Ухвала суду № 110426636, 20.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.04.2023Справа № 910/16067/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Улахли О.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 3 квітня 2023 року про поворот виконання рішень в справі № 910/16067/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення 3 905 463,37 грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Будової Н.М.;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - Філія) та Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - Підприємство) 1 833 986,20 грн збитків, завданих позивачу пошкодженням його вагонів: № 59581637, № 58783143 та № 58781436.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2019 року (суддя Маринченко Я.В.) вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто із Залізниці в особі Філії на користь Товариства 626 450,00 грн. упущеної вигоди, 1 183 014,22 грн. матеріальних збитків, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 141,96 грн. Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21 липня 2020 року, залишеним без змін вищевказаною постановою суду апеляційної інстанції, стягнуто із Залізниці в особі Філії на користь позивача 180 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 квітня 2021 року касаційну скаргу Залізниці в особі Філії задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2021 року вказану справу було передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року справу № 910/16067/19 прийнято до свого провадження суддею Павленком Є.В. та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2021 року закрито провадження у справі № 910/16067/19 у частині позовних вимог Товариства до Підприємства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року позов задоволено частково, стягнуто із Залізниці на користь Товариства 722 000,00 грн упущеної вигоди та 10 829,30 грн судового збору. Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2021 року стягнуто із Залізниці в особі Філії на користь позивача 47 326, 52 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення від 11 листопада 2021 року скасовані. Вказаною постановою резолютивну частину рішення суду першої інстанції від 28 жовтня 2021 року викладено в іншій редакції, згідно з якою відмовлено в задоволенні позову повністю. Також постановою суду апеляційної інстанції стягнуто з Товариства на користь Залізниці в особі Філії 41 264, 69 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 55 019,59 грн судового збору за подання касаційної скарги, а також 16 245,00 судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 вересня 2022 року касаційну скаргу Товариства задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2022 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, апеляційну скаргу Залізниці - задоволено. Вказаною постановою рішення Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін. Також зазначеною постановою скасовано додаткове рішення суду першої інстанції від 11 листопада 2021 року. Стягнуто з Товариства на користь Залізниці в особі Філії 41 264,69 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 55 019,59 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги та 16 245,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4 квітня 2023 року через загальний відділ діловодства суду Залізниця подала заяву від 3 квітня 2023 року про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додаткового рішення від 21 липня 2020 року, ухвалених у цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 квітня 2023 року призначено розгляд вказаної заяви Залізниці в судовому засіданні на 20 квітня 2023 року.

11 квітня 2023 року через загальний відділ діловодства суду Залізниця подала заяву від 10 квітня 2023 року, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству і знаходяться у нього чи в інших осіб, у межах сум, перерахованих відповідачем на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додаткового рішення від 21 липня 2020 у справі № 910/16067/19 на загальну суму 2 219 182,62 грн. Також у цій заяві Залізниця просила суд: заборони Товариству та іншими особам у будь-який спосіб відчужувати третім особам залізничні вагони, які належать позивачу; зупинити реєстрацію та переоформлення належних Товариству вагонів третім особам, а також будь-які інші юридичні факти щодо експлуатації цих вагонів у автоматизованій базі даних парку вантажних вагонів, а також у будь-яких інших реєстрах, на ім`я позивача і/або інших третіх осіб; зупинити внесення до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів зміни даних у зв`язку зі зміною власника щодо власних вантажних вагонів, право власності на які зареєстроване за Товариством.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

У судовому засіданні 20 квітня 2023 року представник Залізниці підтримав подану ним заяву, просив суд її задовольнити.

Товариство явку свого уповноваженого представника не забезпечило, про дату, час і місце розгляду зазначеної заяви було повідомлено належним чином та у встановленому законом порядку.

За частиною 10 статті 333 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка боржника у судове засідання для розгляду заяви про поворот виконання рішення не перешкоджає її розгляду.

Розглянувши подану Залізницею заяву від 3 квітня 2023 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, з огляду на наступне.

У своїй заяві від 3 квітня 2023 року про поворот виконання рішення суду Залізниця просила суд стягнути на свою користь з Товариства 2 016 606,18 грн, з яких: 2 016 606,18 грн - кошти, стягнуті за рішенням Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додатковим рішенням від 21 липня 2020 року, ухваленими в цій справі; 201 660,61 грн - виконавчий збір; 915,84 грн - розмір мінімальних витрат виконавчих проваджень.

Частиною 1 статті 333 ГПК України встановлено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він, зокрема, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (частини 5, 6 вказаної статті).

За правилами частини 9 статті 333 ГПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи (частина 9 статті 333 ГПК України).

Судом встановлено, що 11 серпня 2020 року Господарським судом міста Києва видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2020 року.

29 грудня 2020 року відкрито виконавчі провадження: № 64014155, 64014087, - про примусове виконання вказаних рішень суду першої інстанції, що підтверджується постановами про відкриття відповідних виконавчих проваджень, копії яких містяться в матеріалах даної справи.

Відповідно до постанов про закінчення виконавчих проваджень № 64014155, № 64014087 присуджені судом суми за рішенням Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21 липня 2020 року стягнуто на депозитний рахунок Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ДВС) та перераховано Товариству. Крім того, у вказаних постановах зазначено, що із Залізниці також стягнуто та перераховано на користь держави виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Постановами ДВС від 29 грудня 2020 року № 64014155, № 64014087 визначено суму мінімальних витрат у вказаних виконавчих проваджень - по 457,92 грн.

Судом встановлено, що 29 грудня 2020 року з розрахункового рахунку Залізниці було списано 2 020 724,71 грн, що підтверджується копією платіжної вимоги від вказаної дати № 64014155/26.

Оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додаткового рішення від 21 липня 2020 року, які надалі були скасовані постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 6 квітня 2021 року в цій справі, суд дійшов висновку про задоволення заяви Залізниці від 3 квітня 2023 року № 1554 в частині повернення їй 2 016 606,18 грн, які були стягнуті на підставі вищезазначених рішень суду першої інстанції на користь позивача.

Також судом встановлено, що 4 січня 2021 року Залізниця перерахувала на рахунок зазначеного органу виконавчої служби 198 457,92 грн, що підтверджується платіжним дорученням від вказаної дати № 64014087/2, копія якого міститься в матеріалах цієї справи.

Згідно з частиною 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (частина 4 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду у порядку, передбаченому законом.

Отже, вказаною імперативною нормою встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Зі змісту вищезазначених статей Закону України "Про виконавче провадження" та приписів частини 6 статті 333 ГПК України вбачається, що питання про повернення боржнику стягнутого державним виконавцем виконавчого збору та витрат виконавчого провадження має вирішуватися не в порядку повороту виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 296/7644/17.

Таким чином, заява Залізниці в частині вимоги про стягнення на її користь з Товариства 201 660,61 грн виконавчого збору та 915,84 грн витрат виконавчих проваджень в порядку статті 333 ГПК України є необґрунтовано, а відтак у цій частині не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 233, 234, 333 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 3 квітня 2023 року про поворот виконання рішень в справі № 910/16067/19 задовольнити частково.

У поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2020 року в справі № 910/16067/19 стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" (04050, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11, офіс 3; ідентифікаційний код 33950285) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) 626 450 (шістсот двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят) грн 00 коп. упущеної вигоди, 1 183 014 (один мільйон сто вісімдесят три тисячi чотирнадцять) грн 22 коп. матеріальних збитків, 27 141 (двадцять сім тисяч сто сорок одну) грн 96 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання ухвали видати наказ.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали: 25 квітня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко