Рішення № 110471260, 21.04.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 квітня 2023 року Справа № 280/6377/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «АГРОФІРМА "НИВА»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НИВА» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи на 2022 р оформлене листом Головного управління ДПС у Запорізькій області без дати і вихідного номеру;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області внести до реєстру платників єдиного податку відомості про ТОВ АФ «Нива» (ЄДРПОУ 30719778) як платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік та видати довідку на 2022 рік;

Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте за результатами аналізу баз даних ДПС та матеріалів, скерованих позивачем відповідачу для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи; податковий борг позивача з орендної плати за землю виник станом на 30 грудня 2021 року, а така обставина не може спричинити таких наслідків як втрата статусу платника єдиного податку 4 групи, на етапі щорічного підтвердження такого статусу; у податкового органу відсутні підстави позбавлення Господарства статусу платника єдиного податку 4 групи без проведення документальної перевірки.

Ухвалою судді від 14.11.2022 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 05.12.2022 відкрито провадження та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

27.12.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, зазначає, що для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік, відповідно до вимог п.298.8.1 ст.298 ПКУ, ТОВ «АГРОФІРМА «НИВА» до податкового органу за місцем перебування на податковому обліку та місцем розташування земельних ділянок подано наступну звітність: податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи «Загальна», «Звітна» №90351 15248 від 18.02.2022; відомості про наявність земельних ділянок №9035115242, 9035115388,9035115376 від 18.02.2022; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9034812321 від 18.02.2022. Разом з тим, станом на 01.01.2022, відповідно до інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» ТОВ «АГРОФІРМА «НИВА» мала податковий борг з орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600) в сумі 695,68 грн. Враховуючи вимоги пп. 291.51.3 п. 291.51 ст. 291 ПКУ Вознесенівським відділом камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Запорізькій області листом від 21.02.2022 №10749/6/08-01-18-07 повідомлено ТОВ «АГРОФІРМА «НИВА» про неможливість перебування платником єдиного податку четвертої групи у 2022 році. Крім того, вимоги ст.291.51 ПКУ встановлюють обмеження перебування платника єдиного податку на четвертій групі. А саме відповідно до пп.291.51.3 п.291.51 ст.291.51 ПКУ - не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання , який станом на 1 січня базового ( звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили ( форс-мажорних обставин). Разом з тим нормами пп. 298.8.1 п.298.8 ст.298 ПКУ встановлені вимоги щодо щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Тобто платники, щорічно набувають статус платників єдиного податку четвертої групи з урахуванням норм ПКУ, в тому числі і з урахуванням вимог ст.291.51 ПКУ. Також, відповідно до вимог ПКУ для сільськогосподарських товаровиробників - платників єдиного податку четвертої групи діє окремий порядок перебування на спрощеній системі оподаткування. Так для переходу на спрощену систему оподаткування або підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на поточний рік платник подає податкову звітність, відповідно до вимог пп. 298.8.1 п.298.8 ст.298 ПКУ. Для самостійного переходу платника єдиного податку четвертої групи на застосування ставки єдиного податку Іншої групи, або відмовитись від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів діють вимоги п.п. 298.8.7-298.8.8 ст. 298 ПКУ. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ТОВ АФ «НИВА» зареєстровано у 2000 році та відповідно працює вже понад 22 роки поспіль. Починаючи з 2000 року Позивач застосовував фіксований сільськогосподарський податок, далі з 2016 року є платником єдиного податку 4 групи.

ТОВ АФ «НИВА» є агровиробником, основний вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур

Станом на 1 січня 2022 року ТОВ АФ «НИВА» орендує земельні ділянки загальною площею 1401,491 га, в тому числі: 1272,0389 га ріллі, 21,1 сіножаті, 108,3521 пасовища

Земельні ділянки розташовані на території Новоолександрівська сільська громада, Степненська сільська громада та Матвіївська громада Запорізької області.

Згідно даних Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2021 рік було виділено 589,8000 га під культури зернові та зернобобові, 601,99 га під технічні культури, та 153,72 під кормові культури.

Позивачем з метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік скеровано до Головного управління ДПС у Запорізькій області:

1. Загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття від 18.02.2022 (Реєстраційний номер 9035115248);

2. Звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття від 17.02.2022 (Реєстраційний номер 9034279411) та подана за місцем розташування земельних ділянок по коду КОАТУУ 2322187900 до ГУ ДПС у Запорізькій обл. (Запорізький район);

3. Звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття від 17.02.2022 (Реєстраційний номер 9034247508) та подана за місцем розташування земельних ділянок по коду КОАТУУ 2322188600 до ГУ ДПС у Запорізькій обл. (Запорізький район);

4. Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2021 рік, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття від 18.02.2022 (Реєстраційний номер 9034812321);

В результаті виправлення описки в коді КОАТУУ Матвіївської громада Запорізької області 18 лютого 2022 року Позивачем подано нову Звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття від 17 лютого 2022 (Реєстраційний номер 9033778574).

08.04.2022 Позивачем отриманий Лист ГУ ДПС у Запорізькій області яким контролюючий орган повідомив, що у зв`язку із наявністю у Товариства податкового боргу станом на 01.01.2022, з орендної плати з юридичних осіб в сумі 695,68 грн, останній, на підставі пп.291.51.3 п.291.51 ст.291 ПК України, не є платником єдиного податку четвертої групи у 2022 році.

Не погоджуючись з рішенням Відповідача щодо не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, при цьому правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені Розділом XIV цього кодексу (статті 291-300).

Відповідно до пункту 298.8 ст.298 Податкового кодексу України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.8 цієї статті.

Положеннями пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України регульовано порядок переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

Відповідно до підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

При цьому, підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

З системного аналізу викладених норм вбачається, що з метою підтвердження статусу платника єдиного податку такий платник податку повинен подати контролюючому органу визначений підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України перелік документів до 20 лютого поточного року.

Згідно матеріалів справи, між сторонами відсутній спір щодо подання позивачем усіх необхідних документів для підтвердження у 2022 році статусу платника єдиного податку четвертої групи.

У листі Головного управління ДПС у Запорізькій області без дати та вихідного номера відсутні зауваження щодо подання чи оформлення позивачем відповідних документів.

Відповідач посилається на норми підпункту 291.51.3 пункту 291.51статті 291 Податкового кодексу України згідно якого не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи: суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Наведена обставина стала єдиною підставою для прийняття відповідачем рішенням про відмову позивачу у набутті статусу платника єдиного податку 4 групи на 2022 рік.

Проте, доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу у позивача, як підстава відмови у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи з посиланням на норми підпункту 291.5-1.3 статті 291 Податкового кодексу України суд вважає помилковими, оскільки ці норми встановлюють умови, за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Суд звертає увагу, що наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цей статус. У даному випадку іде мова про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування, оскільки позивач вже мав цей статус, що підтверджується матеріалами справи.

В матеріалах справи наявні Листи/Довідки Головного управління ДПС у Запорізькій області відповідно до яких встановлено, що Позивач мав статус платника єдиного податку четвертої групи зокрема у 2019-2021 роках (довідки ГУ ДПС у Запорізькій області №10075/10/08-01-50-06 від 27.02.2019, №15110/10/08-01-50-04 від 05.03.2020, №10666/6/08-01-18-07 від 24.02.2021). За таких умов, підтверджується факт, що Позивач підтверджував статус платника єдиного податку четвертої групи у 2022 році, а не набував такого статусу вперше.

Окрім того, матеріали справи містять платіжні доручення щодо сплати єдиного податку як за 2021, так і 2022 роки, незважаючи на непідтвердження такого статусу Позивача в останньому звітному році.

Таким чином, як вже зазначено вище податковий борг суб`єкта господарювання не може бути підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, у разі підтвердження такого статусу, а не його первісного набуття.

Верховний Суд у постанові в постанові від 07.02.2019 у справі №804/3117/17 зазначив, що: «Суд касаційної інстанції не приймає до уваги доводи контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу, як підставу для відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми підпункту 291.5-1.3. п. 291.5-1 статті 291 ПК України, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб`єкти господарювання не можуть набувати статусу платника єдиного податку 4 групи і ці умови не стосуються підтвердження статусу такого платника…».

Окрім того, ідентична правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року по справі №804/2321/17, від 12 квітня 2019 року по справі №2240/2504/18 та від 23 вересня 2020 року по справі №810/1586/16, від 22.07.2022 у справі №818/2056/18.

При цьому суд зауважує, що порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульований статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно пункту 299.2 ст.299 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Як передбачає пункт 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Таким чином, випадки анулювання реєстрації платником єдиного податку чітко окреслені пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, є вичерпними та перелік таких підстав, їхній зміст та документальне підтвердження наявності таких підстав у діяльності суб`єкта господарювання не підлягають розширеному тлумаченню як з боку платників податку, так і з боку контролюючих органів.

Суд наголошує, що серед випадків, визначених у статті 299 Податкового кодексу України відсутня така підстава для анулювання реєстрації суб`єкта господарювання платником єдиного податку четвертої групи, як наявність податкового боргу станом на 1 січня звітного року.

У разі наявності в контролюючого органу підстав вважати, що позивач не може бути платником єдиного податку, він згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України може прийняти рішення про анулювання реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/543/17 та від 29.03.2018 у справі №804/2321/17.

Як встановлено судом, у рішенні відповідача, що оформлене листом без дати та вихідного номера, Головне управління ДПС у Запорізькій області не зазначає про наявність жодної із підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України для анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи з 1 січня 2022 року.

Відтак, відсутність рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи свідчить про недоведення податковим органом дотримання ним як суб`єктом владних повноважень способу реалізації владних управлінських функцій, а також доводить безпідставність та протиправність дій податкового органу щодо не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2022 році.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2022 році відповідач діяв протиправно.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).

Відтак, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

У розумінні частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного кодексу України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням вимог частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом: визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2022 році та зобов`язання відповідача внести до реєстру платників єдиного податку відомості щодо позивача як платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік та надати позивачу відповідний витяг (довідку) з реєстру платників єдиного податку четвертої групи в 2022 році.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 2481,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НИВА» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НИВА»» у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2022 році.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) внести до реєстру платників єдиного податку відомості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «НИВА» (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 25, кв. 104, код ЄДРПОУ 30719778) як платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік та надати Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «НИВА» відповідний витяг (довідку) з реєстру платників єдиного податку четвертої групи в 2022 році.

Стягнути з Головного управління ДПС в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «НИВА» сплачений судовий збір в сумі 2 481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривні 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова