Рішення № 110427172, 20.04.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

_________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/315/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Поливода О.С. за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Укртелеком в особі Одеської філії Акціонерного товариства Укртелеком до відповідача Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації про стягнення 17914,30грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Одеської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації про стягнення 17914,30грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Одеської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» посилається на наявність у відповідача заборгованості по відшкодуванню вартості пільгових послуг зв`язку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.01.2023р відкрито провадження у справі №916/315/23, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду по суті на 09.03.2023р о 10:50.

В судовому засіданні від 09.03.2023р було оголошено перерву на 20.04.2023р о 11:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2023р повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні від 20.04.2023р було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/315/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, він є оператором телекомунікацій, який на дає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Госпо дарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання те лекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р №295, інших законодавчих актів України. Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» споживачам, які мають устано влені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені поста новою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р №295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його прожи вання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціа льні гарантії», який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних ста ндартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» від 22.10.1993р, Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000р, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р, Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» від 24.03.1998р та Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для категорій осіб, визна чених цими законами. Відповідно положень ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» надання державних соціальних гарантій є обов`язковим для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми влас ності.

Позивач зазначає, що він чітко та неухильно дотримувався вимог чинного законодавства України та на виконання покладених на нього зобов`язань у період з 01.01.2020р по 31.12.2020р виконував вимоги законодавства щодо надання послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян визначених вищевказаними законами. Відповідно до редакції, яка діяла в період надання послуг, п. 4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), що затверджене Постано вою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р №117 (надалі - Положення № 117) позивачем щомі сячно надавались відповідачу на паперових та електронних носіях розрахунки видатків на відшко дування витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку у відповідному звітному місяці окремим категоріям громадян (відомості про витрати, понесені в наслідок надання пільг окремим ка тегоріям громадян у минулому місяці), для звіряння з інформацією, що міститься в Реєстрі та для отри мання компенсації вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян, однак, відповідач звіряння інформації що міститься в реєстрі та відшкодування вартості послуг не здійснив.

Як зазначає позивач, відповідач є юридичною особою публічного права, структурним підрозділом з питань соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації. Законодавством України чинним на момент надання послуг не передбачено жодного іншого органу, який би організовував збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 Положення №117 інформації та забезпечував її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та виплати видатків за надані позивачем мешканцям Овідіопольського району телекомунікаційні послуги, окрім самого відповідача. Навпаки, у зв`язку з реформами законодавства. Управлінню соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації було надано право за рахунок місцевого бюджету здійснювати покриття видатків за надані позивачем послуги зв`язку, однак відповідач відшкодування вартості послуг не здійснив, в зв`язку з чим. за останнім обліковується заборгованість в розмірі 17914,30грн за період з 01.01.2020р по 31.12.2020р.

Позивач звертає увагу на рішення Одеської обласної ради №578-VII від 21.12.2017р, яким була затверджена обласна комплексна програма соціальної підтримки населення на 2018-2020 роки «Соціальний захист населення в Одеській області». Відповідна програма визначила такий захід, як надання пільг з оплати послуг зв`язку пільговим категоріям громадян відповідно до чинного законодавства. Виконавцем за даним напрямком визначені районні державні адміністрації та виконавчі комітети міських рад міст обласного значення. Джерелом фінансування заходу із надання пільг з оплати послуг зв`язку визначено місцеві бюджети. Обсяг коштів на оскаржуваний в даній справі рік визначається рішенням про місцевий бюджет. Таким чином, програма соціальної підтримки населення на 2018-2020 роки «Соціальний захист населення в Одеській області» додатково підтверджують, що виконувати повноваження ро зпорядника коштів у оскаржуваному в даній справі періоді має уповноважений на це структурний підрозділ Овідіопольської районної державної адміністрації, а саме Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації.

Позивач вказує, що наразі, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної дер жавної адміністрації знаходиться в стані припинення з 21.01.2021р. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований ст.107 ЦК України, відповідно до положень якої після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сто ронами. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передання не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універса льному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації. Станом на день подання даної позовної заяви Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізич них осіб-підприємців та громадських формувань досить містить відомості, що Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації досі знаходиться в стані припи нення.

Як зазначає позивач, 18.03.2021р позивачем на адресу Комісії з реорганізації (припинення) Управління соціаль ного захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації була направлена вимога кредитора №1299 від 17.03.2021р на суму 47246,72грн. про відшкодування боргу по витратам на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів. Відповідна вимога кредитора №1299 від 17.03.2021р включала дані про боргові зобов`язання відповідача за оскаржуваний період. Перед поданням позовної заяви представником позивача на адресу Комісії з реорганізації Уп равління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації га Одеської районної державної адміністрації в якості публічного правонаступника відповідача, було направлено адвокатський запит із проханням уточнити статус припинення юридичної особи відповідача та в разі наявності надати передавальний акт відповідача. Одеською районною державною адміністрацією в листі №28/01-09/23/5 від 03.01.2023р та Овідіопольським відділом Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адмі ністрації Одеської області в листі №б/н від 26.12.2022р повідомлено, що передавальний акт ще не затверджено і відповідно Одеською районною державною адміністрацією не одержано майно, в тому числі майнові права та обов`язки.

Позивач зазначає, що згідно п.8 «Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації РДА, а також правонаступництва щодо майна прав та обов`язків РДА, що припиняються» затвердженого постановою КМУ від 16.11.2020 №1321: Перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів у разі утворення райдержадміністрації на території ново утвореного району, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, з мо менту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та затвер дження передавального акта комісії з реорганізації. Таким чином, доки передавальний акт не затверджено, відповідач є діючою юридичною особою, яка перебуває в стані припинення, однак має права та несе встановлені законом обов`язки. Відповідач у межах своїх повноважень забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з пи тань соціального захисту населення, підтримки сім`ї, попередження насильства в сім`ї, протидії торгі влі людьми, виконання програм і здійснення заходів у цій сфері; призначення та виплату соціальних допомог, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України, надання пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скра пленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива; виконання функцій головного розпоря дника коштів на надання пільг з послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг.

Як вказує позивач, надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян є обов`язком для позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємс твам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. При цьому, зобов`язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах АТ «Укртелеком» надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то в результаті уповнова жений на це державою орган - Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації - в силу закону має відшкодувати позивачу понесені ним витрати. Адже, обов`язок відповідача з компенсації вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг спожи вачам, які мають право на пільги, виникає безпосередньо із нормативно-правових актів, і його вико нання не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. На виконання п. 3 та 4 Положення №117 позивач в паперовому вигляді подавав відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку (відомості про витрати, понесені внаслідок надання пільг окремим категоріям громадян у минулому місяці), для звіряння з інформацією, що міститься в Реєстрі та для отри мання компенсації вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян. Розрахунки вида тків також щомісячно надсилались в електронному вигляді на електронну адресу відповідача, що під тверджується витягами з електронної пошти особи, відповідальної за направлення документів компе нсаторам пільг. Окрім розрахунків видатків відповідачу щомісяця направлялись супровідні листи та акти звіряння розрахунків (за формою « 3-пільга») за надані пільговим категоріям населення послуги зв`язку, що підтверджується доданими копіями листів з доказами їх направлення/вручення відповідачу. Проте відповідач, в порушення покладених на нього обов`язків, жодного разу звірку за встано вленою процедурою не проводив, жодним чином не повідомляв позивача щодо наявності зауважень щодо наведеної у розрахунках видатків інформації, отримані документи не підписав та не повернув на адресу позивача, відшкодування вартості послуг в розмірі 17914,30грн за період з 01.01.2020р по 31.12.2021р не здійснив. Окрім цього, не підписання актів звіряння за формою « 3-пільга», які направляв позивач, можна трактувати, як повне погодження із наданими розрахунками видатків, адже відповідачу неодноразово було повідомлено про порядок перерахування заборгованості за оскаржуваний період, а саме прове дення будь-яких узгоджень розбіжностей, шляхом коригування форм розрахунків видатків актами зві ряння за формою « 3-пільга». Адже станом на оскаржуваний період діяв наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003р №83 «Про затвердження форми 3-пільга». Тому, будь-яке зменшення суми заборгованості та її скасування, позивач вважає неправомірним, адже маючи на діслані позивачем документи. Відповідач не скористався своїм правом направити позивачу форму « 3-пільга», і, більш того, не повернув та не відкоригував акти за формою « 3-пільга» запропонований по зивачем, а тому у останнього, не виникло обов`язку по перерахуванню сум боргу.

Позивач вказує, що відповідач не заперечує, що позивач надавав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в період з 01.01.2020р по 31.12.2020 р, проте, всупереч норм чинного законодавства відповідач не відшкодовує позивачу понесені ви трати у сумі 17914,30грн внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, в пе ріод з 01.01.2020р по 31.12.2020р, чим істотно порушує права останнього.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 17914,30грн.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався, у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» споживачам, які мають устано влені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р №295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його прожи вання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних ста ндартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно Законами України.

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» від 22.10.1993р, Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000р, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р, Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» від 24.03.1998р та Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для категорій осіб, визна чених цими законами.

Як встановлено судом, позивач є оператором телекомунікацій, який на дає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Госпо дарського кодексу України. Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання те лекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р №295, інших законодавчих актів України.

За матеріалами справи судом з`ясовано, що за період з 01. 1.2020р по 31.12.2022р позивачем було надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг.

Позивачем щомі сячно надавались до Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації на паперових та електронних носіях розрахунки видатків на відшко дування витрат, пов`язаних з наданням пільг з оплати послуг зв`язку у відповідному звітному місяці окремим категоріям громадян (відомості про витрати, понесені в наслідок надання пільг окремим ка тегоріям громадян у минулому місяці), для звіряння з інформацією, що міститься в Реєстрі та для отри мання компенсації вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.01.2020р по 31.12.2020р позивачем надані послуги зв`язку на суму 17914,30грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і со ціального розвитку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійсню ються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бю джетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання дер жавних соціальних гарантій. Залучення підприємствами, установами, організаціями соціально-куль турного. житлово-комунального, побутового обслуговування, закладами охорони здоров`я та освіти коштів з додаткових джерел фінансування, не заборонених законом, не є підставою для зменшення бюджетного фінансування відповідно до нормативів.

Згідно з ст.22 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гаран тії» розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування та застосування нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних га рантій визначається відповідно до Конституції України та законів України. Координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціа льних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, що відповідають за реалізацію державної політики у сфері фінансів та соціального захисту.

Згідно з ч.1 ст.22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; Міністерства, Національне антикорупційне бюро України. Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, Вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конститу цією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна ака демія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України. Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також Міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначен нями. визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Частиною 4 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

За умовами ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асиг нувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здій снює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забез печуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та коорди націю роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та по дання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.6 ст.22 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програ мою шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на без поворотній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань. Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-еко номічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у по рядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Статтею 49 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рі шення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському об ліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

За умовами ст. 82 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на: 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з ме тою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Статтею 83 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки, визначені п. 1 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Ви датки, визначені п.п. 2 і 3 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.

Згідно з п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України (в редакції, на час виникнення спірних відносин) до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що нада ються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вді вцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщи ною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; вете ранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інфо рмації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивіль ного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; осо бам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, ди тячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Відповідно до ст.64 Закону України «Про місцеве самоврядування» видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов`язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад,- відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в цілях і обсягах, що затверджуються відповідними радами. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування. Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов`язаної із здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов`язаних з розширеним відтворенням, а також на погашення місцевого боргу.

Згідно з ч.ч.2-3 ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р №423, Мінсоцполітики, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює в межах передбачених законом повноважень, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в

районах та місцях реалізують місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої

влади. Згідно п. 10 ст. 13 цього закону до відання місцевих державних адміністрацій у межах

і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань соціального захисту населення.

Як встановлено судом, в 2020 році в Овідіопольському районі Одеської області виконавчу

владу реалізовувала Овідіопольська районна державна адміністрація, а Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації є юридичною особою публічного права, структурним підрозділом з питань соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації.

Законодавством України чинним на момент надання послуг не передбачено жодного іншого органу, який би організовував збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в п. 2 Положення

№117 інформації та забезпечував її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та виплати видатків за надані позивачем мешканцям Овідіопольського району телекомунікаційні послуги, окрім самого відповідача. У зв`язку з реформами законодавства. Управлінню соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації було надано право за рахунок

місцевого бюджету здійснювати покриття видатків за надані позивачем послуги зв`язку.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то відповідач в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак відповідач відшкодування вартості послуг не здійснив, в зв`язку з чим за останнім обліковується заборгованість в розмірі 17914,30грн за період з 01.01.2020р по 31.12.2020р.

Як зазначає позивач в позовній заяві, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної дер жавної адміністрації знаходиться в стані припинення з 21.01.2021р.

Відповідно до ст. 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників. Юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно. Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов`язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов`язаннями, відповідають за зобов`язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов`язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

18.03.2021 року позивачем на адресу Комісії з реорганізації (припинення) Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації була направлена вимога кредитора №1299 від 17.03.2021р на суму 47246,72грн. про відшкодування боргу по витратам на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів. Вказана вимога включала дані про боргові зобов`язання відповідача за оскаржуваний період.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передання не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універса льному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації.

Станом на день подання даної позовної заяви Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізич них осіб-підприємців та громадських формувань досить містить відомості, що Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації досі знаходиться в стані припинення.

Перед поданням позовної заяви позивачем на адресу Комісії з реорганізації Уп равління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації та Одеської районної державної адміністрації в якості публічного правонаступника відповідача, було направлено адвокатський запит із проханням уточнити статус припинення юридичної особи відповідача та в разі наявності надати передавальний акт відповідача.

Одеською районною державною адміністрацією в листі №28/01-09/23/5 від 03.01.2023р та Овідіопольським відділом Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адмі ністрації Одеської області в листі № б/н від 26.12.2022р повідомлено, що передавальний акт ще не затверджено і відповідно Одеською районною державною адміністрацією не одержано майно, в тому числі майнові права та обов`язки.

Згідно п.8 «Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації РДА, а також правонаступництва щодо майна прав та обов`язків РДА, що припиняються» затвердженого постановою КМУ від 16.11.2020 №1321: Перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів у разі утворення райдержадміністрації на території ново утвореного району, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з мо менту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та затвер дження передавального акта комісії з реорганізації.

Таким чином, передавальний акт не затверджено, відповідач є діючою юридичною особою, яка перебуває в стані припинення.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства Укртелеком в особі Одеської філії Акціонерного товариства Укртелеком до відповідача Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації про стягнення 17914,30грн, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2684,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Укртелеком в особі Одеської філії Акціонерного товариства Укртелеком до відповідача Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації про стягнення 17914,30грн задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації (67801, Одеська область, Одеській район, смт. Овідіополь, вул. Т. Шевченка, 169, код ЄДРПОУ 03194950) на користь Акціонерного товариства Укртелеком в особі Одеської філії Акціонерного товариства Укртелеком (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код ЄДРПОУ 01186691) 17914,30грн заборгованості, 2684,00грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 25 квітня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова