Рішення № 110427589, 11.04.2023, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2023 р. Справа № 924/4/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі с/з Загроцька А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Авто Вінниця", м. Вінниця

до ОСОБА_1 , м. Волочиськ, Хмельницька обл.

про повернення безпідставно набутого майна

за участю представників сторін:

від позивача - Шевчук В.В.

від відповідача - Раац К.В.

Куркевич О.В.

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 250 000 грн. як безпідставно перерахованих, 113 415, 36 грн. інфляційних, 21 475, 35 грн. 3% річних.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує, що згідно платіжного доручення номер 739 від 19.02.20 з рахунку позивача здійснено перерахування на рахунок відповідача 250 000 грн. за призначенням платежу - „оплата послуг". Однак, жодних правових підстав для такого перерахування (договорів, актів наданих послуг тощо), як і доказів надання послуг не має. Оплата, яка є предметом спору суперечить статуту товариства позивача згідно якого повноваження директора на вчинення угод на суму понад 50 000 грн., без рішення загальних зборів обмежені.

Отже, відповідно ст. ст. 1212, 1213 ЦКУ перераховані гроші підлягають поверненню. Стягнення інфляційних та річних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦКУ.

Крім того, позивач просить визнати недійсним правочин, оформлений договором від 31.12.18 номер 31/12/18 про надання юридичних послуг та додатком номер 1 до даного договору, укладеного між ФОП Раацом К.В. та ТОВ „Фаворит Авто Вінниця", в особі генерального директора Говорухи К.О.

Суд відмічає, що норми ч. 3 ст. 184 ГПКУ та ч. 3 ст. 237 ГПКУ передбачають можливість позивача подати заяву про визнання недійсним правочину, пов`язаного з предметом спору, а тому заява прийнята до розгляду. При цьому, враховується, що правочин, який просить визнати недійсним позивач пов`язаний з предметом спору, оскільки саме на наявність такого договору посилається відповідач, відмічаючи наявність підстав для перерахування спірної суми.

Обгрунтовуючи цю заяву, позивач посилається на те, що про наявність договору, який він просить визнати недійсним, позивач дізнався лише з відзиву. Даний договір, як вказує позивач є фіктивним, укладеним з сторони позивача представником з перевищенням своїх повноважень. Так вказано, що:

- Договір містить неточності у датах, а саме, при даті укладення договору 31.12.18, він містить вказівку на банківські рахунки позивача у форматі IBAN, який присвоєний лише після 05.08.19.

- За статутом позивача генеральний директор не має права без попередньої письмової згоди Загальних зборів учасників укладати правочини, сума внеску при виконанні яких чи сума яких перевищує 50 000 грн. Отже, підписавши спірний договір, який передбачав суму, вищу за 50 000 грн., без згоди Загальних зборів ( ОСОБА_2 , що володіє 100% статутного капіталу), директор (Говоруха К.О.) діяв поза межами своїх повноважень. При цьому, не було і подальшого схвалення такого договору ОСОБА_2

- Відповідач, будучи адвокатом, знав про особливості повноважень директора та про обмеження останніх.

- Вказані вище обставини свідчать про зловмисну домовленість відповідача з директором товариства позивача про укладення договору, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, а мав на меті виведення коштів з власності товариства без наявності на те належних підстав. На підставі ст. 232 ЦКУ такий договір підлягає визнанню недійсним.

- Подані відповідачем первинні документи на підтвердження надання послуг за спірним договором не підтверджують їх реальне вчинення. Ці документи не розкривають змісту послуги, яка надається, відсутня її чітка деталізація, не зрозуміло який корисний ефект отримує позивач. Якщо фактичне здійснення господарської операції відсутнє, оформлені документи відносно такої операції не можуть вважатися первинними бухгалтерськими документами. Надані відповідачем докази, не є бухгалтерськими документами, оскільки не містять всіх обов`язкових реквізитів, однак містять суттєві недоліки. Вони не відповідають критерію достовірності та не засвідчують реальних обставин.

- Правові наслідки в вигляді виникнення права на оплату наданих послуг настають лише в разі реального вчинення господарської операції. Якщо така операція фактично не проводилась, то первинні документи, складені платником податків та його контрагентом на підтвердження вказаної операції не відповідають дійсності і свідчать про відсутність в сторін волевиявлення на укладення відповідного правочину.

- Придбані послуги, які за словами відповідача надані позивачу, не є такими, що належать до господарської діяльності товариства і не спричинили реальної зміни майнового стану товариства, а тому, неможливо встановити зв`язок отриманих послуг з прибутком.

Під час підготовчого провадження позивач також подавав клопотання про : збільшення позовних вимог; про витребування оригіналів додаткових доказів та виклику свідка. Протокольною ухвалою суду від 22.03.23 в задоволенні таких клопотань відмовлено. Отже, суд розглядає справу в частині вимог, вказаних безпосередньо у позовній заяві, з урахуванням заяви про визнання правочину недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечують, відмічають наступне. Відомості позивача про безпідставність здійсненого перерахування коштів є необґрунтованими. Зазначені в платіжному дорученні на перерахування заявлених до стягнення грошей послуги надані відповідачем за договором про надання юридичних послуг номер 31/12/18 від 31.12.18, укладеним між позивачем та відповідачем. За результатами виконання наведеного договору сторони підписали акт прийому-передачі послуг, де зазначено, що виконавець з 01.01.19 по 31.10.19 надав замовнику послуги за вищевказаним договором, а замовник прийняв ці послуги. Вказано, що жодних претензій по якості, повноті та обсягах щодо виконаних робіт в замовника немає. Договір та акт засвідчені підписом та печаткою відповідача (підпис, на той час директора Говорухи К.О.).

Тому, у дійсності наявні всі матеріали / докази того, що спірне перерахування грошей здійснено за наявності правових підстав для такого перерахування.

Також, факт надання послуг відповідачем підтверджується нотаріально засвідченою заявою Говорухи К.О., колишнього директора підприємства відповідача, який засвідчив факт надання послуг у 2019 році.

Відповідач відобразив в своїй фінансовій звітності доходи за відповідний період, у тому числі гроші, що надійшли від позивача, за які сплачені податки. Так само, і позивач відобразив у своїй звітності витрати на послуги відповідача. Відповідні податкові документи також підтверджують здійснення господарської операції - надання послуг.

Отже, враховуючи наявність між сторонами договірних відносин щодо перерахування спірної суми, застосування умов ст. ст. 1212, 1213 ЦКУ є необґрунтованим.

Вимоги про стягнення інфляційних і річних також безпідставні, оскільки: відсутній будь-який борг за проведеним платежем на 250 000 грн.; у відносинах між сторонами відсутні підстави для застосування умов ст. ст. 1212, 1213 ЦКУ; відсутні підстави для повернення перерахованих грошей.

Щодо недійсності договору, відповідач відмічає, що відповідні доводи позивача необґрунтовані. Обидва підписанти договору підтверджують факт його підписання, а також прийняття-передачу послуг за договором. Рахунки за формою IBAN дійсно присвоювались на підставі Постанови Правління НБУ від 28.12.18. Дана постанова прийнята до укладення спірного договору від 31.12.18. Проте, твердження що такі рахунки були присвоєні після 05.08.19 не вірні, оскільки надання таких рахунків здійснювалось, по факту, і до даної дати.

Повідомлення позивача про те, що подані відповідачем первинні документи на підтвердження позовних вимог не підтверджують реальнее проведення господарської операції не відповідає дійсності, оскільки: логовір від 31.12.18 є дійсним та виконаним в повному обсязі. В судовому порядку недійсним не визнавався; надані відповідачем матеріали підтверджують проведення господарської операції, жодних доказів на спростування вказаного позивач не додав; подані відповідачем матеріалм повністю підтверджують реальність здійснення господарської операції, підтверджують мету операції - отримання позивачем юридичного супроводу діяльності підприємства; господарська операція відображена в бухгалтерській і податковій звітності.

Відмічено, що прохання щодо визнання недійсним договору не є позовною вимогою, тому відповідні доводи не можуть прийматися судом.

Матеріалами справи встановлено.

В силу наказу номер 163 -К від 30.03.17 приступив до виконання обов`язків генерального директора підприємства позивача з 01.04.17 Говоруха К.О.

Згідно договору від 31.12.18 про надання юридичних послуг за № 31/12/18, сторонами якого вказано ФОП Раац К.В (виконавець) та ТОВ „Фаворит Авто Вінниця" (замовник) замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги вказані у додатку 1 до договору, в обсязі і на умовах, передбачених договором. Замовник зобов`язаний оплатити надані юридичні послуги на умовах та у порядку, визначених договором.

Договір містить підписи сторін та печатку позивача.

Додаток 1 до договору обумовлює прейскурант за надані послуги: юридичний супровід діяльності підприємства з 01.01.19 по 31.12.19 - 15 000 грн. на місяць, підготовка документів тендерних пропозицій для участі в тендерах - 14 000 грн. за 1 тендер.

31.10.19 сторони вищевказаного договору підписали акт прийому-передачі послуг (скріплений печаткою позивача) де вказано - виконавець з 01.01.19 по 31.10.19 надав замовнику послуги відповідно до договору про надання юридичних послуг номер 31/12/18 від 21.12.18, а замовник прийняв надані послуги. Вартість послуг становить 486 000 грн., що складається з юридичних послуг, вказаних у додатку 1 до договору.

31.10.19 відповідач виставив рахунок для позивача за надані послуги.

З платіжної інструкції від 19.02.20 номер 739 вбачається, що платник - ТОВ „Фаворит Авто Вінниця" сплатив отримувачу - ФОП Раац К.В. 250 000 грн. за призначенням платежу - оплата за послуги згідно рахунку № 31.

Патіжною інструкцією від 24.02.20 номер 751 позивач оплатив відповідачу 266 000 грн. за призначенням платежу - оплата за послуги згідно рахунку від 31.10.19 номер 31/10 та 21/11Р-7 від 21.11.19.

В листі номер 27/02/20 від 27.02.20 адресованому відповідачу позивач (генеральний директор Говоруха К.О.) просить в платіжному дорученні за номером 739 від 19.02.20 на суму 250 000 грн. вважати правильним наступне призначення платежу - оплата за послуги згідно рахунку від 31.10.19 номер 31/10Р.

В силу наказу від 07.07.20 номер 18/2020-к генерального директора Говоруху К.О. звільнено з посади.

Рішенням від 11.08.22 номер 1/2022 ОСОБА_2 , що є власником 100% статутного капіталу ТОВ „Фаворит авто Вінниця" генеральним директором товариства призначила себе і припинила повноваження попереднього директора Ружицького Ю.С.

Також подано: витяг з ЄДРПОУ ФОП Раац К.О. номер 30041756, статут ТОВ „Фаворит Авто Вінниця"; заяву Говорухи К.О. , де зазначено, що він перебував на посаді генерального директора ТОВ „Фаворит Авто Вінниця" у період з 01.04.17 по 08.07.20. Повідомлено, що ФОП Раац К.О. надані ТОВ „Фаворит Авто Вінниця" юридичні послуги за договором про надання юрпослуг від 31.12.18 за номером 31/12/18, про що складений акт прийому-передачі. За вказані послуги ТОВ „Фаворит Авто Вінниця" проведено частковий розрахунок з відповідачем в сумі 250 000 грн.; податкова декларація платника єдиного податку - платник ФОП Раац К.О. від 12.05.20; квитанція від 20.05.20 про доставку декларації до ДПС, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб і сум утриманого податку по позивачу та квитанція j 0500106 щодо доставки розрахунку ДПС; виписку ЄДРПОУ номер 41354909869 щодо позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд врахував таке.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що заявлені до стягнення гроші сплачені відповідачу за відсутності відповідних правових підстав, що у силу ст. 1212, 1213 ЦКУ дає право позивачу вимагати повернення цієї оплати.

Відносини щодо набуття майна без достатньої правової підстави регулюються нормами глави 83 ЦКУ. А саме, ст. 1212 ЦКУ передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Норми ст. 1213 ЦКУ обумовлюють, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, для підтвердження обґрунтованості вимог позивача, з урахуванням підстав позову, суду слід встановити: що спірна сума набута відповідачем за рахунок позивача та таке набуття здійснено без достатньої правової підстави.

За ст. 11 ЦКУ цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, на ряду з іншим, є договори та інші правочини.

Враховуючи зазначене, право на отримання спірних коштів може виникати з відповідного договору. Тому, наявність в спірних правовідносинах договору, який їх регулює, виключає застосування до вказаних відносин положень глави 83 ЦКУ.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перерахував на користь відповідача 250 000 грн. за платіжною інструкцією від 19.02.20 номер 739. Призначенням платежу у вказаній інструкції є оплата за послуги згідно рахунку номер 31. Листом номер 27/02/20 позивач (містить підпис директора Говорухи К.О. та печатку позивача) просив у платіжному дорученні від 19.02.20 номер 739 на суму 250 000 грн. вважати правильним призначення платежу: „оплата згідно рахунку від 31.10.19 номер 31/10Р.

Як вбачається з рахунку номер 31/10Р від 31.10.19, останній виставлено відповідачем платнику - позивачу за юридичний супровід діяльності підприємства з 01.01.19 по 31.10.19. При цьому, такий юридичний супровід є об`єктом регулювання договору про надання юридичних послуг номер 31/12/18 від 31.12.18, сторонами якого є позивач та відповідач, за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) зобов`язується надати ТОВ „Фаворит Авто Вінниця" юридичні послуги у строк до 31.12.19. На виконання відміченого договору сторони підписали (а також скріплено печаткою позивача) акт прийому-передачі послуг, згідно якого виконавець надав замовнику послуги згідно договору від 31.12.18 номер 31/12/18 з 01.01.19 по 31.10.19, а замовник прийняв їх.

Як вбачається з вищевказаних матеріалів, договір та акт підписані обома сторонами та скріплені печаткою позивача. Отже, такі матеріали, враховуючи наявність всіх ознак (реквізитів) їх належного складання є доказами наявності між сторонами договірних відносин з приводу оплати 250 000 грн., а відтак, підстави для застосування глави 83 ЦКУ відсутні.

Позивач наполягає на відсутності правових підстав для проведення спірної оплати, посилаючись на недійсність цього договору. При обґрунтуванні таких обставин, позивач вказує на фіктивність договору, укладення його без наявності мети отримати реальних наслідків його укладення та наявність зговору підписантів договору (відповідача і попереднього директора підприємства позивача) щодо виведення коштів з товариства позивача.

Вказані обґрунтування містять ознаки обставин, визначених ст. ст. 232, 234, 235 ЦКУ, які визначають:

- Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

- Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

- Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Необхідно зазначити, що вищевказані обставини недійсності правочину слід доводити належними та допустимими доказами. Обставини зловмисної домовленості сторін правочину (відповідача та попереднього директора підприємства позивача) мають ознаки кримінальних дій та мають встановлюватись в рамках кримінального провадження компетентним органом. В рамках господарської справи встановлення таких обставин виходить за межі компетенції суду. Належними ж доказами зазначених позивачем обставин може бути лише рішення суду, винесене за результатами розгляду кримінальної справи. Господарський суд не виключає можливості наявності дії, які вказує позивач, однак за відсутності вищевказаних доказів, такі твердження є необґрунтованими.

Доводи щодо перевищення директором своїх повноважень при укладенні договору, а саме укладення останнього на суму понад 50 000 грн. також не враховуються, оскільки статут, який передбачає вищевказані обмеження, як вбачається з наданої копії, затверджено 07.05.19. Спірний договір укладено 31.12.18, тобто до внесення обмежень.

Отже, підстави для визнання правочину номер 31/12/18 недійсним відсутні.

Тому, враховуючи наявність договору, який передбачає спірну оплату, остання не може бути оцінена судом як безпідставна.

Отже, у задоволенні позову потрібно відмовити. У задоволенні вимог про нарахування річних та інфляційних також слід відмовити, оскільки відсутнє прострочення грошового зобов`язаня.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Суддя Ю.В. Гладюк

Повний текст рішення складено 25.04.23.

Від друк / напр. 3 прим:

1 - позивачу (ІНФОРМАЦІЯ_1)

2 - відповідачу (ІНФОРМАЦІЯ_2)

3 - до справи