Рішення № 1104682, 11.04.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" квітня 2007 р.           Справа № 100/19-05/17/14/8/9

Господарський суд Київської області в складі колегії суддів:

головуючий: Євграфова Є.П., судді: Подоляк Ю.В., Карпечкін Т.П., розглянувши справу

за позовом:Дніпровського транспортного прокурора м. Києва,

в інтересах держави в особі:

1. Кабінету Міністрів України, м. Київ

2. Міністерства транспорту та зв’язку України, м. Київ

3. Державної Служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, м. Київ

4. Фонду державного майна України, м. Київ

до1.Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль,

2. Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт», с. Гора,

про визнання договору купівлі-продажу № 17-129 від 20.12..2004 року недійсним та повернення державного майна,

за участю представників:

від прокуратури: Большакова О.О., посв. № 169 від 12.07.2002р.,

від позивача1: Білецький О.В., довір. № 29-22/407 від 07.02.2007р.,

від позивача2: Кошель І.В., довір. № 5195/15/14-06 від 12.12.2006р.,

від позивача3: Інютіна О.В., довір. № 1.21-86 від 03.04.2007р.,

від позивача4: не з’явились,

від відповідача1: Поліщук А.І., довір. б/н від 23.01.2007р.,

Дзюбенко С.М., довір. б/н від 13.11.2006р.,

від відповідача2: Бондарь А.В., довір. б/н від 08.12.2006р.,

Гончаров Е.В., довір. № 108-2006 від 06.12.2006р.,

обставини справи:

Постановою Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 26 вересня 2006р. скасовано Постанову Вищого господарського суду України від 9 березня 2006р., постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2005р. та Рішення господарського суду Київської області від 23 серпня 2005р., а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дніпровський транспортний прокурор м. Києва (далі прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМ України), Міністерства транспорту та зв’язку України (далі –Мінтрансзв’язку), Фонду державного майна України (далі –ФДМ України), Державної Служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (далі –Державіаслужба) до Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»(далі –відповідач1, ДМА «Бориспіль»; назву змінено на Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», відповідно далі - ДП МА «Бориспіль) та Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(далі –відповідач2, ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт») про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 грудня 2004р. №17-129, укладеного між Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт»та повернення зелених насаджень згідно із додатком №1 до зазначеного договору, загальною вартістю 76819 грн. 20 коп., отриманого за цим договором майна.

Під час розгляду справи прокурор неодноразово уточнював позовні вимоги (заяви від 25.05.2005р. № 142/2 (т.1 а.с. 71-73), від 21.06.2005р. № 48 (т.2 а.с.69-73), від 01.08.2005р. № 100/19 (т.2 а.с.89-93), від 08.08.2005р. № 47 (т.2 а.с.98-102) та від 22.08.2005р. № 48, від 27.12.2006р.) Відповідно до останньої заяви від 13.02.2007р. прокурор просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.12.2004р., укладений між ДМА «Бориспіль»та ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», з моменту його укладення, а також повернути державне майно: зелені насадження згідно з переліком, що наведені в додатку №1 та додатку №2 до договору купівлі-продажу від 20.12.2004р. №17-129 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; повернути на користь ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»кошти, перераховані за договором купівлі-продажу №17-129 від 20.12.2004р. в сумі 76 819 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу від 20.12.2004р. укладено з порушенням п.п. 2.1, 2.5, 7.6 Статуту ДМА «Бориспіль»та вимог чинного законодавства України, а саме, ч.2 ст. 75, ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 628 Цивільного кодексу України, п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.1999р. №2080, п.п. 3.3 Інструкції про порядок списання та відчуження шляхом продажу основних засобів підприємств, що знаходяться в сфері управління Міністерства транспорту України, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 24.12.2002р. № 919. Крім того прокурор вважає, що згоду на відчуження основних фондів ДМА «Бориспіль»було надано Державіаслужбою, яка на момент укладання спірного договору не мала на це повноважень. Станом на 20.12.2004р. ДМА «Бориспіль», за твердженням прокурора, входив до сфери управління Мінтрансзв’язку, і згідно із Розпорядженням КМ України від 24.12.2004р. №967-р «Про передачу підприємств, установ та організацій до сфери управління Державіаслужби», був переданий до сфери управління Державіаслужби. Таким чином, на думку прокурора, згода Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (лист від 20 грудня 2004р. №1.18.-1677) не є згодою органу, зазначено у частині 2 статті 75 Господарського кодексу України.

Кабінет Міністрів України позовні вимоги підтримує, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові. Крім того, в поясненнях від 29.06.2005р. та від 16.03.2007р. зазначає, що п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.1999р. №2080 передбачено, що відчудження та передача основних засобів виробництва І групи, що перебували на балансі ДМА «Бориспіль»станом на 01.10.1999р. провадиться за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Оскільки майно, яке було предметом договору купівлі-продажу № 17-129 від 20.12.2004р. віднесено до основних засобів виробництва І групи, то його передача повинна була проводитися за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Міністерство транспорту та зв’язку України у поясненнях від 31.05.2005р., 27.12.2006р., та від 07.02.2007р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначаючи, що на час укладання договору купівлі-продажу від 20.12.2004р. Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль»знаходився в сфері управління Міністерства транспорту та зв’язку України, однак, при укладанні договору купівлі-продажу від 20.12.2004р. №17-129 не було отримано дозволу Міністерства транспорту та зв’язку України.

Державіаслужба позовні вимоги підтримує, зазначаючи у поясненнях від 31.05.2005р., від 27.12.2006р. та від 07.02.2007р., що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.12.2004р. № 967-р «Про передачу підприємств, установ та організацій до сфери управління Державіаслужби», що ДМА «Бориспіль»належить до сфери управління Державіаслужби у Київській області. У п.3 Положення про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, затвердженого Указом Президента України від 15.07.2004р. №803/2004 зазначено, що одним із основних завдань Державіаслужби є управління об’єктами державної власності і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державіаслужби.

Фонд державного майна України у поясненнях від 10.06.2005р., 23.01.2007р. та від 16.03.2007р. позовні вимоги прокурора підтримує. Зазначає, що відповідно до п.п. 7, 8 Інструкції «Про відчуження державного майна підприємств, що знаходяться в сфері управління Міністерства транспорту України», затвердженого наказом Мінтрансу від 08.04.1998р. №116, рішення щодо погодження відчуження шляхом продажу основних виробничих фондів балансовою вартістю понад 100 тис. грн. приймається Міністерством транспорту. Для одержання відповідного погодження необхідно отримання згоди і Фонду державного майна України. Фондом державного майна України надання погодження на відчуження державного майна, що є предметом договору купівлі-продажу № 17-129 від 20.12.2004р., не надавалось.

Відповідач1 –ДП МА «Бориспіль»позовні вимоги визнає в повному обсязі. Зокрема, у відзиві на позов та в поясненнях від 27.12.2006р., 12.02.2007р., та від 16.03.2007р. зазначає, що господарський оспорюваний договір укладено з порушенням Статуту ДМА «Бориспіль»та вимог чинного законодавства України. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 75 Господарського кодексу України, відчужувати майнові об’єкти, які належать до основних фондів, Державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого входить, і, як правило, на конкурсних засадах. ДМА «Бориспіль»зазначає, що органом виконавчої влади до повноважень якого входило надання згоди на відчуження майнових об’єктів на момент укладання спірного договору було міністерство транспорту та зв’язку України та здійснювало згідно із Положенням «Про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Указом президента від 27 серпня 2004р. функції з управління об’єктами державної власності.

Відповідач2 ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»проти позову заперечує, вважає, що на час відчуження державного майна за оспорюваним договором ДМА «Бориспіль»правомірно та на належних підставах отримав згоду Державіаслужби у вигляді листа №1.18.-1677 від 20.12.2004р., яка відповідає вимога ч. 2 статті 75 Господарського кодексу України, оскільки на цей час повноваження органу управління підприємствами авіаційного транспорту були виключені з компетенції Міністерства транспорту України, відповідно до Указу Президента України №912/2004 від 16.08.2004р., та не включені до компетенції його правонаступника Міністерства транспорту та зв’язку України згідно з положенням, затвердженим Указом Президента України №1009/2004 від 27.08.2004р. Також відповідач зазначає, що спірний договір є за своєю суттю компенсаційною угодою, за якою Авіакомпанією відшкодовано аеропорту вартість його майна, що розташоване на території, на якій планується вести будівельні роботи, і його викуп (компенсація) жодним чином не порушували прав Аеропорту.

В судовому засіданні 11.04.2007р. прокурор, представник КМ України, Мінтрансзв’язку та Державіаслужби позов підтримали з підстав викладених в позовній заяві та поданих позивачами поясненнях.

Відповідач1 позов визнав в повному обсязі.

Відповідач2 проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях з приводу нового розгляду справи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 16 год. 50 хв. 11.04.2007р. для оголошення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»(на час вирішення спору по суті Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль») та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт»20.12.2004р. було укладено господарський договір купівлі-продажу №17-129, відповідно до умов якого (п.1) продавець (ДМА «Бориспіль») зобов’язався в порядку та на умовах, визначених в договорі та відповідно до чинного законодавства передати у власність покупця (ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт») насадження та об’єкти, а покупець зобов’язався в порядку та на умовах договору прийняти насадження та об’єкти і оплатити їх вартість. Додатковою угодою №1 від 22.12.2004р. до господарського договору купівлі-продажу №17-129 сторони змінили предмет договору, визначивши у ньому (п. 1.1) лише насадження (без об’єктів).

Відповідно до додатку №1 до договору купівля-продажу підлягали, зокрема 310 дерев та 64 кущі.

На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв насадження згідно з переліком та схемою, що наведені у додатку №1 та додатку №2 до договору, про що сторонами складено та підписано акт приймання передачі 22.12.2004р.

Згідно із Статутом державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»(пункт 1.1), зареєстрованим Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області 23.11.1993р., ДМА «Бориспіль»є державним підприємством цивільної авіації України, який входить у сферу управління Міністерства транспорту України. Пункт 2.5. Статуту передбачає, що аеропорт має право продавати іншим підприємствам належні йому споруди та інші матеріальні цінності, списувати їх з балансу в межах прав, дозволених йому органом, уповноваженим управляти державним майном.

Відповідно до ч. 2 статті 75 Господарського кодексу України відчужувати майнові об’єкти, що належать до основних фондів, державне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Насадження, що є об’єктом оспорюваного договору, є основними засобами, які належать ДМА «Бориспіль», що підтверджується довідкою ДМА «Бориспіль»(а.с. 8, т.2) та не заперечується ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», отже мали бути відчужені відповідно до вимог діючого на той час законодавства, зокрема ст. 75 ГК України, та статуту.

При вирішенні питання про орган до повноважень якого було віднесено управління ДМА «Бориспіль», колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до Указу Президента України від 16.07.2004р. «Про утворення міністерства транспорту та зв’язку України», з метою вдосконалення структури управління у сфері транспорту і зв’язку постановлено реорганізувати Міністерство транспорту України та Державний комітет зв’язку та інформатизації України, у Міністерство транспорту та зв’язку України.

Зазначеним Указом встановлено, що Міністерство транспорту та зв'язку України є правонаступником прав і обов’язків Міністерства транспорту України і Державного комітету зв’язку та інформатизації України. Кабінету Міністрів України доручено у місячний строк, зокрема: ужити заходів, пов'язаних із реорганізацією Міністерства транспорту України і Державного комітету зв'язку та інформатизації України, передбачивши утворення у складі Міністерства транспорту та зв'язку України Державного департаменту з питань зв'язку та інформатизації; визначити перелік об'єктів державної власності, що передаються в управління Міністерства транспорту та зв'язку України; подати проект Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України.

Указом Президента України №1009/2004 від 27.08.2004р. затверджено Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, згідно з п. 28 якого Міністерство транспорту та зв’язку України здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Щодо правонаступництва Міністерства транспорту та зв’язку суд виходить з такого: правонаступництво є результатом реорганізації юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення), внаслідок якої суб’єкт господарювання припиняється за рішенням власника чи іншого уповноваженого органу з передачею всіх майнових прав та обов’язків новоутвореному суб’єкту (ст. 104 ЦК України, ст. 59 ГК України). Повноваження не об’єктом правонаступництва (не є майновими правами та обов’язками) та визначаються відповідно власником чи уповноваженим органом, що своїм рішенням створює суб’єкт господарювання.

З огляду на наведене колегія вважає, що повноваження щодо управління певними об’єктами державної власності, Міністерство транспорту та зв’язку України, набувало в разі передачі таких об’єктів до сфери його управління у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5 ст. 116 Конституції України Кабінет міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Згідно з чинним на той час Декретом Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»Кабінет Міністрів України вирішив, зокрема, покласти на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України. Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна.

Порядок передачі об’єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, визначається Положенням про порядок передачі об’єктів права державної власності, затвердженим постановою КМ України від 21.09.1998р. №1482.

Згідно з п.п. 2 і 4 згаданого Положення, передача підприємств здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Передача майна здійснюється в місячний термін з дня прийняття рішення про передачу (п. 9 Положення). Передача оформлюється актом приймання-передачі. Право на управління об’єктом передачі виникає з дня підписання акта приймання-передачі (п. 10 Положення).

Указом Президента від 15.07.2004р. №803/2004 «Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації»створено Державіаслужбу України, згідно із п. 1 даного Указу та встановлено, що Державіаслужба України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державного нагляду за забезпеченням безпеки авіації. Згідно із п. 4 Положення про Державіаслужбу, що затверджене Указом Президента України від 16.07.2004р. №912/2004 «Про внесення змін до деяких указів Президента України»на Державіаслужбу покладено функції здійснення централізованого управління цивільною авіацією; здійснення управління об’єктами державної власності і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державіаслужби.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв’язку»№684-р від 28.09.2004р. затверджено перелік підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв’язку. До переліку, що додається до зазначеного розпорядження, Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль»включено не було».

Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль» було включено до переліку підприємств, які передаються до сфери управління Державіаслужби, згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2004р. №967-р. Відповідно до зазначеного розпорядження, підприємства, установи та організації згідно з додатком передані до сфери управління Державіаслужби відповідно до Указу Президента України від 15 липня 2004р. N 803 «Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації».

Зміст зазначених розпоряджень свідчить, що об’єкти державної власності передавались до сфери управління органів державної влади (Мінтрансзв’язку та Державіаслужби) безпосередньо від Кабінету Міністрів України.

З аналізу положень чинного станом на 20.12.2004р. законодавства, змісту наведених розпорядчих актів органів державної влади, зокрема Указів Президента про реорганізацію Міністерства транспорту в Міністерство транспорту та зв’язку, Про створення Державіаслужби, Розпоряджень КМ України про передачу підприємств до сфери управління згаданих органів, колегія суддів дійшла висновку, що станом на 20.12.2004р. єдиним органом якому належали повноваження управління об’єктом державної власності –Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»- був Кабінет Міністрів України. Ні Мінтрасзв’язку, ні Державіаслужба станом на 20.12.2004р. у встановленому законодавством порядку повноважень щодо управління об’єктом державної власності –ДМА «Бориспіль»не набули.

За таких обставин, єдиним органом який мав надати згоду на укладання оспорюваного у цій справі договору є не Міністерство транспорту та зв’язку , як помилково вважає прокурор, та не Державіаслужба, як безпідставно вважає ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», а виключно Кабінет міністрів України.

У зв’язку із викладеним колегія суддів дійшла висновку, що укладення Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»господарського договору купівлі-продажу майна (твердого покриття та зелених насаджень), що належить до основних фондів, із ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»без попередньої згоди органу, до сфери управління якого належав станом на 20.12.2004р. ДМА «Бориспіль»- Кабінету Міністрів України – не відповідає вимогам ч. 2 статті 75 Господарського кодексу України та укладено із порушенням господарської компетенції.

Крім того, судом встановлено, що Державний міжнародний аеропорт «Бориспіль», відповідно до Додатку 2 об’єктів державної власності, які не підлягають приватизації але можуть бути корпоратизовані Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», входить до переліку таких об’єктів.

ДМА «Бориспіль»було внесено до Додатку №2 на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Колегія суддів Господарського суду Київської області, вважає, що майно ДМА «Бориспіль»є необхідною складовою частиною цілісного майнового комплексу, яким являється Аеропорт «Бориспіль»і не могло бути відчужене шляхом укладення договору купівлі-продажу. Зокрема, відповідно до Наказу Фонду державного майна «Про Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації»від 05.05.2001 N 787, цілісний майновий комплекс –це об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі.

Відповідно до ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таким обставин колегія суддів дійшла висновку, що оспорюваним договір має бути визнаний недійсним як такий що укладений з порушенням господарської компетенції.

Твердження відповідача 2 про компенсаційний характер спірного договору із посиланням на ст. 40 Повітряного кодексу України спростовується змістом господарського договору №17-129 від 20.12.2004р. Зокрема, у п. 1.1 договору зазначено що Продавець - ДМА «Бориспіль»зобов’язується «передати у власність Покупця –ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»тверде покриття, насадження та об’єкти, а Покупець, зобов’язується прийняти та оплатити їх вартість. Згідно з п. 3.1 Договору право власності на майно виникає у Покупця після підписання акту приймання-передачі майна.

Наведені положення спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є Договором купівлі-продажу. У будь-якому випадку за спірним договором ДМА «Бориспіль»було відчужено державне майно, тобто вчинено дію, на здійснення якої потрібна була попередня згода КМ України та, як встановлено колегією суддів згода Фонду державного майна. В спірному договорі відсутні будь-які посилання на ст. 40 Повітряного кодексу України або ж на те, що ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»відшкодовує збитки (шкоду) Аеропорту «Бориспіль».

Посилання відповідача-2 на те, що майно, яке є предметом спірного договору, було продано у зв'язку переходом до ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»прав на земельну ділянку, на якій знаходиться зазначене майно, не спростовує факту відчуження цього майна на підставі спірного договору, з порушенням діючого на той час законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Факт передачі зелених насаджень (дерев –310, кущів - 64) на підставі спірного договору, підтверджується актом приймання-передачі від 22.12.2004р. та не заперечується сторонами спірного договору, а тому зазначена вимога прокурора підлягає задоволенню.

Кошти за оспорюваним договором ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт»були перераховані 08.02.2007р. платіжним дорученням №435 (на загальну суму 5116937,69 грн.), про що свідчить залучена до матеріалів справи банківська виписка за 08.02.2007р., довідки надані ДП МА «Бориспіль», копія платіжного доручення надана ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт». За таких обставин, з метою повернення сторін у стан, що передував укладанню договору від 20.12.2004р., виходячи з принципу рівності сторін перед законом та судом, суд вважає, що кошти перераховані 08.02.2007р. в сумі 76818, 20 грн. підлягають поверненню ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт».

Згідно із статтею 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі наведеного, керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати господарський договір купівлі-продажу №17-129 від 20 грудня 2004р., укладений між Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт», недійсним з моменту укладення.

3. Вилучити у Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, код 20048090) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08300, Київська область, Бориспіль-7, код 20572069) зелені насадження згідно із додатком №1 до договору №17-129 від 20 грудня 2004р., загальною вартістю 76819, 20 грн., що знаходяться за адресою: 08300, Київська область, Бориспіль-7, аеропорт.

4. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08300, Київська область, Бориспіль-7, код 20572069) на користь Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, код 20048090) 76819, 20 грн., отриманих за договором №17-129 від 20.12.2004р.

5. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08300, Київська область, Бориспіль-7, код 20572069) в доход державного бюджету України державне мито у розмірі 426, 60 грн.

6. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08300, Київська область, Бориспіль-7, код 20572069) на користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 44; р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, код 20048090) в доход державного бюджету України державне мито у розмірі 426, 60 грн.

8. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»(08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, код 20048090) на користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр»(03057, м. Київ, проспект Перемоги, 44; р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя Є.П. Євграфова

Ю.В. Подоляк

Т.П. Карпечкін