Рішення № 110414774, 19.04.2023, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4827/22

Провадження № 2/750/71/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2023 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Новик В.С.,

за участі позивача, представника позивача - ОСОБА_1 , відповідача, представника відповідача - Мажуга О.В. ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа - Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в:

16.08.2022 позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше мінімального розміру аліментів для дитини відповідного віку встановленого законодавством, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що 12.11.2019 року між нею та відповідачем укладено шлюб. Від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 24.09.2021року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Малолітня донька проживає та зареєстрована разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . В період коли відповідач проживав разом з позивачкою та донькою він не займався вихованням та розвитком дитини. Починаючи з травня 2021 року, відповідач жодної участі в житті дитини не приймає, коштів на утримання дитини не надає. Фактично відповідач самоусунувся від виконання своїх обов`язків щодо дитини та не приймає участі у її вихованні, не цікавиться здоров`ям, розвитком та успіхами дитини. В зв`язку з чим просила позов задовольнити, позбавити ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 .

13.10.2022 представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Мажуга Олег Вікторович через канцелярію суду подав зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Ухвалою суду від 02.11.2022 прийнято зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа - Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.03.2023 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), залишено без розгляду.

07.03.2023 року відповідач через свого представника надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив позов задовольнити частково, зокрема відмовити в задоволенні вимоги про позбавлення його батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_5 та погодився на стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі 2000 грн. В обґрунтування своїх заперечень, зазначив, що як в період шлюбу так і після його розірвання постійно надавав допомогу на утримання дитини, проте розписок від позивачки не брав. На даний час постійного заробітку не має, мешкає з матір`ю, яка є пенсіонером, а тому потребує його матеріальної підтримки. Також зазначив, що на його утриманні перебуває донька від першого шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Завжди намагався та намагається брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, в зв`язку з чим просив не позбавляти його батьківських прав по відношенню до його доньки.

24.03.2023 року позивач подала письмову відповідь на відзив, в якій просила позов задовольнити та зазначила, що відповідач не надав доказів, що здійснює матеріальне утримання доньки від першого шлюбу, Також та обставина, що він зареєстрований за однією адресою з матір`ю не є доказом того, що остання перебуває на його матеріальному утриманні. Відсутність заробітку не є підставою для зменшення розміру аліментів. Що ж до виховання дитини, то відповідач не приділяє дитині часу взагалі, а з моменту як припинили шлюбні відносини взагалі жодного разу не з`являвся в житті дитини.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити. Позивач пояснила суду, щоз відповідачем стали жити окремо з травня 2021. Ніяким чином не перешкоджала спілкуванню батька з дитиною, однак відповідач сам не виявляв бажання займатись вихованням і розвитком дитини, коштів не надавав. Фактично відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Не цікавиться здоров`ям і розвитком дитини. Наразі позивач перебуває в шлюбі з новим чоловіком ОСОБА_7 , має дитину від першого шлюбу та від шлюбу з відповідачем трьохрічну ОСОБА_5 . Дитина називає ОСОБА_7 батьком, має з ним чудові відносини. Чоловік про неї піклується, забезпечує всім необхідним. Представник позивача вказав суду, що відповідач жодним чином не виконував батьківських обов`язків, не зустрічався з дитиною, не слідкував за її здоров`ям, не цікавився її інтелектуальним розвитком. З його слів, після розірвання шлюбу з позивачем він мав сумніви щодо того чи насправді це його дитина, тому майже два роки він не спілкувався з нею. Після проведення ДНК експертизи, яка спростувала його сумніви, він нібито всіляко намагався налагодити зв`язок з дитиною, бажав зустрічатися з нею, проводити разом час. Однак, як повідомляє відповідач, позивач перешкоджала йому, не виходила на зв`язок, погрожувала. Насправді це не відповідає дійсності. Позивач навпаки намагалась виконувати все необхідне, щоб між батьком і дитиною збереглись добрі відносини. Щодо наданих відповідачем копій квитанцій, які датовані грудень-січень 2021 року, об`єктивно, з них не вбачається, що це були кошти на утримання дитини. Зі слів позивача, відповідач таким чином повертав їй борг, при цьому на утримання дитини за два роки жодних коштів не сплатив.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимоги щодо позбавлення батьківських прав та не заперечував проти стягнення аліментів зменшивши розмір. Пояснив суду, що після розірвання шлюбу з позивачем, неодноразово навідувався до дитини. Зустрічались на вулиці, разом з позивачем відводили дитину до дитсадочку, їздили до лікарні. Однак коли у позивача з`явились стосунки з новим чоловіком, вона почала забороняти бачитись з дитиною, в телефонних розмовах погрожувала, казала більше не телефонувати їй. Говорила дитині, що це не її батько, а чужий чоловік. Дитині матеріально допомагав наскільки це було можливо, оскільки не має постійного місця роботи, має п`ятнадцятирічну дочку від першого шлюбу і мати пенсіонерку на утриманні. Проте завжди виявляв бажання спілкуватися з дитиною, цікавився нею, піклувався і в подальшому має намір допомагати дитині.

Представник відповідача пояснив, що в частині позову про стягнення аліментів не заперечую, проте, просить стягнути аліменти в розмірі 2000 грн., зважаючи на матеріальний стан відповідача. До лютого 2022 року відповідач надавав матеріальну допомогу на утримання дитини, що підтверджується копіями квитанцій з матеріалів справи і спілкувався з дитиною. В зв`язку з повномасштабним вторгненням, позивач разом з дитиною виїхала до Італії, після повернення, в червні 2022 року, перешкоджала зустрічам відповідача з дитиною, а тому певний період часу відповідач не міг зустрічатися з дитиною, а вже в серпні 2022 року подала позов до суду про позбавлення батьківських прав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, при винесенні рішення суду просила врахувати інтереси малолітньої дитини.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

12.11.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від24.09.2021 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 9-10).

Дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає та зареєстрована разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 6605 від 07.07.2022 року, виданою управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради (а.с. 14).

Відповідно до інформації, викладеної у довідці, виданої 08.07.2022 року в.о. завідувача дошкільного навчального закладу № 70 «Дюймовочка» Чернігівської міської ради Чалюк В.В., ОСОБА_5 дійсно відвідує даний заклад з 14.09.2021 року, за весь час, що дитина перебуває в дошкільному закладі, батько ОСОБА_4 участі у вихованні дитини не приймає, з вихователями не спілкується, батьківські збори не відвідує, гроші за харчування не сплачує (а.с. 15).

Як вбачається з довідки директора Арт центру дитячого розвитку «Плюшеве дерево» Стельмашенко А.О. від 12.07.2022 року дитина відвідує студію «Плюшеве дерево» в АДРЕСА_2 , участь в організації дозвілля дитини, відвідування гуртка належить мамі - ОСОБА_3 , приводить і забирає з занять дитину завжди мама, батько ОСОБА_4 не приймає участі в організації дозвілля дитини та не забирає її після занять (а.с.16).

Генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради Овсієнко Л. у відповіді на адвокатський запит від 21.07.2022 року за № 01-14/403 повідомила наступну інформацію: дитина ОСОБА_5 перебуває під наглядом КНП «Сімейна поліклініка» ЧМР з народження; під час оглядів та/або у разі необхідності надання медичної допомоги, проведення профілактичних щеплень та лабораторних досліджень малолітня дитина приходить у супроводі матері ОСОБА_3 , письмові згоди на надання медичної згоди (заключения декларації, проведення профілактичних щеплень тощо) надає мати дитини; батько дитини ОСОБА_4 з дитиною до закладу не звертався, на огляди та проведення щеплень, лабораторних досліджень не приводив, батько письмові дозволи (у випадках, коли такі дозволи вимагаються) не надавав; батько дитини ОСОБА_4 (особисто або письмово) до КНП «Сімейна поліклініка» ЧМР щодо стану здоров`я та розвитку ОСОБА_5 не звертався (а.с. 17).

Відповідно до витягу із рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про особисті немайнові права і обов`язки батьків та дітей» №204 від 06.04.2023 року затверджено висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до його малолітнього дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України №3 в Постанові „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt V. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист драв людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 року по справі № 676/3740/19.

Норма частини 4 ст. 263 ЦПК України зобов`язує суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки шлюб між сторонами розірвано 24.09.2021, наявності малолітнього віку дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та створення нової сім`ї позивачем в липні 2022 року, надання добровільної матеріальної допомоги відповідачем на картковий рахунок позивача, що підтверджується квитанціями від 11.06.2021, 31.08.2021, 12.09.2021, 11.08.2021, 26.09.2021, 03.08.2021, 10.01.2022, 31.12.2021, 27.12.2021, 19.12.2021, 13.12.2021, 06.11.2021 10.11.2021, 14.10.2021, 21.11.2021, 24.10.2021 (а.с. 202-204), вказує про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав.

У відповідності до ст.ст. 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, кошти на утримання дітей стягуються в судовому порядку у частці від доходу батьків чи у твердій грошовій сумі.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини.

У відповідності до ч. 2 ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з принципу розумності та справедливості, слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, тому з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа - Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 25.04.2023.

Суддя Л.В.Карапута