Рішення № 110426974, 19.04.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2023 Справа № 914/543/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Астор і Ко, м. Ірпінь Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю 8848, м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 173 862,35 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бурашнікова О.С. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001737 від 27.07.2018 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1098338 від 14.09.2022 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області в систему Електронний суд поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Астор і Ко до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю 8848 про стягнення заборгованості в розмірі 203 862,35 грн., з них: 142 612,56 грн. основної заборгованості, 4 372,15 грн. 3% річних, 35 622,51 грн. - втрат від інфляції, 21 255,13 грн. пені, а також понесені судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 р., справу № 914/543/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.02.2023 р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Астор і Ко до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю 8848 про стягнення заборгованості в розмірі 203 862,35 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

23.02.2023 року, представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 16.02.2023 р., подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про усунення недоліків з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 4688/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 29.03.2023 року.

29.03.2023 р. від представника позивача на адресу суду в систему Електронний суд надійшла заява з додатками за вх. № 1261/23, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 173 862,35 грн., з них: 112 612,56 грн. основної заборгованості, 4 372,15 грн. 3% річних, 35 622,51 грн. - втрат від інфляції, 21 255,13 грн. пені, а також понесені судові витрати. Вказана заява позивача подана у зв`язку із сплатою відповідачем 28.03.2023 року частини заборгованості в розмірі 30 000,00 грн.

Протокольною ухвалою суду від 29.03.2023 р., суд розцінив подану заяву позивача за вх. № 1261/23 від 29.03.2023 р., як заяву про зменшення розміру позовних вимог, прийняв її до розгляду та вирішив подальший розгляд справи № 914/543/23 здійснювати з її врахуванням.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 29.03.2023 р., за усним клопотанням представника позивача, судом вирішено наступне судове засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.03.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 19.04.2023 р.

19.04.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві із врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 1261/23 від 29.03.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

19.04.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, не з`явився, вимог ухвали суду від 28.02.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79005, м. Львів, вул. Зелена, буд. 11А, кв. 8, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414790740, ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 10.03.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414820134, ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.03.2023 р. про призначення судового засідання з розгляду справи № 914/543/23 по суті на 19.04.2023 р., відповідачем отримано 03.04.2023 р.(докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу на його електронну адресу.

Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/543/23 в Господарському суді Львівської області.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/543/23.

В судовому засіданні 19.04.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 31.01.2022 р. укладений договір поставки №Б/01/02/22 (надалі - договір), відповідно до якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар та надати послуги відповідно до умов специфікації, підписаної сторонами до договору, а відповідач зобов`язався прийняти товар та здійснити оплату за товар та послуги відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що ним прийняті на себе зобов`язання виконано належним чином, позивач здійснив поставку бетону та надав транспортні послуги автобетонозмішувача відповідно до умов договору на загальну суму 142 612,56 грн, а відповідач не виконав свої зобов`язання по сплаті вартості отриманого ним товару та наданих послуг. У позовній заяві, позивач зазначає про те, що продукція була прийнята відповідачем, про що зазначено у видаткових накладних та актах надання послуг, а саме: Акт надання послуг № 662 від 31.01.2022 в сумі 16.301,16 грн. з ПДВ; Видаткова накладна № 662 від 31.01.2022 в сумі 126.311, 40 грн. з ПДВ. Позивач вказує на те, що зауважень та заперечень стосовно кількості та якості з боку відповідача не було, що підтверджується підписами представників відповідача на видаткових накладних. 29.03.2023 р. від представника позивача на адресу суду надійшла заява з додатками за вх. № 1261/23, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 173 862,35 грн., з них: 112 612,56 грн. основної заборгованості, 4 372,15 грн. 3% річних, 35 622,51 грн. - втрат від інфляції, 21 255,13 грн. пені, а також понесені судові витрати. Вказана заява позивача подана у зв`язку із сплатою відповідачем 28.03.2023 року частини заборгованості в розмірі 30 000,00 грн.

Протокольною ухвалою суду від 29.03.2023 р., суд розцінив подану заяву позивача за вх. № 1261/23 від 29.03.2023 р., як заяву про зменшення розміру позовних вимог, прийняв її до розгляду та вирішив подальший розгляд справи № 914/543/23 здійснювати з її врахуванням. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 112 612,56 грн. основної заборгованості, 4 372,15 грн. 3% річних, 35 622,51 грн. - втрат від інфляції та 21 255,13 грн. пені. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 28.02.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79005, м. Львів, вул. Зелена, буд. 11А, кв. 8, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414790740, ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.02.2023 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 10.03.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414820134, ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.03.2023 р. про призначення судового засідання з розгляду справи № 914/543/23 по суті на 19.04.2023 р., відповідачем отримано 03.04.2023 р.(докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу на його електронну адресу.

Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/543/23 в Господарському суді Львівської області.

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

28.03.2023 р. відповідач здійснив оплату в розмірі 30 000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 4848 від 28.03.2023 р. за розчин згідно договору № Б/01/02/22 від 31.01.2022 р.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

31 січня 2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Астор і Ко (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю 8848 (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № Б/01/02/22 (надалі Договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки, за цим договором постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар та надати послуги, найменування, кількість, ціна яких вказані в специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.

Згідно пункту 4.7. Договору поставки, загальна сума Договору становить сукупність вартості партій Товару, переданого за видатковими накладними до даного Договору. Транспортні витрати за поставкою Товару відносяться на Покупця.

Пунктом 4.8. Договору поставки передбачено, що оплата вартості товару здійснюється Покупцем в наступному порядку і в терміни: Датою здійснення платежу буде дата сплати коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 4.8.2 Договору поставки).

Розрахунки проводяться в національній валюті України гривні, в безготівковій формі

платіжним дорученням або готівкою через касу Постачальника (пункт 4.8.3. Договору поставки)

Згідно пункту 5.1. Договору поставки, товар вважається прийнятим по кількісті та асортименту відповідно до кількості та найменування товару, зазначених у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Видаткові накладні, підписані Сторонами, мають юридичну силу Специфікацій, в розумінні ст.266 Господарського кодексу України і є невід`ємними частинами цього договору.

Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця наступає з дати видаткової накладної (пункти 3.7. Договору).

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання за укладеним Договором поставки, що підтверджується актом надання послуг № 662 від 31.01.2022 р. на суму 16 301,16 грн. та видатковою накладною № 662 від 31.01.2022 р. на суму 126 311,40 грн.

Вказаний акт надання послуг № 662 від 31.01.2022 р. та видаткова накладна № 662 від 31.01.2022 р., згідно з якими відповідач отримував товар, долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідач, в порушення умов укладеного Договору поставки, оплати за отриманий товар не провів, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду.

У поданій заяві про зменшення позовних вимог за вх. № 1261/23 від 29.03.2023 р., позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 173 862,35 грн., з них: 112 612,56 грн. основної заборгованості, 4 372,15 грн. 3% річних, 35 622,51 грн. - втрат від інфляції, 21 255,13 грн. пені, а також понесені судові витрати. Вказана заява позивача подана у зв`язку із сплатою відповідачем 28.03.2023 року частини заборгованості в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4848 від 28.03.2023 р., яке позивачем долучено до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 112 612,56 грн. на час ухвалення рішення судом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати зазначеної вище заборгованості, відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі є непогашеною відповідачем та становить 112 612,56 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.

Стосовно нарахованих позивачем 4 372,15 грн. 3% річних та 35 622,51 грн. - втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 4 372,15 грн. 3% річних та 35 622,51 грн. - втрат від інфляції.

Стосовно нарахованої позивачем пені у розмірі 21 255,13 грн. за період з 01.02.2022 р. по 01.08.2022 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 6.2. Договору поставки, покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання проти термінів, обумовлених пунктом 4.8. Договору, за вимогою постачальника, зобов`язаний сплатити останньому: Суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення; Пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу без обмеження термінів, встановлених частиною шостою статті 232 ГК України; 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 21 255,13 грн. за період з 01.02.2022 р. по 01.08.2022 р.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 3% річних, втрат від інфляції та нарахованої пені, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем, суду не надано.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У матеріалах справи відсутні докази, що Договір поставки № Б/01/02/22від 31.01.2022 р. визнавався судом недійсним чи неукладеним, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 112 612,56 грн. основної заборгованості, 4 372,15 грн. 3% річних, 35 622,51 грн. - втрат від інфляції та 21 255,13 грн. - пені, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ст. ст. 76-79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю 8848 (79005, м. Львів, вул. Зелена, буд. 11А, кв. 8; код ЄДРПОУ № 43048868) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Астор і Ко (08202, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 152; код ЄДРПОУ № 39812547) 112 612,56 грн. основної заборгованості, 4 372,15 грн. 3% річних, 35 622,51 грн. - втрат від інфляції, 21 255,13 грн. - пені та 2 607,94 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 25.04.2023 р.

Суддя Долінська О.З.