Рішення № 110443317, 21.04.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22492/21

2/760/1887/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Свої вимоги мотивує тим, що у період з 12 жовтня 1972 року по 03 червня 2020 року вона знаходилась у трудових відносинах з ДП «Науково-дослідний інститут «Квант».

Під час перебування у трудових відносинах відповідачем їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 80721 гривні 06 копійок, що підтверджується довідкою ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» від 09 квітня 2021 року № 246.

03 червня 2020 року відповідно до наказу № 132-ктр від 01 червня 2020 року її було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

За період з лютого 2020 року по дату звільнення заробітна плата їй не виплачувалась.

На день звільнення ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» їй не виплатило заробітну плату у сумі 80721 гривні 06 копійок.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь:

- заборгованість по заробітній платі у розмірі 80721 гривні 06 копійок;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 08 вересня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач позовну заяву з додатками отримав, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що у період з 12 жовтня 1972 року по 03 червня 2020 року позивач знаходилась у трудових відносинах з ДП «Науково-дослідний інститут «Квант».

Під час перебування позивача у трудових відносинах відповідачем останній була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 80721 гривні 06 копійок, що підтверджується довідкою ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» від 09 квітня 2021 року № 246.

03 червня 2020 року відповідно до наказу № 132-ктр від 01 червня 2020 року позивача було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Зазначене підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 .

При звільненні з ОСОБА_1 не був проведений повний розрахунок та належні їй кошти не були виплачені.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 цієї статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, доказів на спростування доводів позивача суду не надав.

Відповідно до довідки ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» від 09 квітня 2021 року № 246 станом на 09 квітня 2021 року загальна сума заборгованості із заробітної плати склала 80721 гривню 06 копійок.

За таких обставин, станом на день звільнення (03 червня 2020 року) заробітна плата позивачу виплачена не була.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 80721 гривні 06 копійок.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 80721 гривня 06 копійок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення суду.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу 4 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Повний розрахунок з позивачем ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» не проведено.

У матеріалах справи міститься довідка ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» від 30 липня 2021 року № 509 про середній заробіток, відповідно до середньоденна заробітна плата становить 468 гривень 85 копійок.

Затримка розрахунку при звільненні відбулась в період з 01 червня 2020 року по 21 квітня 2023 року (день ухвалення рішення в справі) та складає 725 робочих днів. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 339916 гривень 25 копійок (468,85 х 725 = 339916,25).

Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц.

Розмір простроченої заборгованості відповідача перед позивачем щодо виплати їй при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення, становив 80721 гривню 06 копійок. Вбачається, що нарахована сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - 339916 гривень 25 копійок, не є співмірною з заборгованістю відповідача по заробітній платі.

Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до суми основної заборгованості - 80721 гривні 06 копійок.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 1614 гривень 42 копійки судового збору.

Керуючись статтями 47, 115-117, 231, 232, 238 КЗпП України, ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» (м. Київ, вул. Федорова, 4, код ЄДРПОУ 14308138) про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» (м. Київ, вул. Федорова, 4, код ЄДРПОУ 14308138) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 гривню 06 копійок невиплаченої заробітної плати та НОМЕР_2 гривню 06 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення в частині виплаті заробітної плати за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» (м. Київ, вул. Федорова, 4, код ЄДРПОУ 14308138) на користь держави 1614 гривень 42 копійки судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: