Рішення № 110426792, 25.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2023Справа № 910/1042/23

За позовом Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН"

про стягнення 201 832,22 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (далі - позивач, КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" про стягнення заборгованості за Договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/12 від 16.12.2019 у розмірі 201 832,22 грн, з яких 165 710,40 грн основного боргу, 9 926,05 грн інфляційних втрат, 2 218,59 грн трьох відсотків річних та 23 977,18 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/12 від 16.12.2019 у частині оплати вартості експлуатації майданчика для паркування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви.

13.02.2023 через відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків № 053/05-509 від 13.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1042/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

01.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю та проводити розгляд справи № 910/1042/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 клопотання відповідача про розгляд справи № 910/1042/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відхилено.

13.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач вважає відзив безпідставним та необгрунтваним.

13.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву.

20.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

23.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо поданих відповідачем доповнень до відзиву.

27.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо поданих відповідачем заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (далі - сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" (далі - сторона-2, відповідач) укладено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/12 від 16.12.2019 (далі - Договір).

Відповідно до Договору сторонами узгоджено такі умови:

- сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 57 (між а/с № 6 та мостом) (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 57 (п`ятдесят сім) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 (шість) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (п. 1.1 Договору);

- сторона-1 розробляє схему організації дорожнього руху на майданчику для паркування, яка є невід`ємною частиною цього Договору (пп. 2.1.4 п. 2.1 Договору);

- сторона-2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з умовами цього Договору (пп. 2.2.6 п. 2.2 Договору);

- майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію (п. 3.1);

- щомісяця до 10-го числа Сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним стороною-2 без зауважень (п. 3.4 Договору);

- загальна ціна договору про передачу паркувального майданчику в експлуатацію визначається за формулою, наведеною у п. 4.1 Договору, у якому також узгоджено, що не підлягає оплаті експлуатація спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю;

- вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день у гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 12.64 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 2,11 грн (п. 4.2 Договору).

- оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання- передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця (п. 4.5 Договору);

- сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату (п. 4.6 Договору);

- відсутність рахунку на дату оплати, визначену п. 4.5 цього Договору, не звільняє сторону-2 від зобов`язання щодо оплати (п. 4.7 Договору);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його Сторонами (п. 7.1 Договору);

- строк дії Договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування (п. 7.2 Договору).

Позивач (КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС") зазначив, що виконав свої зобов`язання за Договором та передав майданчик для паркування відповідачу (ТОВ "ВАТІКАН"), а відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик за Договором, що підтверджується наданим позивачем Актом приймання-передачі паркувального майданчика від 08.01.2020.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором в частині оплати вартості експлуатації майданчика для паркування за березень 2022 та період травень - листопад 2022. З актів надання послуг та рахунків на оплату за березень 2022 та період травень - листопад 2022, які підписані лише зі сторони позивача, вбачається, що позивачем було виконано наступні роботи (надано такі послуги) - "надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування 3-зона", загальною вартістю 165 710,40 грн.

КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" зверталось до ТОВ "ВАТІКАН" листами №053/05-935 від 24.03.2022, №053/05-2078 від 29.08.2022 та №053/05-2379 від 28.09.2022 в яких повідомило, що ТОВ "ВАТІКАН" має заборгованість за Договором та просило виконати взяті на себе зобов`язання стосовно розрахунків за Договором, що підтверджується наданими позивачем докази направлення таких листів.

Відповідач, у свою чергу, звернувся до позивача листом №20/09 від 20.09.2022, у якому пропонував досягти компромісу щодо сплати заборгованості, враховуючи введення на території України воєнного стану.

Також, відповідач звернувся до позивача листами №25 від 24.01.2023, № 32 від 10.02.2023, в яких просив підготувати та підписати додаткову угоду на продовження строку дії Договору.

Оскільки зобов`язання за Договором щодо сплати суми заборгованості відповідачем виконані не були, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача 165 710,40 грн основного боргу, 9 926,05 грн інфляційних втрат, 2 218,59 грн трьох відсотків річних та 23 977,18 грн пені.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, а відтак, зважаючи на приписи ст. 762 Цивільного кодексу України та п. 1.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (у редакції рішення Київської міської ради від 15.04.2022 №4569/4610 від 15.04.2022), відповідач звільнений від сплати орендної плати на період дії воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та один місяць з дати його припинення. Відповідно, у відповідача немає заборгованості перед позивачем та відсутні підстави для задоволення позову.

Позивач проти доводів відповідача заперечив, зазначивши про те, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, оскільки передбачає вчинення позивачем як виконавцем певних дій за плату (надання права експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів), відтак, твердження відповідача про те, що він звільнений від сплати орендної плати на період дії воєнного стану позивач вважає необґрунтованими, оскільки до правовідносин сторін застосовується пункт 1.3.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592, який врегульовував питання послуг з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів та втратив чинність з 16.05.2022 відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради від 14.05.2022 № 4577/4618. Позивач також зазначив, що відповідачем не доведено, що форс-мажорні обставини настали та він при цьому дійсно не міг належним чином виконувати умови Договору.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України (в редакції, чинній станом на момент укладання Договору) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 2 статті 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

За змістом ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.

Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частинами 1, 5 та 6 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Разом з тим, частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наведених норм вбачається, що основними ознаками договору найму є, зокрема, його предмет, яким є певне майно (річ, сукупність речей, майнові права); тимчасовість (тобто цей договір укладається на строк, встановлений за домовленістю сторін і зазначений у договорі); наявність орендної плати, яка зазвичай вноситься щомісячно; передача майна лише у тимчасове користування наймача, при цьому право власності до нього не переходить, і після припинення договору оренди наймач зобов`язаний повернути предмет договору оренди наймодавцю.

У свою чергу, основними ознаками договору про надання послуг є те, що предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму; послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання; послугу неможливо зберігати, тобто вона існує лише на той час, коли надається; надання й споживання послуги відбуваються одночасно, тобто послуга споживається в процесі її надання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо правової природи Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-11/03 від 11.11.2019 суд зазначає наступне.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

Згідно з пунктом 4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, встановлено, що оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.

Відповідно до п. 17.3.1 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 "Про Правила благоустрою м. Києва" організація та експлуатація паркувальних майданчиків здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Згідно таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923) визначено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", до складу якого (переліку) включено спеціально обладнаний майданчик для паркування за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 57 (між а/с № 6 та мостом) (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах III територіальної зони паркування м. Києва: кількість машиномісць 63, площа земельної ділянки, закріпленої за КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" 1575, в т.ч. площа земельної ділянки, відведеної для паркування 724,5, в т.ч. площа земельної ділянки, відведеної для безоплатного паркування 69,0, технічне обслуговування: дорожні знаки.

Рішенням Київської міської ради від 05.03.2019 № 184/6840 доручено Комунальному підприємству "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" спільно з Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зокрема, після 3 (трьох) місяців з дня прийняття цього рішення розпочати продаж прав на розміщення та/або облаштування паркувальних майданчиків у місті Києві, що відносяться до сфери управління комунального підприємства "Київтранспарксервіс" відповідно до рішень Київської міської ради, виключно у системі електронних продажів Prozorro.Продажі (https://prozorro.sale), крім тих, що визначені для безпосереднього облаштування та/або експлуатації комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", без передачі будь-яких прав на них третім особам (п. 1.1 п. 1).

03.12.2019 було проведено аукціон щодо визначення переможця на право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 57 (між а/с № 6 та мостом) (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

Згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2019-11-19-000066-3 від 03.12.2019 року переможцем визначено ТОВ "ВАТІКАН".

16.12.2019 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" укладено Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/12, відповідно до п. 1.1. якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 57 (між а/с № 6 та мостом) (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 57 (п`ятдесят сім) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 (шість) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі паркувального майданчика від 08.01.2020 підтверджується, що КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" передало, а ТОВ "ВАТІКАН" прийняло в експлуатацію паркувальний майданчик на 63 машиномісць за адресою м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 57 (між а/с № 6 та мостом) (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

Проаналізувавши умови спірного Договору та наведені норми права, суд доходить висновку, що за своєю правовою природою спірний Договір є договором найму майнових прав, оскільки предметом договору є передача стороною-1 за плату та на певний строк стороні-2 майнових прав на експлуатацію, утримання та облаштування майданчику для паркування транспортних засобів з метою ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Аналогічна висновків щодо визначення правової природи договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, дійшов господарський суд при розгляді справ № 910/8413/17 та № 910/10470/19.

Відтак, суд зазначає про обґрунтованість тверджень відповідача стосовно того, що Договір № ДНП-2019-12/12 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 16.12.2019 за своєю правовою природою є договором найму. У свою чергу, доводи позивача про те, що спірний Договір є договором про надання послуг спростовуються наведеним вище.

Щодо наявності/відсутності підстав для звільнення відповідача від обов`язку оплати за Договором за період, за який позивачем заявлено вимоги про стягнення 165 710,40 грн основного боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Рішенням Київської міської ради від 15.04.2022 № 4569/4610 викладено п. 1.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 в такій редакції: "1.2. У сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць за дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендноїплати".

Зважаючи на приписи ст. 762 Цивільного кодексу України та п. 1.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (у редакції рішення Київської міської ради від 15.04.2022 №4569/4610 від 15.04.2022), відповідач вважає, що він як орендар комунального майна територіальної громади міста Києва звільнений від сплати орендної плати на період дії воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та один місяць з дати його припинення.

Відповідач зазначив, що у лютому, березні та квітні 2022 року на території Київської області проходили активні бойові дії, а в м. Києві були диверсійні групи, мешканці м. Києва були змушені евакуюватися в більш безпечні регіони та були відсутні в м. Києві, відтак, майданчики для паркування були пустими, платне паркування транспортних засобів не здійснювалося, а майданчики для паркування були зайняті ТРО для оборони міста та військових потреб.

Відповідач долучив до матеріалів справи довідку від 13.02.2023 за підписом директора ТОВ "ВАТІКАН" про таке:

"У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, введенням воєнного стану в Україні, активними бойовими діями на території Київської області, евакуацією мешканців м. Києва в більш безпечні регіони та за кордон, відсутністю громадян на території м. Києва з 24 лютого 2022 по 15 травня 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" не могло використовувати майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 57 (між а/с № 6 та мостом) (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 57 (п`ятдесят сім) місць для платного паркування транспортних засобів.

Вказаний паркувальний майданчик не використовувався фізичними та юридичними особами для паркування транспортних засобів та ТОВ "ВАТІКАН" не здійснювало платне паркування транспортних засобів".

Відповідач долучив до матеріалів справи заяву свідка в порядку ст. 88 ГПК України від 08.03.2023, а саме гр. ОСОБА_1 , який на підставі довіреності ТОВ "ВАТІКАН" від 11.01.2022 є представником даного товариства, який повідомив, зокрема, що "паркувальний майданчик не використовувався фізичними та юридичними особами для паркування транспортних засобів, а ТОВ "ВАТІКАН" не здійснювало платне паркування транспортних засобів.

В червні 2022 року платно експлуатувалося особами лише 5 місць для платного паркування транспортних засобів, в липні 2022 року - 8 місць для платного паркування транспортних засобів, в серпні 2022 року - 12 місць для платного паркування транспортних засобів, у вересні 2022 року - 15 для платного паркування транспортних засобів, в жовтні 2022 року - 19 місць для платного паркування транспортних засобів, у листопаді 2022 року - 23 місць для платного паркування транспортних засобів.

Отримані кошти від експлуатації майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Бальзака, 57 (між а/с № 6 та мостом) (вздовж лінії швидкісного трамвая), за період з червня 2022 року по листопад 2022 року спрямовані на виплату заробітної плати та податків".

За змістом ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до частини 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Однак, всупереч наведеному, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливості використання спірного майданчика для паркування через введення на території України воєнного стану.

Так, відповідно до умов п. 6.2, 6.3, 6.4 Договору інформація про дію обставин форс-мажорних обставин повинна бути підтверджена довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України. Сторона, для якої склалися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини.

Відповідачем не надано суду докази повідомлення ним позивача в порядку п. 6.3 Договору про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань, з додаванням належного документального доказу (згідно п. 10.2 Договору - довідки (сертифікату) Торгово-промислової палати України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи наведене, суд не приймає подані відповідачем докази, а саме довідку від 13.02.2023 та заяву свідка від 08.03.2023, у якості належних та допустимих доказів в обґрунтування об`єктивної неможливості використання спірного майданчику для паркування через введення на території України воєнного стану. Суд також не вважає ці докази більш вірогідними, ніж докази подані позивачем в обгрутування позовних вимог.

Щодо посилання відповідача на те, що паркувальний майданчик не використовувався фізичними та юридичними особами для паркування транспортних засобів, а платне паркування транспортних засобів не здійснювалося, суд звертає увагу, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом, рішенням Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX", відповідно до статей 327, 726, 762 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", законів України "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, з метою забезпечення життєдіяльності міста Києва в умовах воєнного стану Київська міська рада вирішила:

1. Встановити, що на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:

1.3. У сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва:

1.3.1. власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" згідно з переліком, затвердженим наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

1.3.2. власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільняються від оплати суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

У подальшому, рішення Київської міської ради від 14.05.2022 №4577/4618 "Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності" (пункт 5) вирішено виключити пункти 1.3.1 та 1.3.2 з рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592. Згідно з пунктом 7 рішення Київської міської ради від 14.05.2022 №4577/4618, це рішення набирає чинності з 16.05.2022.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям Київською міською радою рішення від 30.03.2022 № 4551/4592, відповідач, як суб`єкт господарювання, який здійснює діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності з укладеним договором з комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", був звільнений від оплати за користування відведеним майданчиком для платного паркування транспортних засобів до прийняття Київською міською радою рішення від 14.05.2022 №4577/4618.

Водночас, посилання відповідача на приписи п. 1.2 рішенням Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (з урахуванням змін, внесених рішення Київської міської ради від 15.04.2022 №4569/4610 від 15.04.2022), що стосується оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, судом відхиляються як безпідставні, оскільки, зазначений пункт рішення не є релевантним до правовідносин сторін в даному спорі та на вказані відносини не поширюється.

Отже, відповідачем не доведено наявності підстав для звільнення його від обов`язку сплати за Договором за період, щодо якого позивачем заявлено вимоги.

З позовної заяви вбачається, що періодами нарахування заборгованості за Договором є березень 2022 та період з 16 травня 2022 по 31 травня 2022, червень - листопад 2022.

Тобто, позивачем враховано обставину прийняття Київською міською радою рішення від 30.03.2022 № 4551/4592, а відтак, за період з 01.04.2022 по 15.05.2022 року плата за Договором, позивачем відповідачу не нараховувалась.

Як встановлено судом, пунктом 3.4 Договору передбачено, що щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним стороною-2 без зауважень.

Пунктом 4.5. Договору узгоджено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання- передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Згідно з п. 4.7 Договору відсутність рахунку на дату оплати визначену п. 4.5 цього договору, не звільняє сторону-2 від зобов`язання щодо оплати.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом досліджено, що у матеріалах справи наявні акти надання послуг за березень 2022 та період травень - листопад 2022, які містять лише підпис представника сторони-1. Враховуючи приписи п. 3.4 Договору, суд доходить висновку, що зазначені акти вважаються також підписаними стороною-2 без зауважень.

Більше того, положеннями Договору визначено, що оплата вартості експлуатації майданчика здійснюється не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок, а відсутність рахунку не звільняє сторону-2 від зобов`язання щодо оплати (п. 4.5, 4.7 Договору).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строк оплати за Договором за періоди: березень 2022, з 16 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, червень - листопад 2022 року, є таким, що настав.

Згідно актів надання послуг за березень 2022 та період травень - листопад 2022 загальна сума оплат, які мав здійснити відповідач за експлуатацію майданчика за Договором, становить 165 710,40 грн. Судом перевірено, що нарахування вартості експлуатації майданчика здійснено позивачем відповідно до умов Договору (п. 1.1, п. 4.1, 4.2) та встановлених судом обставин прийняття Київською міською радою рішення від 30.03.2022 № 4551/4592.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за Договором у розмірі 165 710,40 грн (основний борг), а також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження відсутності у нього обов`язку зі сплати заявленої у позові заборгованості, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 165 710,40 грн, а відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9 926,05 грн інфляційних втрат, 2 218,59 грн 3% річних та 23 977,18 грн пені

Щодо вимог позивача про стягнення 9 926,05 грн інфляційних втрат та 2 218,59 грн 3% річних.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Отже, враховуючи, що позивач довів факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати щомісячних платежів, встановлених Договором, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, відтак, вимоги позивача про стягнення 9 926,05 грн інфляційних втрат та 2 218,59 грн 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 23 977,18 грн.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим Договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 23 977,18 грн підлягають задоволенню у розмірі 23 236,96 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені (740,22 грн) суд дійшов висновку про зменшення розміру пені за рішенням суду відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 165 710,40 грн основного боргу, 9 926,05 грн інфляційних втрат, 2 218,59 грн трьох відсотків річних та 23 977,18 грн пені за Договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/12 від 16.12.2019 підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 165 710,40 грн основного боргу, 9 926,05 грн інфляційних втрат, 2 218,59 грн 3% річних та 23 236,96 грн пені. В задоволенні решти позовних вимог позивачу належить відмовити з вищенаведених підстав.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається з судового збору у сумі 3 027,48 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір у сумі 3 016,38 грн покладається на відповідача, а у сумі 11,10 грн - на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" (Україна, 02105, місто Київ, пр. Миру, будинок 13-Б, квартира 60; ідентифікаційний код: 30369266) на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (Україна, 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; ідентифікаційний код: 35210739) 165 710,40 грн (сто шістдесят п`ять тисяч сімсот десять гривень 40 коп.) основного боргу, 9 926,05 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість гривень 05 коп.) інфляційних втрат, 2 218,59 грн (дві тисячі двісті вісімнадцять гривень 59 коп.) 3% річних, 23 236,96 грн (двадцять три тисячі двісті тридцять шість гривень 96 коп.) пені, 3 016,38 грн (три тисячі шістнадцять гривень 38 коп.) судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 25.04.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА