Рішення № 110448445, 19.04.2023, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/185/22

№ провадження 2/453/58/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 квітня 2023 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Ясінського Ю.Є.

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежиною відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами», з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни та державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лискової Світлани Ярославівни про визнання виконавчого напису нотаріуса та вимогу таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

11 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася досуду ізданим позовом,у якомупросить визнативиконавчий напис№3415, виданий 16 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежиною відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» заборгованості у розмірі 3119, 60 гривень таким, що не підлягає виконанню. Судові витрати стягнути з відповідача.

14 лютого 2022 року Ухвалою суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 16 грудня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М, зареєстрованого за №3415.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2022 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 19 січня 2022 року старшим державним виконавцем Сколівськоговідділу державноївиконавчої службиу Стрийськомурайоні Львівськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Львів)Лисковою С.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68213978 щодо виконання спірного виконавчого напису №3415 від 16 грудня 2022 рокупро стягнення з позивача на користь Товариства зобмежиною відповідальністю«Фінансова КомпаніяУправління Активами» заборгованості в розмірі 3119,60 гривень. Зазначила, що нею не здійснювалися виплати за кредитним договором №75711536 від 20 травня 2021 року, про існування самого договору дізналася вперше з листа надісланого старшим державним виконавцем. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки у нотаріуса на час його вчинення були відсутні документи, які б свідчили про безспірність заборгованості та були відсутні правові підстави для вчинення такої нотаріальної дії, а також був відсутній оригінал нотаріального посвідченого кредитного договору. Також зазначає, що її не було повідомлено належним чином про існування зазначеної заборгованості, фінансових зобов`язань та вчинення виконавчого напису, внаслідок чого змушена звернутись до суду із даними вимогами.

До початку судового засідання позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ТзОВ «Фінансова КомпаніяУправління Активами» у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву із викладенням своїх заперечень, відповідно до норм ЦПК України, до суду не подав.

Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. та державний виконавець Лискова С.Я.. в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду невідомі.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України,вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

В зв`язку з неявкоюсторін, відповідно до вимогст. 247 ЦПК України,фіксування судового розгляду за допомогою технічних засобів нездійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16 грудня 2021 року приватним нотаріусомКиївського міського нотаріального округу Солонець Т.М., на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за № 3415, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 яка є Боржником за кредитним договором №75711536 від 30 травня 2021 року, укладеного з ТзОВ «1Безпечне Агенство Необхідних Кредитів». Стягнення заборгованості проводиться за період з 25 жовтня 2021 року по 16 грудня 2021 року. Сума заборгованості становить 3119,60 гривень, що складається: заборгованість за тілом кредита кредиту - 1 000 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 2069,60 гривень. За вчинення виконавчого напису нотаріусом, на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат», стягнуто плати із стягувача в розмірі 50 гривень, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.

19 січня 2022 року старшим державним виконавцем Сколівськоговідділу державноївиконавчої службиу Стрийськомурайоні Львівськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Львів)Лисковою С.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68213978 щодо виконання спірного виконавчого напису №3415 від 16 грудня 2022 року.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач обґрунтовує мотивованість та підставність заявлення такої тим, що вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом всупереч вимогам чинного законодавства та з порушення процедури вчинення такого.

Що ж стосується доводів позивача щодо неправомірності вчиненого виконавчого напису, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону та глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пп.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у кредитора (пп.2.2 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). За змістом пп.2.3 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану у договорі адресу.

Підпунктами 3.2, 3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

Так, відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Таким чином, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі№ 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, що були викладені в постанові 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17, а саме в п. п. 83, 87, 93, таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

З огляду на викладене, на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений.

Пункт 2 зазначеного Переліку, в чинній на день вчинення виконавчого напису редакції, регламентує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису від 16 грудня 2021 року не врахувала обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи за кредитними договорами, укладеними у простій письмовій формі, вже не чинні і повина була відмовити Стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат». Пункт 2 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів.

Крім того, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах.

Як роз`яснено у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

У відповідності до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц (провадження № 61-38989св18), сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Характер правового регулювання вказаних правовідносин дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості, чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість, у виконавчому написі нотаріуса від 16 грудня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №3415, не зазначено на підставі чого відбувається стягнення боргу, лише міститься посилання на кредитний договір №75711536 від 30 травня 2021 року без надання документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком документів, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Згідно із ст.ст. 76, 77, 78 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відомостей на підтвердження того, що позивачу (боржнику) було надіслано письмову вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання, стороною відповідача суду не представлено, а відтак в цій частині суд надає віри покликанням позивача, зазначеним у позовній заяві про те, що такої вимоги позивач не отримував.

Суд також звертає увагу на те, що при вчиненні нотаріусом виконавчого напису, ним не було належним чином перевірено безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Фінансова КомпаніяУправління Активами» за кредитним договором №75711536 від 30 травня 2021 року.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19), в якій Верховний Суд зазначає: вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про виконавче провадження», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., суперечить вимогам статтей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» щодо обов`язковості переліку певних документів та факту безспірності заборгованості, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ст.ст.133, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачена сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 992 гривні 40 копійок та 496 гривень 20 копійок витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме подання заяви про забезпечення позову.

Частиною 7 ст. 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, у відповідності з вимогами ч.7 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 14 лютого 2022 року, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили і можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст.78, 76, 77, 89, 133, 141, 158, 174, 178, 259, 280, 263-265, 268, 351-355 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд,-

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким,що непідлягає виконанню,виконавчий напис,який вчинено16грудня 2021року тазареєстровано вреєстрі за№3415приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуСолонець ТамароюМиколаївною простягнення зОСОБА_1 на користь Товариства з обмежиною відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» заборгованості у розмірі 3119 (три тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмежиною відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач:Товариство з обмежиною відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» (місце знаходження: вул. Стельмаха 9А, офіс 203, м. Ірпінь, ЄДРПОУ35017877).

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна (місце знаходження: вул. Введенська, 79, м. Київ).

Третя особа: Державний виконавць Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лискової Світлани Ярославівни (місце знаходженя: вул. Чайківського, 6, м. Сколе, Стрийського району Львівської області).

Суддя Ю.Є. Ясінський