Рішення № 110402407, 24.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2023 року Справа № 640/15161/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. від 02.08.2022 ВП №68424484.

06.10.2022, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позов було залишено без руху відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України у зв`язку із невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.

02.11.2022, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийняту позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

17.02.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 17.02.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

Отримавши та перевіривши матеріали даної справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 прийнято до провадження дану адміністративну справу, ухвалено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву із належним обґрунтуванням своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог та наданням усіх наявних доказів та матеріалів відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, також із роз`яснення відповідачу наслідків передбачених ч.ч. 3 та 4 ст. 162 КАС України.

Ухвала суду отримана сторонами по справі належним чином 22.02.2023, що підтверджується наявними у справі довідками.

Судом встановлено, що в обґрунтування поданого до суду позову позивач вказує про безпідставність застосування виконавцем за виконавчим провадження № 68424484 штрафу у сумі 5100,00 грн. за не виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2021 у справі № 753/20114/20, яким було зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фінансова ініціатива» Караченцева Артема Юрійовича вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу від 07 жовтня 2014 року №67-в-17/1478; 08 січня 2015 року №67-в-17/1397; 10 березня 2015 року №67-в-17/1401; 10 березня 2015 року №67-в-17/1402; 10 березня 2015 року №67-в-17/1403; 10 березня 2015 року №67-в-17/1404; 18 березня 2015 року №67-в-17/1416; 18 березня 2015 року додаткову угоду №1 до договору №67-в-17/1416; 14 березня 2015 року №67-в-17/1448; 03 червня 2015 року №67-в-17/1397; 10 червня 2015 року додаткову угоду №1 до договору №67-в-17/1397; 03 червня 2015 року №67-в-17/1398, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ Комерційний Банк «Фінансова ініціатива», на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 3 п. 9 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отримавши спірну постанову 31.08.2022 про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин при примусовому виконанні виконавчого листа №753/20114/20, позивач вважає дії державного виконавця по її винесенню протиправними, порушують права Боржника, положення ст. 63 Закон України «Про виконавче провадження», оскільки у останнього обули об`єктивні причини невиконання вказаного виконавчого листа, а саме, рішенням від 20.09.2021 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №960 було затверджено ліквідний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішенням від 17.02.2022 № 119 «Про деякі питання ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», делеговані Караченцеву А.Ю. рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22 квітня 2021 року №399 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива». Відповідно, останнім рішенням №119 було вирішено, що визначені Законом повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» має здійснювати Фонд безпосередньо.

Згідно положень ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації, а також ліквідації Фонд повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 даного Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, як наслідок дії щодо виявлення та застосування наслідків нікчемності правочинів можуть бути вчинені протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідаційної процедури та враховуючи наявність рішення №960 від 20.09.2021 Боржником було затверджено ліквідний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», що у свою чергу унеможливлює виконання судового рішення.

Застосовуючи положення ч. 3 ст. 52 та ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач вказує, що з моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна процедура банку вважається завершеною, вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складання ліквідаційного балансу, вважаються погашеними. Відтак, Фонд закрив накопичувальний рахунок банку про що зроблено офіційне оголошення на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач наголосив, що судовим рішенням у справі №753/20114/2- не було чітко вказано які саме дії зобов`язаний вчинити Уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» для застосування наслідків нікчемності до договорів банківського вкладу.

Позивач вважає, що виконавець мав встановити відсутність поважних причин невиконання судового рішення для подальшого застосування до Боржника стягнення у вигляді штрафу, та виконавець в порушення ст.ст. 18, 28, 63 Закону України «Про виконавче провадження» виніс 02.08.2022 спірну постанову, просить суд її скасувати.

Відповідач процесуальним правом на подання до суду відзиву щодо заявленого позову не скористався.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України вбачається, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, адміністративна справа вирішується судом у порядку письмового провадження за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм наступну правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договори банківського вкладу від: 07 жовтня 2014 року №67-в-17/1478; 08 січня 2015 року №67-в-17/1397; 10 березня 2015 року №67-в-17/1401; 10 березня 2015 року №67-в-17/1402; 10 березня 2015 року №67-в-17/1403; 10 березня 2015 року №67-в-17/1404; 18 березня 2015 року №67-в-17/1416; 18 березня 2015 року додаткову угоду №1 до договору №67-в-17/1416; 14 березня 2015 року №67-в-17/1448; 03 червня 2015 року №67-в-17/1397; 10 червня 2015 року додаткову угоду №1 до договору №67-в-17/1397; 03 червня 2015 року №67-в-17/1398, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» нікчемними з застосуванням наслідків нікчемності.

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фінансова ініціатива» Караченцева А.Ю. вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності до договорів банківського вкладу від: 07 жовтня 2014 року №67-в-17/1478; 08 січня 2015 року №67-в-17/1397; 10 березня 2015 року №67-в-17/1401; 10 березня 2015 року №67-в-17/1402; 10 березня 2015 року №67-в-17/1403; 10 березня 2015 року №67-в-17/1404; 18 березня 2015 року №67-в-17/1416; 18 березня 2015 року додаткову угоду №1 до договору №67-в-17/1416; 14 березня 2015 року №67-в-17/1448; 03 червня 2015 року №67-в-17/1397; 10 червня 2015 року додаткову угоду №1 до договору №67-в-17/1397; 03 червня 2015 року №67-в-17/1398, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» на підставі ч.1 ст.48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч.3 п.9 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішення суду набрало законної сили 06.08.2021.

06 жовтня 2021 року Дарницьким районним судом міста Києва було видано виконавчий лист з примусового виконання заочного рішення від 06 липня 2021 року про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фінансова Ініціатива» Караченцева Артема Юрійовича вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності до договорів банківського вкладу.

01.02.2022 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенко Володимиром Антоновичем, розглянуто Заяву про примусове виконання виконавчого документа про примусове виконання виконавчого листа №753/20114/20 виданого 06.10.2021 та керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 68424484.

За вказаною постановою від 01.02.2022 у ВП №68424484 Боржник має вчинити дії, а саме: дії щодо застосування наслідків нікчемності до договорів банківського вкладу від: 07 жовтня 2014 року №67-в-17/1478; 08 січня 2015 року №67-в-17/1397; 10 березня 2015 року №67-в-17/1401; 10 березня 2015 року №67-в-17/1402; 10 березня 2015 року №67-в-17/1403; 10 березня 2015 року №67-в-17/1404; 18 березня 2015 року №67-в-17/1416; 18 березня 2015 року додаткову угоду №1 до договору №67-в-17/1416; 14 березня 2015 року №67-в-17/1448; 03 червня 2015 року №67-в-17/1397; 10 червня 2015 року додаткову угоду №1 до договору №67-в-17/1397; 03 червня 2015 року №67-в-17/1398, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний Банк «Фінансова ініціатива» на підставі ч.1 ст.48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч.3 п.9 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В п. 2 постанови державного виконавця вказано, що Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

25.05.2022 за №68424484/19 державним виконавцем виставлено вимогу до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Караченцева А.Ю. з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду вчинити дії за виконавчим листом.

В п. 2 вимоги вказано, що у разі неможливості вчинення дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу надати пояснення протягом 10 днів, з дня отримання вимоги, на адресу Відділу.

02.08.2022 державним виконавцем винесено постанову за ВП №68424484 відповідно до ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» про застосування до боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн. за не виконання виконавчого документу у встановлений законом строк та не надання роз`яснень щодо невиконання.

Вказана постанова державного виконавця від 02.08.2022 за ВП №68424484 є предметом оскарження у даній справі.

Позивач вказує, що спірну постанову та інші документи за виконавчим провадженням №68424484 позивач отримав лише 31.08.2022, наполягає, що відповідач по справі не встановивши поважні обставини невиконання Боржником рішення суду виніс спірну постанову, яка порушує права Боржника.

Таким чином, враховуючи відсутність правової позиції відповідача по справі, викладені обґрунтування позивача, судом підлягає встановленню протиправність чи законність спірної постанови у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначеного ч. 3 вказаної статті цього кодексу.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою та четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Суд зазначає, що за ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно, суд фіксує, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2021 у справі № 753/20114/20, яким було зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фінансова ініціатива» Караченцева Артема Юрійовича вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу від 07 жовтня 2014 року №67-в-17/1478; 08 січня 2015 року №67-в-17/1397; 10 березня 2015 року №67-в-17/1401; 10 березня 2015 року №67-в-17/1402; 10 березня 2015 року №67-в-17/1403; 10 березня 2015 року №67-в-17/1404; 18 березня 2015 року №67-в-17/1416; 18 березня 2015 року додаткову угоду №1 до договору №67-в-17/1416; 14 березня 2015 року №67-в-17/1448; 03 червня 2015 року №67-в-17/1397; 10 червня 2015 року додаткову угоду №1 до договору №67-в-17/1397; 03 червня 2015 року №67-в-17/1398, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ Комерційний Банк «Фінансова ініціатива», на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 3 п. 9 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» набрало законної сили 06.08.2021 та підлягало виконанню відповідно до положень чинного законодавства.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 373 КАС України).

Згідно частин 3-4 статті 373 КАС України виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу або у разі її відсутності - рекомендованим чи цінним листом.

По справі вбачається, що виконавчий лист №753/20114/20 було видано судом 06.10.2021 та за заявою Стягувача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пред`явлено до примусового виконання.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

За ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки, а також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону 1404-VIII боржник, серед іншого, зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно частин 1-3 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно положень частин 1 та 2 статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Спірною постановою від 02.08.2022 за ВП №68424484 державним виконавцем на позивача, як Боржника було накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. згідно ч. 1 ст. 75 КАС України за не виконання Боржником виконавчого документу у встановлений законом строк та не надано роз`яснень щодо не виконання.

З інформації щодо матеріалів виконавчого провадження ВП №68424484 взятої судом із загальнодоступної бази «Автоматизованої системи виконавчого провадження» вбачається, що за спірною постановою наступними діями державного виконавця є:

постанова від 02.08.2022 про стягнення з Боржника 231 грн. у вигляді витрат за виконавчим провадженням;

19.09.2022 постанова про накладення штрафу на Боржника 5100,00 грн., яку потім державник виконавцем скасовано через помилку державного виконавця постановою від 27.10.2022;

постанова про накладення штрафу від 27.10.2022 на суму 10200,00 грн. із застосуванням вказаної вище ст. 63 та ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» за повторне невиконання без поважних причин рішення суду.

Щодо вказаних постанов позивач по справі в позовній заяві не зазначає, до матеріалів справи останні не долучено.

Суд вважає необхідним зазначити, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено відповідні дії державного чи приватного виконавця, які мають бути ним вчинені під час отримання останнім на виконання виконавчого документа та відповідно, кожною стороною виконавчого провадження також передбачені дії чи утримання від вчинення певних дій, які мають бути покладені на забезпечення виконання рішення суду у визначений законодавством строк та спосіб. Як наслідок за дії чи бездіяльність однієї із сторін виконавчого провадження, а саме це стосується Боржника, Законом № 1404-VIII визначено відповідальність, яка має вираження у вигляді штрафу та в разі повторного невиконання виконавчого документу, наслідки для Боржника мають вигляд штрафу у подвійному розмірі та звернення виконавця до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання та застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Відповідно, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Та, у залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Як наслідок, вбачається, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладені у постанові від 07.11.2019 по справі № 420/70/19.

Відповідно, суд зауважує, що положення ст. 75 Закону № 1404-VIII вказує про застосування штрафу у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду, відповідного виконавчого документу, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Тобто, вказано норма статті саме передбачає встановлення державним виконавцем поважних причин чи відсутність таких щодо невиконання Боржником виконавчого документу у визначений законом строк та такі обставини можуть бути встановлені виконавцем в ході перевірки виконання Боржником виконавчого документу та надання Боржником відповідних відомостей, пояснень та доказів поважності причин невиконання виконавчого документу.

В даній справі вбачається, що в п. 2 постанови від 01.02.2022 про відкриття ВП № 68424484 вказано про необхідність Боржнику виконати протягом 10 робочих днів рішення суду та у вимозі державного виконавця від 25.05.2022 № 68424484/19 вимагається в п. 2 у разі неможливості вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу надати пояснення протягом 10 днів, з дня отримання вимоги, на адресу Відділу.

Відповідно, позивач, як Боржник за виконавчим провадженням № 68424484/19 мав надати до виконавця пояснення щодо виконання чи наявності поважності причин не виконання виконавчого документу.

Суд враховує, що за відомостями матеріалів виконавчого провадження ВП №68424484 взятої судом із загальнодоступної бази «Автоматизованої системи виконавчого провадження» вбачається наявність постанови від 27.10.2022 про накладення штрафу на Боржника за ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», що є наслідком повторного не виконання з поважних причин рішення суду.

Відтак, вказані обставини суд враховує як такі, що Боржник не повідомляв державного виконавця за ВП №68424484 про обставини невиконання виконавчого документу №753/20114/20 виданого 06.10.2021, що мало наслідком застосування штрафу за ст. 75 Закону № 1404-VIII.

Суд також враховує, те що спірну постанову позивач отримав 31.08.2022 та вказані обставини не нівелюють Боржника від зобов`язання за виконавчим провадженням повідомляти державного чи приватного виконавця про обставини не виконання виконавчого документу. Із загальнодоступної бази даних «Єдиний реєстр судових рішень» вбачається, що Боржнику було відомо про існування вказаного рішення суду від 06.07.2021, ПАТ «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» зверталось до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва, яка 20.12.2021 залишена без задоволення відповідною постановою. З 31.08.2022 до винесення державним виконавцем другої постанови від 27.10.2022 про накладення штрафу на Боржника за ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у позивача було зобов`язання повідомити державного виконавця про обставини не виконання виконавчого документу, враховуючи за вказаними обставинами також відсутність факту закриття виконавчого провадження та те, що Боржник не позбавлений можливості слідкувати за інформацією, що відображається у вказаній автоматизованій системі за ВП №68424484.

В даній справі позивач зазначає про наявність об`єктивних причин невиконання вказаного виконавчого листа.

Зокрема, вказує, що рішенням від 20.09.2021 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №960 було затверджено ліквідний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та рішенням від 17.02.2022 № 119 «Про деякі питання ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», делеговані Караченцеву А.Ю. рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22 квітня 2021 року №399 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», як наслідок, останнім рішенням №119 визначені Законом повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» має здійснювати Фонд безпосередньо. Посилаючись на положення ч.ч. 2 та 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» враховуючи наявність рішення №960 від 20.09.2021 Боржником було затверджено ліквідний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», що у свою чергу унеможливлює виконання судового рішення та застосовуючи положення ч. 3 ст. 52 та ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна процедура банку вважається завершеною, вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складання ліквідаційного балансу, вважаються погашеними. Вважає, що Фонд закрив накопичувальний рахунок банку про що зроблено офіційне оголошення на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також, позивач наголосив, що судовим рішенням у справі №753/20114/2- не було чітко вказано які саме дії зобов`язаний вчинити Уповноважена особа на ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» для застосування наслідків нікчемності до договорів банківського вкладу.

Враховуючи, що чинним законодавством, зокрема рішенням суду у справі № 753/20114/20 розглядався предмет спору щодо застосування наслідків нікчемності до договорів банківського вкладу, що були укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», що не є наслідком зупинення вчинення усіх необхідних дій банком після оголошення такого неплатоспроможним постановою Правління Національного банку України від 23.06.2015, відкликання банківської ліцензії 21.05.2019 та про відповідну ліквідацію фінансової установи.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III (у відповідній редакції, далі Закон № № 2121-III) спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

За ч. 1 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (у відповідні редакції, далі Закон № 4452-VI) фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI).

Згідно ч. 3 п. 9 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно, вказаним рішенням суду у справі 753/20114/20 встановлено та зафіксовано, що банком було укладено неправомірні правочини із ОСОБА_1 , оскільки банк не міг залучати вклади на суму, що перевищують 5 відсотків капіталу банку та як наслідок зобов`язано позивача вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності до перелічених договорів банківського вкладу.

Протягом дії тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації Фонд здійснює перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, а правочинів, вчинених (укладених) банком з пов`язаними особами та/або в інтересах пов`язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до дня запровадження тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або процедури ліквідації банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI, в редакції саном на здійснення процедури ліквідації банком).

Згідно ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону № 4452-VI за результатами проведення ліквідації банку Фонд складає ліквідаційний баланс та звіт, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.

Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та/або вичерпання можливостей здійснення заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.

За ч. 3 ст. 53 Закону № 4452-VI ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Фонд надсилає Національному банку України звіт про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс (ч. 4 ст. 53 Закону № 4452-VI).

Не пізніше наступного робочого дня після затвердження ліквідаційного балансу банку та/або внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення банку Фонд оприлюднює на офіційному веб-сайті Фонду інформацію про завершення ліквідаційної процедури банку та затвердження ліквідаційного балансу банку та/або припинення банку як юридичної особи (ч. 5 ст. 53 Закону № 4452-VI).

Відповідно до ст. 52 № 4452-VI вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.

Відтак, внаслідок проведених ліквідаційних процедур банку, що відображається у складені ліквідного балансу та подання звіту про виконання ліквідаційної процедури Фонд закриває накопичувальний рахунок банку та вимоги кредиторів , не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.

Та суд зазначає, що в межах розгляду предмету спору за виконавчим провадженням № 68424484 вказані позивачем в позовній заяві поважні причини невиконання рішення суду мали бути дослідженні та перевірені державним виконавцем під час проведення виконавчих дій шодо примусового виконання виконавчого документу та встановлення обставин невиконання рішення суду Боржником, та такі відомості має першочергово надати Боржник на адресу виконавця із відповідними доказами.

Те, що Фондом внесено інформацію на офіційний сайт організації є загальновідомою та не потребує доказуванню, але суд звертає увагу позивача, Боржника за виконавчим провадженням, що відповідні дії державного чи приватного виконавця мають бути вчинені з повідомлення його Боржником та наданням належних та достатніх доказів вчинених дій чи бездіяльності на виконання рішення суду. Законодавство передбачає державного виконавця вживати усі необхідні дії по встановленню обставин виконання рішення суду (виконавчого документу) та не зобов`язує такого на встановлення наявності чи відсутності поважності причин не виконання Боржником покладеного на нього обов`язку виконавчим документом.

Матеріали даної справи не місять належних та достатніх доказів надання до державного виконавця пояснень та доказів наявності у Боржника поважних причин невиконання виконавчого документу за ВП №68424484.

Не зазначення у рішенні суду по справі №753/20114/20 порядку виконання такого не є також поважною причиною не виконання рішення суду Боржником, оскільки в разі не зрозумілості змісту рішення сторона вправі звернутись у порядку визначеному процесуальним законодавством щодо роз`яснення рішення суду. Таких обставин судом у даній справі не встановлено.

Враховуючи вищевказане положення ст. 63 Закону № 1404-VIII, оскільки законодавець пов`язує застосування виконавцем штрафу за невиконання рішення суду за наявності саме поважних причин такого невиконання, відповідно, поважність такої причини невиконання рішення суду має бути підтверджена Боржником належними доказами та обґрунтуваннями.

Виходячи з обґрунтувань поважності причин невиконання рішення суду покладених позивачем в основу позову щодо протиправності спірної постанови державного виконавця від 02.08.2022 за ВП №68424484, суд не вбачає підстав для врахування таких обставин, як не підтверджені належними доказами в розумінні положень та вимог Закону України «Про виконавче провадження» (ч. 4 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не обґрунтував та не надав належних та достатніх доказів щодо наявності обставин протиправності спірної постанови від 02.08.2022 про застосування штрафу за виконавчим провадженням №68422284.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про правомірність та законність винесеної державним виконавцем постанови від 02.08.2022 за виконавчим провадженням №68422284 та застосування за відсутності поважних причин невиконання рішення суду штрафу відносно позивача у розмірі 5100 грн., відповідність останньої ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Водночас суд зауважує, що дії державного виконавця та винесені ним спірні постанови у даній справі прийняті у відповідності та з дотриманням положень чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Решта доводів та тверджень сторін по справі не впливають на висновки суду.

Питання щодо витрат по справі суд не вирішує за відсутність на те процесуальних підстав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.