Вирок № 110441005, 25.04.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.04.2023Справа № 643/10508/20 Провадження № 1-кп/554/1435/2023

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2023 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі

прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ),

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду кримінальне провадження №12020220470000239 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Стаханов Луганської області, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого:

1) 08.10.1996 року вироком Первомайського міського суду Луганської області за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 140, ч.2 ст. 141, ст. 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 22.08.1998 року звільнений на підставі Указу Президента України «Про амністію»;

2) 04.12.1998 року вироком Первомайського міського суду Луганської області за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 140, ст.ст. 44, 42 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

3) 08.11.2000 року вироком Первомайського міського суду Луганської області за ч.2 ст. 140, ч. 1 ст. 142, ч. 3 ст. 206, ст. 42 КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

4) 21.07.2004 року вироком Первомайського міського суду Луганської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.187, ст.69, ч.1 ст.188, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

5) 28.01.2008 року вироком Первомайського міського суду Луганської області за ч.2 ст.187, ч.1 ст.309 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.71 КК України приєднана невідбута частина за вироком Первомайського міського суду Луганської області від 21.07.2004 року та остаточно призначено покарання у виді 10 років 6 місяців, з конфіскацією майна;

6) 26.09.2012 року вироком Алчевського міського суду Луганської області за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст. 70 КК України приєднано невідбута частина покарання за вироком Первомайського міського суду Луганської області від 28.01.2008 року у вигляді 7 років 7 місяців і остаточно призначено покарання у виді 10 років 9 місяців позбавлення волі, звільнений 01.03.2019 року за відбуттям строку покарання;

7) вироком Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10.09.2020 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі;

8) вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 24.11.2020 року за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до остаточного покаранння у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі, на теперішній час фактично продовжує відбування покарання у Державній установі «Харківська виправна колонія (№43)»,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Епізод № 1

15 січня 2020 року, близько 00-30 год, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: пр.Ювілейний, 76 в м.Харкові, повторно, з раптово виниклим умислом, спрямованим на відкрите заволодіння чужого майна, з корисливих мотивів підійшов з лівого боку до раніше не знайомої ОСОБА_5 та відкрито шляхом ривка правою рукою вирвав з її правої руки мобільний телефон «Iphone 6s Plus» вартістю 5800 гривень, який був у силіконовому чохлі, вартістю 250 гривень, та з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав матеріальної шкоди потерпілій на загальну суму 6050 грн.

Епізод № 2

21січня 2020 року, близько 21-45 год, перебуваючи за адресою: вул.Героїв Праці, 66 в м.Харкові, ОСОБА_3 , повторно, відкрито, підійшов ззаду до ОСОБА_6 і умисно наніс йому один удар кулаком в ділянку потилиці, при цьому завдавши фізичну біль, але не завдавши тілесних ушкоджень, тим самим застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого. Від нанесеного удару ОСОБА_6 впав на землю, а ОСОБА_3 зняв з пальця правої руки ОСОБА_6 золоту каблучку, вартістю 3428,24 гривень, яка належала останньому. Після цього, ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії, дістав із правої зовнішньої кишені куртки ОСОБА_6 мобільний телефон «Iphone 7» вартістю 8820 гривень та гаманець із грошовими коштами в сумі 2800 грн., які належали потерпілому. Після цього ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому на загальну суму 15048,24 грн.

Епізод № 3

05 квітня 2020 року, близько 21-00 год, ОСОБА_3 , перебуваючи на перехресті вул.Ахієзерів та вул.Салтівське Шосе в м.Харкові, діючи повторно та відкрито, підійшов спереду до ОСОБА_7 та наніс йому один удар кулаком лівої руки в ділянку правого ока, при цьому завдавши фізичну біль, але не завдавши тілесних ушкоджень, таким чином застосувавши насильство, яке не є небезпечне для життя чи здоров`я потерпілого. Від нанесеного удару ОСОБА_7 , впав на землю, а ОСОБА_3 , із правої зовнішньої кишені брюк потерпілого дістав мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 8 Pro» вартістю 5359 гривень, який належав останньому, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому на суму 5359 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 , повторно, здійснив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України.

Епізод № 4

25 травня 2020 року, близько о 18-05 год, ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні магазину «Ева» ТОВ «РУШ» за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців, 64, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, умисно, з корисливих мотивів таємно викрав з полиці парфумерну воду «ММ Андре Ляром Де Люкс» унісекс, ємністю 100 мл вартістю 539 грн., яку поклав під свою кофту, після чого з місця скоєння злочину зник, чим завдав матеріальної шкоди «ТОВ РУШ» на суму 539 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому необхідно обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, письмових доказів, необхідних для вирішенні долі речових доказів.

Обвинувачений погодився з думкою прокурора.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч.3 ст.349КПКУкраїни визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Судом роз`яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Сторони кримінального провадження проти даного рішення суду не заперечували. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, письмових доказів, необхідних для вирішенні долі речових доказів, процесуальних витрат.

В судовому засіданні обвинувачений вину визнав в повному обсязі, підтвердив фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті. Інші покази не надав.

Потерпілі в судове засідання не з`явились. Надали на адресу суду заяви про розгляд справи за їх відсутност.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, дослідивши письмові докази, необхідні для вирішенні долі речових доказів, процесуальних витрат, вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст.67 КК України, не встановлено.

Таким чином, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, беручи до уваги ступінь тяжкості злочинів, які відповідно до ст.12 КК Українивідносяться до нетяжких та тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обставину, що пом`якшує покарання, думку прокурора, обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Обвинувачений відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком Ленінського районного суду м.Харків від 24 листопада 2020 року. Оскільки злочини вчинено до набрання чинності вищевказаним вироком, то необхідно застосувати ч.4 ст.70 КК України та визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням.

Цивільних позовів по справі не заявлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у справі, відсутні.

Оскільки обвинувачений відбуває покарання на підставі вироку Ленінського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2020 року, при цьому згідно цього вироку його було затримано (застосовано запобіжний захід) 26 травня 2020 року, враховуючи, що судом застосовується ч.4 ст.70 КК України, визначається остаточне покарання за сукупністю злочинів, то необхідно також зарахувати обвинуваченому в строк відбуття покарання період попереднього ув`язнення та період відбуття покарання за попереднім вироком, починаючи з 26 травня 2020 року та до набрання законної сили цим вироком.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим:

- у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначити остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2020 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, визначити остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з дати набрання цим вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення та фактичного відбування покарання за вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 24 листопада 2020 року, а саме з 26 травня 2020 року по дату набрання цим вироком законної сили.

Речові докази: закупочні акти та оптичні диски, зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Октябрський районний суд м.Полтави.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК Україницей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, в порядку, визначеному ст.376КПК України.

Суддя ОСОБА_1