Рішення № 110443242, 29.03.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/6172/22

пр. № 2/759/639/23

29 березня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКО" про визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «ІСКО», в якому просить визнати за нею майнове (речове) право на об`єкт незавершеного будівництва на квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:75:272:0005.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Південний квартал» уклали договір № ПК/1/3/21 від 23.12.2014 року купівлі продажу майнових прав. Об`єкт будівництва - Житловий комплекс з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:272:0005, право на спорудження якого виникло у Продавця на підставі Договору №05/11-12 часткової участі у будівництві укладеному 05.11.2012 року між Продавцем по цьому Договору та СП ТОВ «Ком`юн-Трейд», відповідно до договору оренди земельної ділянки 75-6-00370 від 14.12.2007 року. Сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_3 , будівельний, загальна площа 44,5 кв.м., кількість кімнат 1, поверх 3, секція 1 (площа проектна).

ОСОБА_2 в повному обсязі сплачено майнові права за договором купівлі продажу майнових прав №ПК/1/3/21 від 23.12.2014 року, що повністю підтверджується Довідкою від 10.02.2015 року про оплату 100% орієнтовної вартості майнових прав об`єкта нерухомості по Договору №ПК/1/3/21 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2014 року. Видано технічний паспорт від 13.02.2015 року. 01.08.2016 року між ТОВ «Південний квартал», ОСОБА_2 та ТОВ «ІСКО» підписано Договір про заміну сторони в зобов`язанні, за якою ТОВ «Південний квартал» замінено на ТОВ «ІСКО».

01.08.2016 року між ТОВ «Південний квартал», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено угоду про відступлення права вимоги за договором № ПК/1/3/21 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2014 року за якою згідно п.2.2. на момент підписання угоди розрахунку між стороною 1 та покупцем проведені та покупцем стала вона ( ОСОБА_1 ). На її ім`я видано довідки вих. №36 від 19.03.2018 року та вих.№ 404 від 09.09.2020 року про оплату 100% орієнтовної вартості майнових прав об`єкта нерухомості по договору №ПК/1/3/21 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2014 року. Згідно додаткової угоди № 1 від 03.08.2016 року до договору №ПК/1/3/21 купівлі-продажу майнових прав, згідно п. 1 сторони дійшли обопільної згоди змінити п.2.2. договору, виклавши його в наступній редакції: п. 2.2. сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єктом нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_3 загальною площею згідно технічного паспорту 44,0, житлова площа 17,8 кількість кімнат 1, поверх 4, секція № 1.

03.08.2016 року їй було видано акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_4 до договору купівлі-продажу майнових прав №ПК/1/3/21 від 23.12.2014 року. Загальна вартість майнових прав складає 400 500,00 грн. Ій видано виписку і списки інвесторів за кошти яких ТОВ «ІСКО» збудовано квартири в будинку АДРЕСА_2 . Згідно додаткової угоди № 2 від 25.02.2019 року плановий термін введення в експлуатацію - ІІІ квартал 2019 року.

Вона в повному обсязі виконала взяті зобов`язання за договорами та вправі вимагати виконання зобов`язань відповідачем, нею повністю внесено оплату за майнові права, про що свідчить довідка про фінансування 100% майнових прав, проте вчасно не отримала те, на що розраховувала укладаючи Договори. Запланований термін прийняття в експлуатацію - ІІІ квартал 2019 року. Тобто з затримкою більш ніж на два роки, в зв`язку з чим звертається до суду з цим позовом для захисту своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2022 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 33-34).

Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 15.06.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 35-36).

В судове засідання представник позивача не з`явився, направив до суду заяву, в якій просить розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с. 46).

Відповідач ТОВ «ІСКО» відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 49, 54).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «Південний квартал» та ОСОБА_2 укладено договір № ПК/1/3/21 від 23.12.2014 року купівлі продажу майнових прав (а.с. 10-15).

Згідно платіжних доручень № 1 від 30.12.2014 року, № 2 від 02.02.2015 року, № 6 від 05.02.2015 року ОСОБА_2 сплачено за майнові права згідно догову № ПК/1/3/21 від 23.12.2014 року (а.с. 16, 17).

10.02.2015 року видано довідку про оплату 100% майнових прав об`єкта нерухомості по договору № ПК/1/3/21 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2014 року (а.с. 18).

01.08.2016 року між ТОВ «Південний квартал», ТОВ «ІСКО» та ОСОБА_2 укладено договір про заміну сторони в зобов`язаннях (а.с. 19).

31.05.2016 року між Спільним українсько-в`єтнамським підприємством у формі ТОВ «КОМ`ЮН-ТРЕЙД» та ТОВ «Південний квартал» та ТОВ «ІСКО» укладено угоду про повну передачу прав та обов`язків за договором № 05/11-12 про часткову участь у будівництві від 05.11.2012 року (а.с. 20).

02.08.2016 року мж ТОВ «ІСКО», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено угоду про відступлення права вимоги за договором №ПК/1/3/21 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2014 року (а.с. 21-22).

Згідно довідок вих. № 36 від 19.03.2018 року та № 404 від 09.09.2020 року про оплату 100% загальної вартості майнових прав об`єкта нерухомості по договору №ПК/1/3/21 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2014 року ОСОБА_1 сплатила продавцю грошові кошти у розмірі 400 500,00 грн (а.с. 23,24).

03.08.2016 року між ТОВ «ІСКО» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору №ПК/1/3/21 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2014 року (а.с. 27).

03.08.2016 року між ТОВ «ІСКО» та ОСОБА_1 підписано акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_4 до договору №ПК/1/3/21 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2014 року (а.с. 28).

Згідно довідки вих. № 37 від 10.04.2019 року ОСОБА_1 стала стороною за договором №ПК/1/3/21 купівлі-продажу майнових прав від 23.12.2014 року, а кошти сплачені попереднім покупцем зараховуються ТОВ «ІСКО», як оплата ОСОБА_1 на виконання умов договору (а.с. 30).

25.02.2019 року між ТОВ «ІСКО» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору №ПК/1/3/21 від 23.12.2014 року купівлі-продажу майнових прав згідно якої плановий термін ведення в експлуатацію - ІІІ квартал 2019 року (а.с. 31).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Відповідно абзацу 12 частини другої статті 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Зміст вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19) зазначено, що враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивачка не могла. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Можливість застосування такого способу захисту як визнання майнових прав за інвестором підтверджена й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21), у якій зазначено, що інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

За нормою статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно частини 1 статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частиною першою статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).

Також у статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполученого Королівства», заява № 44277/98).

У справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12 визначено, що майнове право як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Зазначене свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Визнання за особою майнових прав як різновид загального способу захисту - визнання права, може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України).

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

За умови коли позивач сплатив встановлену у договорі загальну вартість майнових прав на житлове приміщення у визначені в договорі строки, що підтверджується наявністю довідки про 100% фінансування за відповідним договором, а відповідач у встановлені договором строки не завершив будівництво об`єкту, не ввів об`єкт в експлуатацію, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивача та необхідність їх захисту в судовому порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) зазначено, що захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Встановивши під час розгляду справи, що відповідачем не виконувалися належним чином взяті на себе зобов`язання, а також, враховуючи, що будинок на той час не було введено в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачем майнових прав на вищевказані спірні об`єкти.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19) вказано, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (постанова Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16). Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України). Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України). Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов`язань за договором, не визнає майнових прав позивачки на спірне нерухоме майно, хоч вона і сплатила пайові внески у повному обсязі, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачкою майнових прав на квартиру.

Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 761/9951/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц, від 20 березня 2019 року у справі №761/20612/15-ц та від 11 вересня 2019 року в справі №1522/16455/12.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зазначено, що 13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи № 760/17864/16-ц (провадження № 61-699св17) підтвердив раніше сформовану позицію, викладену в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), яка полягає в тому, що в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України). Отже саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти. Інвестор наділений правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна, а тому в разі порушення його речових прав він має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про визнання за ним його майнових прав.

Окрім наведених позицій Верховного Суду, суд також при вирішенні спору керується змістом постанов Верховного Суду у справі № 761/33286/15 від 13.12.2021 року, № 334/12729/17 від 12.01.2022 року, № 509/3297/19 від 12.01.2022 року, № 2-12986/11 від 27.01.2021 року.

Суд враховує, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення, натомість відповідач допустився порушення умов договору, тож в даному випадку визнання за позивачем майнових прав на житлове приміщення є ефективним способом захисту її прав та інтересів.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов`язань в частині передачі покупцю права власності на об`єкти нерухомості, що є предметом договору, при цьому суд враховує, що на даний час запланований термін будівництва та здачі об`єкту капітального будівництва в експлуатацію, який погоджений сторонами (ІІІ квартал 2019 року), сплинув, додаткових угод, які передбачали зміну умов договорів, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено, ці обставини не спростовано відповідачем ТОВ «ІСКО», який не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог і підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКО" про визнання майнового (речового) права на об`єкт незавершеного будівництва задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнове (речове) право на об`єкт незавершеного будівництва на квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:75:272:0005.

За письмовою заявою відповідача, поданою до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення, заочне рішення може бути переглянуто.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКО", код ЄДРПОУ 39683331, адреса: м.Київ, вул. С.Стешенків, 9.

Повний текст рішення виготовлено 04.04.2023 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб