.2020 за № 39616529 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку за СФГ Лідія задоволенню не підлягають, як похідні вимоги від основної - про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених Гадяцькою районною державною адміністрацією та СФГ Лідія.

Ураховуючи відмову в позові в частині визнання недійсними договорів оренди землі, укладених Гадяцькою районною державною адміністрацією та СФГ Лідія суд, також відмовляє в позові в частині позовних вимог:

- зобов`язати СФГ Лідія повернути земельну ділянку площею 111,9639 га з кадастровим номером 5320485300:00:007:0005 Великобудищанській сільській раді Полтавської області за актом приймання - передачі;

- зобов`язати СФГ Лідія повернути земельну ділянку площею 80,5079 га з кадастровим номером 5320485300:00:006:0003 Великобудищанській сільській раді Полтавської області за актом приймання - передачі;

- зобов`язати СФГ Лідія повернути земельну ділянку площею 88,1726 га з кадастровим номером 5320485300:00:005:0002 Великобудищанській сільській раді Полтавської області за актом приймання - передачі;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5320485300:00:007:0005 та припинити усі права щодо неї;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5320485300:00:006:0003 та припинити усі права щодо неї.

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5320485300:00:005:0002 та припинити усі права щодо неї, оскільки зазначені вимоги є похідними від основної вимоги - про визнання недійсними догорів оренди землі, укладених Гадяцькою районною державною адміністрацією та СФГ Лідія.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів про встановлення земельних сервітутів від 04.06.2019, укладених СФГ Лідія та ТОВ СЕНС - Д слід зазначити наступне.

Згідно з відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно СФГ «Лідія» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕНС-Д» (далі - ТОВ «СЕНС-Д») у 2019 році уклали договори про встановлення земельних сервітутів щодо частин земельних ділянок, які перебувають в оренді у СФГ «Лідія», а саме:

- договір про встановлення земельного сервітуту від 04.06.2019 для розміщення (буріння) розвідувальної свердловини № 2 та облаштування тимчасової дослідно-промислової установки вуглеводнів Бобрицької площі щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 5,2928 га. Право на підставі договору сервітуту зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2019 № 32322438. Строк дії договору сервітуту встановлено до 31.12.2022;

- договір про встановлення земельного сервітуту від 20.08.2019 для облаштування Бобрицької площі (тимчасова під`їзна дорога до розвідувальної свердловини № 2 Бобрицької площі) щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 2,3909 га. Право на підставі договору сервітуту зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.09.2019 № 33126375. Строк дії договору сервітуту встановлено до 31.12.2022;

- договір про встановлення земельного сервітуту від 20.11.2019 для прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій щодо частини земельної ділянки площею 88,1726 га кадастровий номер 5320485300:00:005:0002, площа сервітуту складає 1,9449 га. Право на підставі договору сервітуту зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.01.2020 № 35221422. Строк дії договору сервітуту становить 1 рік з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Частиною 2 статті 100 Земельного кодексу України визначено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Договори сервітутів укладені ТОВ «СЕНС-Д» як заінтересованою особою та СФГ «Лідія» як землекористувачем земельних ділянок, у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Водночас, враховуючи викладене, СФГ «Лідія» не є законним користувачем земельних ділянок щодо яких встановлені сервітути, оскільки господарством 01.12.2011 набуто право оренди без належних правових підстав та з порушенням вимог законодавства, що встановлено під час розгляду цієї справи.

Згідно з вимогами статті 236 Цивільного кодексу України визнаний недійсним правочин - є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З урахуванням зазначеного, СФГ «Лідія» не може вважатися землекористувачем в розумінні законодавства, у зв`язку з чим господарство не набуло прав, якими наділяється згідно з Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» землекористувач.

Отже, СФГ «Лідія» не мало повноважень на укладення договорів земельних сервітутів з ТОВ «СЕСН-Д», оскільки це є правом власника або землекористувача земельних ділянок.

Ураховуючи викладене, договори сервітутів, укладені СФГ «Лідія» та ТОВ «СЕНС-Д» не відповідають вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, та частині 2 статті 100 Земельного кодексу України, а саме щодо суб`єктного складу осіб між якими можуть виникати правовідносини щодо укладання договорів земельних сервітутів, а отже підлягають визнанню недійсними.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь - яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Абзацами 1 та 2 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

З огляду на задоволення основних позовних вимог в частині визнання недійсними договорів про встановлення сервітутів, підлягають задоволенню, також і похідні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права користування (сервітут) ТОВ «СЕНС-Д» та його припинення щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 5,2928 га (право користування (сервітут) зареєстровано 05.07.2019 № 32322438)), щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 2,3909 га (право користування (сервітут) зареєстровано 04.09.2019 № 33126375)) та щодо частини земельної ділянки площею 88,1726 га кадастровий номер 5320485300:00:005:0002, площа сервітуту складає 1,9449 га (право користування (сервітут) зареєстровано 23.01.2020 № 35221422)).

Позовна давність щодо позовних вимог в частині визнання недійсними договорів про встановлення сервітутів, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права користування та його припинення не є пропущеною, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс - мажорних обставин (частина 2 статті 14-1 Закону України Про торгово - промислові палати).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Починаючи з 12.03.2020 та станом на дату розгляду цієї справи строк карантину триває.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

- визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 04.06.2019, який укладено СФГ Лідія та ТОВ СЕНС - Д щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 5,2928 га;

- визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 20.08.2019, який укладено СФГ Лідія та ТОВ СЕНС - Д щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 2,3909 га;

- визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 20.11.2019, який укладено СФГ Лідія та ТОВ СЕНС - Д щодо частини земельної ділянки площею 88,1726 га кадастровий номер 5320485300:00:005:0002, площа сервітуту складає 1,9449 га;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування (сервітут) щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 5,2928 га, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.07.2019 за № 32322438 та припинити право користування (сервітут) на частину вказаної земельної ділянки за ТОВ СЕНС-Д;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування (сервітут) щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту складає 2,3909 га, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04.09.2019 за № 33126375 та припинити право користування (сервітут) на частину вказаної земельної ділянки за ТОВ СЕНС - Д;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування (сервітут) щодо частини земельної ділянки площею 88,1726 га кадастровий номер 5320485300:00:005:0002, площа сервітуту складає 1,9449 га, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.01.2020 за № 35221422 та припинити право користування (сервітут) на частину вказаної земельної ділянки за ТОВ СЕНС - Д.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.04.2023.

Суддя Дмитро СІРОШ