Ухвала суду № 110467638, 27.04.2023, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2048/23

1-в/215/149/23

У Х В А Л А

Іменем України

27 квітня 2023 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого, судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю: прокурора - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання з випробуванням у зв`язку із закінченням іспитового строку,-

ВСТАНОВИВ:

20.04.2023 ОСОБА_4 звернувся до суду з даним клопотанням.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_4 вказує, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.06.2021 його було засуджено за ч.4 ст.407 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік, у зв`язку з чим він перебуває на обліку Тернівського районного відділу м. Кривий Ріг філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.

Іспитовий строк, встановлений вироком суду, закінчився 30.06.2022, але Тернівським районним відділом м. Кривий Ріг філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області подання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням до суду не направлялось, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального проступку за ч.1 ст.185 КК України у кримінальному провадженні №12021046720000375, що на теперішній час перебуває на розгляді в Довгинцівському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Засуджений ОСОБА_4 вказує, що протягом іспитового строку він виконував покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за яке б його було притягнуто до кримінальної відповідальності.

На підставі викладеного, засуджений ОСОБА_4 просить суд звільнити його від покарання призначеного вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.06.2021, у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_4 було вчинено злочин в період іспитового строку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.06.2021 його було засуджено за ч.4 ст.407 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік (а.с.7-8).

Засуджений ОСОБА_4 перебуває на обліку Тернівського районного відділу м. Кривий Ріг філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області (а.с.5).

Іспитовий строк, встановлений вироком суду, закінчився 30.06.2022, але Тернівським районним відділом м. Кривий Ріг філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області подання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням до суду не направлялось, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період іспитового строку, рішення за яким станом на 11.04.2023 ще не прийняте. Питання про скасування іспитового строку і направлення ОСОБА_4 у місця позбавлення волі не ставилось (а.с.5).

Вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.12.2022 ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 71,72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини за вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 30.06.2021 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі (а.с.12-13).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18.04.2023 вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.12.2022 скасовано та призначено новий розгляд справи в суді першої інстанції в іншому складі суду (а.с.12-13).

Законом України про кримінальну відповідальність передбачено можливість звільнення особи від призначеного покарання у зв`язку з закінченням іспитового строку, встановленого вироком суду.

Відповідно до ч.1 ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.539 КПК України, клопотання про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Згідно п.9 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.

Відповідно до ч.1 ст.78 КК України умовами такого звільнення є належна поведінка засудженого під час іспитового строку, зокрема виконання ним покладених обов`язків та невчинення нового злочину під час іспитового строку.

Згідно зі ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.

Відповідно до положень п.6 глави 3 розділу ІХ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, стосовно звільненого з випробуванням, який виконав покладені на нього судом обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення (що підтверджується вимогою), після закінчення іспитового строку до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає звільнений з випробуванням, надсилаються клопотання та його особова справа для вирішення питання про звільнення його від призначеного покарання.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 не порушував покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.76 КК України, про що також безумовно свідчить і відсутність на розгляді суду подання органу пробації про скасування іспитового строку і направлення засудженого у місця позбавлення волі (а.с.5).

Відсутність законодавчого регулювання ситуації щодо необхідності після закінчення іспитового строку звільнити особу від відбування покарання за умови, що вона виконала всі обов`язки та за відсутності обвинувального вироку суду щодо вчинення нею нового кримінального правопорушення у період іспитового строку, реалізуючи тим самим презумпцію невинуватості, та, з іншого боку, необхідності застосування ст.ст.71, 72, ч.3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, не може бути підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки це може призвести до порушення принципу презумпції невинуватості та порушення прав особи.

Об`єднаною палатою ККС ВС у постанові від 14.09.2020 року (справа №591/4366/18) надано висновок щодо кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторність» та зазначено, що єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.

Згідно з п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві. Так, у ч.1 ст.62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Цей конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо у тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.2 КК України), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст.7 та ч.1 ст.17 КПК України). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.

Неможливість встановлення поза судовим розглядом обставин чи самого факту вчинення кримінального правопорушення викликана тим, що у протилежному випадку суд спростовував би презумпцію невинуватості особи щодо діянь, які не були предметом судового розгляду, що було б явним порушенням цього фундаментального права людини, оскільки презумпція невинуватості передбачає з-поміж іншого те, що «сторона обвинувачення має повідомити зацікавленій особі, у чому її обвинувачують, аби надати можливість підготувати і згодом представити свій захист, а також надати докази, достатні для обґрунтування обвинувального акту» (постанова ЄСПЛ в справі Barbera, MessegueandJabardo v. Spain, пар. 77). Усі перераховані гарантії виявляться порушеними, якщо суд надаватиме правову оцінку діянню, яке не є предметом кримінального провадження, в якому суд здійснює судовий розгляд.

Оскільки, суд не може давати правову оцінку діянням особи, що не є предметом кримінального провадження, в якому він здійснює судовий розгляд, він, відповідно, позбавлений можливості давати діянню, щодо якого він здійснює судовий розгляд, таку правову оцінку, яка б ґрунтувалася на оцінці інших діянь, щодо яких судовий розгляд не здійснюється. Таким чином, суд повинен утримуватися від оцінки діяння, щодо якого він здійснює судовий розгляд, як повторного кримінального правопорушення, якщо інші діяння особи ще не одержали з боку іншого суду правової оцінки, яка дозволяла б розглядати їх як елементи повторності кримінальних правопорушень.

Ці ж обставини стосуються факту встановлення судом вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що на час розгляду даного клопотання, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленому у ратифікованих Верховною Радою України міжнародно-правових актах, зокрема у ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини та у п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ОСОБА_4 не може вважатись таким, що вчинив нове кримінальне правопорушення, оскільки він лише обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення. ОСОБА_4 не визнано судом винуватим у вчиненні інших кримінальних правопорушень і вирок суду, що набрав законної сили відсутній.

Іспитовий строк станом на час розгляду клопотання закінчився.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване перебування (за відсутності двох передбачених законодавством підстав: вчинення нового злочину і невиконання обов`язків без поважних причин) ОСОБА_4 на обліку уповноваженого органу з питань пробації призводить до порушення його прав, який може розраховувати на їх судовий захист.

Таким чином, враховуючи викладенні обставини, суд вважає що клопотання засудженого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання з випробуванням у зв`язку із закінченням іспитового строку - задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.06.2021 за ч.4 ст.407 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік, звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи діб з дня її оголошення.

СУДДЯ: