Рішення № 110415791, 28.03.2023, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/246/23 Провадження № 2/450/39/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про (предмет позову):

стягнути з відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України (Ідентифікаційний код юридичної особи - 21647131), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 56676 (п`ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят шість гривень 00 коп.) регламентних виплат щодо витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника,

стягнути з відповідача, Моторне (транспортне) страхове бюро України (Ідентифікаційний код юридичної особи - 21647131), на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), 170028 грн. (сто сімдесят тисяч двадцять вісім гривень 00 коп.) регламентних виплат щодо витрат у зв`язку із смертю потерпілого,

стягнути з відповідача, Моторне (транспортне) страхове бюро України (Ідентифікаційний код юридичної особи - 21647131), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу правову допомогу,

стислий виклад позиції позивача та відповідача:

підстава позову (позиція позивача):

15.02.2020 р. приблизно о 18 годині 15 хвилин на автодорозі сполученням М-06 "Київ - Чоп" на 530 км + 520 м біля с. Гамаліївка Пустомитівського району Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та пішохода гр. ОСОБА_4 який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди. За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 16.02.2020 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140000000128 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Потерпілий був одружений з ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим Ременівською сільською радою Кам`янка-Бузького району Львівської області від 22.04.2009 серія НОМЕР_3 , і разом вони виховували доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Ременівською сільською радою Кам`янка-Бузького району Львівської області від 19.05.2011 серія НОМЕР_4 . Оскільки Позивач - дружина по відношенні до загиблого та являється законним представником малолітньої дитини загиблого, у зв`язку із його смертю спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у втраті малолітньою дитиною годувальника ОСОБА_4 , та у понесених витратах на поховання та виготовленні та спорудженні надгробного памятника. Водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4. не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідач листом від 04.10.2021 № 3-01-а/36188 відмовив у здійсненні відшкодування шкоди повідомивши представника Позивача, що для прийняття рішення щодо відшкодування шкоди необхідно отримати завірений належним чином документ, складений відповідною повноважною установою (вирок суду, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи), що підтверджує відповідальність іншого учасника за скоєння ДТП.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Враховуючи вищенаведене, вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування. Кримінальне провадження проводиться з метою встановлення вини водія у вчиненні правопорушення. При цьому факт завдання шкоди позивачем є встановленим та не підлягає доказуванню.

Вважає, що відповідач безпідставно не здійснив регламентну виплату відшкодування шкоди Позивачу, оскільки, про обставини дорожньо-транспортної пригоди Відповідача повідомив представник Позивача. Відповідачу було надано докази щодо розміру заподіяної шкоди. Відповідач мав можливість з`ясувати всі обставини дорожньо-транспортної пригоди. Обов`язок МТСБУ відшкодувати заподіяну Позивачу шкоду, не залежить від результатів розгляду кримінальної справи у зв`язку з тим, що у володільця джерела підвищеної небезпеки в будь-якому разі настає безвинна відповідальність за шкоду, заподіяну при експлуатації наземного транспортного засобу.

позиція відповідача: згідно відзиву на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю, оскільки на сьогодні особу винуватця ДТП (заподіювана шкоди) рішенням суду, яке б набрало законної сили, не встановлено. Отже, звернення Позивача до МТСБУ із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, є передчасним, оскільки відсутні підстави для настання цивільно-правової відповідальності. Тому відсутність рішення суду, яким не лише встановлюється особа винуватця, який одночасно є заподіювачем шкоди, перешкоджає встановити особу, відповідальну за шкоду, заподіяну в результаті такої ДТП.

Відповідно до абз.4 п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІУ) обов`язковим документом для прийняття рішення МТСБУ про здійснення/не здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) є рішення суду, яким встановлено особу заподіювана. В іншому випадку (за відсутності такого рішення) передбачений строк прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплата такого припиняється до дати ухвалення відповідного рішення суду на підставі абз.2 п.36.2 ст.36 Закону № 1961-ІУ. Станом на дату подання відзиву інформація про завершення досудового розслідування та прийняте процесуальне рішення у даному кримінальному провадженні відсутня, а Позивачем така інформація не надана. Тобто винуватість ОСОБА_3 , як заподіювана шкоди, у визначеному законом порядку не встановлено.

В судове засідання не з`явився представник позивача, подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, за наявними матеріалами справи.

В судове засідання не з`явився представник відповідача, подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, за наявними матеріалами справи. заперечив, щодо заявлених позовних вимог, просив в задоволенні таких відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

19.01.2023 року ухвала про відкриття провадження у справі; 06.03.2023 року заява представника відповідача про відкладення розгляду справи; 24.03.2023 року відзив представника відповідача на позовну заяву та заява про розгляду справи у їх відсутності; 28.03.2023 року заява представника позивача про розгляд справи у їх відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши позовну заяву, а також долучені письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15.02.2020 р. приблизно о 18 годині 15 хвилин на автодорозі сполученням М-06 "Київ - Чоп" на 530 км + 520 м біля с. Гамаліївка Пустомитівського району Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та пішохода гр. ОСОБА_4 який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

За фактом ДТП слідче управління ГУНП у Львівській області 16.02.2020 року внесло відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140000000128.

З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 22.04.2009 року уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим Ременівською сільською радою Кам`янка-Бузького району Львівської області від 22.04.2009 року.

З копії свідоцтва про народження від 19.05.2011 року вбачається, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2014 року.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно вказаного Закону є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. ст. 3, 5 Закону).

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. При цьому у даній статті не встановлено межі відшкодування таких витрат.

У ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.23 цього Закону такою шкодою є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травм, отриманих при ДТП, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 19.02.2020 року, лікарського свідоцтва про смерть № 37/20 від 17.02.2020 року та довідки про причину смерті від 17.02.2020 року.

Судом встановлено, що 28.09.2021 року представником позивача по довіреності на адресу відповідача було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 170 028 грн. 00 коп. у відповідності до ст. 27.2 даного Закону, що підтверджується копією заяви про виплату страхового відшкодування від 28.09.2021 року.

Судом встановлено, що 30.09.2021 року представником позивача по довіреності на адресу відповідача було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 64 900 грн. 00 коп. у відповідності до ст. 27.4 даного Закону, що підтверджується копією заяви про виплату страхового відшкодування від 28.09.2021 року.

Відповідно до ч.ч. 2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Відтак, незалежно від вини фізичної особи, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб». «Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку» (ч.2 ст.1187 ЦКУ).

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Враховуючи вищенаведене, вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування.

Кримінальне провадження проводиться з метою встановлення вини водія у вчиненому правопорушенні. При цьому факт завдання шкоди позивачам є встановленим.

Верховний Суд України 03.12.2014 року при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини водія в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Відтак, незалежно від вини фізичної особи, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника.

Згідно ч.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 27.2 ст. 27 цього Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 27.3 ст. 27 цього Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ч. 27.4 ст. 27 цього Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 36.1 ст. 36 цього Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Відповідно до ч. 36.1 ст. 36 цього Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у відповідності до ст. 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю фізичної особи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 27.3 ст. 27 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір такого страхового відшкодування становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (15.02.2020 року), і виплачується рівними частинами.

Таким чином загальний розмір страхового відшкодування у відповідності до ст. 27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який мав бути виплачений позивачу відповідачем, становить 56676,00 грн. (з розрахунку 4723,00 грн. мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законодавством на день настання страхового випадку, помножити на 12).

Щодо позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у відповідності до ст. 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 1200 Цивільного кодексу України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

При цьому батько загиблого ОСОБА_6 помер, що посвідчується свідоцтвом про смерть виданим Виконавчим комітетом Жовтанецької сільської ради Камянка-Бузького району Львівської області 05.01.2021. Мати загиблого - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серія НОМЕР_6 ), станом на день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла пенсійного віку, а тому не має права на регламентну виплату, що пов`язана з відшкодуванням шкоди спричиненої втратою годувальника.

Таким чином єдиною особою. яка має право на регламенту виплату відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону та ст. 1200 ЦК України, є єдина дитина загиблого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження від 19.05.2011 року серія НОМЕР_4 видане Ременівською сільською радою Кам`янка Бузького району).

Відповідно до ст. 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Таким чином загальний розмір страхового відшкодування у відповідності до ст. 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в даному випадку не може бути меншим 170 028 грн. (з розрахунку 4723,00 грн. мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законодавством на день настання страхового випадку, помножити на 36).

Відповідно до ч.1 ст.1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Однак разом з цим частина 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховик у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідач, як страховик, в даному виді страхового відшкодування майнових вимог позивача не визнав на суму 170 028 грн.

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону «страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.»

Листом № 3-01б/12728 від 22.06.2022 року МТСБУ повідомлено, про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування через відсутність рішення по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП.

В порушення наведених норм матеріального закону відповідач МТСБУ, отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, не вчинив дій передбачених ст. 34 Закону і не встановивши підстав для відмови у прийняття такого рішення згідно ст. 37 цього Закону, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені членом сім`ї загиблого (позивач являється жінкою загиблого пішохода) вимоги про відшкодування шкоди, спричиненої витратами на спорудження надгробного пам`ятника, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняв, як і не прийняв рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Питання вирішено у не визначений Законом спосіб призупинення розгляду заяви через відсутність на час розгляду заяви документального підтвердження вини особи, у зв`язку із не набранням законної сили судового рішення за результатом розгляду кримінальної справи.

Тому, доводи відповідача з приводу призупинення розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування суд вважає неспроможними з огляду на те, що відповідно до преамбули Закону, він регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтями 5 і 6 Закону визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Оскільки наведеним матеріальним законом визначено правовий механізм врегулювання обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу із чітко визначеними правами і обов`язками страхувальника, водія застрахованого транспортного засобу, страховика, потерпілої особи, а у разі настання її смерті,- права і обов`язки членів її сім`ї; МТСБУ в особі відповідача у справі після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду діяв неправомірно, бо при відсутності підстав у прийнятті рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, бо відсутня підстава як не встановлення винних дій водія незастрахованого транспортного засобу, вчинив не передбачені Законом дії - призупинив розгляд заяви на виплату страхового відшкодування, чим фактично позбавив позивача права на отримання такої страхової виплати у строки, встановлені Законом.

Щодо позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у відповідності до ст. 27.4 Закону - відшкодування витрат пов`язаних з встановлення надгробного пам`ятника, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, тобто в даному випадку 56676,00 грн. (з розрахунку 4723,00 грн. мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законодавством на день настання страхового випадку, помножити на 12).

Судом встановлено, що позивач здійснив витрати на поховання ОСОБА_4 , зокрема, на спорудження надгробного пам`ятника на суму 64900 грн., що підтверджується копією товарного чеку від 23.07.2020 року, виданого ФОП ОСОБА_8 , та договору № 943 на виготовлення та встановлення надмогильної споруди від 03.07.2020 року. Позивач надав страховику документи, що підтверджують такі витрати, та завірену копію свідоцтва про смерть.

Відповідач не визнав майнових вимог позивача про відшкодування витрат, пов`язаних з встановлення надгробного пам`ятника, в будь-якому розмірі, що підтверджується копією листа МТСБУ № № 3-01б/12728 від 22.06.2022 року.

Таке невизнання майнових вимог позивача суперечить вимогам ч. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки враховуючи обмеження, встановлене ч. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач повинен був отримати страхове відшкодування витрат, пов`язаних з встановлення надгробного пам`ятника, на суму 56676,00 грн.

За таких обставин позовну вимогу про відшкодування витрат, пов`язаних з встановленням надгробного пам`ятника, потрібно задовольнити в розмірі 56676,00 грн.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином оскільки позивача на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені, суд стягує із відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.

Щодо стягнення витрат правничу допомогу з відповідача на користь позивача, то в задоволенні таких слід відмовити, оскільки стороною позивача до матеріалів справи не долучено договору про надання правничої допомоги, що не дає суду можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру та/або порядку обчислення витрат на правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 , - задоволити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Ідентифікаційний код юридичної особи - 21647131), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 56676 (п`ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят шість гривень 00 коп.) регламентних виплат щодо витрат на виготовлення та спорудження надгробного пам`ятника.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Ідентифікаційний код юридичної особи - 21647131), на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), 170028 грн. (сто сімдесят тисяч двадцять вісім гривень 00 коп.) регламентних виплат щодо витрат у зв`язку із смертю потерпілого.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Ідентифікаційний код юридичної особи - 21647131) в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 28.03.2023 року.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, 8.

СуддяЄ. О. Данилів