Рішення № 1104587, 13.03.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" березня 2007 р. Справа № 21/165-1/17-2001/5/9-06

Господарський суд Київської області у складі: головуючий суддя Є.П. Євграфова, судді: Ю.В. Подоляк, О.О. Рябцева розглянувши матеріали справи

За позовом

до

треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю „Релікт”, м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю „Райдуга ЛТД”, м. Київ

1) Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, м. Київ;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ірена”, м. Київ

про визнання права власності на частку в приміщенні,

за зустрічним позовом

до

треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю „Райдуга ЛТД”, м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю „Релікт”, м. Київ

1) Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, м. Київ;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ірена”, м. Київ

про визнання права власності на частку в приміщенні,

за участю представників

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Кот В.В. директор,

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3, дор. б/н від 10.01.2007р.,

від третьої особи1: не зявились,

від третьої особи2: не зявились,

обставини справи:

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 21.09.2006р., рішення господарського суду Київської області від 14.10.2005р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2006р. у справі № 21/165-1/17-2001/5 скасовано. Зазначену справу направлено до господарського суду Київської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2006р. справу № 21/165-1/17-2001/5 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Є.П. Євграфова, судді: О.М. Коротун, Ю.В. Подоляк, присвоєно їй № 21/165-1/17-2001/5/9-06 та призначено до розгляду.

Згідно ухвали голови господарського суду Київської області від 18.12.2006р. призначено розгляд справи № 21/165-1/17-2001/5/9-06 колегіально у складі: головуючий суддя Є.П. Євграфова, судді: Ю.В. Подоляк, О.О. Рябцева.

Позивач свої позовні вимоги неодноразово уточнював в процесі розгляду справи по суті. Остаточне коло позовних вимог позивачем викладено в заяві про уточнення позовних вимог від 11.04.2005р. №28/5 в якій він просить визнати за ним право власності на 43 кв.м. торгової площі в половині торгівельного павільйону №3 по вул. Р. Окіпної, 2 в м. Києві.

З урахуванням обставин, викладених в позовній заяві та в доповненнях до позову вимоги позивача обґрунтовуються наступним.

Між позивачем та відповідачем 14.12.1993р. було укладено договір про спільну діяльність (далі-договір про спільну діяльність) з метою проектування та будівництва торговельних павільйонів на прилеглій площі біля готелю „Турист” в м. Києві по вул. Р. Окіпної, 2. Укладенню договору про спільну діяльність передували розпорядження представника Президента України в Дарницькому районі м. Києва від 12.11.1992р. №768, яким ТОВ „Радуга ЛТД” було дозволено здійснити вищезазначені роботи та рішення, затверджене першим заступником глави Дарницької райдержадміністрації про будівництво комплексу кіосків та павільйонів на вищезазначеній території спільно ТОВ „Радуга ЛТД” і ТОВ „Релікт”. Вказаним рішенням також було зобовязано сторін у справі укласти договір про пайову фінансову участь власників існуючих на цій території кіосків в забудові комплексу. Як зазначає позивач, згідно умов договору про спільну діяльність, замовником та виконавцем робіт виступатиме останній. На думку позивача, відповідач, як майбутній власник половини третього павільйону площею 44 кв.м. (далі-спірна частина павільйону №3), був зобовязаний внести попередню оплату через рахунок позивача в сумі 14600 доларів США. Однак за період будівництва, яке велося з травня 1994р. по липень 1997р., відповідач вніс суму коштів, еквівалентну лише 2600 доларів США, що складало 17,8% від загальної суми і відповідає лише 8 (восьми) кв.м. торгової площі Ѕ частини павільйону №3. Що і повинно належати відповідачеві, оскільки він добровільно згодився претендувати лише на ту частину площі, яка відповідатиме сумі його внеску.

На думку позивача, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що функції замовника виконував саме він. Позивач стверджує, що будівельно-бухгалтерська та будівельно-технічна експертизи, які визначили внесок відповідача в будівництво в сумі 11000 доларів США та 5100 доларів США є сфальсифікованими, а тому, доводи відповідача про те, що він самостійно добудував павільйони №3та №4 є надуманими. Позивач стверджує, що усіма пайовиками, які приймали участь у забудові павільйонів та їх розподілі складено Акт №19, який підписаний 19-ма пайщиками. Цей акт визначає вартість забудови кожного павільйону, що підтверджують своїми підписами у відповіді на звернення позивача до пайовиків останні. Отже, на думку позивача, ніхто не вправі змінювати суму фактичної вартості павільйону №3, у тому числі і висновки експертиз.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 24.03.2005р. №15 в якому заперечує позовні вимоги позивача повністю. Стверджує, що між ТОВ „Райдуга ЛТД” та ТОВ „Релікт” був укладений договір про спільну діяльність від 14.12.1993р., згідно з яким сторони домовились про спільну діяльність в області проектування та будівництва комплексу павільйонів. Результатом спільної діяльності вищеназваних товариств, а також пайовиків, є 4 павільйони. Із них, володарями 2,5 павільйонів є 7 пайовиків. Решта 1,5 павільйонів збудовано сумісно сторонами (позивачем та відповідачем) у справі. Відповідач стверджує, що в серпні 1996р. підрядник ТОВ „Релікт” зупинив будівництво III та IV павільйонів, здійснивши обсяг будівельних робіт на 1/3. ТОВ „Райдуга ЛТД” завершило 2/3 будівництва своєї половини павільйону господарським способом. При цьому відповідач посилається на висновок № 2193/2194 від 20.09.2002р. судової будівельно-технічної експертизи з якої вбачається, що внесок при будівництві комплексу павільйонів виконання функцій Генерального замовника - ТОВ „Райдуга ЛТД” складає 11000 доларів США. Даний внесок ТОВ „Райдуга ЛТД” оцінено пайовиками, про що складені відповідні акти. Фактично ж ТОВ „Релікт” займає з 1997р. один повний 2-ий павільйон і при цьому намагається заволодіти половиною 3-го павільйону, що, на думку відповідача, не відповідає дійсному вкладу позивача у будівництво 1,5 павільйонів названого комплексу.

Відповідач звертає увагу суду на те, що ТОВ „Релікт” жодного доказу про внесок у будівництво павільйонів більш, ніж встановлено експертизою (5442,02 грн.) не надав. Отже, на думку відповідача, ТОВ „Релікт” безпідставно володіє не тільки спірною частиною 3-го павільйону, а й повністю 2-м павільйоном. Всі документи, які свідчать про фінансовий, робочий та інтелектуальний внесок ТОВ „Райдуга ЛТД” у будівництво комплексу павільйонів знаходяться у матеріалах господарської справи №21/165-1/17-2001/5 (на даний час - №21/165-1/17-2001/5/9-06). За таких обставин, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

В ході нового розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю „Райдуга ЛТД” (далі - Позивач за зустрічним позовом, ТОВ „Райдуга ЛТД”) 07.02.2007р. звернулось до господарського суду Київської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Релікт” (далі - Відповідач за зустрічним позовом, ТОВ „Релікт”), треті особи: 1) Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ірена” про визнання права власності на частку нежитлових приміщень (торговельного павільйону № 3, що розташовані по вул. Р.Окіпоної, 2 в м. Києві загальною площею 43 м.кв.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2007р. зустрічний позов про визнання права власності на частку нежитлових приміщень (торговельного павільйону № 3, що розташовані по вул. Р.Окіпоної, 2 в м. Києві загальною площею 43 м.кв.) прийнятий до спільного провадження з первісним позовом, з урахуванням уточнень, про визнання права власності на частку нежитлових приміщень (торговельного павільйону № 3, що розташовані по вул. Р.Окіпоної, 2 в м. Києві загальною площею 43 м.кв.).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на наступне:

Розпорядження представника Президента України в Дарницькому районі міста Києва від 12.11.1992р. № 768, яким позивачу за зустрічним позовом було дозволено здійснити роботи по будівництву комплексу кіосків та павільйонів, рішення Дарницької районної ради народних депутатів від 22.12.1994р. № 29, дозволи на будівництво Держархбудконтролю м. Києва від 17.10.1996р. № 253, Акт „Про приймання в експлуатацію павільйонів” № 179, розробку проектної документації, отримання архітектурного планувального завдання свідчення пайовиків і третіх осіб по справі, а також висновки Київського НДІ судових експертиз та інші наявні в матеріалах справи документи, які, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчать, що генеральним замовником виступала фірма ТОВ „Райдуга ЛТД”, а ТОВ „Релікт” підрядником, а тому вважає, що доводи відповідача за зустрічним позовом, що він був замовником не відповідає дійсності. Як зазначає позивач за зустрічним позовом, на прохання відповідача за зустрічним позовом, для спрощення банківських перерахунків був укладений договір від 14.12.1993р. про спільну діяльність.

Відповідно до умов зазначеного договору фінансування проектних та будівельних робіт здійснюється в рівних долях через розрахунковий рахунок ТОВ „Релікт”. Порядок розподілу збудованої торговельної площі передбачався умовами договору шляхом пропорційного розподілу між учасниками забудови кіосків (павільйонів) фінансовим затратам кожного із них на загальних зборах засновників цих товариств. На думку позивача за зустрічним позовом між ТОВ „Райдуга ЛТД” та ТОВ „Релікт” виникли правовідносини, що передбачені ч. 1 ст. 430 ЦК УРСР (що діяла на той момент), відповідно до якої за договором про сумісну діяльність сторони зобовязуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що на протязі 5 років, в результаті будівництва було збудовано та здано в експлуатацію 4 торгівельних павільйонів загальною площею 478 кв.м. 2,5 торгівельних павільйонів загальною площею 283 кв.м. було передано третім особам, як пайщикам у спільному будівництві. Результатом спільної діяльності ТОВ „Райдуга ЛТД” та ТОВ „Релікт” стало 1,5 торгівельних павільйонів загальною площею 195 кв.м. Відповідно до висновку № 4225 судово-бухгалтерської експертизи, документально підтверджено участь ТОВ „Релікт” у фінансуванні продовж 1994-1997 років пайового будівництва комплексу торгівельних павільйонів по вул. Р.Окіпної, 2 в м. Києві, всього на суму 5442,05 грн. Разом з цим, згідно висновку № 4225 судово-бухгалтерської експертизи, внесок ТОВ „Райдуга ЛТД” у фінансування будівництва павільйонів по вул. Р.Окіпної, 2 в м. Києві складає 15408,43 грн. та 16100,00 доларів США (що на той час склало 40469,65 грн.), а всього 55878,08 грн. Тобто, ТОВ „Райдуга ЛТД” внесло більш ніж у 10 (десять) разів більше матеріальних цінностей, ніж ТОВ „Релікт”, а тому саме ТОВ „Райдуга ЛТД”, згідно умов договору має право на більшу площу 1,5 торгівельних павільйонів, як результат їх спільної діяльності. Але, ТОВ „Релікт” безпідставно займає в даний час 1 торгівельний павільйон (ІІ) загальною площею 130 кв.м., що суперечить вимогам діючого законодавства та умовам договору.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на обставини викладені у відповідному відзиві, зокрема, зазначає, що у висновку № 4225 судово-бухгалтерської експертизи стосовно грошової оцінки трудової участі ТОВ „Релікт” в будівництві комплексу павільйонів містяться помилкові твердження та суперечності та грошової оцінки вартості виконання ТОВ ТОВ „Релікт” усіх етапів будівельних робіт експертизою не надано.

В судовому засіданні представник відповідача за зустрічним позовом повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в первісному позові та уточненнях до нього, заперечивши проти зустрічного позову.

В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в зустрічному позові, заперечивши проти первісного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 14.12.1993р. було укладено договір про спільну діяльність (далі-договір про спільну діяльність) з метою проектування та будівництва торговельних павільйонів на прилеглій площі біля готелю „Турист” в м. Києві по вул. Р. Окіпної, 2.

Укладанню зазначеного договору про спільну діяльність передували розпорядження представника Президента України в Дарницькому районі м. Києва від 12.11.1992р. №768, яким ТОВ „Радуга ЛТД” було дозволено здійснити проектні роботи та комплексне встановлення кіосків, павільйонів по обслуговуванню товарами народного споживання на прилеглій площі біля готелю „Турист” по вул. Р. Окіпної, 2 в м. Києві та рішення, затверджене першим заступником глави Дарницької райдержадміністрації про будівництво комплексу кіосків та павільйонів на вищезазначеній території спільно ТОВ „Радуга ЛТД” і ТОВ „Релікт”. Вказаним рішенням також було зобовязано сторін у справі укласти договір про пайову фінансову участь власників існуючих на цій території кіосків в забудові комплексу.

На виконання умов договору про сумісну діяльність щодо будівництва торгового комплексу, відповідачеві рішенням сесії Дарницької районної ради народних депутатів від 22.12.1994р. для цих цілей була надана земельна ділянка строком на три роки площею 1160 кв. м в звязку з чим у нього виник обовязок по сплаті земельного податку за користування земельною ділянкою.

Зазначеним договором був визначений порядок проведення робіт, фінансування та порядок розподілу торговельних площ після закінчення будівництва. Згідно умов договору про сумісну діяльність, замовником та виконавцем робіт виступатиме останній. Фінансування проектних та будівельних робіт здійснюється в рівних долях через розрахунковий рахунок позивача. Порядок розподілу збудованої торговельної площі передбачався умовами договору шляхом розподілу між учасниками забудови площі пропорційно фінансовим затратам кожного із них на загальних зборах засновників цих товариств.

Отже, виходячи з вищевикладеного, ТОВ „Райдуга ЛТД” та ТОВ „Релікт” домовилися про фінансування робіт в області будівництва комплексів павільйонів в рівних долях, при цьому замовником та виконавцем зазначених робіт є позивач. На думку суду зазначене не давало йому будь-яких переваг при розподілі торгової площі, оскільки згідно з чинним законодавством, яке регулює взаємовідносини сторін за договором про спільну (сумісну) діяльність, кожний учасник договору користується рівними правами в розвязанні питань організації і управління сумісною діяльністю незалежно від розміру внеску.

Згідно із статтею 430 Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР), який був чинним на час виникнення правовідносин між сторонами, за договором про сумісну діяльність сторони зобовязані сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. Економічні інтереси його учасників полягають в отриманні не зустрічного задоволення, а в самому зєднанні їх майна і трудових зусиль для рішення певної задачі. Тобто виникають відносини загальної часткової власності учасників на створене або придбане ними майно.

Як вбачається із договору про спільну діяльність, останній укладено лише між сторонами, тобто двома учасниками. Тому всі деталі та умови договору, в тому числі і зміни до нього, повинні погоджуватися між останніми.

Відповідно до статті 431 ЦК УРСР при покладанні керівництва чи будь-якого іншого ведення справ на одного з учасників йому видається довіреність на ведення справ, що підписується іншими учасниками.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами договору про сумісну діяльність визначено, що замовником та виконавцем виступає ТОВ „Релікт”. Довіреності на імя керівника замовника до матеріалів справи не подано. Однак, враховуючи відсутність спору в цій частині між сторонами суд вважає дії позивача щодо керівництва та організації будівництва павільйонів, як замовника, погодженими між сторонами. В звязку з цим правомірним укладення позивачем договорів про пайову участь інших товариств в будівництві на умовах розподілу торгової площі пропорційно внескам всіх учасників забудови.

Проаналізувавши обставини справи та сумісну діяльності сторін, інших пайовиків, направлену на будівництво павільйонів, суд дійшов висновку про те, що розподіл збудованої площі павільйонів пропорційно внеску кожного пайовика стосувався лише самих пайовиків , оскільки останні вносили лише кошти, не є сторонами договору про сумісну діяльність та за згодою учасників сумісної діяльності (позивача та відповідача) прийняли участь у забудові павільйонів на місці своїх кіосків за свої кошти. Отже розподіл площі лише пропорційно внескам в грошовому еквіваленті не стосувався сторін договору.

Так, статтею 432 ЦК УРСР визначено, що для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Тому, не зважаючи на те, що умовами договору передбачена сумісна діяльність у вигляді фінансування коштами на розрахунковий рахунок позивача, внески у спільну діяльність можуть проводитися також майном або трудовою участю, що чітко визначено нормами чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Релікт” упродовж 1994р. уклало договори з підприємствами та підприємцями, які здійснювали підприємницьку діяльність на території майбутньої забудови, на пайову участь в будівництві комплексу кіосків та павільйонів.

Матеріали справи також свідчать, що позивач дійсно взяв на себе обовязок виступати у стосунках з державою в якості генерального замовника будівництва та виконавця усього обєму проектно-будівельних робіт. Інші пайовики, у тому числі і відповідач, здійснювали фінансування спільного будівництва павільйонів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Крім цього відповідач та позивач, як сторони договору про сумісну діяльність, виконували роботи, які були направлені на початок та закінчення будівництва павільйонів, вирішували організаційні питання без яких виконання будівництва було б не можливим, кожен із них представив докази своєї трудової участі у сумісній діяльності, крім понесених фінансових витрат.

Матеріали справи свідчать, що учасниками будівництва стали: ПП „Алора”, орендне підприємство „Світанок”, яке перейменовано в подальшому на СП „Стежинка”, ТОВ „Агентство Союз друк”, ТОВ „Дарна ЛТД”, Свято-Михайлівська православна громада, підприємство МДП „Медкомплекс”, ТОВ „Торговий дім „Ірена”, приватний підприємець ОСОБА_1, приватний підприємець ОСОБА_4, ТОВ „Турбар”, приватне підприємство „Преско-Д”, а також позивач та відповідач.

Під час розгляду справи по суті судом встановлено, що упродовж 1994-1997 років було здійснено будівництво чотирьох павільйонів загальною площею 352 кв.м. і тим самим досягнута мета сумісної діяльності позивача та відповідача.

Згідно матеріалів справи та пояснень сторін в судовому засіданні судом зясовано, що прийнято в експлуатацію учасниками будівництва лише 1, 2, 4 павільйони та половина павільйону №3, що складає 65 кв.м.

Судом встановлено, що спірний павільйон №3 (як і всі інші три павільйони) є двохповерховою будівлею у вигляді тимчасової металевої споруди (без фундаменту) та має загальну площу першого та другого поверхів 130 кв.м.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з Акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту (по кожному павільйону окремо) та дослідження в судовому засіданні поповерхового плану, копія якого знаходиться в матеріалах справи, а також як випливає із пояснень сторін, перший поверх має площу 88 кв.м., другий відповідно 42 кв. м Разом з тим площа першого та другого поверхів є нерівнозначними, площа першого поверху є торговельною, а другого складським приміщенням. Отже розподіл площі між пайовиками відбувався таким чином, що у власність передавалась певна площа першого поверху та частина складського приміщення другого поверху, яка знаходилась над нею.

В ході розгляду справи встановлено, що між учасниками будівництва павільйонів, окрім відповідача, відбувся фактичний розподіл торговельних площ у павільйонах, пропорційно сумі їх внесків в грошовому еквіваленті відповідно до укладених з ними договорів. Документальним підтвердженням такої передачі є акти передачі побудованих павільйонів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, які підписані пайовиком та замовником (позивачем).

Розподіл площі вищевказаних павільйонів відбувся наступним чином:

- власниками павільйону №1стали: ПП „Голуб” (який викупив площі СП „Стежинка”, ТОВ „Турбар”, МДП „Медкомплекс”), ТОВ „Агентство Союз друк”, Свято-Михайлівська православна громада, ТОВ „Дарна ЛТД” та ПП „Преско-Д”;

- власниками половини павільйону №2 стало ПП „Алора”.

- власником частини павільйону №3 став ПП „ОСОБА_1”(володіє правою половиною павільйону №3);

- власником павільйону №4 стало ТОВ „Торговий дім „Ірена”.

При цьому, позивач ТОВ „Релікт” фактично зайняв другу половину павільйону №2, що ним не заперечується.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, на відміну від інших учасників будівництва, відмовився підписувати акт передачі торговельної площі у розмірі 8-ми кв.м. від половини павільйону №3, які визначив йому позивач згідно його вкладу у сумісну діяльність відповідно до умов договору. Отже нерозподіленою залишилась ліва половина павільйону № 3 площею на першому поверсі 44 кв.м. та на другому поверсі 21 кв.м., а всього 65 кв.м., яка є предметом спору між ТОВ „Релікт” і ТОВ „Райдуга ЛТД”. При цьому, позивач уточнив у судовому засіданні, що він просить визнати за ним право власності на 22 кв.м. площі на першому поверсі та 21 кв.м. на другому поверсі спірної Ѕ лівої частини павільйону №3, а всього на 43 кв.м.

Як свідчить зміст договору, при його укладенні сторони не визначили конкретні суми грошових внесків, строки їх внесення, розміри часток у спільній власності після досягнення мети сумісної діяльності. При цьому учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору. Разом з тим кошторис на виконання забудови не складався, попередня вартість робіт між сторонами не узгоджувалася, вартість трудової участі сторін під час будівництва між сторонами не погоджувалася, тому визначити точний внесок кожного (позивача та відповідача) у будівництво, який би був документально підтвердженим, на думку суду не є можливим .

Щодо внеску кожної з сторін у створення спільної власності, наявності чи відсутності спільних витрат і збитків у процесі будівництва павільйону, розподілу приміщень у збудованому павільйоні з урахуванням умов договору, суд виходить з наступного:

В матеріалах справи містяться документи фінансово-господарської діяльності позивача та відповідача, які стосуються фінансування та практичного здійснення будівництва обома сторонами. Так, до матеріалів справи залучено підписаний керівниками ТОВ „Райдуга ЛТД” і ТОВ „Релікт” протокол від 04.02.96 (том справи 1, арк. 57), в якому сторони визначили, що вартість проектно-вишукувальних робіт і прибуток від сумісної діяльності по будівництву павільйонів, прокладці інженерних мереж і виконанню благоустрою зараховуються в рівних частках як їх пайовий внесок на будівництво павільйонів .

Крім цього, в судовому засіданні зясовано, що позивач, як замовник, укладав договори на виконання будівельних робіт з окремими будівельними бригадами, оплачував відповідно до накладних та товаротранспортних накладних готівкою товарно-матеріальні цінності, а також проводив виконання інших організаційних робіт, які направлені на виконання умов договору про сумісну діяльність.

Разом з тим, в судовому засіданні також встановлено, що відповідач в рамках умов договору про сумісну діяльність виступав замовником саме проектних робіт. В матеріалах справи є зведений кошторис внесків ТОВ „Райдуга” у будівництво комплексу з чотирьох павільйонів, який підписаний директором відповідача. Згідно якого, останній виконував роботи по розробці проектно-кошторисної документації, сплачував орендну плату за землю, яка надавалась в оренду під будівництво саме відповідачеві, отримував дозвільну документацію та сплачував за технагляд, експертизу, будівельні матеріали, інженерне обладнання та інше.

З метою встановлення дійсної вартості затрат кожного учасника за договором про спільну діяльність та для встановлення істини у справі судом призначались судові будівельно-технічна та бухгалтерська експертизи.

Як вбачається із висновку №2193/2194 судової будівельно-технічної експертизи визначити вартість будівельно-монтажних робіт павільйону №3 та вартість будівельних робіт, виконаних позивачем щодо будівництва спірної частини павільйону не вбачається можливим , а виконання функцій замовника ТОВ „Райдуга ЛТД” при будівництві комплексу павільйонів складає 11000 доларів США.

Як вбачається із висновку №4225 судово-бухгалтерської експертизи не вдається за можливе документально підтвердити внески ТОВ „Релікт” у будівництво комплексу торговельних павільйонів по вул. Р. Окіпної, 2 в м. Києві, відповідно до умов договору про спільну діяльність майном або трудовою участю. Самостійно ж проведений позивачем розрахунок понесених ним затрат не відповідає визначеній ним частці 43 кв.м., оскільки не підтверджується документально . Крім того, з висновку №4225 судово-бухгалтерської експертизи вбачається, що участь ТОВ „Релікт” документально підтверджується у фінансуванні продовж 1994-1997 років пайового будівництва комплексу торгівельних павільйонів по вул. Р. Окіпної, 2 в м. Києві, всього в сумі 5442,05 грн., а внесок ТОВ „Райдуга ЛТД” у фінансування будівництва павільйонів по вул. Р. Окіпної, 2 в м. Києві впродовж 1994-1997 років складає 15408,43 грн. Разом з тим, у висновку №4225 судово-бухгалтерської експертизи зазначено, що на дослідження представлений робочий проект комплексу павільйонів по вул. Р. Окіпної, 2а, 2б, 2в, 2г, відповідно до якого проект розроблений ТОВ „Райдуга ЛТД” в 1994 році. Згідно кошторису вартість проектних робіт складає 5100 доларів США, а згідно визначення вартості проектних робіт, виконаних ТОВ „Райдуга ЛТД” при індивідуальному проектуванні комплексу павільйонів за адресою: м. Київ, вул. Р. Окіпної, 2, наданих кошторисником ТОВ „Інститут інвестицій УАА”, вартість проектних робіт складає 5820 доларів США.

Таким чином, суд не бере до уваги подану позивачем до матеріалів справи зведену таблицю в якій останній проводить розрахунок щодо вартості 1 кв.м. торговельної площі павільйонів у сумі 339,61 доларів США, його особистого внеску сумою 38801 доларів США. Отже, висновок позивача про визнання за ним права власності на частину торговельного павільйону № 3 площею 43 кв.м. не відповідає обставинам справи .

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку, що сторони договору про сумісну діяльність виконували умови договору щодо будівництва павільйонів, у тому числі і спірної їх частини як грішми так і трудовою участю спільно .

Однак, оскільки сторонами договору (позивач та відповідач) кошторис на виконання забудови не складався, попередня вартість робіт між сторонами не узгоджувалася, вартість трудової участі сторін під час будівництва між сторонами не погоджувалася, тому визначити точний внесок кожного (позивача та відповідача) у будівництво, який би був документально підтвердженим, на думку суду, з урахуванням зазначених висновків судової експертизи не є можливим.

Виходячи із вимог статті 430 Цивільного кодексу УРСР сторони зобовязані сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети. Відповідно до ст. 432 ЦК УРСР грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Мета спільної діяльності позивача та відповідача досягнута у вигляді побудованої спірної частини майна павільйону №3 загальною площею 65 кв.м. та половини павільйону №2 загальною площею 65 кв.м., яку позивач зайняв після прийняття павільйонів в експлуатацію та займає фактично на час вирішення спору, що ним не заперечується.

З огляду на наведене судова колегія вважає, що позивач та відповідач набувають права спільної власності на Ѕ частину павільйону №3 та на Ѕ частину павільйону №2, загальною площею 130 кв.м. З огляду на те, що відповідно до протоколу від 04.02.96 (том справи 1, арк. 57), сторони визначили, що вартість проектно-вишукувальних робіт і прибуток від сумісної діяльності по будівництву павільйонів, прокладці інженерних мереж і виконанню благоустрою зараховуються в рівних частках як їх пайовий внесок на будівництво павільйонів, частки у спільно-створеному позивачем та відповідачем майні є рівними .

Як встановлено вище, загальна площа Ѕ частини павільйону №3 складає 65 кв.м. Позивач претендує на 45 кв.м. Разом з тим, судом встановлено, що у позивача виникає право власності на половину Ѕ частини павільйону №3 та на Ѕ частину павільйону №2, яка ним фактично зайнята, що позивачем не заперечується та відповідачем не оспорюється.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом неправомірними, а доводи позивача недоведеними, в звязку з чим останні задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що позивач при подачі позову до суду 14.04.1999 року не доплатив державне мито за подачу позовної заяви.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 „Про державне мито” в редакції Закону України від 05.03.1997 року № 131/97-ВР розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру на час подачі позовної заяви складав 5 відсотків ціни позову, але не менше 0,25 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Суд при розрахунку ціни позову керувався актом №179 про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, згідно якого вартість половини павільйону №3, частина якого оспорюється позивачем, на час подачі позову до суду складала 30 001 грн. З цієї суми суд провів розрахунок розміру державного мита, який позивач повинен був сплатити при поданні позовної заяви та доплатити при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог № 33/29 від 12.05.1999 року.

Відповідно до вимог статті 46 ГПК України, у разі, якщо позивач на підставі частини 4 статті 22 ГПК України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

Суд враховує вищевикладене та стягує з позивача суму недоплаченого державного мита.

Враховуючи, що позивачу за зустрічним позовом належить у спільно-створеному майні має належати половина, позовні вимоги за зустрічним позовом суд вважає правомірними, доводи позивача за зустрічним позовом доведеними, в звязку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача за зустрічним позовом. У звязку з тим, що позивачем за зустрічним позовом при зверненні з зустрічним позовом державне мито сплачено в розмірі 617 грн., що перевищує встановлений пп. "а" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір справляння державного мита, оскільки, згідно довідки ТОВ „Райдуга ЛТД” від 29.01.2007 року, балансова вартість спірного майна складає 14494,01 грн., сума зайво сплаченого за квитанцією № 110 від 30.01.2007 року державного мита в розмірі 472,06 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 49, 81, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.В задоволенні первісного позову відмовити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Релікт” (02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 2-Б; код ЄДРПОУ 14346185) в доход державного бюджету 907,34 грн. державного мита.

3.Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

4.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Райдуга ЛТД” право власності на частину торгівельного павільйону №3, що розташовані по вул. Р. Окіпної, 2 в м. Києві загальною площею 43 кв.м., яка належить на праві спільної власності ТОВ „Релікт” та ТОВ „Райдуга ЛТД”.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Релікт” (02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 2-Б; код ЄДРПОУ 14346185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райдуга ЛТД” (02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної; 2-В, код ЄДРПОУ 16392611 ) 144,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

7.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Райдуга ЛТД” з державного бюджету зайво сплачене за квитанцією № 110 від 30.01.2007 року державне мито в сумі 472,06 грн. Видати довідку.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Головуючий суддя Є.П. Євграфова

Суддя Ю.В. Подоляк

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано: 26.03.2007р.

Суддя Є.П. Євграфова