Ухвала суду № 110387117, 21.04.2023, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/317/23

№ 2-о/688/17/23

Ухвала

іменем України

21 квітня 2023 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючої - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Зінченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Головне управлінняПенсійного фондуУкраїни вХмельницькій областіпро встановлення факту перебування на утриманні,

встановив:

23.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою за участю заінтересованої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 23.01.1993 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві зі смертельним наслідком у ТОВ «Шепетівській ремонтний завод» під час виконання трудових обов`язків, що стався 02.07.2022 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метою призначення страхових виплат у зв`язку з втратою годувальника, вона звернулася до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області з відповідною заявою. Однак в призначенні виплат їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували перебування на утриманні чоловіка.

Зазначала, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 до дня його смерті, на момент смерті чоловіка була непрацездатною особою, мала 3 групу інвалідності, не працювала та перебувала на його утриманні, оскільки її пенсія була значно меншою, ніж заробітна плата чоловіка. Заробіток чоловіка був основним джерелом доходу їх сім`ї та засобом для існування. Метою встановлення факту її перебування на утриманні померлого годувальника для неї є вирішення питання отримання страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).

Посилаючись на зазначене, заявник просила суд встановити факт її перебування на утриманні годувальника - її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 27.02.2023 замінено заінтересовану особу Управління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни вХмельницькій областіна належну заінтересовануособу уцій справі- Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Заявник у судове засідання не з`явилася, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на таке.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні, можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

З аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21).

У преамбулі Закону № 1105-XIV передбачено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Згідно зі ст. 4 Закону № 1105-XIV, в редакції від 21.09.2022 року, уповноваженим органом в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України (далі - Фонд) - з 01.01.2023.

Основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування; здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону (стаття 5 Закону № 1105-XIV).

Отже, Фонд є суб`єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями, тому за предметним та суб`єктним складом спір у справі за заявою до відповідного Управління про визнання права на страхові виплати підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Подібний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16 (провадження № 11-350апп18), від 28 листопада 2018 року у справі № 405/5366/17 (провадження № 11-876апп18).

У цій справі заявник звернулася до суду з метою встановлення факту перебування на утриманні чоловіка для отримання від Фонду страхових виплат, передбачених Законом № 1105-XIV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20) зробила висновок, що у відносинах з обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням Фонд та його робочі органи здійснюють владні управлінські функції та наділені повноваженнями приймати рішення/вчиняти дії, що впливають на можливість реалізації застрахованими особами права на соціальний захист і мають обов`язковий характер для інших суб`єктів владних повноважень.

Спори стосовно оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його робочих органів і їхніх правонаступників про обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням є публічно-правовими. А тому їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

23 січня 2023 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в справі № 214/1309/21 врахувала, що підставою звернення позивача до суду із позовом про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка є отримання від Фонду страхових виплат, передбачених Законом № 1105-XIV, тому відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), позивач має право на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

Вимога позивача у цій справі пов`язана з доведенням наявності у неї підстав для призначення та виплати соціальних платежів і не пов`язана з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, заявлена саме у зв`язку з відмовою Фонду виплатити відповідні кошти.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Приватноправовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20) зробила схожий за змістом висновок та зазначила, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, зроблених Касаційним цивільним судом у постановах: від 16 квітня 2020 року в справі № 210/3705/17 (провадження № 61-37673св18), від 22 жовтня 2020 року в справі № 210/343/19 (провадження № 61-22247св19), від 02 грудня 2020 року в справі № 212/5707/17 (провадження № 61-1281св19) та від 31 серпня 2022 року в справі № 592/13089/21 (провадження № 61-5213св22) щодо юрисдикції цієї категорії спорів.

Отже, встановити факт перебування на утриманні померлого для одержання страхових виплат в разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв`язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Норма статті 255 ЦПК України є імперативною, а тому за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини 1 статті 255 ЦПК України незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі.

Суд встановив, що встановлення факту перебування на утриманні померлого заявнику необхідно для одержання страхових виплат, а тому дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи те, що провадження у цивільній справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд дійшов висновку повернути сплачений судовий збір позивачу в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 255, 260 ЦПК України, суд

постановив:

Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи Головне управлінняПенсійного фондуУкраїни вХмельницькій областіпро встановлення факту перебування на утриманні - закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

Зобов`язати Шепетівськеуправління Державноїказначейської службиУкраїни вХмельницькій областіповернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,80 грн, сплачений в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на рахунок Шепетівське ГУК у Хмельницькій області згідно квитанції № 64507208 від 23.01.2023 р.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. В разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, а у разі постановлення ухвали поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту підписання ухвали суддею.

Суддя Алла ЦІДИК