Рішення № 110393153, 24.03.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/11/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2023 Справа № 908/10/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, літ. В; ідентифікаційний код юридичної особи 20033533

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34; ідентифікаційний код юридичної особи 13622789

про стягнення коштів

без повідомлення (виклику) учасників справи

суть спору

30.12.2022 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», м. Запоріжжя про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 8319,44 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023, справу № 908/10/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 23.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/10/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/11/23. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/10/23.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено невиконання відповідачем зобов`язань по виплаті страхового відшкодування за шкоду, завдану транспортному засобу, який спричинив ДТП. Оскільки позивач відповідно до Закону здійснив відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 8319,44 грн. Обґрунтовуючи позов посилався на ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.01.2023 запропоновано відповідачу надати у строк до 22.02.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 08.03.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 24.03.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.

07.02.2023 судом отримано відзив на позовну заяву від ТДВ «СК «КРЕДО» (документ сформований в системі «Електронний суд»). З підстав, викладених у відзиві, відповідач визнав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника відповідача. Просив у відповідності до ст. 130 ГПК України повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору. Не погоджується з сумою витрат на правничу допомогу, просить зменшити її до 1000,00 грн замість 7000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

22.02.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Рішення прийнято у справі 24.03.2023.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

24.11.2021 у м. Києві по вул. Батумська, 14 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «KIA K5», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «KIA CARENS», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Автомобіль «KIA K5», д/н НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем RENAULT, д/н НОМЕР_3 , що призвело до пошкоджень транспортного засобу «KIA CARENS», д/н НОМЕР_2 .

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «KIA K5», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/29037/21 від 10.02.2022, якою названого водія визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована в двох страхових компаніях за полісом № 206257863 (строк дії 09.10.2021-08.10.2022) в ПрАТ «СК «УНІКА» (позивач у справі) та полісом № ЕР/202888481 (строк дії 21.02.2021-20.02.2022) в ТДВ «СК «КРЕДО» (відповідач у справі).

Листом № 00477036 від 13.12.2021 позивач проінформував відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди з транспортним засобом, який забезпечено за декількома внутрішніми договорами за полісом № 206257863 в ПрАТ «СК «УНІКА» та полісом № ЕР/202888481 в ТДВ «СК «КРЕДО», та намір виплатити страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 16 638,87 грн.

Згідно з актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) № 00477036 від 26.11.2021, ремонтної калькуляції №00477036 від 09.12.2021, страхового акту № 0047036 від 29.12.2021 сума матеріального збитку за страховим випадком, що стався 24.11.2021, завданого власнику автомобіля «KIA CARENS», д/н НОМЕР_2 , становить 16 638,87 грн.

Відповідно до заяви на виплату № 00477036 від 26.11.2021, ремонтної калькуляції № 00477036 від 09.12.2021, страхового акту № 0047036 від 29.12.2021, платіжного доручення № 270218 від 30.12.2021 позивач здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 16 638,87 грн.

01.02.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою №31759 на виплату страхового відшкодування в розмірі 8319,44 грн (50% матеріального збитку).

У зв`язку із невиконанням відповідачем вказаної вище вимоги позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 979 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Стаття 989 ЦК України встановлює обов`язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

З метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020 був затверджений Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Порядок).

Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов`язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування щодо одного об`єкта страхування з різними страховиками.

Як вбачається з обставин справи, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди (24.11.2021) діяло два Поліси страхування цивільно-правової відповідальності винної в ДТП особи ( ОСОБА_1 ), що керував транспортним засобом «KIA K5», д/н НОМЕР_1 , а саме: 1. ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі Полісу № 206257863 (строк дії 09.10.2021-08.10.2022) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, злімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза - 00,00 грн.

2. ТДВ «СК «Кредо» на підставі Полісу №ЕР/202888481 (строк дії 21.02.2021-20.02.2022) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза - 00,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

При цьому, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач виконав свої зобов`язання та здійснив відшкодував потерпілій особі Ретамосо Рохасу Максимо в розмірі 16 638,87 грн.

Розмір виплати підтверджується актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) № 00477036 від 26.11.2021, ремонтною калькуляцією № 00477036 від 09.12.2021, страховим актом № 0047036 від 29.12.2021, платіжним дорученням № 270218 від 30.12.2021 на суму 16 638,87 грн.

Отже, оскільки позивач здійснив відшкодування потерпілій особі в повному обсязі, він має право на отримання страхового відшкодування від іншого страховика, з яким укладено чинний на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішній договір страхування, відповідача у справі.

Відповідно до п. 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 ЦК України у залежності розміру шкоди за формулою: Ск=Св/Кс-Ф, де Кс- кількість страховиків, які застрахували один об`єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф-розмір франшизи.

Відповідно до п. 5.3 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов`язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

Разом з тим, згідно з ч. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, відповідно до п. п. 5.2, 5.3 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, сума страхового відшкодування, яку має сплатити інший страховик відповідач ТДВ «СК «Кредо» позивачеві становить 8319,44 (16 638,87 грн/2 00,00 грн).

Позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою на виплату (страхового) відшкодування. Заява отримана відповідачем 01.02.2022, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням про вручення.

На момент звернення позивача до суду сума страхового відшкодування відповідачем сплачена не була.

Таким чином, позов про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 8319,44 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Позивачем доведено право вимоги від відповідача половину виплаченого страховиком страхового відшкодування в розмірі 8319,44 грн.

Крім того, частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідачем вимоги позивача щодо стягнення 8319,44 грн страхового відшкодування визнано в повному обсязі, про що він зазначив у відзиві на позов, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Враховуючи наявність законних підстав для задоволення позову, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як вже зазначалося судом вище, матеріали справи містять відзив відповідача від 07.02.2023, відповідно до якого відповідач підтвердив факт невиконання ним зобов`язання щодо виплати позивачу страхового відшкодування в у розмірі 8319,44 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В той же час, приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи повне визнання відповідачем позовних вимог у розмірі 3588,30 грн, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути ПрАТ «СК «УНІКА» з Державного бюджету України судовий збір, сплачений на підставі платіжного доручення № 3633 від 03.11.2022, що складає 1240,50 грн, про що постановити відповідну ухвалу.

Враховуючи те, що прохальна частина позову містить вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд зазначає таке.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 7000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 з додатковою угодою № 1 до нього від 13.12.2021, укладеного з АБ «Адвокатським бюро Олександра Лисова «ЕКВІТ», копію додатку № 1 від 18.10.2022 до договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, копію розрахунку витрат на правову допомогу за страховою справою № 31795 страхового акту № 00477036 страхувальника Урінбаєв Юлдаш, копію рахунку № 164 від 18.10.2022, копію платіжного доручення № 3605 від 21.10.2022 на суму 7 000,00 грн, копію довіреності № 1 від 03.01.2022, видану Білоконь І.В., копію ордеру №1233631 від 16.08.2022; копію акту надання послуг № 164 від 30.12.2022. У зв`язку зі зміною найменування адвокатського бюро з АБ «Адвокатським бюро Олександра Лисова «ЕКВІТ» на Адвокатське бюро «ЛИСОВ2856 «ЕКВІТ», позивач надав в підтвердження відповідні копії правовстановлюючих документів (додано до справи). Послуги з правової допомоги надавались адвокатом Білоконь І.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639 від 21.05.2019, копія свідоцтва додана до справи).

З урахуванням наданих документів, змісту виконаних адвокатом робіт та наданих послуг під час розгляду даної справи, а також те, що надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції визначено в фіксованій сумі гонорару, суд вважає обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі 7000,00 грн, тому в зв`язку з задоволенням позову судові витрати з професійної правничої допомоги покладаються на відповідача.

Відповідач з приводу розміру витрат надав заперечення, вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним, виходячи з категорії справи, обсягу юридичної та технічної роботи.

Такі доводи відповідача суд вважає безпідставними, оскільки загальна сума заявлених позивачем витрат на правничу допомогу повністю співпадає з представленим суду актом прийому передачі наданих послуг (правової допомоги) та відповідає обсягу наданих послуг.

Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 7000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (проспект Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (вул. Олени Теліги, 6, літ. В, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) страхове відшкодування в розмірі 8319,44 грн (вісім тисяч триста дев`ятнадцять гривень 44 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (проспект Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (вул. Олени Теліги, 6, літ. В, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) судовий збір у розмірі 1240,50 грн (одна тисяча двісті сорок гривень 50 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн (сім тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.

Повернути Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (вул. Олени Теліги, 6, літ. В, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений на підставі платіжного доручення № 3633 від 03.11.2022, в сумі 1240,50 грн, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2023 року.

СуддяІ. С. Горохов