Рішення № 110393325, 10.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2023Справа № 910/467/22 (910/978/23)

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231)

про стягнення заборгованості по заробітній платі, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 279 152,33 грн

В межах справи № 910/467/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін : не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/467/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.07.2022.

18.01.2023 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення заборгованості по заробітній платі, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 279 152,33 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.01.2023 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення заборгованості по заробітній платі, сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 279 152,33 грн. до розгляду в межах справи № 910/467/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" та постановлено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2018 ОСОБА_1 (позивач) було прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (відповідач) на посаду інженера з керування й обслуговування систем відділу оперативного обслуговування і технічного забезпечення з переведенням з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАККО Ходинг" згідно наказу № ПАК 7/54 від 27.12.2018, що підтверджується записом № 14 у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16.11.2017.

У травні 2020 року позивача було увільнено з даної посади на підставі ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, що був укладений строком на три роки та підтверджується доданою до матеріалів справи копією контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Заборгованість відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати за період з липня 2020 року по червень 2022 року становить 285 500,92 грн, у тому числі податок з доходів фізичних осіб 51 390,17 грн., військовий збір 4 282,52 грн. та підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" № ГП000000015 від 05.09.2022, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У ч.1 ст. 1Закону України "Про оплату праці", який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття "заробітна плата".

Конституційний Суд України в рішенні № 1-18/2013 від 15.10.2013 зазначив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.

Відповідно до положень ст. 97 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 даного Закону встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою-четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Таким чином, компенсація середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де особа працювала на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснюється по 18 липня 2022 року включно, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Дослідивши матеріали справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, які складають заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 210 003,51 грн., без урахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору, що підтверджені довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" № ГП000000015 від 05.09.2022.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати в розмірі 59 585,85 грн., а також індексації заробітної плати в розмірі 9 562,67 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").

Згідно п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001року.

Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.

Згідно п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Додані позивачем розрахунки суми компенсації та індексації заробітної плати відповідають вимогам Закону, відтак визнаються судом обґрунтованими.

За наведених обставин, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 59 585,85 грн., а також індексації заробітної плати в розмірі 9 562,67 грн.

Заявлені позивачем вимог про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" в розмірі 279 152,33 грн., а також зобов`язання розпорядника майна боржника включити кредиторські вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів залишаються судом без задоволення, зважаючи на наступне.

Оголошення про відкриття провадження у справі № 910/467/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 01.08.2022 за № 69070.

Згідно приписів ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, які додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Таким чином, Законом передбачено право кредитора звернутись до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в порядку та спосіб, що встановлені Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Судовий збір від сплати якого позивач звільнений у встановленому законом порядку стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 4 187,28 грн. судового збору.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 210 003 (двісті десять тисяч три) грн. 51 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 59 585 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 85 коп., індексацію заробітної плати в розмірі 9 562 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн. 67 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корп. 2, каб. 33; ідентифікаційний код 32650231) в дохід Державного бюджету України 4 187 (чотири тисячі сто вісімдесят сім) грн. 19 коп.

4. В іншій частині позовну заяву залишити без задоволення.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна боржника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Чеберяк