Рішення № 110385549, 24.04.2023, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/678/23

Провадження №2-а/944/38/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2023 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Матвіїва І.М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Яворів, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області, третя особа поліцейський ВРРП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ГУ НП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД №782780 від 27 січня 2023 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 27 січня 2023 року близько 12 год 55 хв він керував автомобілем марки "Ваз-21099", р.н. НОМЕР_1 , по вул. Львівській в м.Яворві Львівської областіта був зупинений працівниками поліції, які повідомили його, що він вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, тобто керував автомобілем з технічними несправностями, а саме тріщина на вітровому склі та задні світлові прилади, а саме на розсіювачах задніх блок - фар нанесено тонування чи покриття, що зменшує їх прозорість та світло пропускання, чим було порушено вимоги п.31.4.3 Правил дорожнього руху України. Проте, з таким твердженням працівника поліції позивач не погодився та зазначив, що світлові прилади в робочому стані, він їх не переобладнував, а колір розсіювачів світлових приладів передбачено виробником. Не зважаючи на вказані пояснення, працівник поліції склав відносно нього постанову за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, не маючи при цьому жодних доказів вини останнього у вчиненні вказаного правопорушення. Що стосується тріщини на лобовому склі належного позивачеві автомобіля, то ОСОБА_1 зазначає, що чинним законодавством не передбачено відповідальність за керування транспортним засобом із тріщиною на лобовому склі, а п.31.4.3 "ґ" встановлює заборону за керування коли на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Вищезазначену постанову позивач вважає незаконною та такою, що винесена з грубим порушенням чинного законодавства, у зв`язку з чим просить її скасувати.

Ухвалою суду від 24.02.2023 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, правом на подання відзиву, передбаченого статтею 175 КАС України, не скористався, відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив.

Третя особа - поліцейський ВРРП Яворівського ВУП ГУНП у Львівській області, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі ч.9 ст.205 КАС України.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України.

Оскільки в судове засідання 20.04.2023 не з`явилися всі учасники справи, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження, як передбачено ч.5 ст.250 КАС України, є дата складення повного судового рішення - 24.04.2023.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 27.01.2023 старшим сержантом поліції Калиновським Т. винесено постанову серії БАД №782780 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до даної постанови ОСОБА_1 27.01.2023 о 12 год 30 хв за адресою: вул.Львівська, 206, м.Яворів Львівської області, керував автомобілем з технічними несправностями, а саме: тріснуте переднє вітрове скло та задні світлові прилади, а саме на розсіювачах задніх блок - фар нанесено тонування чи покриття, що зменшує їх прозорість та світло пропускання, чим порушив вимоги п.31.4.3 (ґ) Правил дорожнього руху України. У зв`язку з вищенаведеним на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Так, приписами статтей 9 і 10 КУпАП визначено, що під адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст.1, 13 Закону України «Про Національну поліцію» поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно з п.11 ч.1 ст.23, п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідальність за ч.1ст.121 КУпАП настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів;

Розділом 31 ПДР передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам.

Відповідно до п.31.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством:

а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху;

б) якщо вони не пройшли обов`язків технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю);

в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів;

г) у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.

Додатковий чіткий перелік технічних несправностей та вимог відповідності, у разі настання яких забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством визначено нормами п.п.31.4 ПДР. У зазначеному переліку відсутня така обставина, як "тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників".

Конструкція і технічний стан транспортних засобів, які експлуатуються повинні відповідати вимогам додатку до Постанови Кабінету Міністрів України №1166 від 22.12.2010 «Про єдині вимоги до конструкцій та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються» та ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання».

Відповідно до п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Разом з тим, приписами ДСТУ 3649:2010 такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля.

Отже, у розумінні Правил дорожнього руху тріщина на склі не віднесена до технічної несправності автомобіля, з якою експлуатація автомобіля забороняється. Наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля.

Таким чином, наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників, згідно з нормами пунктів 31.1, 31.3, 31.4 ПДР не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виходячи з диспозиції ч.1 ст.121 КУпАП, виключає можливість притягнення водія до адміністративної відповідальності за цією нормою.

Окрім цього, відповідно до розділу 31 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів, зокрема, коли на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання (пункт 31.4.3 (ґ )ПДР).

Розсіювач пропускає світловий потік і залежно від конструкції заломлює його. Інша функція розсіювача захист фари від зовнішніх впливів. Розсіювач виготовляється зазвичай із прозорого пластику. Нанесення тонування чи покриття на розсіювачі погіршує видимість транспортного засобу, внаслідок чого підвищується ймовірність виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.п. 6.1.2 ДСТУ 3649:2010 не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.

З матеріалів справи вбачається, що інспектором не було вжито заходів з метою підтвердження або спростування факту порушення норми світлопропускання та прозорості зовнішніх світлових приладів за вказаних обставин справи, оскільки висновки щодо тонування світлових приладів на автомобілі були зроблені без вивчення документів на транспортний засіб, без дослідження технічних характеристик та заводських установок.

У зв`язку з чим факт наявності в діях позивача порушення "ґ" п.31.4.3 Правил дорожнього руху є недоведеним.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Інших доказів на підтвердження винуватості саме позивача у вчиненому правопорушенні, які б свідчили про вчинення ним порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови, поліцейським не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не було надано належних доказів, в розумінні ст.251 КУпАП, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, яке полягало у порушенні 31.4.3 (ґ) ПДР України, а відтак відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваної постанови.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, наведені позивачем обставини не спростовані відповідачем, суду не представлено доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові в справі про адміністративне правопорушення.

Отже, відповідачем не було доведено правомірність прийнятої постанови серії БАД №782780 від 27 січня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як передбачено ч.4 ст.159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, не доведена. Доказів, які підтверджували б факт умисного вчинення позивачем правопорушення, судом не здобуто.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 27.01.2023, винесена відносно ОСОБА_1 , не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, є незаконною та необґрунтованою, оскільки при її винесенні не виконано усі вимоги чинного законодавства та не з`ясовано усіх обставин справи, а тому постанова підлягає скасуванню.

Справу про адміністративне правопорушення відносно позивача слід закрити, оскільки немає доказів події адміністративного правопорушення, а відсутність події адміністративного правопорушення, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, виступає обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ч.1 ст.122 та ч.5 ст.121 КУпАП, ст.6, 8, 9, 72, 77, 134 ,242, 243-246, 262, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області, третя особа поліцейський ВРРП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову старшого сержанта поліції Тараса Калиновського серії БАД №782780 від 27.01.2023 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеної відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП

Справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2023 року.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач -Головне управління Національної поліції у Львівській області, ЄДРПОУ 40108833, адреса місцезнаходження: площа Генерала Григоренка, 3,м.Львів.

Суддя І.М.Матвіїв