Рішення № 110402269, 21.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2023 року № 320/9143/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (далі також - Фонд, позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача неправомірно отримані кошти Фонду у розмірі 19 892, 88 грн.

Ухвалою суду від 08 листопада 2022 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю здійсненої раніше на користь позивача виплати допомоги по вагітності та пологах у розмірі 19 892, 88 грн., у зв`язку з чим позивач вважає наявними підстави для стягнення таких коштів з ФОП ОСОБА_1 .

За час розгляду справи відповідачем не надано суду відзиву або будь-якого іншого документу, зі змісту якого можливо було б встановити його позицію щодо заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 04 березня 2021 року звернулась до Ірпінського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області із заявою-розрахунком № 001424 для здійснення фінансування по листку непрацездатності по вагітності та пологах серії АДЯ № 134655.

Розглянувши подану відповідачем заяву Ірпінським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області здійснено виплату відповідачу розрахункової суми допомоги по вагітності та пологах у розмірі 19 892, 88 грн.

В подальшому позивачем встановлено, що у відповідача, на час здійснення вказаної вище виплати, було наявне основне місце роботи - ТОВ «ФУЛЛ APT», саме на яке і був виданий листок непрацездатності серії АДЯ № 134655 на період з 13 січня 2021 року по 18 травня 2021 року.

Так, ТОВ «ФУЛЛ APT» ще 17 лютого 2021 року була подана заява-розрахунок по листку непрацездатності серії АДЯ № 134655,відповідно до якої робочими органами Фонду 01 квітня 2021 року товариству було виплачено 26 026, 56 грн.

Вважаючи на цій підставі безпідставною виплату відповідачу допомоги по вагітності та пологах у розмірі 19 892, 88 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV (далі також - Закон № 1105) (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Як зазначено частиною 2 статті 9 Закону № 1105, Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань, зокрема: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи; здійснюють інші функції, передбачені статутом Фонду.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я також визначено Законом № 1105.

Водночас, відповідно до вимог статті 17 Закону № 1105 спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність у позивача права на звернення до суду з даними адміністративним позовом, оскільки спірні правовідносини виникли у сфері, врегульованій приписами Закону № 1105, якими позивачу, як їх учаснику, надано право на судове звернення з метою вирішення відповідного спору.

За змістом статті 17 Закону України «Про відпустки» на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів - 70 календарних днів; після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Пунктами3, 4, 11, 12, 14 частини 1 статті 1 Закону № 1105 встановлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі також -Закон № 2464), застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Водночас суд звертає увагу на набуття з 01 січня 2021 року чинності змін до Закону № 2464, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592.

Так, згідно нової редакції частини 6 статті 4 Закону № 2464, особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини 1 цієї статті (фізичні особи - підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності), які одночасно із здійсненням своєї діяльності мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тобто, починаючи з 01 січня 2021 року, особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464, які одночасно є найманими працівниками, можуть сплачувати за себе, єдиний соціальний внесок лише у випадку сплати роботодавцем страхового внеску за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. В такому випадку зазначеним особам надається право самостійного визначення за місяці, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Якщо ж роботодавцем сплачено за такого найманого працівника страховий внесок у розмірі не менше мінімального, то особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464, не просто звільняються від сплати за себе єдиного соціального внеску, вони не можуть бути його платниками, що прямо визначено частиною6 статті 4 Закону № 2464.

У контексті наведеного, суд звертає увагу на підтвердження наявною у матеріалах справи відповіддю по запиту до Пенсійного фонду України по застрахованій особі обставин оплати єдиного внеску за ОСОБА_1 її роботодавцем. В даній відповіді наведені розміри сплаченого ТОВ «ФУЛЛ APT» єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 за період з серпня 2020 року по грудень 2020 року, тобто період який і береться для розрахунку допомоги по вагітності і пологам. При цьому, у вказаній відповіді зазначено про сплату роботодавцем відповідача єдиного соціального внеску у розмірі не менше мінімального розміру страхового внеску.

Відтак, у відповідача було відсутнє право проводити самостійну оплату єдиного внеску та в подальшому нараховувати та отримувати страхові виплати, оскільки вона не могла у вказаний період бути платником єдиного соціального внеску.

Чинним законодавством України не визначено право добровільної сплати єдиного внеску особами, зазначеними у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464, які одночасно є найманими працівниками, та за яких роботодавцем сплачено єдиний внесок у розмірі мінімального.

Добровільна сплата єдиного внеску передбачена статтею 10 Закону № 2464. В частині 1 зазначеної статті Закону вказано, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску є члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню; особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини 1 статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто у розумінні статті 10 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці не є платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про відсутність у відповідача права на призначення та отримання допомоги по вагітності та пологах у розмірі 19 892, 88 грн. від Ірпінського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, а тому обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом, є заявлені позивачем вимоги про стягнення таких коштів.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у межах розгляду справи не здійснювалось залучення свідків та проведення експертиз, понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (03148, місто Київ, вулиця Сім`ї Стешенків, будинок 2; код ЄДРПОУ 41316012) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) про стягнення коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області кошти у розмірі 19 892, 88 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні вісімдесят вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.