Рішення № 110417433, 13.04.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7868/13-а

Провадження № 2а/522/55/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду м. Одеси адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» до Одеської міської ради, треті особи Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Резон плюс» за участю Прокуратури Одеської області, Приморської окружної прокуратури м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод" Полімер" звернулось до суду із позовом до Одеської міської ради про визнання противоправним та скасування рішення №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси»; визнання противоправним та скасування рішення №1268-VI від 20 вересня 2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси».

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року змінено постанову суду першої інстанції, шляхом виключення з мотивувальної частини постанови посилання суду на те, що рішення Одеської міської ради № 41-VІ від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», та рішення Одеської міської ради №1268-VІ від 20 вересня 2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради № 41-VІ від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», не є регуляторним актом, як на підставу відмови у задоволенні позову. В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 16.10.2018 року постанови судів першої та другої інстанції були скасовані та справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15 серпня 2019 року, суд закрив провадження по даній справі згідно п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод" Полімер" подано апеляційні скарги, в яких наголошується про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому апелянти просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року вирішено апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод" Полімер" задовольнити, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року справу прийнято до провадження.

02 грудня 2019 року Одеською міською радою було подано касаційну скаргу на постанову від 06.11.2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року.

28 грудня 2020 року матеріали справи надійшли до суду першої інстанції.

11 січня 2021 року справа отримана головуючим, оскільки з 18 грудня 2020 року по 06 січня 2021 року суддя перебував в щорічній відпустці.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2021 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2021 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

27 квітня 2021 року від ТОВ «Резон плюс» до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

07 червня 2021 року від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради до суду надійшла заява про заміну учасника справи, а саме про необхідність замінити третю особу Департамент комунальної власності Одеської міської ради на Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

14 червня 2021 року від ТОВ «Завод Полімер» до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких на задоволенні позову наполягали.

12 липня 2021 року під час судового засідання клопотання про заміну третьої особи задоволено, та ухвалено замінити третю особу Департамент комунальної власності Одеської міської ради на Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

24 січня 2022 року від ТОВ «Мірс» до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

23 січня 2023 року від представника ТОВ «Завод Полімер» до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони.

У судове засідання призначене на 13 квітня 2023 року з`явився представник відповідача Неруш А.Ю. та представник Приморської окружної прокуратури Жигун І.В.

Заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Позивачем предмет та обставини позову по справі не змінювалися. Позовні вимоги обґрунтовані, що у провадженні господарського суду Одеської області перебуває судова справа № 916/473/13-г за позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «Завод «Полімер» про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2008 року, пов`язаних із зміною орендної плати за відповідну земельну ділянку на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.12.2011 року № 527/м, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі. Зазначений витяг був сформований на підставі даних технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої оскаржуваним у справі рішенням міської ради.

Судом встановлено, що предметом спору у №522/7868/13 виступають рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1268-УІ «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», яким вирішено ввести в дію затверджену нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011 року.

Договором оренди землі від 05.02.2008 р., укладеним між Одеською міською радою та ТОВ «Завод «Полімер» (далі Договір), останньому було надано в оренду земельні ділянки загальною площею 28241 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Просьолочна, 10-А для експлуатації будівель та споруд виробничої бази, згідно з планами земельних ділянок на 49 років для експлуатації будівель та споруд виробничої бази. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 05.02.2008 року, зареєстрований в Одеській регіональній філії Центру ДЗК 08.05.20108 року,

Відповідно до п. 4.4. зазначеного Договору орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку зміни розміру земельного податку відповідно до чинного законодавства, коригування «Грошової оцінки земель міста Одеси», тощо.

Виходячи зі змісту позову, інтерес позивача, про захист якого заявлено позивачем, відноситься до збереження розміру орендної плати за вказану земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі, та захист від підвищення орендної плати, яке могло відбутися з урахуванням даних нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої та введеної у дію оскаржуваними у цій справі рішеннями міської ради.

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VІІ затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, розроблену ДП Українським державним науково - дослідним інститутом проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя, станом на 01.01.2016 року, яка застосовується на території міста з 01.01.2017 року.

Суд враховує, що рішенням господарського суду Одеської області від 20.02.2017 року у справі № 916/473/13-г, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «Завод «Полімер» про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2008 року по збільшенню орендної плати.

В обґрунтування зазначеного рішення, Господарський суд Одеської області послався на той факт, що підставою для перерахунку ТОВ «Завод Полімер» розміру орендної плати стало рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI та 20.09.2011 року № 1268-VІ. Як встановлено судом в мотивувальній частині, рішенням від 29.06.2016 р. №756-VII затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси станом на 01.01.2016 рік та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в п.1 цього рішення застосовується з 01.01.2017 р., а отже Одеською міською радою введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Одеси для розрахунку розміру річної орендної плати.

Позивачем не спростовані заявлені представником Департаменту факти того, що 20.02.2018 р. на адресу Департаменту надійшло звернення ТОВ «Завод «Полімер»» з проханням ввести зміни до договору оренди землі від 05.02.2008 р. №400 у урахуванням нової оцінки (з 01.01.2017 року). Рішенням Одеської міської ради від 24.04.2019 р. за № 4656-VII внесені зміни до договору оренди землі від 30.05.2008 р. за №040850500037, в частині нормативної грошової оцінки та затверджено орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. №756-VII.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем є діючими правовідносини на підставі нової грошової оцінки введеної в дію з 01.01.2017 року.

Правові засади проведення грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку землі». Періодичність проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок повинна відповідати нормам Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земель земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку землі» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

В інформативному листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастру від 18.12.2017 р. № 28-28-0.22-19646/2-17 зазначене, що у разі відсутності відповідного рішення міської ради щодо втрати чинності рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок населеного пункту або рішення суду, та до моменту набрання чинності нового рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту, видача витягів з технічної документації є можливим.

Таким чином, з моменту введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, згідно з рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. №756-VII, а саме з 01.01.2017 року, припиняється можливість надання органами Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області Витягів з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, яка затверджена рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI, яке є предметом оскарження у дійсній адміністративній справі.

Суд погоджується з позицією представника ОМР, що оскаржувані у цій справі рішення від 28.12.2010 року та 20.09.2011 року по затвердженню і введенню у дію технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси втратили чинність з 01.01.2017 року.

На підставі викладеного суд встановлює, що саме з 01.01.2017 року у взаємовідносинах, визначених у ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», в тому числі для визначення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, застосовуються виключно показники технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста, затвердженої саме рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року.

З матеріалів справи вбачається та підтверджене сторонами, що у період дії оскарженої нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, зміни до вказаного договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Завод «Полімер», внесені не були, збільшення орендної плати для позивача не відбулось, спірні у справі рішення за показниками грошової оцінки не були застосовані до позивача.

Вищевказана справа після її розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, рішення яких були скасовані Постановою Верховного суду від 16.10.2018 року була направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

При цьому, Верховний суд зауважив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність критеріям правомірності, закріплених ч.2 ст.2 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду встановлено, що визначальними обставинами для вирішення спірних правовідносин по цій справі, є визначення правомірності оскаржених рішень відповідача, а саме чи прийняті такі рішення на підставі та у спосіб, що передбачені законами України.

Вирішуючи вказаний спір, суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Суд встановлює, що позивач не змінив предмету позову.

Як вже було встановлено, оскаржувані у цій справі рішення від 28.12.2010 року та 20.09.2011 року по затвердженню і введенню у дію технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси втратили чинність з 01.01.2017 року.

Верховний Суд наголошує, що юридичний спір має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням викладеного, суд встановлює, що заявлені позивачем вимоги не спрямовані на відновлення порушених прав.

Задоволення судом вимог позивача не матиме наслідком відновлення тих прав, за захистом яких звертається позивач.

Виходячи з вищевикладеного суд встановлює, що відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Аналогічні висновки висловленні у Постанові Верховного Суду України від 23 березня 2023 року по справі № 640/6699/20.

Гарантованест. 55 Конституції Україниправо на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п.9).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. При цьому необхідно наголосити, що покарання винної особи не входить до мети захисту права у публічно-правових відносинах, а тому не входить до складу способу захисту права.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 5, 9,20,46,241,243,245, 293,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» до Одеської міської ради, треті особи Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Резон плюс» за участю Прокуратури Одеської області, Приморської окружної прокуратури м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішень відмовити.

Рішенняможе бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 24.04.2023 року.

Суддя Р.Д. Абухін

13.04.23