Рішення № 110471296, 26.04.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Справа № 280/746/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі позивач, ГУ ДПС у Запорізькій області) до ОСОБА_1 (після уточнення позову) (далі відповідачка, ОСОБА_1 ), в якій позивач просить суд:

стягнути з відповідача податковий борг у сумі 346893,54 грн., з яких:

у сумі 320330,54 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування,

у сумі 26563,00 грн по військовому збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідачки наявний узгоджений податковий борг. З метою погашення податкового боргу, боржнику (відповідачці) направлялась податкова, проте відповідачкою заборгованість погашена не була. В зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 02.02.2023 позив був залишений без руху.

23.02.2023 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

На виконання вимог ч. 3 ст. 171 КАС України суддею був вчинений запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

З наданої 24.02.2023 на запит суду інформації вбачається, що відповідачка зареєстрована за зазначеною у позові адресою.

Ухвалою від 24.02.2023 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене без виклику (без повідомлення) сторін (у письмовому провадженні). Запропоновано відповідачці протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив та документи на його обґрунтування.

Зазначена ухвала направлялась на адресу відповідачки, проте повернулась до суду з незалежних від суду причин.

Відповідно до приписів ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судова кореспонденція вважається врученою відповідачки належним чином.

Станом на час розгляду справи по суті відзив від відповідачки до суду не надходив.

Частиною 6 ст.162 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням вимог зазначеної норми КАС України розгляд справи здійснюється на підставі наявних у ній доказів.

Суд, розглянувши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI(далі ПК України).

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Також, підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідачки наявний податковий борг по податку на доходи фізичних осіб та по військовому збору на загальну суму 346893,54 грн.

Щодо податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб, то він виник на підставі наступних обставин.

30.01.2022 ОСОБА_1 була подавана декларація про майновий стан та доходи №3466648790 від 01.02.2022, за даними якої відповідачкою заявлялись до сплати у бюджет сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1824,14 грн.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).

Пунктом 46.5 ст.46 ПК України встановлено, що форма декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) встановлюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 179.9 статті 179 цього Кодексу.

Стаття 179 ПК України визначає порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації).

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. (п. 179.1 ст. 179 ПК України).

Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу (п. 179.5 ст. 179 ПК України).

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 ПК України).

Згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Доказів сплати самостійно визначених сум податкового зобов`язання відповідачкою не надано.

Також за результатами позапланової перевірки відповідачки щодо правильності визначення суми податку, на підставі акту перевірки від 27.12.2018 №1100/08-01-1305/2907115328 (отриманий відповідачкою 12.01.2019) було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2019 №0001881305, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 256 620,35 грн. (сума основного зобов`язання 205 289,88 грн. та штрафні санкції у розмірі 51 322,47 грн.).

Дане податкове повідомлення-рішення було надіслані на адресу відповідачки та відповідно відмітки служби поштового зв`язку отримане нею особисто - 11.02.2019.

Доказів оскарження податкового повідомлення рішення в адміністративному та/або судовому порядку відповідачкою не надано.

Підпунктами 129.1.1, 129.1.2 та 129.1.3 п. 129.1 ст.129 ПК України встановлено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

При цьому, відповідно до пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України, нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов`язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення. (пп. 129.3.4-1 п.129.3 ст.129 ПК України).

З урахуванням вищезазначених норм ПК України, відповідачці була нарахована пеня у розмірі 61 894,05 грн.

Нарахування пені здійснювалось в автоматичному режимі засобами програмного забезпечення ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків згідно до наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422.

Отже, сума заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування становить 320 330,54 грн. (самостійно визначені відповідачкою зобов`язання 1824,14 грн. + нараховані грошові зобов`язання за результатами позапланової перевірки 256 620,35 грн. + пеня 61 894,05 грн.).

Щодо податкового боргу по військовому збору, то він виник на підставі наступного.

30.01.2022 ОСОБА_1 була подавана декларація про майновий стан та доходи №3466648790 від 01.02.2022, за даними якої відповідачкою заявлялись до сплати у бюджет сума військового збору у розмірі 152,01 грн.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Пунктом 179.7 ст. 179 ПК України передбачено, що фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Проте, у вищезазначені строки самостійно задеклароване зобов`язання сплачено не було. Докази іншого в матеріалах справи відсутні.

Також відповідачці за результатами позапланової перевірки щодо правильності визначення суми податку, на підставі акту перевірки від 27.12.2018 №1100/08-01-1305/2907115328 було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2019 №0001881305, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання по військовому збору у розмірі 21 384,36 грн. (сума основного зобов`язання 17 107,49 грн та штрафні санкції у розмірі 4 276,87 грн.).

Дане податкове повідомлення-рішення було надіслані на адресу відповідачки та відповідно відмітки служби поштового зв`язку отримане нею особисто - 11.02.2019.

Доказів оскарження податкового повідомлення рішення в адміністративному та/або судовому порядку відповідачкою не надано.

Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Також, відповідно до вимог підпунктів 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 ст.129 ПК України відповідачці була нарахована пеня в сумі 5 157,85 грн.

Таким чином, податковий борг по військовому збору становить 26 563,00 грн. (залишок не погашених грошових зобов`язань за результатами позапланової перевірки 21253,14 грн. + самостійно задекларовані зобов`язання 152,01 грн. + сума пені 5157,85 грн.).

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПП України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Слід зазначити, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №280/5138/18, яке набрало законної сили 14.05.2019, був скасований наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №3856 від 14 листопада 2018 року про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на результатами якої був складений акт від 27.12.2018 №1100/08-01-13-05/ НОМЕР_1 . На підставі висновків вказаного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.02.2019 №0001891305 та №0001881305.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 висловлено правову позицію, зокрема з питання оскарження до суду наказу про проведення перевірки у разі прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки. Згідно з висновком Верховного Суду у справі №826/17123/18 у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Велика Палата Верховного Суду також висловлювалася з приводу розгляду позовних вимог про оскарження наказу про проведення перевірки в контексті належного та ефективного способу захисту права платника податків в разі проведення контролюючим органом перевірки. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 зазначено, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 лютого 2022 року у справі №640/19884/19, від 25 січня 2023 року у справі №1.380.2019.004064.

Також Верховний Суд у постановах від 4 листопада 2021 року у справі №320/1375/19 та від 25 січня 2023 року у справі №1.380.2019.004064 зазначив, що у даному випадку належним способом захисту прав платників податків є оскарження рішень контролюючого органу, прийнятих за результатами такої перевірки.

Як було встановлено судом, податкові повідомлення-рішення від 06.02.2019 №0001891305 та №0001881305 відповідачкою не оскаржувались, а отже сума боргу є узгодженою.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України, визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв`язку з несплатою відповідачкою податкового боргу, ГУ ДПС у Запорізькій області було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0023283-2406-0831 від 02.02.2022 на суму 344 917,39 грн., яку надіслано на адресу відповідачки та отримано ним особисто 10.02.2022, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, ПК України не передбачено надіслання податкових вимог на кожну суму боргу.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 КАС Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів оскарження податкової вимоги в судовому чи адміністративному порядку відповідачка не надала.

Також відповідачкою не надано відзиву на адміністративний позов та/або доказів погашення/часткового погашення суми боргу.

Аналіз зазначених вище вимог законодавства, наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачкою в порушення вимог законодавства не сплачено суму податкового боргу, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати з відповідачки стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 346 893,54 грн. (триста сорок шість тисяч вісімсот дев`яносто три грн. 54 коп.) з яких:

- у сумі 320 330,54 грн. (триста двадцять тисяч триста тридцять гривен 54 копійки) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, які зарахувати: р/р UА878999980333119341000008479; отримувач - ГУК у Запорізький області/Запорізька область, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11010500;

- у сумі 26 563,00 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят три гривні) по військовому збору , які зарахувати: р/р UА068999980313070137000008001; отримувач - ГУК у Запорізький області/Запорізька область, код отримувача - 37941997, банк отримувача -Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11011001.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано «26» квітня 2023 року.

СуддяР.В. Кисіль