Рішення № 110433445, 25.04.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2023 року Справа № 280/1012/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до 1. ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_3)

2. Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до 1. ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2), 2. Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу під час мобілізації заброньованого у встановленому законом порядку ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2, яким ОСОБА_1 було призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період;

зобов`язати уповноважену службову/посадову особу ВЧ НОМЕР_1 (командира, його заступника, тощо) видати наказ по стройовій частині, яким виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є працівником ПАТ «Запоріжсталь» з 08.09.2005. У січні 2023 року позивачу ІНФОРМАЦІЯ_2 видано повістку на відправку для проходження військової служби. З 10.01.2023 позивача зараховано у списки особового складу ВЧ НОМЕР_1 . Позивач звертає увагу, що він з 23.12.2022 заброньований за ПАТ «Запоріжсталь» у встановленому законом порядку строком на 6 місяців, про що було повідомлено відповідача 1. Посилається на те, що обов`язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, тому відповідач 1 мав перевірити доводи позивача про те, що він є заброньованим за ПАТ «Запоріжсталь». Наголошує на тому, що станом на 10.01.2023 позивач не підлягав призову на військову службу, тому дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу та наказ про мобілізацію позивача є протиправними. Вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача 2 видати наказ по стройовій частині, яким виключити позивача із списків особового складу військової частини з дня набрання рішенням суду законної сили. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.02.2023 відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач 1 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 16.03.2023 №10967) посилається на те, що 09.01.2023 ОСОБА_1 , прибувши за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2, був направлений на проходження військово-лікарської комісії. Згідно картки обстеження та медичного огляду від 09.01.2023 рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач визнаний придатним для проходження військової служби. В ході проведення бесіди та опитування, яке здійснювалось військовослужбовцями мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_2 та старшим солдатом ОСОБА_3 в присутності старшого солдата ОСОБА_4 для заповнення облікової картки, ОСОБА_1 не повідомляв про наявність у нього підстав для надання відстрочки від призову на військову службу та не надавав відповідачу 1 жодних підтверджуючих документів. Одночасно позивачем неодноразово наголошено про бажання та намір виконувати обов`язок щодо захисту Вітчизни. Надання письмової згоди про призов на військову службу законом не передбачено і згодою є відсутність заперечень. На виконання вимог Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в редакції Указу Президента України від 07.11.2022 №758/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на призов резервістів і військовозобов`язаних під час мобілізації 10.01.2023 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №28 ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації до ВЧ НОМЕР_1 . Згідно даних облікової картки ОСОБА_1 на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 взято 09.01.2023. До цього часу позивач перебував на обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно реєстрації місця проживання. До позовної заяви позивачем надано копію документу, що нібито підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочку від призову на військову службу, а саме копію Витягу із списку військовозобов`язаних, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців. На момент затвердження списку військовозобов`язаних, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації позивач перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3, тому у графі «Назва територіального центру та соціальної підтримки (за місцем перебування військовозобов`язаного на військовому обліку) мав бути зазначений саме ІНФОРМАЦІЯ_3, а не ІНФОРМАЦІЯ_2. Тобто ПАТ «Запоріжсталь» вирішено забронювати за списком військовозобов`язаних наданим Міністерством економіки завчасно вказавши у графі «Назва територіального центру та соціальної підтримки (за місцем перебування військовозобов`язаного на військовому обліку)» - ІНФОРМАЦІЯ_2. Жодних заяв, повідомлень, будь-яких документів, які б підтвердили наявність зазначених у позовній заяві підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від ОСОБА_1 чи ПАТ «Запоріжсталь» не зареєстровано. Просить у задоволенні позову відмовити.

21.03.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №11396), в якій він не погоджується з доводами відповідача 1, викладеними у відзиві на позовну заяву, з підстав, зазначених у позовній заяві. Звертає увагу, що в даному випадку позивач проходить військову службу не добровільно - через укладання контракту, а на підставі призову під час мобілізації на особливий період військовозобов`язаних. Твердження відповідача 1 щодо не зазначення позивачем, що він є заброньованим у встановленому законом порядку, та не надання позивачем документів на підтвердження цього факту є неспроможними, оскільки обов`язок щодо перевірки цих обставин покладено на відповідача 1. Вказує, що наказ про бронювання позивача був у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_4. Також посилається на те, що позивач не може нести негативні наслідки того, що необхідні документи для переоформлення відстрочки від призову не були підготовлені завчасно, позаяк така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, Генеральним штабом ЗСУ, Командуванням Сухопутних військ ЗСУ та ІНФОРМАЦІЯ_2, а не від дій позивача.

21.03.2023 від представника позивача надійшла заява (вх. №11395), в якій позовні вимоги викладено наступним чином:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу під час мобілізації заброньованого у встановленому законом порядку ОСОБА_1 ;

визнати протиправними та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №28 від 10.01.2023 «Про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 ;

зобов`язати уповноважену службову/посадову особу ВЧ НОМЕР_1 (командира, його заступника, тощо) видати наказ по стройовій частині, яким виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з дня набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою суду від 22.03.2023 прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 про зміну позовних вимог та ухвалено розглядати справу з урахуванням змінених позовних вимог.

Відповідач 2 позов не визнав, надав відзив на позовну заяву (вх. від 30.03.2023 №12810), в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.01.2023 №10 відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» солдата ОСОБА_1 солдата резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу, призваного ІНФОРМАЦІЯ_2, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Позивач звертаючись з даним позовом та пред`являючи вимоги до ВЧ НОМЕР_1 про зобов`язання уповноваженої особи частини видати наказ по стройовій частині, яким виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , обґрунтовує необхідністю відновлення порушеного права позивача. Проте, жодним чином не зазначає, яке саме порушене право позивача така вимога відновить, оскільки позивач не звертався до командира ВЧ НОМЕР_1 з рапортом на звільнення від проходження військової служби. Враховуючи, що позивач не звертався до ВЧ НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби, що фактично не заперечується позивачем у своїй позовній заяві, з боку відповідача 2 відсутні будь-які порушення прав солдата ОСОБА_1 , а його вимога про зобов`язання посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 видати наказ, яким виключити останнього зі списків складу частини, навіть у разі можливого задоволення позову, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності з`ясував наступне.

ОСОБА_1 з 08.08.2005 перебуває у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжсталь, з 05.06.2015 працює на посаді слюсара-ремонтника мартенівського цеху.

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства економіки України від 23.12.2022 №5385 «Про бронювання військовозобов`язаних за ПАТ «Запоріжсталь» наказано забронювати за ПАТ «Запоріжсталь» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов`язаних, які працюють у зазначеному суб`єкті господарювання, за списком, наданим Міністерством економіки України (реєстраційний номер 2706-09/78255-03 від 06.12.2022), крім військовозобов`язаних щодо яких відсутнє погодження Міністерства оборони України від 14.12.2022 №220/1814/б.

Пунктом 2 вищевказаного наказу вирішено надати заброньованим згідно з пунктом 1 цього наказу військовозобов`язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.

Під порядковим номером 5068 Списку військовозобов`язаних, які працюють в ПАТ «Запоріжсталь» та заброньовані ПАТ «Запоріжсталь» на період мобілізації та на воєнний час відповідно до наказу Міністерства економіки України від 23.12.2022 №5385 «Про бронювання військовозобов`язаних за ПАТ «Запоріжсталь» та яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців зазначений ОСОБА_1

09.01.2023 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 виписано повістку на відправку, з вимогою з`явитись позивачу до ІНФОРМАЦІЯ_2 10.01.2023 о 08:00 год.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.01.2023 №28 «Про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» наказано призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку резервістів і військовозобов`язаних, які призвані і відправлені до військової частини НОМЕР_1 для формування військової частини № НОМЕР_2 в складі команди: солдата ОСОБА_1 .

За змістом витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.01.2023 №10 відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» нижчепойменованих осіб рядового складу, які прибули з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для комплектування батальйону резерву (в/ч НОМЕР_2 ), з 10.01.2023 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Не погодившись з діями відповідача 1 щодо призову на військову службу, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.01.2023 №28 та вважаючи, що має право на виключення із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Разом із тим, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався. Так, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Крім того, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 оголошено провести загальну мобілізацію, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. В подальшому Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 06.02.2023 №59/2023 продовжено з 19 лютого 2023 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Відповідно до положень статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Загальна мобілізація, згідно з частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною 5 статті 4 Закону № 3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

За приписами частин 1, 2 статті 2 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до положень статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом. У свою чергу статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається, зокрема, військовозобов`язаним, яких заброньовано на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства економіки України від 23.12.2022 №5385 «Про бронювання військовозобов`язаних за ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1 заброньовано за ПАТ «Запоріжсталь» на період мобілізації та на воєнний час та позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.

Таким чином, відповідно до вимог статті 23 Закону №3543-XII позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Однак, відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.01.2023 №28 «Про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» позивача призвано та направлено для проходження військової служби.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 не було належним чином з`ясовано, що позивач, як заброньована особа, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, та що позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву посилається на те, що позивач не повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_2 про наявність у нього відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

У свою чергу, вказана обставина не визнається позивачем, оскільки останній у позовній заяві стверджує, що повідомляв уповноважену особу ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що він є заброньованим за ПАТ «Запоріжсталь».

Відповідно до приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що ані позивачем, ані відповідачем 1 не надано доказів на підтвердження вищезазначених обставин, на які вони посилаються.

При цьому, судом враховується, що у відповідності до пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Таким чином, обов`язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а, тому відповідач 1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією.

Більш того, необізнаність відповідача 1 про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII.

За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.01.2023 №28 «Про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову на військову службу під час мобілізації заброньованого у встановленому законом порядку ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного рішення відповідача 1, а саме наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.01.2023 №28, яким і призвано та направлено позивача для проходження військової служби.

З огляду на вказане, суд зазначає, що у даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо призову на військову службу не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання уповноважену службову/посадову особу ВЧ НОМЕР_1 (командира, його заступника, тощо) видати наказ по стройовій частині, яким виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 з дня набрання рішенням суду законної сили, суд зазначає таке.

Призов осіб на військову службу під час мобілізації та як наслідок проходження такої служби, обумовлено певними етапами, а саме: визнання особи такою, що придатна до військової служби; оформлення призову особи на військову службу відповідними розпорядчими актами; зарахування особи у конкретну установу для проходження військової служби відповідними розпорядчими актами. При цьому, кожен із цих етапів регламентовано окремими законодавчими актами, якими визначено процедурні особливості.

Пунктом 252 Положення №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду: військовослужбовці, які переміщуються на інші посади за штатами воєнного часу, а також військовозобов`язані, приписані на посади до військових частин, та резервісти, призначені на посади до військових частин, після призову приступають до виконання обов`язків за цими посадами з моменту їх призначення наказами по стройовій частині відповідно до мобілізаційного призначення.

Як встановлено судом, позивача зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.01.2023 №10 (по стройовій частині).

Зазначений наказ не є предметом даного судового розгляду, а тому відсутні підстави для надання йому оцінки в межах цієї справи.

У свою чергу, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.01.2023 №28 «Про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 , як акт індивідуальної дії, є вже реалізованим, а його дія вичерпана, а тому скасування такого наказу не має наслідком автоматичного звільнення позивача з військової служби.

Частиною 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Як вбачається з матеріалів справи, рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення відсутній, відповідачем 2 не прийнято рішення по даному питанню.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Проте, у даному випадку зобов`язання відповідача 2 видати наказ по стройовій частині щодо виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 є передчасним, оскільки ні позивачу, ні суду не відомо, чи після подання відповідного рапорту, відповідачем 2 буде відмовлено позивачу у добровільному вчиненні дій щодо виключення позивача зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .

З огляду на вказане, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.

У силу вимог частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.01.2023 №28 (з основної діяльності) «Про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 .

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_3; код ЄДРПОУ НОМЕР_4).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 25.04.2023.

Суддя Ю.П. Бойченко