Рішення № 110385471, 11.04.2023, Франківський районний суд м. Львова

465/777/23

2/465/1771/23

РІШЕННЯ

Іменем України

11.04.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

при секретарі судового засідання Савченко А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про повернення безпідставно набутих грошових коштів, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про повернення безпідставно набутих грошових коштів. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 24 жовтня 2022 року об 14 год. 26 хв. у банкоматі (банківському автоматі самообслуговування) "ОТП Банку" (ОТР Ваnк) у м. Помаз (Угорщина) вона, позивачка, намагалася зняти (здійснити автоматизовану операцію видачі наявних грошових коштів, зокрема з використанням платіжної картки, передачі розпорядження банку про перерахування грошових коштів із банківського рахунку як клієнта) із платіжної карти AT КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 (сто тисяч) форинтів. Зазначає, що банківської картки (електронного платіжного засобу) банкомат не прийняв. Запрошені кошти банкоматом не видано, про що у відділені банку складено відповідний акт. Проте списання суми в розмірі 9 194 (дев`ять тисяч сто дев`яносто чотири) гривень 52 коп. з її, позивачки, рахунку у «ПриватБанку» відбулося. Зазначає, що нею, позивачкою, залишено заявку в AT КБ «ПриватБанк» про повернення їй зазначених коштів у зв`язку із їх фактичним неотриманням. Проте у чаті їй, позивачці, відмовлено у видачі вказаної суми (готівки) із підстав нібито некоректності даних; аналогічне було здійснено оператором «гарячої лінії» банку у грубій некоректній формі. Покликаючись на ст.1212 ЦК України, просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 9 194 (дев`ять тисяч сто дев`яносто чотири) гривень 52 коп.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.02.2023р. прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду по суті без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В подальшому представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає, оскільки такі є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивачкою не надано доказів перебування на території Угорщини. Позивачкою не надано доказів, які б підтверджували не видачу 24.10.2022р. коштів в розмірі 100 000 (сто тисяч) форинтів банківським терміналом "ОТП Банку" у місті Помаз (Угорщина) через платіжну систему Visa за даною операцією. Даний переказ коштів не може підпадати під визначення "помилковий переказ". Вважає, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки банк не набув та не зберігає кошти позивачки по трансакції, яка відбулася 24.10.2022р. Відтак, просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.03.2023р. продовжено розгляд цивільної справи №465/777/23 в судовому засіданні з повідомленням учасників судового процесу, визнано обов`язковою явку в судове засідання позивача та відповідача для дачі пояснень з приводу обставин справи.

В письмових поясненнях відповідач фактично повторно обгрунтовує позицію щодо позовної заяви, викладену у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги, надали аналогічні пояснення, викладені в позовній заяві та просили суд звернути увагу на те, що в матеріалах справи міститься належним чином завірений переклад відповіді "ОТП-Банк" про те, що спірна сума вже є в розпорядженні банку, що видав картку.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив позовні вимоги в повному обсязі, надав аналогічні пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву, підтвердив те, що саме "Приватбанк" видавав платіжну картку "VISA", однак запитів в "ОТП-Банк" сторона відповідача не здійснювала, підтвердив те, що у позивачки на рахунку в банку були кошти.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та з`ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В матеріалах справи міститься копія анкети - заяви клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 13.01.20р., згідно якої позивачці ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок/картку у гривні, а саме відповідачем - "Приватбанк".

Так, позивачці було надано в користування пластикову картку для здійснення різноманітних операцій за карткою "VISA", а тому вона є клієнтом відповідача - АТ КБ "Приватбанк".

Згідно роздруківок з картки виплат № НОМЕР_2 , які долучені до позовної заяви, вбачється, що з даної картки, яка належить позивачці, 24.10.2022р. списано відповідачем кошти в сумі 9 194 (дев`ять тисяч сто дев`яносто чотири) гривень 52 коп.

В судовому засіданні позивачка підтвердила факт не отримання нею коштів від відповідача, зокрема станом на час розгляду справи.

Відповідно до протоколу скарги щодо отримання готівки з банківської картки, 24.10.2022р. позивачка ОСОБА_2 звернулася до Банку ОТП з приводу неотримання нею 100 000 (сто тисяч) угорських форинтів, в банкоматі в місті Помаз, Угорщина. Згідно протоколу, місцем його виготовлення є Банк ОТР, м. Помаз 2013, вул. Йожефа Аттіли 17, Угорщина.

Згідно відповіді старшого спеціаліста з обробки скарг ОТП Банк від 08 листопада 2022 року, спірна сума вже є в розпорядженні банку, що видав картку, тобто у відповідача - АТ КБ "Приватбанк".

Суд вважає дані докази, надані стороною позивача в підвердження позовних вимог, належними, допустимими та достатніми, зважаючи на те, що в позивачкою долучено їх офіційний переклад у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відтак, зважаючи на дані обставини, суд вважає доведеним та встановленим факт перебування позивачки 24.10.2022р. в м. Помаз, Угорщина, здійснення операції по зняттю нею коштів з картки № НОМЕР_2 в сумі 9 194 (дев`ять тисяч сто дев`яносто чотири) гривень 52 коп. в банкоматі ОТП Банк, які в кінцевому результаті банкоматом їй, позивачці, не видані.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

На письмові вимоги позивачки, надіслані відповідачу, будь-якої відповіді отримано не було. Тобто, в добровільному порядку грошові кошти відповідач повертати не бажає, у зв`язку з чим позивач для захисту своїх прав, свобод та інтересів звернулася до суду з даним позовом.

В ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок про те, що «Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:а) набуття або збереження майна;б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року по справі № 489/2893/18.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року по справі № 759/1206/17 зазначено, що «об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого);3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб».

Враховуючи вищезазначені обставини та норми законодавства, відповідач безпідставно набув кошти за рахунок позивачки. Завдана шкода виражена у вигляді зменшення майна позивачки. Збільшення майна у відповідача обумовлена шляхом зменшення майна у позивача без будь-яких правових підстав чи домовленостей. Тому, суд вважає, що зазначені кошти, які відповідач безпідставно набув та зберігає у себе підлягають поверненню позивачці.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Стороною відповідача не долучено будь - яких доказів, які свідчать про необгрунтованість заявлених позивачкою позовних вимог щодо повернення їй безпідставно набутих відповідачем грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні будь - які дані, які свідчать про те, що позивачці кошти повернуті.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 352, 354 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про повернення безпідставно набутих грошових коштів - задоволити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ, вул. Грушевського 1д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти в розмірі 9 194 (дев"ять тисяч сто дев"яносто чотири) гривень 52 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м. Київ, вул. Грушевського 1д, код ЄДРПОУ 14360570) в користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено в судовому засіданні 21 квітня 2023 року об 08 год. 30 хв.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1д, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя В. Кузь