Ухвала суду № 110411144, 13.04.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5403/20

Провадження № 6/761/608/2023

У Х В А Л А

13 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря судового засідання Корнійчук Є.Т.,

від заінтересованої особи 3: представник ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про заміну стягувача у виконавчому листі, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Державна санітарно-епідеміологічна служба України (ліквідаційна комісія), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів,

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про заміну стягувача у виконавчому листі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали позову передані на розгляд судді Саадулаєву А.І.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 16.03.2023 року призначено судове засідання у справі.

Заявник просив замінити боржника у виконавчому листі, виданому Шевченківським районним судом м. Києва 20.10.2020 у справі № 761/5403/20 про стягнення на користь ОСОБА_2 з Державної санітарно-епідеміологічної служби України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 14.02.2018 року по 14.02.2020 року у розмірі 221890,41 грн. за вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів - з Державної санітарно-епідеміологічної служби України (ліквідаційна комісія) (код ЄДРПОУ 37508109) на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 39924774).

Заінтересована особа-3 подала до суду письмові заперечення на заяву, в якій просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не уповноважене звертатись до суду з вказаною заявою, оскільки не є ані представником учасника виконавчого провадження чи заінтересованої особи, ані стороною виконавчого провадження, ані заінтересованою особою. Крім того, твердження Головного управління Казначейства стосовно того, що Держпродспоживслужба є фактичним функціональним правонаступником прав і обов`язків Держсанепідслужби України не містить законодавчого підтвердження та не відповідає дійсності.

Заявник в судове засідання, яке відбулось 13.04.2023 року, не направив свого представника, розгляд справи просив проводити за відсутності представника заявника.

ОСОБА_2 в судове засідання, яке відбулось 13.04.2023 року, не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - Константінов В.І., в судовому засіданні, яке відбулось 13.04.2023 року, заперечив проти задоволення заяви в повному обсязі, посилаючись на викладене у письмових запереченнях.

Державна санітарно-епідеміологічна служба України (ліквідаційна комісія) в судове засідання, яке відбулось 10.04.2023 року, своїх представників до суду не направила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомила, а тому, суд вважає за можливе розглянути питання про заміну стягувача у виконавчому листі за її відсутності.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави (рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч.2 ст.442 ЦПК України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 (із змінами) «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарноепідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 909-р «Питання Міністерства охорони здоров`я» МОЗ України дозволено утворити у сфері його управління державну установу "Центр громадського здоров`я", реорганізувавши шляхом злиття державні підприємства, установи, організації, що визначені Міністерством, а також ті, що передані йому за переліком, визначеним Державною санітарно-епідеміологічною службою, для забезпечення здійснення функцій у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження).

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 18.09.2015 № 604 «Про утворення державної установи "Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України» утворено державну установу "Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України" як окрему юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття державні підприємства, установи за переліком згідно з додатком 1 до цього наказу та приєднання державних підприємств та установ Державної санітарно-епідеміологічної служби України за переліком згідно з додатком 2 до цього наказу.

Держсанепідслужбою України 20.10.2015 видано наказ № 170 «Про реорганізацію державних підприємств та установ», відповідно до якого державні підприємства та установи, що належать до сфери управління Держсанепідслужби України реорганізуються шляхом їх приєднання до Державної установи «Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України», утворено комісії з реорганізації державних підприємств та установ й затверджено їх голів.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 р. № 437-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних установ та організацій до сфери управління Міністерства охорони здоров`я» передані цілісні майнові комплекси державних установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Держсанепідслужби України до сфери управління Міністерства охорони здоров`я.

На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.04.2023 5 лютого 2016 р. у справі № 826/19610/14 Кабінетом Міністрів України відмінено рішення щодо реорганізації Держсанепідслужби України шляхом її приєднання до Держпродспоживслужби.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 348 «Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби» (далі - Постанова КМ України № 348) відмінено рішення про реорганізацію Держсанепідслужби України шляхом приєднання її до Держпродспоживслужби. Пунктом 2 Постанови КМ України № 348 постановлено ліквідувати Держсанепідслжбу України.

Суд звертає увагу на те, що Постановою КМ України № 348 Держпродспоживслужбу не визначено правонаступником Держсанепідслужби України.

Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не уповноважене звертатись до суду з вказаною заявою, оскільки не є ані представником учасника виконавчого провадження чи заінтересованої особи, ані стороною виконавчого провадження, ані заінтересованою особою у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», а також, на те, що законодавством не визначено правонаступника Держсанепідслужби України, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення заяви.

Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про заміну стягувача у виконавчому листі, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Державна санітарно-епідеміологічна служба України (ліквідаційна комісія), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя А.І. Саадулаєв