Рішення № 110470472, 26.04.2023, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/355/23

Єдиний унікальний № 742/413/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12 жовтня 2022 року поліцейський РВПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Плющ А.Г. виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №665560, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП та застосував до нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за нібито порушення позивачем вимог п.2.3 в) правил дорожнього руху (керування транспортним засобом із не пристебнутим паском безпеки). Не погодившись із даною постановою позивач оскаржив її до суду. Прилуцький міськрайонний суд рішенням від 08.11.2022 поданий адміністративний позов задовольнив. Вказану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, визнав протиправною та скасував, а справу закрив. Неправомірні дії поліцейського ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Плюща А.Г. та винесення ним незаконного рішення призвели до порушення прав позивача та спричинили йому моральну шкоду. Так, моральна шкода полягає у приниженні його честі та гідності, моральних переживаннях через незаконне притягнення до адміністративної відповідальності. Також через протиправне притягнення позивача до адміністративної відповідальності були порушені його усталені життєві стосунки, позивач був вимушений відволікатись від звичайного життя, звертатись до адвоката за правовою допомогою, звертатись до суду з метою захисту своїх прав. При цьому, він вніс грошові витрати по сплаті судового збору та на оплату правничої допомоги адвоката, тобто вимушений був витрачати свої кошти на відновлення своїх порушених прав шляхом оскарження незаконної постанови, хоча міг їх використати на інші власні потреби. Із урахуванням вимог розумності та справедливості, а також судової практики у подібних правовідносинах, завдану йому моральну шкоду оцінює в розмірі 2 000 грн. Попередній розмір суми судових витрат, які позивач має понести у зв`язку із підготовкою та поданням позову, становить 4 000 грн., який складається із витрат на правничу допомогу адвоката на цій стадії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24 січня 2023 року дану справу передано на розгляд судді Фетісовій Н.В. (а.с.12).

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 січня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відкладено до 27 березня 2023 року.

27 березня 2023 року ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 26 квітня 2023 року.

Згідно поданого відзиву на позовну заяву відповідач повністю не визнає позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані неправомірним притягненням до адміністративної відповідальності за ч.5. ст. 121 КУпАП, що викликало у позивача психотравмуючий фактор, який спричинив йому моральну шкоду. ГУНП в Чернігівській області вважає, що у даному випадку не встановлено жодної, передбаченої ст.1 і ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» з підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу і підстав для виникнення права на таке відшкодування. Поліцейський Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Плющ А.Г. розглянув адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , так як останній адміністративне правопорушення, що тягне за собою притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП України. ОСОБА_1 не погоджуючись з винесеною постановою серії БАВ №665560, винесену 12.10.2022 поліцейським Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Плющем А.Г. звернувся для захисту своїх прав та інтересів до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області. Прилуцьким міськрайонним судом встановлено, що ОСОБА_1 під час розгляду адміністративної справи, виявив бажання скористатися правовою допомогою, судом встановлено, що поліцейський порушив право на захист ОСОБА_1 . Європейський суд з прав людини в п.32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Проте, санкція ст.121 КУпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту, тому відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Відповідач вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами та не підтвердив, яких саме душевних страждань він зазнав, та які конституційні права були порушені, тому необхідно прийти до висновку про відмову у задоволенні позову. Доведення якої саме та у чому саме полягає моральна шкода та її розмір у грошовому виразі покладається виключно на позивача. Але із заявленого позову та додатків, як доказів на підтвердження позовних вимог, взагалі не має обставин, доказів та відповідних законних посилань, що підтверджують заявлену позивачем суму у 2 000 грн. Тобто така сума позовних вимог є абсолютно необґрунтованою та незрозумілою, тому задоволенню не підлягає. Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому працівниками поліції моральної шкоди. При цьому, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Крім того, щодо витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Позивач та представник позивача адвокат Денисенко С.В. в судове засідання не з`явились, згідно поданої зави представник позивача просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримують, просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить розгляд судового засідання провести без участі представника ГУНП в Чернігівській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши позов в межах заявлених вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №665560 від 12.10.2022 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП з накладенням стягнення у виді 510 грн. (а.с.5).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 листопада 2022 року постанову серії БАБ №665560 від 12.10.2022 скасовано, а справу про адміністративне стягнення закрито. Рішення набрало законної сили 21.11.2022.

Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 12.12.2022, державним виконавцем Прилуцького відділу ДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження з виконання постанови №665560 від 12.10.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 1 020,00 грн.

Відповідно до копії постанови про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню НОМЕР_2 від 12.12.2022, державним виконавцем Прилуцького відділу ДВС у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1 348 грн.

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.

Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанови Верховного суду від 13.02.2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18.01.2021 року у справі № Б-23/75-02).

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню релевантний висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року у справі №569/1799/16-ц.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження №14-538цс19), вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.

Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19).

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст.1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173,1174 цього Кодексу).

З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що підставою для відшкодування шкоди є незаконне притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , посадовими особами ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, за ч.5 ст. 121 КУпАП. Інформації про застосування до позивача адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна тощо не було установлено, а тому до даних спірних правовідносин необхідно застосувати положення ст. 1174 ЦК України.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше).

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог ст. 1174 ЦК України позивач вправі за рахунок коштів Державного бюджету України вимагати відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого.

Сам по собі факт неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні норм ст. 1174 ЦК України є підставою для відшкодування, заподіяної шкоди, та свідчить про безумовні душевні страждання та моральні переживання фізичної особи внаслідок таких дій посадової особи державного органу.

Згідно п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач в обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди, завданої внаслідок винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, посилається на приниження його честі та гідності, понесення моральних переживань через незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, накладення арешту на належні йому кошти, порушення усталених життєвих стосунків, у тому числі звернення до адвоката за правовою допомогою та до суду з метою захисту своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок по доведенню обставин заподіяння моральної шкоди та визначення розміру компенсації на її відшкодування покладається на позивача.

Зважаючи на доведеність факту відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та враховує тривалість судових розглядів з оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, необхідність зміни нормального життєвого стану, докладання додаткових зусиль, витрачання часу і коштів для доведеності своєї невинуватості, а тому вважає, що на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 1 500 грн.

Шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підлягає відшкодуванню шляхом її стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зі змісту ст. 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою статті 62 ЦПК визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом установлено, що представник позивача в позовній заяві зазначав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №19/01/23 від 19.01.2023 відповідно до якого представництво інтересів ОСОБА_1 здійснює Адвокатське Бюро «Сергія Денисенка», в особі керуючого Денисенка С.В.; протокол погодження договірної ціни за надання послуг від 19.01.2023, згідно якого визначена вартість надання правничої допомоги на підставі договору №19/01/23 від 19.01.2023 під час консультування клієнта з урахуванням актуальної судової практики, роз`яснення правових питань, підготовки позову (складання документів правового характеру) про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади, та його подання до суду першої інстанції, вартістю - 4 000,00 грн.; представництво інтересів клієнта під час розгляду позову у суді першої інстанції, за один судодень, вартістю - 1 000,00 грн.; складання процесуальних та інших документів, пов`язаних із розглядом справи у суді першої інстанції, та вчинення інших дій протягом розгляду справи судом першої інстанції, крім участі у судових засіданнях - 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати/год.; акт виконаних робіт від 20.01.2023 до договору про надання правничої допомоги №19/01/23 від 19.01.2023, з якого вбачається що загальна вартість наданих послуг, що зазначені в п.1 даного Акту, складає 4 000,00 грн.; рахунок-фактуру №1 від 19 січня 2023 року на 4 000,00 грн.

Однак беручи до уваги складність справи, кількість та час судових засідань у яких приймав участь адвокат, обсяг виконаних (наданих послуг) робіт адвокатом із значним юридичним стажем, якому потрібно значно менше часу, ніж це зазначено ним у розрахунках, які частково знайшли своє підтвердження в наданих адвокатом Денисенко С.В. документах, тому на думку суду, понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. є неспівмірним складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), про що заявив представник відповідача, а тому заявлена сума таких витрат підлягає зменшенню до 2 000 грн.

Керуючись 2,5,10-13,18,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Головне управління національної поліції в Чернігівській області, ЄДРПОУ 40108651, юридична адреса: 14000, м. Чернігів, пр-т. Перемоги, буд. 74.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА