Рішення № 110466156, 26.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Справа № 160/2688/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

14 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та не виплати позивачу ОСОБА_1 додаткової винагороди до 100 000 (сто тисяч) грн., у зв`язку з тим, що останній приймав і продовжує приймати безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у тому числі за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за період з травня 2022 року по 26 січня 2023 року;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України код ЄДРПОУ: 26615223, нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 вищезазначену додаткову винагороду у 100 000 (сто тисяч) гривень, за період з травня 2022 року по 26 січня 2023 року;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , яка полягає у не направленні позивача ОСОБА_1 у відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів згідно довідки ВЛК від 17.08.2022 року за вихідним №425, не направленні позивача ОСОБА_1 на оперативне лікування та на медичний огляд з метою встановлення придатності до військової служби за станом здоров`я;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України код ЄДРПОУ: 26615223, направити позивача ОСОБА_1 у відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів згідно довідки ВЛК від 17.08.2022 року за вихідним №425, направити позивача ОСОБА_1 на оперативне лікування та на медичний огляд з метою встановлення придатності до військової служби за станом здоров`я;

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , яка полягає у не поданні на розгляд комісії довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413, які є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , подати на розгляд комісії довідку за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413, які є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з травня 2022 року і по теперішній час він проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на підставі Указу президента України від 24.02.2022 року №69/2022, у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України та знаходився і в теперішній час знаходиться у зоні проведення бойових дій, де виконує військовий обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини, на посаді стрільця. Вказав, що під час безпосередньої участі у бойових діях одержав перелом правого надкоління мозку, вогнепальне осколкове сліпе поранення н/3 лівої гомілки. Рішенням ВЛК було встановлено, що позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. Проте відповідачем з незрозумілих підстав не виконано рішення ВЛК щодо направлення ОСОБА_1 у відпустку.

Також позивач в обґрунтування заяви зауважив, що його фізичний стан вимагає обстеження та лікування, він самостійно тяжко пересувається, його рухи утруднені через постійного болю у коліні, рана набрякає та кровоточить, він не здатен виконувати бойові завдання та інші службові обов`язки. Позивач вважає, що залучення його до виконання бойових завдань у зазначеному стані може призвести до його загибелі.

Також позивач зазначив, що в супереч та ігноруючи норми діючого законодавства України, а саме, Постанови КМУ №168, відповідачем позивачу до теперішнього часу протиправно не виплачено додаткову винагороду до 100 000 грн. за період з травня по 26.01.2023 року.

Окрім цього, позивачу до теперішнього часу протиправно не надано статус учасника бойових дій, що призводить до порушення прав та соціальних гарантій позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не надав, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією (поштове відправлення за номер 4930021410278). Однак 01.03.2023 року до суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що з травня 2022 року і по теперішній час, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на підставі Указу президента України від 24.02.2022 року №69/2022, у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, та знаходився і в теперішній час знаходиться у зоні проведення бойових дій, де виконує військовий обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини, на посаді стрільця, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку позивача та довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Згідно з Виписками із медичної карти стаціонарного хворого №1280 від 17.08.2022 року, №9172 від 06.08.2022 року, позивач у період з 07.08.2022 року по 17.08.2022 року знаходився на стаціонарному лікуванні.

Згідно з копією довідки ВЛК № 425, 17.08.2022 року, позивачу було проведено медичний огляд військово-лікарською комісією (далі - ВЛК) в/ч НОМЕР_3 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після операції (09.08.2022) відкритої репозиції відламків правого надколінка, металоостеосинтезу за Вебером з приводу закритого багато відламкового перелому (04.08.2022) зі зміщенням відламків з тимчасовим функціональним розладом кінцівки. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, графи- ТДВ - Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Довідкою військової частини про обставини травм (поранення, контузії, каліцтва) від 24.08.2022 року №2988, підтверджено, що солдат ОСОБА_1 01.08.2022 року одержав перелом правового надкоління мозку, вогнепальне осколкове сліпе поранення н/3 лівого гомілки за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме, виконання бойових завдань у складі підрозділу віськової частини НОМЕР_4 в населеному пункті Піски Донецької області (підстава: наказ командира ВЧ НОМЕР_4 від 01.08.2022 року №213).

28.11.2022 року позивачем до командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в/ч НОМЕР_5 , поштовим зв`язком було направлено заяву про незаконну (злочину) бездіяльність командира 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади (56 ОМПБр, в/ч НОМЕР_1 , пп НОМЕР_6 ), щодо не виконання рішення ВЛК, та неподання на розгляд комісії довідки за формою згідно з додатком 6 та документів, які є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Як зазначив у позові позивач, до теперішнього часу командуванням в/ч НОМЕР_1 заходів реагування на дану заяву не вживалось та відповіді на заяву до теперішнього часу не надано.

Також, 28.11.2022 року позивачем до Центральної військово-лікарської комісії (Далі - ЦВЛК) поштовим зв`язком було напрвлено заяву про перегляд рішення ВЛК від 17.08.2022 року за вихідним №425, з метою встановлення ступеня придатності позивача до військової служби.

08.12.2022 року ЦВЛК на заяву від 28.11.2022 року повідомила позивача проте, що: «Медичний огляд військовослужбовців проводиться відповідно до глави 6 розділу 11 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 № 1109/15800 (зі змінами) (далі - Положення).

За встановленим Вам діагнозом, постанову ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 17.08.2022 прийнято вірно.

Згідно з вимогами пункту 6.11 глави 6 розділу 11 Положення, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів.

Відповідно до вимог пункту 6.10 глави 6 розділу II Положення, медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК прийняти постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

Відповідно до вимог пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення, направлення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) на медичний огляд проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище.

Ураховуючи зазначене, після закінчення відпустки за станом здоров`я пропонується військовослужбовцю ОСОБА_1 звернутись встановленим порядком до командування своєї військової частини щодо направлення його на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.»

Також, з матеріалів справи вбачається, що 10.12.2022 року позивач звернувся до травматолога військової частини НОМЕР_7 , за результатами огляду позивачу було видалено металоконструкцію та скеровано до ВМКЦ СР для оперативного лікування, що підтверджується записом у медичній книжці позивача, фотокопія якого долучена до матеріалів справи.

Однак, як зазначив позивач, до теперішнього часу його протиправно не спрямовано до ВМКЦ для оперативного лікування.

З метою визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання відповідача вчинити певні дії з метою відновлення порушених, на думку позивача, прав, свобод та законних інтересів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 8 Постанови №704, умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» №400 внесено зміни до вказаної вище постанови, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно з пунктом 2 цієї постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Отже, виходячи зі змісту наведених постанов Уряду додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн на місяць виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, у період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК).

Суд також звертає увагу на те, що питання виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, в якому зазначено, що документальне підтвердження факту того, що зокрема військовослужбовець, брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження);

журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин.

При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-ХІІ, та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І цього Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до визначення, закріпленого у пункті 1.2 цієї глави, військово-лікарська експертиза це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Порядок проведення медичного огляду військовослужбовців врегульований нормами глави 6 розділу ІІ Положення №402.

Згідно з пунктом 6.5 зазначеної глави, для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

Пунктом 6.11 передбачено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Пунктом 6.13 глави 6 розділу ІІ Положення №402 визначено, що відпустка за станом здоров`я військовослужбовцям у мирний час надається на 30 календарних днів. За медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування ВЛК приймає постанову про потребу у відпустці за станом здоров`я на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка за станом здоров`я ВЛК продовжується на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

Положеннями пункту 6.14 закріплено, що загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров`я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз 12 місяців.

Згідно із пунктом 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення №402, відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров`я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.

Відповідно до пункту 6.35 Положення №402, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров`я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров`я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров`я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Якщо після продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Аналіз наведених положень дає підстав для висновку, що постанова ВЛК у вигляді довідки про потребу у відпустці за станом здоров`я приймається тільки у випадку, якщо військовослужбовець після закінчення лікування у лікарському закладі потребує часу для відновлення та не може приступити до виконання службових обов`язків.

За приписами абзацу четвертого пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402, постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці за станом здоров`я повинна бути реалізована негайно.

Додатком 1 до Положення №402 затверджено Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, статтею 81 якого передбачено назву хвороби, ступінь порушення функції «Стани після проведеного лікування з приводу травм, отруєнь та деяких інших наслідків дії зовнішніх чинників» та вказано контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб «Тимчасово непридатні. Потребують лікування, відпустки, звільнення тощо».

Підпунктом 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Суд також звертає увагу, що наказом Міністерства оборони України «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 25.01.2023 № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок №260), та доповнено Порядок новим розділом такого змісту: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Згідно із пунктом 12 розділу XXXIV Порядку № 260 (у чинній редакції), керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних), комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

При цьому, до набрання чинності змінами до Порядку № 260 згідно з окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/в/29, також було зобов`язано керівників ВЛК під час надання рекомендацій про потребу у відпустці одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

Крім того, статтею 10-1 Закону №2011-ХІІ врегульовані питання щодо права військовослужбовців на відпустки, порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них, та пунктом 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо рівних можливостей матері і батька, які є військовослужбовцями, на догляд за дитиною в особливий період» від 29.07.2022 №2490-ІХ) визначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії».

Тобто, на цей час законодавчо визначено такий вид відпустки, як відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, та підзаконними нормативно-правовими актами передбачено, що під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

Суд не має повноважень визначати, чи отримане військовослужбовцем поранення є тяжким, оскільки відповідні висновки (постанови) з цього питання приймають ВЛК, а у випадку незгоди із такими висновками військовослужбовець має право оскаржити їх в адміністративному чи судовому порядку, а в подальшому (у разі внесення змін до відповідних довідок чи постанов ВЛК щодо тяжкості поранення в цілях надання відпустки та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168) звертатися із рапортом до командира військової частини щодо виплати додаткової винагороди.

При цьому, судом встановлено, що позивачем в підтвердження своїх позовних вимог надано копії відповіді ЦВЛК, фотокопія запису у медичній книжці, довідки ВЛК від 17.08.2022 року №425, довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виписки №9172 від 06.08.2022 року та №1280 від 17.08.2022 року.

Матеріалами справи (висновками, виписками, довідками лікувальних установ) підтверджується, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 07.08.2022 по 17.08.2022 у закладі охорони здоров`я у зв`язку з одержаним ним під час безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини переломом правого надкоління мозку, вогнепального осколкового сліпового поранення н/3 лівої гомілки, а також на підставі відповідних висновків ВЛК від 17.08.2022 року та за результатами обстеження спеціалістами повинен бути направлений у відпустку за станом здоров`я.

Однак, всупереч вимогам рішення ВЛК від 17.08.2022 №425, суб`єктом владних повноважень Військовою частиною НОМЕР_1 Збройних сил України, не виконано рішення ВЛК щодо направлення ОСОБА_1 у відпустку та направлення позивача на контрольний огляд ВЛК через 30 днів, про що зазначено у виписці із медичної картки стаціонарного хворого №1280 від 17.08.2022 року, та не спрямовано позивача до ВМКЦ для оперативного лікування.

Як встановлено з матеріалів справи, факт не виплати позивачу додаткової винагороди з травня 2022 року по 26.01.2023 року підтверджується випискою форми ОК-5 індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного Фонду України від 26.01.2023 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення» визначає процедуру для отримання статусу учасника бойових дій.

Так, для надання статусу учасника бойових дій: особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій після закінчення 30 календарних днів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 4 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій (абзац 4 п. 6 Порядку №413).

В свою чергу, для надання статусу учасника бойових дій: особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк з дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій (абзац 5 п. 6 Порядку №413).

Наказом Міністерства оборони України від 10.11.2022 року №369 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання ветеранами війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості.

Таким чином, відповідач мав обов`язок вжити заходів, передбачених п. 6 Порядку 413 та спрямованих на отримання позивачем статусу учасника бойових дій.

Однак, всупереч діючому законодавству, а саме, постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 413, відповідач протиправно не подав на розгляд комісії довідку за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 цього Порядку, які є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій. Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду у зв`язку з тим, що останній приймав і продовжує приймати безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у тому числі за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого; протиправно не направлено позивача у відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів згідно з довідкою ВЛК від 17.08.2022 року за вихідним №425, та на оперативне лікування та на медичний огляд з метою встановлення придатності до військової служби за станом здоров`я; протиправно не вжито заходів, направлених на надання позивачу статусу учасника бойових дій, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.

Обираючи спосіб захисту прав позивача, суд зважає на ефективність такого захисту.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» №4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

При цьому суд звертає увагу й на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18, в якій зазначено, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Позивачем заявлена вимога щодо стягнення конкретної суми додаткової винагороди за спірний період, однак, суд зауважує, що, виходячи зі змісту положень КАС України, щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

При цьому, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд наголошує, що позивач, заявляючи позовну вимогу про стягнення, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження військової частини та самостійно обраховувати розмір ненарахованої та невиплаченої винагороди.

Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, у спосіб прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з травня 2022 по 26.01.2023, та, відповідно, для поновлення порушеного права, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за вказаний період в розрахунку на місяць пропорційно часу участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у тому числі за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого; визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаправленні позивача ОСОБА_1 у відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів згідно з довідкою ВЛК від 17.08.2022 року за вихідним №425, ненаправленні позивача ОСОБА_1 на оперативне лікування та на медичний огляд з метою встановлення придатності до військової служби за станом здоров`я; зобов`язання відповідача направити позивача у відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів згідно з довідкою ВЛК від 17.08.2022 року за вихідним №425, направити позивача ОСОБА_1 на оперативне лікування та на медичний огляд з метою встановлення придатності до військової служби за станом здоров`я; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, яка полягає у неподанні на розгляд комісії довідки за формою згідно з додатком 6 та документів, передбачених абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413, які є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій; зобов`язання відповідача подати на розгляд комісії довідку за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413, які є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із звільненням позивача на підставі п. 12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту першогопостанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»за період з травня 2022 по 26.01.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у тому числі за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до пункту першогопостанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»,за період з травня 2022 по 26.01.2023 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у тому числі за період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення позивача з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, яка полягає у ненаправленні ОСОБА_1 у відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів згідно з довідкою ВЛК від 17.08.2022 року за вихідним №425, ненаправленні ОСОБА_1 на оперативне лікування та на медичний огляд з метою встановлення придатності до військової служби за станом здоров`я.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України направити ОСОБА_1 у відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів згідно з довідкою ВЛК від 17.08.2022 року за вихідним №425, направити позивача ОСОБА_1 на оперативне лікування та на медичний огляд з метою встановлення придатності до військової служби за станом здоров`я.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, яка полягає у неподанні на розгляд комісії довідки за формою згідно з додатком 6 та документів, передбачених абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413, які є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України подати на розгляд комісії довідку за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413, які є підставою для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник