Ухвала суду № 110416641, 18.04.2023, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/14519/22

Провадження № 1-кс/947/4638/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023 року

слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022160000000437 від 27.06.2022 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Кріпенське Луганської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що у жовтні 2017 року група осіб, до складу якої входив ОСОБА_5 та інші невстановлені особи, імовірно розробила та реалізувала злочинний план щодо заволодіння шляхом обману, підробки офіційних документів квартирою АДРЕСА_3 вартістю 2 820 048 грн., яка належала на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного та зареєстрованого Одеською Універсальною торговою біржою за № 95/1974 від 01.12.1995 року ОСОБА_8 за наступними обставинами.

Так, в жовтні 2017 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, невстановлена в ході проведення досудового розслідування особа, за невстановлених обставин залучила до своєї злочинної діяльності ОСОБА_5 з пропозицією оформлення на його ім`я на підставі підроблених офіційних документів права власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Приблизно в жовтні 2017 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_5 погодився на пропозицію невстановленої особи на заволодіння шляхом обману вказаною квартирою ОСОБА_8 та, усвідомлюючи злочинність наміру підробки документів та сприяючи цьому, надав невстановленій особі свої персональні данні та документи, зокрема паспорт громадянина України та інші документи, необхідні для виготовлення підроблених офіційних документів, на підставі яких було заплановано реєстрацію права власності.

Продовжуючи реалізацію злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим нерухомим майном, невстановлена особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , та використовуючи надані ним персональні данні та особисті документи, приблизно у жовтні 2017 року, більш точні дати, час та місце досудовим розслідуванням не встановлені, підробила наступні офіційні документи:

- договір купівлі-продажу від 17.07.2003 року № 18178, нібито зареєстрований на Одеській товарній біржі, про нібито продаж ОСОБА_8 . ОСОБА_5 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ;

- «Регистрационное удостоверение на домовладение, которое принадлежит государственным кооперативным общественным учреждениям предприятиям, организациям и частным лицам» від 15.10.2003 року, нібито видане Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про начебто реєстрацію (запис) вказаного договору в реєстровій книзі за № 373кн. 149пр-58.

Продовжуючи реалізацію злочинного наміру, направленого на заволодіння чужим нерухомим майном, з метою використання завідомо підроблених документів та безпідставної, незаконної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно - на об`єкт свого злочинного посягання, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих разом іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, 17.10.2017 року у невстановлений досудовим розслідуванням час звернувся до Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» (код ЄДРПОУ № 41262533), що розташоване за адресою: місто Одеса, проспект Гагаріна, будинок № 12 а, подав та підписав заяву № 24683461 про державну реєстрацію на своє ім`я прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Заяву № 24683461 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.10.2017 року о 14 год. 57 хв. та сформовано друковану форму заяви державним реєстратором ОСОБА_9 .

Разом із заявою про державну реєстрацію на своє ім`я прав та їх обтяжень ОСОБА_5 умисно надав завідомо підроблені невстановленою особою з використанням наданих ним персональних даних документи:

- договір купівлі-продажу від 17.07.2003 року № 18178, нібито зареєстрований на Одеській товарній біржі, про нібито продаж ОСОБА_8 . ОСОБА_5 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .

- «Регистрационное удостоверение на домовладение, которое принадлежит государственным кооперативным общественным учреждениям предприятиям, организациям и частным лицам» від 15.10.2003 року, нібито видане Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» про начебто реєстрацію (запис) вказаного договору в реєстровій книзі за № 373кн. 149пр-58.

У подальшому, 18.10.2017 року о 17:46 державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, всупереч вимогам ст. ст. 10, 18, 20, 23 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 та п.п. 9, 10, 14 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженому Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року, якими передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, та те, що у разі, коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви, без перевірки поданих ОСОБА_5 зазначених документів, без повідомлення власника квартири ОСОБА_8 , будучи достовірно обізнаним про порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, маючи вищу юридичну освіту, діючи умисно, прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37632893 та не санкціоновано змінив інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відкрив розділ та вніс відомості про речові права на нерухоме майно у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - а саме запис (відомості) № 22885000 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_3 , з присвоєнням реєстраційного номеру об`єкту нерухомого майна № 1381896251101, вартістю 2 820 048 грн.

За вказаних обставин 13.04.2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні наступних кримінальних правопорушень:

- заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах тобто за ч. 4 ст. 190 КК України;

- пособництві у підробленні іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою, організацією, яка має право видавати, посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, за попередньою змовою групою осіб тобто за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України;

- використанні завідомо підробленого документа тобто за ч. 4 ст. 358 КК України.

Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 2 820 048 гривень відносно підозрюваного ОСОБА_5 , обґрунтовуючи його тим, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків.

В судовому засіданні -

Прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі та зазначив, що розмір застави який просить визначити підозрюваному сторона обвинувачення відповідає розміру матеріальних збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечував, оскільки його підзахисний не ухилявся від слідства, прибував до органу досудового розслідування за першим викликом. Зазначив, що підозрюваний має постійне місце проживання та місце роботи, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурору та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний зазначив, що не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та буде в подальшому співпрацювати зі слідством. Також вказав, що такої суми, як просить визначити йому прокурор в якості застави він ніколи в очі не бачив, у нього немає квартир, будинків, машини, він працює охоронцем. Просив не обирати йому запобіжний захід пов`язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали додані в обґрунтування клопотання, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 13.04.2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні наступних кримінальних правопорушень:

- заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах тобто за ч. 4 ст. 190 КК України;

- пособництві у підробленні іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується установою, організацією, яка має право видавати, посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, за попередньою змовою групою осіб тобто за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України;

- використанні завідомо підробленого документа тобто за ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Обґрунтованість пред`явленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, зокрема: висновком експерта № СЕ-19/116-22/176,2-ОБ від 22.12.2022 року; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.11.2022 року в приміщенні Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 12.12.2022 року в приміщенні СУ ГУНП в Одеській області; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 06.05.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 06.12.2021; протоколом тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні КП «Бюро технічної інвентаризації»;протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 з додатками; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 20.02.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 15.03.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 15.03.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 15.03.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 24.03.2023 року; протоколом тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 29.03.2023 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані прокурором матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, а також те, що підозрюваний зареєстрований на території Луганської області, яка є тимчасово окупованою, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризиків передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що вказані ризики не знайшли свого підтвердження в матеріалах доданих в обґрунтування клопотання та з огляду на характеризуючі підозрюваного дані.

Попри вищевказаний встановлений в судовому засіданні ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 для забезпечення його належної процесуальної поведінки впродовж досудового розслідування кримінального провадження, натомість, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, не може бути єдиною підставою для застосування відносно неї виняткового та найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Так, слідчий суддя надає належну правову оцінку обставинам ймовірного вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також відомостям щодо його особи, а саме: як встановлено в судовому засіданні підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, неофіційно працює та має постійне місце проживання, що в сукупності, свідчить про можливість запобігання встановленому ризику та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

При цьому, слідчий суддя наголошує на тому, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Зокрема, зобов`язання підозрюваного цілодобово не залишати приміщення власного домоволодіння цілодобово, унеможливить вчинення підозрюваним дій, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування.

В свою чергу покладення на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, в повній мірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та в повній мірі здатний запобігти встановленому в судовому засіданні ризику, передбаченому п. 1 ч . 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 176-178, 181, 193, 194 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022160000000437 від 27.06.2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 - відмовити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 13.06.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 13.06.2023 року, в межах строку досудового розслідування, наступні обов`язки :

1. прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1