Ухвала суду № 110472651, 24.04.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі

24 квітня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/4588/23

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ( вул. Гоголя, буд. 25, м. Полтава, Полтавська область,36000 код ЄДРПОУ 42334163) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в якій просив:

визнати відповідача винним та відповідальним в порушенні мого права на особистий прийом, яке гарантовано мені ст.40 Конституції України (далі КУ) виконанням незаконного, антиконституційного та протиправного рішення Центрального апарату ДБР щодо тимчасового призупинення особистого прийому громадян;

визнати існування решітки та турнікету на вході в приміщення ДБР таким що порушує моє право на особистий прийом яке гарантовано мені ст.40 КУ шляхом встановлення непереборної перешкоди для мене щодо вільного доступу до приймалень посадових осіб ДБР та до канцелярії;

визнати дії охоронця на вході в приміщення ДБР у вигляді перешкоджання мені щодо вільного доступу до приймалень посадових осіб ДБР та до канцелярії такими що порушують моє право на особистий прийом яке гарантовано мені ст.40 КУ; зобов`язати відповідача демонтувати решітку та турнікет на вході в приміщення ДБР та видалити їх із будівлі ДБР в п`ятиденний термін з дня вступу в силу відповідного рішення суду;

зобов`язати відповідача заборонити охоронцю (наказом, інструкцією, умовами договору якщо охоронець належить до приватної охоронної структури, тощо...) затримувати або якимось іншим шляхом перешкоджати мені у вільному доступі до приймалень посадових осіб ДБР та до канцелярії;

зобов`язати відповідача відновити особистий прийом громадян посадовими і службовими особами ДБР з дня вступу в силу відповідного рішення суду;

стягнути на мою користь з державного бюджету України суму компенсації за нанесену мені моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Підставою для звернення до суду позивач вважає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин у зв`язку з порушенням права на особистий прийом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення насамперед майнового приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц (провадження № 14-656цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 13 березня 2019 року у справі №202/30/17 (провадження № 14-643цс18) та інших.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Стосовно терміна "публічно-владні управлінські функції", то зміст поняття полягає в наявності у суб`єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Відтак до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28 - 30), від 18 вересня 2018 року у справі №823/218/17 (пункти 24, 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8 - 4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21 - 23), від 19 лютого 2020 року у справі №520/5442/18 (пункти 18 - 20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19 - 21)).

У цій справі позивач звернувся з позовом до Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві та, крім іншого, просить визнати дії охоронця на вході в приміщення ДБР у вигляді перешкоджання щодо вільного доступу до приймалень посадових осіб ДБР та до канцелярії такими, що порушують право на особистий прийом, зобов`язати відповідача заборонити охоронцю затримувати або якимось іншим шляхом перешкоджати у вільному доступі до приймалень посадових осіб ДБР та до канцелярії.

З цього приводу суд відзначає, що охоронець приміщення державного органу не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, оскільки не здійснює щодо позивача публічно-владних управлінських функцій в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, спір, в частині позовних вимог, що стосуються дій охоронців приміщення ДБР не є публічно-правовим, а тому не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Дії з обмеження доступу громадянина до приміщення можуть отримати правову оцінку в межах розгляду позовних вимог, пов`язаних з діями щодо особистого прийому в цій установі.

З огляду на викладене, у відкритті провадження у цій справі в частині позовних вимог:

визнати дії охоронця на вході в приміщення ДБР у вигляді перешкоджання щодо вільного доступу до приймалень посадових осіб ДБР та до канцелярії такими що порушують право на особистий прийом,

зобов`язати Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві заборонити охоронцю затримувати або якимось іншим шляхом перешкоджати у вільному доступі до приймалень посадових осіб ДБР та до канцелярії, - належить відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

В іншій частині позов відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, поданий належною особою з дотриманням правил підсудності та у строк, встановлений законом.

До позовної заяви позивачем не додано документа про сплату судового збору.

Натомість, позовна заява містить клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено про те, що ОСОБА_1 досяг пенсійного віку, Пенсійний Фонд відмовив у призначенні пенсії, не працевлаштований, не займається підприємницькою діяльністю, та упродовж 2022 року мав дохід у розмірі 5,25 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

За змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Враховуючи, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, суд вважає за можливе відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі.

Підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження на даній стадії відсутні.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

На підставі частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за можливе призначити дану справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною третьою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 171, 257, 260, пунктом 5 частини статті 294, Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в частині позовних вимог:

визнати дії охоронця на вході в приміщення ДБР у вигляді перешкоджання щодо вільного доступу до приймалень посадових осіб ДБР та до канцелярії такими що порушують право на особистий прийом,

зобов`язати Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві заборонити охоронцю затримувати або якимось іншим шляхом перешкоджати у вільному доступі до приймалень посадових осіб ДБР та до канцелярії

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання цієї позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі №440/4588/23.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №440/4588/23 за позовом ОСОБА_1 до Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві в частині позовних вимог про:

визнати відповідача винним та відповідальним в порушенні мого права на особистий прийом, яке гарантовано мені ст.40 Конституції України (далі КУ) виконанням незаконного, антиконституційного та протиправного рішення Центрального апарату ДБР щодо тимчасового призупинення особистого прийому громадян;

визнати існування решітки та турнікету на вході в приміщення ДБР таким що порушує моє право на особистий прийом яке гарантовано мені ст.40 КУ шляхом встановлення непереборної перешкоди для мене щодо вільного доступу до приймалень посадових осіб ДБР та до канцелярії;

зобов`язати відповідача демонтувати решітку та турнікет на вході в приміщення ДБР та видалити їх із будівлі ДБР в п`ятиденний термін з дня вступу в силу відповідного рішення суду;

зобов`язати відповідача відновити особистий прийом громадян посадовими і службовими особами ДБР з дня вступу в силу відповідного рішення суду;

стягнути на мою користь з Державного бюджету України суму компенсації за нанесену мені моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Надати відповідачу строк п`ять днів з дня вручення ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Запропонувати відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Роз`яснити відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами.

Встановити позивачу трьохденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановити відповідачу трьохденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке повинно відповідати статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобов`язати відповідача надати у строк для подання відзиву засвідчені належним чином копії звернення позивача та відповіді на них, письмові пояснення щодо причин та підстав відмови у доступі до приміщення канцелярії, письмові пояснення щодо причин та підстав відмови в особистому прийомі.

Роз`яснити, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повідомити учасників справи, що:

з 05.10.2021 розпочинається функціонування підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку;

адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в обов`язковому порядку; інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в підсистемі "Електронний суд" в добровільному порядку;

реєстрація в Електронному кабінеті (https://id.court.gov.ua/) здійснюється виключно з використанням кваліфікованого електронного підпису;

процесуальні права та обов`язки визначені статтями 44, 47 КАС України;

письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС України;

копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними;

у разі невиконання процесуальних обов`язків суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу;

інформація у справі розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.

Надати учасникам справи дозвіл на подання до суду заяв по суті справи, клопотань та письмових доказів у паперовій формі.

Надіслати відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду в частині відмови у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.С. Шевяков