Ухвала суду № 110447399, 26.04.2023, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5565/23

Провадження № 2/750/943/23

У Х В А Л А

26 квітня 2023 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Маринченко О.А. розглянула позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту участі та загибелі в бойових діях,

третя особа Міністерство у справах ветеранів України,

в с т а н о в и л а :

21 квітня 2023 року до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій він просить встановити факт, що ОСОБА_2 фактично приймав участь та загинув в бойових діях на території міста Чернігова як доброволець в складі Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Обґрунтовано позов тим, що 05 березня 2022 року, беручи участь в бойових діях у м. Чернігові в складі Сил територіальної оборони Збройних Сил України, як доброволець загинув батько позивача - ОСОБА_2 . Однак, на обліку в Чернігівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки він не перебував, що унеможливлює позивачу отримати одноразову грошову допомогу, як родичу загиблого військовослужбовця та є причиною звернення до суду з даним позовом. Також, від встановлення даного факту залежить право позивача на отримання соціальних гарантій та виплат, що можуть отримувати родичі загиблих військовослужбовців.

Дослідивши зміст позову та додані до нього документи, встановлено наступне.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 , подану в порядку окремого провадження, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту участі та загибелі в бойових діях залишено без розгляду.

Відповідно до документів, доданих до позовної заяви, члени сім`ї загиблого ОСОБА_2 за отриманням одноразової грошової допомоги не зверталися.

Нормами частини п`ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зістаттею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно достатті 1 ЗаконуУкраїни «Просоціальний іправовий захиствійськовослужбовців тачленів їхсімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачені випадки, коли виплачується одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно з частиною першою статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Питання юрисдикції впливає на визначення компетентного суду, належного кола учасників справи, розподіл тягаря доведення тощо, тож має вирішуватися судом пріоритетно до вирішення усіх інших правових питань.

Визначаючи, чи пов`язується з встановленням факту, який просить позивач, виникнення у нього певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно в порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

У свою чергу, Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (стаття 1 цього Кодексу).

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення позивача до суду.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач пов`язує необхідність встановлення юридичного факту з виникненням у нього права на отримання одноразової грошової допомоги, соціальних гарантій та виплат, що можуть отримувати родичі загиблого військовослужбовця.

З ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 березня 2023 року вбачається, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про встановлення факту участі та загибелі в бойових діях його батька Міністерство оборони України та Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вбачає спір про право.

Таким чином, з позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що вимоги позивача в цій справі пов`язані з доведенням наявності права на отримання як одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так і інших соціальних гарантій і виплат, встановлених цим законом, вони не пов`язані з цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами позивача з державою чи її органами, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 22 березня 2023 року в справі № 290/289/22, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження в порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування в провадженні в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

Крім того,судом враховановисновки тамотиви,викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 травня 2022 року в справі № 539/4118/19.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За вказанихобставин, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у цій справі.

Керуючись статтями 186, 258-261, 353, 354, 355 ЦПК України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про встановлення факту участі та загибелі в бойових діях.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що вказаний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо досуду апеляційноїінстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.А. Маринченко