Ухвала суду № 110412590, 19.04.2023, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/564/23

Номер провадження: 6/225/59/2023

Дзержинський міський суд Донецької області

УХВАЛА

іменем України

19 квітня 2023 року Дзержинський міський суд Донецької області

у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі секретаря Панасенко Г.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника адвоката Середи Олексія Ярославовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа- Донецькій відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника адвокат Середа О.Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування заяви зазначив, що 15 травня 2014 року Пролетарським районним судом м. Донецька по справі №262/3292/14-ц було винесено ухвалу, якою задоволено подання державного виконавця відділу ДВС Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Запетрук В.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання зобов`язань згідно із рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька, від 27.02.2012 року та рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року.

Вказане вище судове рішення було підставою для ухваленого 26.11.2022 рішення про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України.

Представник заявника зазначає, що виконавчі документи з приводу яких до ОСОБА_1 застосовувалися обмеження у виїзді за межу України, були повернуті стягувачам у 2014 році та на даний час виконавчі провадження, що перебувають на виконанні у органах державної виконавчої служби та матеріали яких знаходяться на підконтрольній державній владі території України відносно ОСОБА_1 відсутні.

В умовах триваючого збройного протистояння військовому нападу країни агресора, відсутності джерел заробітку і місця для постійного проживання на неокупованій території України ОСОБА_1 була змушена звернутись за допомогою у вирішенні побутових питань до своїх близьких, які на даний час перебувають за межами України і мають можливість допомогти ОСОБА_1 у тимчасовому облаштуванні за межами України під час війни.

Наявне ж судове рішення Пролетарського районного суду м. Донецька по справі №262/3292/14-ц ухвалене 15 травня 2014 року унеможливлює реалізацію ОСОБА_1 зазначених вище потреб і змушує її залишатись в Україні протягом війни попри відсутність на неокупованій території власної домівки і джерел заробітку, наявність можливості вирішення гуманітарних потреб ОСОБА_1 у воєнний час саме за межами України.

Заявник та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника заявника надійшла заява про розгляд справи у відсутність заявника та його представника.

Представник відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням розглянути справу без присутності представника відділу.

Суд, перевіривши подану заяву та додані до неї матеріали, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2014 року Пролетарським районним судом м. Донецька по справі №262/3292/14-ц було винесено ухвалу, якою задоволено подання державного виконавця відділу ДВС Пролетарського районного управління юстиції у м. Донецьку Запетрук В.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт НОМЕР_1 , виданий 05.03.2008 року Пролетарським РО ДГУ УМВС України в Донецькій області, ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань згідно із рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька, від 27.02.2012 року та рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 22 січня 2014 року.

Вказане вище судове рішення стало підставою для ухваленого працівниками Державної прикордонної служби України 26.11.2022 рішення про відмову ОСОБА_1 в перетині державного кордону України.

Відповідно долиста Донецькоговідділу Державноївиконавчої службиу Донецькомурайоні Донецькоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції№22-7-6013/8від 27.02.2023року вПролетарському районномувідділі ДВСПролетарського районногоуправління юстиціїу м.Донецьку перебуваловиконавче провадження№ 42397961з примусовоговиконання виконавчоголиста від27.02.2012№2-п-1/12про стягненняз ОСОБА_1 коштів накористь ОСОБА_2 (залишокборгу 146981,20грн.)за якимпроводилися наступнівиконавчі дії:05.03.2014 постановапро відкриттявиконавчого провадження,14.03.2014 постановапро зупиненняВП п.4ч.1ст.37ЗУ «Провиконавче провадження»,10.11.2014 постановапро поверненнявиконавчого листастягувану п.9ч.1ст.47ЗУ «Провиконавче провадження»(встановленазаконом заборонащодо зверненнястягнення намайно чикошти боржника)та виконавче провадження№ 41958464з примусовоговиконання виконавчоголиста від22.01.2014року №262/8702/13-ц(залишокборгу 258333,76грн.)за якимпроводились наступнівиконавчі дії:07.02.2014 постановапро відкриттявиконавчого провадження;17.02.2014 постановапро приєднаннядо зведеногоВП,10.11.2014-постанова проповернення виконавчоголиста стягувануп.9ч.1ст.47ЗУ «Провиконавче провадження»(встановленазаконом заборонащодо зверненнястягнення намайно чикошти боржника). Матеріально-технічна база та документація вищевказаного відділу знаходиться за попередньою реєстрацією (на території, не підконтрольній українській владі).

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим законом.

Відповідно до п. 2 ст. 6 вищевказаного Закону підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон є наявність невиконаних зобов`язань, але лише до моменту виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 5 частини 1 та частиною 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з ч.5-8 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Згідно із статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

У рішенні по справі «Гочев проти Болгарії» від 26.04.2009 р., скарга № 34383/03 Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13.11.2003 р. у справі «Напияло проти Хорватії» скарга № 66485/01).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга № 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121)

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. рішення Європейського Суду у справі «Рінер проти Болгарії», § 124 і рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості та законності процедури (див. рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 р. у справі «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70.

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, які стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. у справі "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, № 43, § 60).

Суд звертає свою увагу на ту обставину, що заявник обмежений у праві виїзду за межі України тривалий час, а саме більше ніж 9 років.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на даний час виконавчі документи, що перебували на виконанні у органах державної виконавчої служби були повернуті та на даний час на виконанні на підконтрольній державній владі території України не перебувають.

За сукупності встановлених обставин, суд приходить до висновку, що подальше продовження такого тривалого обмеження в праві виїзду за межі України, без належного обґрунтування такої необхідності з боку органів Державної виконавчого служби, становитиме непропорційне втручання в права заявника на свободу пересування та призведе до порушення його права передбаченого ст. 33 Конституції України та ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та скасування тимчасового обмеження правазаявника на виїзд за межі України.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника заявника адвоката Середи Олексія Ярославовича (81092, Львівська область, Яворівський район, с.Бірки, вул.Я.Мудрого, 21), який діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), заінтересована особа- Донецькій відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (39140, Полтавська область, с.Нова Галещина, вул.Центральна, буд.119) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , застосоване ухвалою Пролетарського районного суду м. Донецька від 15.05.2014 року у справі №262/3292/14-ц провадженні №6/262/94/2014.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.В. Челюбєєв