Рішення № 110466152, 26.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Справа № 160/1953/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Амур-Нижньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-2), в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними дії Амур-Нижньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову 04.06.2022 року ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби особового складу Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 від дати початку його військової служби, а саме: від 26.07.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 04.06.2022 р. його було призвано на військову службу по мобілізації відповідачем-1 та з 26.07.2022 р. й по теперішній час позивач проходить військову службу по мобілізації в Військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вважає, що він протиправно був призваний на військову службу під час загальної мобілізації з огляду на те, що йому не було проведено належного медичного обстеження стану його здоров`я, оскільки він жодних медичних оглядів, згідно направлень Амур-Нижньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не проходив. Крім того, позивач зауважив, що йому не видали жодного документа стосовно його мобілізації, крім тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 26.05.2022 р. та обліково-послужної картки на сержантів і солдатів до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , що, на думку позивача, підтверджує спроби приховати свою незаконну діяльність з боку відповідачів, оскільки жодних копій наказів або витягів з них позивачу на його прохання не було надано. ОСОБА_1 стверджує, що наразі його стан здоров`я є незадовільним та зазначає, що в нього є ряд хронічних захворювань, які весь час прогресують, що підтверджується медичними документами, копії яких додано до позовної заяви. Позивач вважає, що посадові особи відповідачів знали про незаконність призову його на військову службу під час загальної мобілізації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року відкрито провадження у справі за позовом, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.04.2023 р. до суду надійшов від Військової частини НОМЕР_1 відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідач-2 зазначив, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №202 від 26.07.2022 р., з 26.07.2022 р. до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 зарахований військовослужбовець, призваний по мобілізації солдат ОСОБА_1 . Відповідач-2 зауважив, що обставини стосовно наявності/відсутності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації вирішуються у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки шляхом аналізу медичних документів, наданих військовозобов`язаним, коли той виконує свій обов`язок військовозобов`язаного у запасі та за результатами проходження медичної комісії. Відтак, у відзиві наголошено, що військовозобов`язані проходять військово-лікарську комісію під час їх призову на військову службу за призовом по мобілізації за рішенням військового комісара територіального центру комплектування та соціальної підтримки. При цьому, як зауважив відповідач-2, у позовній заяві ОСОБА_1 не зазначено про протиправність рішень, дій чи визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , як і не наведено обґрунтувань та посилання на докази, які б могли свідчити про протиправність таких рішень, дій чи бездіяльності. Враховуючи наведене, відповідач-2 вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 , звернуті до Військової частини НОМЕР_1 .

18.04.2023 р. до суду надійшов від Амур-Нижньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідач-1 зазначив, що наведені у позовній заяві ОСОБА_1 доводи, якими позивач обґрунтовує власні вимоги не відповідають фактичним обставинам подій, та не підтверджені належними доказами. Посилання позивача на те, що йому не видали жодного документа стосовно його мобілізації, крім тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та обліково-послужної картки на сержантів і солдатів до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, відповідач-1 вважає необґрунтованим, оскільки наведений перелік документів є необхідним до видачі, наявність якихось інших законом не передбачена. Доводи ОСОБА_1 про те, що йому не було проведено належного медичного обстеження стану його здоров`я, на думку відповідача-1, також є необґрунтованими, оскільки наказом начальника Амур Нижньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Дніпро від 27.02.2022 р. була затверджена позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія Амур Нижньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Дніпро, до складу якої включені професійні лікарі за кількістю та фахом відповідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 р. Відповідач-1 стверджує, що медичний огляд позивача проводився в робочий час, лікарями, які за своїм фахом відповідають усім професійним вимогам Положення про ВЛК. При цьому, відповідач-1 наголосив, що ОСОБА_1 у позовній заяві не наводить фактів порушення процедурі медичного огляду, а лише посилається на нібито незадовільний стан власного здоров`я та наявність у нього ряду хронічних захворювань, які весь час прогресують. Відповідач-1 звернув увагу суду на те, що позивач не оскаржує сам висновок ВЛК, та не стверджує про невірність медичних висновків. При цьому, відповідач наголосив, що позивач не надав висновку колегіального медичного органу вищого рівня, або судово-медичної експертизи про не придатність до військової служби. Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 , на думку відповідача-1, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 р. клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 р. у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) є громадянином України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 від 09.07.2004 р.

Указом Президента України «Про Загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 р. оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

04.06.2022 р. позивача було призвано на військову службу по мобілізації Амур-Нижньодніпровським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки з видачею тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 26.05.2022 р. та обліково-послужної картки на сержантів і солдатів до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 .

У вищезазначеному тимчасовому посвідченні наявна відмітка про придатність позивача до військової служби з посиланням на «пр. №95/1359 від 23.05.2022 р.», прийнятий Амур-Нижньодніпровським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

26.07.2022 р. командиром Військової частини НОМЕР_1 винесено наказ за №202 (по стройовій частині), згідно з яким вважається таким, що прибув до пункту постійної дислокації м.Коломия військовослужбовця, призваного по мобілізації, солдата ОСОБА_1 , зарахованого наказом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.07.2022 р. №300/ПУ/671/П/дск у розпорядженя командира військової частини НОМЕР_1 , та призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25.07.2022 р. №103-РС, на посаду солдата 29 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув до подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_5 з 26.07.2022 р.

Зважаючи на те, що позивачем не пройдено медичного огляду, ОСОБА_1 вважає, що його було призвано на військову службу протиправно.

Враховуючи вищенаведене, з метою захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації .

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 р. №133/2022, затвердженого Законом України №7168 від 16.03.2022 р. воєнний стан продовжений до 25.04.2022 р.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 р. №259/2022, затвердженого Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 р. продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 р. №341/2022, затвердженого Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 р. продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 р. №573/2022, затвердженого Законом України №2500-IX від 15.08.2022 р. продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.11.2022 року №757/2022, затвердженого Законом України № 2738-IX від 16.11.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 р. №58/2023, затвердженого Законом України № 2915-IX від 07.02.2023 р. продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України «Про Загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 р. оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 р. (далі - Закон №3543-ХІІ).

У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (далі - Закон №2232-ХІІ; в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. №402 затверджено «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі- Положення №402).

Відповідно до п. 1.1.-1.2. глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до п. 1.1. глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Пунктами 2.1.-2.2 Положення №402, визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Відповідно до п. 2.6.1 Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

Підпунктами 2.6.2.-2.6.4 Положення №402 встановлено, що позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК), що створюється у військовому комісаріаті, ТЦК, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Пунктом 2.10. Положення №402 визначено, що ВЛК військового комісаріату створюється у районному (міському) військовому комісаріаті в установленому законодавством порядку за узгодженням із заінтересованими органами.

На ВЛК районного (міського) військового комісаріату покладається огляд контингентів відповідно до пункту 1.2 розділу І цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК військового комісаріату покладається огляд інших контингентів.

З метою вдосконаленням порядку комплектування військ особовим складом та організації оборонно-мобілізаційної роботи проведено реформування військових комісаріатів у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Так, у березні 2018 року Міністром оборони України затверджено План створення на базі військових комісаріатів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким передбачено перехід на новий формат роботи у військових комісаріатах.

Постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 р. затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Згідно з пунктом 1 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 3 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Відповідно до пункту 11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема:

- сприяють організації призовними комісіями проведення медичного огляду, обстеження та лікування призовників;

- організовують з визначеною періодичністю проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів.

З огляду на викладене до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки перейшли повноваження військових комісаріатів.

Частиною 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України

Відповідно до ч. 3ст. 1 Закону №2232-ХІІ,військовий обов`язок включає, зокрема, проходження служби у військовому резерві.

Згідно із ч. 13ст. 2 Закону №2232-ХІІ,громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно дозаконуздійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Частиною 10статті 14 Закону №2232-ХІІвизначено, що за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень:

- придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні;

- тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;

- підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення);

- непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов`язаних;

- непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;

- підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;

- підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до абз. 3 ч. 5ст. 22 Закону №3543-ХІІ,особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Згідно із п. 3.8 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 р., (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:

"Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час";

"Обмежено придатний до військової служби";

"Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю ___ (вказати спеціальність)";

"Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю ___ (вказати спеціальність)";

"Придатний до військової служби".

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

"Придатний до військової служби";

"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";

"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Так, зі змісту наявної у матеріалах справи копії виданих на ім`я позивача тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 26.05.2022 р. та обліково-послужної картки на сержантів і солдатів до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 слідує, що Амур-Нижньодніпровським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки проведено огляд позивача та з посиланням на «пр. №95/1359 від 23.05.2022 р.» відповідачем-1 визначено ОСОБА_1 придатним до військової служби.

Позивачем не спростовано доводи відповідача-1 щодо факту проведення ВЛК при Амур-Нижньодніпровському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки медичного огляду позивача в рамках призову з 04.06.2022 р.

Вищенаведене, за відсутності доказів протилежного, свідчить про те, що відповідачем-1 під час призову позивача на військову службу було проведено медичний огляд останнього, що також підтверджується відомостями з облікової картки до військового квитка ОСОБА_1 , копію якої також долучено відповідачем до матеріалів справи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що доводи позивача щодо не проходження ним медичного огляду під час призову на військову службу не відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до ч. 2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС України), суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу, що інших підстав, крім не направлення позивача на медичний огляд, для задоволення позовної заяви позивачем в позовній заяві не наведено.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до положень статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із приписами статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Так, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав протиправності оскаржуваних дій відповідача-1.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази про те, що під час прибуття до Амур-Нижньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивач повідомив та надав відповідачу-1 належні документи на підтвердження наявності у нього захворювань, за яких він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Позивачем не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження умисного ігнорування посадовими особами відповідачів щодо наявності у нього відповідних захворювань.

Також, матеріали справи не містять доказів, що при направленні для проходження експертизи ВЛК позивач повідомляв відповідача-1 про свої захворювання, або подавав заяви чи скарги з приводу поганого стану свого фізичного здоров`я.

В свою чергу, суд зауважує, що визначення стану здоров`я призовника щодо придатності до військової служби відноситься до компетенції саме ВЛК, а суд не має повноважень підміняти орган, до компетенції якого віднесено прийняття таких рішень.

Одночасно із цим, слід зауважити, що в разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської комісії при Амур-Нижньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо визнання позивача придатним до військової служби, останній має право звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку.

Так, відповідно, п.п. 2.3.3 п. 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу І Положення №402, Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії Збройних Сил України.

Враховуючи викладене, в разі якщо у позивача погіршився стан здоров`я під час проходження військової служби, він має право звернутися за підпорядкуванням до командира військової частини для направлення на проведення медичного огляду ВЛК.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку відповідача, та не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.12.2018 р. по справі № 819/630/17.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби особового складу Збройних Сил України від дати початку його військової служби, а саме: від 26.07.2022 р., суд зазначає, що наведена вимога є похідною щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача-1 у вигляді призову позивача та військову службу, а відтак є такою, що не підлягає задоволенню.

За вищенаведених обставин суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні поданої ОСОБА_1 позовної заяви слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Амур-Нижньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09930189, вул. Путилівська, 20, м.Дніпро, 49026), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2023 р.

Суддя О.М. Неклеса