Рішення № 110459824, 03.04.2023, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1034/20

Провадження № 2/314/37/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2023 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А. В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу №314/1034/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2020 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшов позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5519,50 доларів США.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 16.11.2007 уклали кредитний договір № ZPVLGA00000117. Відповідно до договору АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12511,00 доларів США на термін до 15.11.2017, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Позивач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та угодою виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі 12511,00 доларів США. ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, через що станом на 30.01.2020 утворилася заборгованість 70123,42 доларів США, яка складається з: 11699,69 доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 5519,50 доларів США заборгованість по відсотками за користування кредитом; 1769,60 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 51134,63 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Представник позивача звернув увагу суду, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, представник позивача просить стягнути заборгованість у розмірі 5519.50 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

У забезпеченнявиконання зобов`язаньза договоромZPVLGA00000117 між АТКБ«ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п`яти календарних днів з моменту її отримання.

Вимога, що була пред`явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов`язання, залишена без задоволення.

Ухвалою суду від 28.05.2020 відкрито провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.09.2020 до суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідачі заперечують проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважають їх необґрунтованим та таким, що пред`явлені із пропущеним строком позовної давності, через що вони не підлягають задоволенню.

Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву зазначив, що дійсно 16.11.2007 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ZPVLGA00000117. Позивач неодноразово завертався до суду про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та відсотків з відповідачів.

У 2014 році позивач звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, під час судового розгляду представник позивача подавав заяву про зміну предмету позову, позовні вимоги стосувалися стягнення заборгованості за договором в розмірі 21110,00 доларів США, в яку була включена заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 3113,24 доларів США. За клопотанням представника позивача позовна заява у справі № 314/5327/14-ц була залишена без розгляду.

Ухвалою суду від 16.03.2017 по справі № 314/4686/16-ц повторно була залишена без розгляду позовна заява позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № ZPVLGA0000017 від 16.11.2017 у розмірі 35101,62 доларів США із-за повторної неявки належним чином повідомленого позивача. У складі заборгованості, стягнення якої просив позивач у цій справі, розмір заборгованості за відсотками станом на 23.05.2016 складав 4991,96 доларів США,

18.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 24196 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на підставі кредитного договору ZPVLGA00000117 від 16.11.2007 на користь АТ КБ «Приватбанк» 33842,29 доларів США, що за курсом 25.82 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.07.2017 складає 873807 грн. 93 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11699,69 доларів США; заборгованість за відсотками у розмірі 5485, 48 доларів США; заборгованість з комісії у розмірі 1686, 65 доларів США; заборгованість з пені за період з 27.07.2015 по 25.07.2017 у розмірі 14970,47 доларів США. Строк, за який проводилося, стягнення 3539 днів з 16.11.2007 по 25.07.2017.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області по справі № 314/1440/18 від 30.10.2018 зазначений вище виконавчий напис приватного нотаріусу визнано таким, що не підлягає виконанню з підстав того, що сума боргу є спірною, доказом чого є звернення у 2016 році ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду в порядку позовного провадження з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , який залишений без розгляду (справа № 314/4686/16-ц).

16.05.2014 позивач звернувся до ОСОБА_1 з повідомленням вих.№30.1.0.0/2-789), копію якого також отримав відповідач ОСОБА_2 , зі змісту якого вбачається, що позивач в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України у зв`язку із неналежним виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором вимагав від останнього достроково повернути суму кредиту за договором в повному обсязі, а також процентів, комісії, штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту в 30-денний строк з дня отримання цієї вимоги.

Відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень відповідачі 22.05.2014 отримали повідомлення банку.

Представник відповідачів зазначила, що такі дії позивача мали наслідки у вигляді зміни зобов`язання, тобто передбачений договором спосіб та строк виконання зобов`язання з повернення кредиту періодичними платежами відповідно до графіку був змінений, оскільки позивач вимагав сплатити всю суму кредиту достроково. Оскільки строк виконання зобов`язання був в односторонньому порядку змінений позивачем, у нього відсутня підставі після 22.06.2014 для нарахування відсотків за договором. Крім того, сума кредиту не була повернута відповідачами в повному обсязі у визначений в повідомленні позивача строк, отже позивач у цій справі мав право пред`явити позов до відповідачів протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі), а саме з 22.06.2014 по 22.06.2017 включно.

Протягом зазначеного періоду позивач двічі звертався до суду за захистом свого права, однак суд двічі залишав позовні заяви позивача без розгляду.

На думку представника позивача, право задовольнити вимоги зі сплати процентів за користування кредитом виникло в кредитора (позивача) у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі (повідомлення від 16.05.2014 вих. № 30.1.0.0/2-789). При цьому таке право відповідно до умов зазначеної вимоги виникло через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання. Отже позивач у цій справі мав право пред`явити позов до відповідачів протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником зобов`язань (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі), а саме по 22.06.2017 включно. Позовну заяву, яка є предметом розгляду у цій справі отримана судом 13.03.2020, тобто після спливу 5 років 9 місяців з моменту виникнення права на судовий захист свого порушеного права. Залишення позовної заяви позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором не перериває перебігу строку позовної давності та не зупиняє його, тому, на думку представника позивача, на час звернення позивача до суду в цій справі позовна давністю за вимогою про стягнення заборгованості за відсотками спливла, тому просить застосувати строки позовної давності.

Також представник відповідачів наголосила на тому, що до позовної заяви долучені копії кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору. Вказана додаткова угода не містить дати укладення, а отже ані суд, ані відповідачі не можуть визначити момент укладення цієї додаткової угоди, яка змінила певні умови кредитного договору, які стосуються позовної давності.

ОСОБА_1 заявив, що він не підписував зазначену вище додаткову угоду до кредитного договору, якою збільшено строк позовної давності до 50 років, а підпис замість нього зроблений іншою невідомою особою, підпис схожий на оригінальний підпис ОСОБА_1 , однак таким не є, з цих підставі заявляється клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи.

Стосовно долученого до позовної заяви договору поруки, представник позивача звертає увагу суду на те, цей договір не містить підпису поручителя ОСОБА_2 , отже не є укладеним в силу недотримання письмової форми договору.

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 17.11.2007 був укладений договір іпотеки квартири № 2557, посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного округу Запорізької області Тиханською С. Я.

До того ж, суми кредиту різняться в долучених банком документах до позовної заяви: кредитний договір містить суму позики 12511,00 доларів США, у додатковій угоді до кредитного договору вказана інша сума 16282,08 доларів США, а в проєкті договору поруки 18141,40 доларів США.

Враховуючи зазначене, підстави для пред`явлення вимог про стягнення солідарно з відповідача ОСОБА_2 розміру відсотків відсутні.

Також представник відповідачів зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 5500,00 грн., які заявляються до стягнення з позивача у випадку відмови в задоволенні позовних вимог.

14.09.2020 представником відповідачів подано до суду клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Клопотання обґрунтоване тим, що в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом позивачем долучено, окрім інших доказів, додаткову угоду б/н та без дати укладення, до кредитного договору № ZPVLGA00000117 від 16.11.2007, яка містить підписи, схожі на підпис ОСОБА_1 . Зазначеною додатковою угодою доповнені умови кредитного договору положенням про збільшення строку позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки тощо до 50 років. ОСОБА_1 стверджує, що він не підписував вказану додаткову угоду, підпис виконаний не ним, а іншою особою. Оскільки позивач неодноразово намагався стягнути з відповідача борг за кредитним договором, зокрема у 2014 році направив відповідачам вимоги про дострокове повернення суми позики, відсотків в повному обсязі. Отже строк позовної давності у позивача сплив ще 22.06.2017. Строк позовної давності не зупинявся та не переривався позивачем під час звернення до суду у 2014 та 2016 роках, оскільки позовні заяви були повернуті позивачу без розгляду. Таким чином, єдиним можливим доказом та підставою правомірності стягнення відсотків у справі є спірна додаткова угода без номеру та дати до кредитного договору, яка доповнює кредитний договір умовами про збільшені строки позовної давності, яку відповідач не підписував. Для встановлення істини у справі та визначення належності підпису, вчиненого на додатковій угоді до кредитного договору, необхідно провести судову почеркознавчу експертизу.

У судовому засіданні, яке відбулося, 16.12.2020, задоволено клопотання представника відповідачів про витребування оригіналу додаткової угоди для подальшого вирішення клопотання про призначення експертизи, через що розгляд справи відкладено, про що постановлено відповідну ухвалу.

21.01.2021, 09.03.2021, 25.05.2021, 27.08.2021 представником позивача надсилались до суду клопотання про відкладення розгляду справи та повідомлялося про те, що витребувані оригінали документів будуть надані в одне з наступних судових засідань.

05.01.2022 до суду надійшла уточнена позовна заява, у якій представник позивача заявляє позовну вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 5519,50 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором №ZPVLGA00000117 від 16.11.2007 лише з ОСОБА_1 . Вказану уточнену позовну заяву суд розцінює як відмову від позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи зазначені обставини, провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 підлягає закриттю.

09.06.2022, 21.07.2022, 03.02.2023, 22.03.2023 від представника позивача надійшли клопотання про розгляд справи без її участі, на позові наполягає, тому просила його задовольнити в повному обсязі.

15.08.2022 надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи без її участі та участі відповідача, відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи. При цьому відповідач підтримує заявлене у справі клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи та наполягає на його задоволенні., відповідач та його представник вважають, що АТ КБ «ПриватБанк» було достатньо часу для того, щоб виконати вимоги ухвали від 16.12.2020 про витребування спірної додаткової угоди до кредитного договору № ZPVLGA00000117 від 16.11.2007 для подальшого вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи, тим більше, на думку представника відповідачів, спірна додаткова угода є для позивача є чи не єдиним доказом, яким обґрунтовуються позовні вимоги. Представник відповідача просить суд врахувати те, що позивач не виконав ухвалу суду про витребування доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини і дійшов таких висновків.

АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 16.11.2007 уклали кредитний договір № ZPVLGA00000117. Відповідно до договору АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12511,00 доларів США на термін до 15.11.2017, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Позивач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та угодою виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі 12511,00 доларів США. ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, через що станом на 30.01.2020 утворилася заборгованість 70123,42 доларів США, яка складається з: 11699,69 доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 5519,50 доларів США заборгованість по відсотками за користування кредитом; 1769,60 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 51134,63 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Представник позивача звернув увагу суду, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, представник позивача просить стягнути заборгованість у розмірі 5519.50 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Факт укладення кредитного договору та наявність заборгованості відповідачем не заперечується.

До матеріалів справи долучена копія додаткової угоди до кредитного договору №ZPVLGA00000117 від 16.11.2007, яка не містить дати укладення.

Ухвалою суду від 16.12.2020 у позивача АТ КБ «ПриватБанк» витребувано оригінал додаткової угоди до кредитного договору № ZPVLGA00000117 від 16.12.2020, через що було відкладено розгляд справи, постановлено витребувані докази надати до суду до 15.03.2021.

Станом на 28.03.2023 оригінал вказаної додаткової угоди для проведення почеркознавчої експертизи представником позивача не надано, відповідач заперечує вчинення підпису на додатковій угоді.

Згідно з ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що копія додаткової угоди не може бути належним доказом обставин, зазначених у позовній заяві, тому під час розгляду справи суд не бере до уваги даний доказ.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересів. Загальна позовна давність встановлено тривалістю у три роки.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що позивач У 2014 році позивач звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, під час судового розгляду представник позивача подавав заяву про зміну предмету позову, позовні вимоги стосувалися стягнення заборгованості за договором в розмірі 21110,00 доларів США, в яку була включена заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 3113,24 доларів США. За клопотанням представника позивача позовна заява у справі №314/5327/14-ц була залишена без розгляду. Також у 2016 році позивач також звертався до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ZPVLGA0000017 від 16.11.2007, який ухвалою суду від 16.03.2017 залишений без розгляду.

За своєю правовою природою залишення позову без розгляду є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею 257ЦПК Українинедоліків або дій цієї особи. При цьому особа може повторно звернутись до суду з такими ж вимогами. Перебіг позовної давності обчислюється за загальним правилом від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права (частина першастатті 261 ЦК України).

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 29.06.2021у справі№904/3405/19зазначила,що відповіднодо статті265ЦК Українизалишення позовубез розглядуне зупиняєперебігу позовноїдавності. Згідно зістаттею 263 ЦК Україниперебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. З наведених норм статей263та264 ЦК Українивбачається, що переривання перебігу позовної давності відрізняється від зупинення перебігу позовної давності тим, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Натомість у випадку зупинення позовної давностівід дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг цього строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Велика Палата Верховного Суду не погодилася з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 639/9642/14-ц та у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі № 713/1548/18, щодо переривання перебігу позовної давності у разі пред`явлення позову, який судом було залишено без розгляду, та відступає від них.

Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду щодо перебігу позовної давності у разі звернення до суду з позовом та залишення його без розгляду, перебіг позовної давності за позовною вимогою позивача розпочався з 2014 року, з моменту, коли представник позивача дізнався про порушення свого права, заявив клопотання про зміну предмету позову, тому відповідно достатті 257 ЦК Українипозовна давність спливла у 2017 році.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Представник відповідача скористався правом, передбаченим ст. 267 ЦК України, та звернувся до суду із заявою про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Виходячи з наведених обставин та відповідно до вищенаведених норм права, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючисьст.12,81,141,263,265ЦПКУкраїни, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 634, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 03.04.2023.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

03.04.2023