Рішення № 110449446, 25.04.2023, Приморський районний суд м. Одеси

25.04.23

Справа № 522/4357/23

Провадження № 2/522/3352/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Чернявської Л.М.,

при секретарі судового засідання - Купцова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_3 про негайне відібрання дітей без позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_3 про негайне відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі клопотання Служби у справах дітей Одеської міської ради від про невідкладене відібрання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та тимчасове влаштування дитини до державного дитячого закладу на повне державне забезпечення, було з`ясовано, що малолітній виховується батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дитини - ОСОБА_3 , зі слів батька з ними не проживає, місце її знаходження не відоме, покинула родину у вересні 2022 року.

26.02.2023 року о 23:20 годині спеціалісту Служби у справах дітей Одеської міської ради в телефонному режимі надійшло повідомлення від інспектора ювенальної превенції відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області. З повідомлення стало відомо про те, що 26.02.2023 року на лінію 102 надійшов дзвінок від адміністрації хостела з повідомленням, що за адресою: АДРЕСА_1 в нічний час знаходиться чоловік у стані алкогольного сп`яніння разом з малолітньою дитиною. За результатами комісійного виїзду було виявлено малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився у нічний час зимового періоду разом з батьком, який мав наявні ознаки алкогольного сп`яніння. Батько дитини ОСОБА_2 , надав письмові пояснення, в ході яких було встановлено, що він не має постійного місця проживання у м. Одесі. 26.02.2023 року він зі своїми знайомими вжив спиртні напої та разом з дитиною, у стані алкогольного сп`яніння, вирішив залишитися в громадській організації, яка надає тимчасовий прихисток переселенцям за адресою АДРЕСА_1 , але йому відмовили у зв`язку з тим, що він знаходився у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 26.02.2023 року, було встановлено, що проживання та знаходження малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком загрожує його життю та здоров`ю. З метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безпеки дитини, малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було доставлено до КНП «Міська дитяча лікарня № 2» Одеської міської ради.

На підставі клопотання Служби у справах дітей Одеської міської ради від 27.02.2023 року № 07/1958, про невідкладене відібрання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та тимчасове влаштування дитини до державного дитячого закладу на повне забезпечення, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було видано Розпорядження від 27.02.2023 року № 70.

У зв`язку з вищевикладеним, просили невідкладно відібрати малолітнього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без позбавлення її батьківських прав та стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду 07 березня 2023 року клопотання представника Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено від сплати судового збору Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за звернення до суду з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_1 . Відкрито провадження по справі. Встановлено спрощений порядок розгляду справи з викликом сторін по справі.

В судовому засіданні 29 березня 2023 року з`явився представник Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, який позовні вимоги підтримав та надав пояснення стосовно обставин справи.

Представник Служби у справах дітей Одеської міської ради надав пояснення. Не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розгляд справи відкладено для сповіщення Відповідача про розгляд справи.

13 квітня 2023 року від представника Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. А саме Акту бесіди в телефонному режимі від 29 березня 2023 року про сповіщення ОСОБА_2 щодо розгляду справи.

В судове засідання 25 квітня 2023 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином. Від представника Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності. Представник Служби у справах дітей Одеської міської ради надав заяву про слухання справи за відсутності.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 202 від 13.05.2017 року, реєстрація - Малиновський районний у місті Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області).

Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 виховується батьком ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.08.2022 року № 5137-5001993943 місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 . Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, зі слів батька вони разом з дитиною проживають на даний час за адресою: АДРЕСА_4

Мати дитини - ОСОБА_3 , зі слів батька ОСОБА_2 , з ними не проживає, місце її знаходження не відоме, покинула родину у вересні 2022 року.

26.02.2023 року о 23:20 годині спеціалісту Служби у справах дітей Одеської міської ради в телефонному режимі надійшло повідомлення від інспектора ювенальної превенції відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області. З повідомлення стало відомо про те, що 26.02.2023 року на лінію 102 надійшов дзвінок від адміністрації хостела з повідомленням, що за адресою: АДРЕСА_1 в нічний час знаходиться чоловік у стані алкогольного сп`яніння разом з малолітньою дитиною.

Спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради спільно з інспекторами ювенальної превенції відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, було здійснено негайний виїзд за адресою виявлення малолітньої дитини для з`ясування обставин.

За результатами комісійного виїзду було виявлено малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився у нічний час зимового періоду разом з батьком, який мав наявні ознаки алкогольного сп`яніння.

Батько дитини ОСОБА_2 надав письмові пояснення, в ході яких було встановлено, що він не має постійного місця проживання у м. Одесі. 26.02.2023 року він зі своїми знайомими вжив спиртні напої та разом з дитиною, у стані алкогольного сп`яніння, вирішив залишитися в громадській організації, яка надає тимчасовий прихисток переселенцям за адресою АДРЕСА_1 , але йому відмовили у зв`язку з тим, що він знаходився у стані алкогольного сп`яніння.

26.02.2023 року керуючись п. п. 5, 9 Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорсткого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 року № 585 проведено оцінку рівня безпеки малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 26.02.2023 року, було встановлено, що проживання та знаходження малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком загрожує його життю та здоров`ю.

З метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безпеки дитини, малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було доставлено до КНП «Міська дитяча лікарня № 2» Одеської міської ради.

На підставі клопотання Служби у справах дітей Одеської міської ради від 27.02.2023 року № 07/1958, про невідкладене відібрання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_2 , Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було прийнято Розпорядження від 27.02.2023 року № 70 про невідкладне відібрання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_2 та тимчасове влаштування дитини до державного дитячого закладу на повне державне забезпечення.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано суду доказів відновлення становища задля виховання дитини в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості та не спростовано зазначені позивачем обставини справи.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч.1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч.4 ст.155 СК України - ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч.1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.2 ст.170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки зобов`язаний у семиденний строк подати до суду позов про позбавлення батьківських прав або про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Згідно ч.3 ст.170 СК України - якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Гаазе проти Німеччини» (заява від 08 квітня 2004 року № 11057/02) зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

З огляду на викладене, суд зазначає, що підставою відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї небезпечної для дитини обстановки: її життя, здоров`я і морального виховання.

Частина 2 ст. 155 СК містить спеціальне застереження про те, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає, що умови проживання дитини з відповідачем дійсно є небезпечним для її життя та здоров`я, оскільки відповідач не здійснює належного догляду за дитиною, а також з урахуванням встановлених під час судового засідання обставин, що підтверджують недбале поводження з дитиною, суд дійшов висновку про необхідність відібрання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав від батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Суд, оцінивши зібрані по справі докази, враховуючи, визначені законом обставини при визначенні розміру аліментів та відсутності документально підтверджених заперечень відповідача щодо розміру, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини і задовольняє їх.

В силу ч.1 ст.191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ст. 3 Конвенції «Про права дітей» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд вважає, що з огляду на обставини справи звернення рішення до негайного виконання на підставі ст. 430 ЦПК України, в частині відібрання дитини та стягнення суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню, що буде дійсно відповідати найкращим інтересам дитини, з огляду на її вік та її розвиток.

При цьому, в порядку п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, суд покладає на відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи про негайне відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Стягненню підлягають 2 147, 20 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 16 ЦК України, ст.. 170, 171 СК України, ст.ст. 76 - 81, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_3 про негайне відібрання дітей без позбавлення батьківських прав задовольнити.

Невідкладно відібрати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь установи чи фізичної особи - опікуна (піклувальника), на утриманні кого буде знаходитися дитина у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову, а саме з 06 березня 2023 року і до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , або до повернення малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір за подання позову про негайне відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів в розмірі 2 147, 20 гривень.

На підставі ст. 430 ЦПК Україїни рішення в частині відібрання дитини та стягнення суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано та складено 26 квітня 2023 року.

Суддя Чернявська Л.М.