Ухвала суду № 110466189, 26.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

26 квітня 2023 року Справа № 160/1196/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рянської В.В.,

суддів Златіна С.В., Бухтіярової М.М.,

за участю секретаря судового засідання Богащенко А.І.,

представника відповідачів Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури Сергієнко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі № 160/1196/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 14 від 23.11.2020 про неуспішне проходженням прокурором П`ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 атестації;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1074к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора П`ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020 на підставі рішення кадрової комісії № 1;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора П`ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та в органах прокуратури з 30.12.2020;

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.12.2020 до дня фактичного поновлення на посаді, з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі № 160/1196/21 було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 в адміністративній справі № 160/1196/21 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1074к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора П`ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020 на підставі рішення Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих); поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора П`ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та в органах прокуратури з 30.12.2020; стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2020 до 27.07.2021 в розмірі 142772,64 грн; в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено; постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі № 160/1196/21 скасовано, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 залишено в силі.

28.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі № 160/1196/21. У заяві ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX. Посилаючись на п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, ОСОБА_1 просив з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України переглянути за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Рянська В.В., судді Златін С.В., Бухтіярова М.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення суду у цій справі, призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 26.04.2023 о 14.00 годині.

13.04.2023 на електронну пошту суду та 19.04.2023 засобами поштового зв`язку надійшов відзив Офісу Генерального прокурора, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі № 160/1196/21. Зазначив, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 було ухвалено у справі за конституційною скаргою особи, звільненої з посади прокурора внаслідок неподання у встановлений строк заяви про намір пройти атестацію. У справі № 160/1196/21 встановлено, що ОСОБА_1 на підставі пункту 10 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ подав Генеральному прокурору України заяву від 08.10.2019 про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. У зв`язку з тим, що за результатом складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосувані закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, ОСОБА_1 не набрав необхідної кількості балів, його не було допущено до наступних етапів атестації та визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію. Кадровою комісією прийнято рішення від 23.11.2020 № 14 про неуспішне проходження позивачем атестації. Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 1074к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора П`ятихатського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020. Тобто підставою для звільнення позивача стало рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, а не ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів. Тому встановлена Конституційним Судом України неконституційність пункту 6 розділу II Закону № 113-IX жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача. У позовній заяві ОСОБА_1 не посилався на незаконність та невідповідність пункту 6 розділу II Закону № 113-IX Конституції України, зазначав про відсутність ліквідації та реорганізації прокуратури Дніпропетровської області. Крім того, положення Закону № 113-IX, застосовані судом першої інстанції при вирішенні цієї справи, неконституційними не визнавалися.

24.04.2023 надійшли письмові пояснення Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій відповідач просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі № 160/1196/21. У поясненнях зазначено, що рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 не впливає на правовідносини, які виникли до його ухвалення. У вказаному конституційному провадженні Конституційним Судом України не перевірялись положення Закону № 113-IX, які визначають умови та порядок проведення атестації прокурорів. ОСОБА_1 було звільнено з посади та з органів прокуратури у зв`язку з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, а не через закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення кількості прокурорів.

24.04.2023 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності, в якому заявник просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 26.04.2023 представник відповідачів - Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення суду з підстав, якими обґрунтовано відзив Офісу Генерального прокурора та письмові пояснення Дніпропетровської обласної прокуратури.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України, якою встановлено порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі № 160/1196/21 за відсутності позивача та представника Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих).

Положеннями частини першої статті 361 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.

Відповідно до частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Згідно із ч. 1 ст. 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

За змістом частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Частиною четвертою статті 368 КАС України передбачено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Підставою для перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 в адміністративній справі № 160/1196/21 позивач зазначає ухвалення 01.03.2023 Конституційним Судом України рішення № 1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (щодо гарантій незалежності прокурора).

Зазначеним рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX.

Зазначений пункт передбачав, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України зазначив, що пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 зазначила, що аналіз норм розділу XII Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

З огляду на це, рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22) застосовується починаючи з 01.03.2023, не поширюючи свою дію на правовідносини, які виникли та/або вже припинились до 01.03.2023, отже не є підставою для перегляду рішення суду у цій справі по суті, зокрема, в частині поновлення позивача на посаді.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що приписи пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» регулювали порядок повідомлення прокурорів про їх можливе звільнення з посади.

У справі, яка розглядалась Конституційним Судом України, прокурора було звільнено у зв`язку неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

Водночас, у даній справі ОСОБА_1 08.10.2019 подав заяву до Генерального прокурора про переведення його на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію на підставі пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX. У заяві ним було підтверджено обізнаність із наслідками неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, а саме звільненням з посади прокурора.

Пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

Отже, ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора не на підставі визнаного неконституційним пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а у зв`язку з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації.

Тому визнання рішенням від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 неконституційним пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та втрата ним чинності з 01.03.2023 не вплинуло на рішення суду, ухвалене 15.03.2021 у справі № 160/1196/21.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 368, 369 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі № 160/1196/21 - відмовити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі № 160/1196/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді залишити в силі.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26.04.2023.

Головуючий суддя В.В. Рянська

Судді С.В. Златін

М.М. Бухтіярова