Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 350/200/23
Номер провадження 2-а/350/7/2023
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2023 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
з участю секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
у с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із адміністративним позовом до відповідача, у якому просив, окрім іншого, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №229585 від 11.01.2023, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зіслався на те, що 11.01.2023 він разом із своєю дружиною їхали у транспортному засобі «Део Ланос», н.з. НОМЕР_1 у сел.Рожнятів, за кермом якого перебувала його дружина. Рухаючись вулицею Січових Стрільців на дорогу раптово вибіг собака, у зв`язку з чим виникла раптова неохідність застосувати екстрене гальмування, в результаті чого машина зупинилась на пішохідному переході та через технічні неполадки заглохла і завести її неможна було. Він одразу вийшов з машини, щоб подивитися в чому поломка і чому автомобіль не заводиться, як раптом позаду їх авто під`їхав автомобіль національної поліції, з якого вийшов поліцейський. Не представившись належним чином, поліцейський почав вимагати у нього документи, перевіривши які, він сфотографував його авто, і сказав, що претензій до нього немає, і що він може їхати далі.
24.01.2023 на адресу місця його проживання прийшов поштовий конверт, у якому містилася копія оскаржуваної постанови, а також роздруківка, на якій зображено транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що був здивований тим, що поліцейський сказав, що претензій до нього немає і він може їхати далі, а сам, без його участі, в порушення процедури розгляду справи та без забезпечення його законних прав, склав відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач з оскаржуваною постановою категорично незгідний, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, бо транспортним засобом керував не він, а його дружина. Більше того, зупинка на пішохідному переході була вимушеною та екстренною, щоб запобігти зіткненню із собакою, який раптово вибіг на дорогу. Зупинившись там, автомобіль імовірно через технічну несправність заглох, у зв`язку з чим одразу ж проїхати далі не було можливості. Позивач стверджує, що в постанові не зазначено, якими доказами підтверджується його винуватість, та не зазначено у відповідній графі «До постанови додаються» чи зібрано поліцейським якісь докази у цій справі. Також позивач просить визнати неналежними та недопустимими як докази його винуватості роздруківку, на якій зображено транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 , а також фото- та відеоматеріали, якщо такі будуть надані відповідачем суду, оскільки про такі докази в порушення частини 3 статті 283 КУпАП не зазначено в оскаржуваній постанові. Враховуючи вищенаведені обставини, позивач вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Окрім цього, позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню ще й з тих підстав, що поліцейський, який виніс щодо нього оскаржувану постанову, недотримався процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема провів її розгляд у його відсутності, без повідомлення про розгляд справи. Зазначене призвело до того, що він був позбавлений можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права, в тому числі заявляти клопотання, користуватись допомогою адвоката з метою реалізації свого права на захист, надавати пояснення, збирати та надавати докази, тощо.
У судове засідання сторони не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.
У позовній заяві позивач просив розгляд адміністративної справи провести у його відсутності.
07.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених у відзиві вимог, представник відповідача зіслався на те, що 11.01.2023 приблизно о 06:50 екіпажем СРПП Рожнятівського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, до складу якого входить поліцейський Проців Р.І. під час патрулювання на квадраті дислокації, по вул.Січових Стрільців, що в сел.Рожнятів, було виявлено, що водій автомобіля Ланос НОМЕР_3 ОСОБА_1 керував даним транспортним засобом, здійснив зупинку на пішохідному переході, в результаті чого порушив Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, поліцейським було роз`яснено позивачеві його права як громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України, ст.268 КУпАП та винесено постанову у справі про адміністративне БАД №229585 від 11.01.2023 року з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Посилаючись на відповідні статті норм законодавства України, представник відповідача вважає, що поліцейський виніс оскаржувану постанову законно, з`ясувавши всі необхідні обставини. Крім того, як зазначає представник відповідача, факт вчиненого позивачем адміністративного правопорушення зафіксованого на відеозаписах (2 відео додається).
Суд, надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові та оцінюючи зміст обґрунтування складу адміністративного правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові, а також дослідивши наявні докази в матеріалах адміністративної справи, дійшов висновку, що позов слід задоволити, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У позовній заяві позивач зазначив, що він не скоював інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки 11.01.2023 за кермом транспортного засобу «Део Ланос», н.з. НОМЕР_1 перебувала його дружина, з якою вони разом рухались по сел.Рожнятів. Рухаючись вулицею Січових Стрільців на дорогу раптово вибіг собака, у зв`язку з чим виникла раптова неохідність застосувати екстрене гальмування, в результаті чого машина зупинилась на пішохідному переході та через технічні неполадки заглохла і завести її неможна було.
Стаття 19 Конституції передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідачі) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Судом установлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №229585 від 11.01.2023 (а.с. 4), ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки він 11.01.2023 о 19 год. 48 хв. в смт.Рожнятів по вул.Січових Стрільців здійснив зупинку транспортного засобу «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 на пішохідному переході, чим порушив п.30.2 ПДР.
Для встановлення істини у адміністративній справі слід дослідити докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а також дотримання суб`єктом владних повноважень вимог Кодексу адміністративного судочинства України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з положеннями ст.ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.
У відповідності до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як передбачено ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ст.72 КАСУ, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАСУ).
Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.
Разом з тим, суд враховує і те, що відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 червня 2020 року по справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Позивач зазначає, що не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, у зв`язку з чим подав даний позов та ініціював перед судом питання про витребування від відповідача доказів на підтвердження обставин, викладених у винесеній щодо нього постанові.
Враховуючи, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення та винесення постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, визначених ст.255 КУпАП, ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2023 про відкриття провадження у справі, також постановлено витребувати у відповідача всі матеріали справи, на основі яких винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №229585 від 11.01.2023.
07.02.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначив, що 11.01.2023 приблизно о 06:50 екіпажем СРПП Рожнятівського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, до складу якого входить поліцейський Проців Р.І. було виялено, що водій автомобіля Ланос НОМЕР_3 ОСОБА_1 керував даним транспортним засобом та здійснив зупинку на пішохідному переході, в результаті чого порушив Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водночас, ані у відзиві на позовну заяву, ані в оскаржуваній постанові не зазначено, який пункт Правил дорожнього руху порушив позивач.
Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те що, такий відзив на позовну заяву містить ознаки процесуального документа, який складений уповноваженою особою шаблонно та без належної перевірки обставин, викладених у такому відзиві.
До такого висновку слід прийти з урахуванням того, що у зазначеному відзиві міститься велика кількість помилок та неузгодженостей із реальними обставинами справи. Так, поліцейським, який виніс оскаржувану постанову був Проців Руслан Іванович , тобто особа чоловічої статі, а позивачем є ОСОБА_1 ? також особа чоловічої статті. Водночас у відзиві зазначено: «Поліцейський підійшов, належним чином представився водію, проінформувала її про порушення ним ПДР… Водієм виявилася Позивач, яка не вимогу представника патрульної поліції пред`явив всі документи…Прошу в задоволенні позовних вимог громадянки ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі».
Окрім цього, представником відповідача у відзиві не надано оцінку або ж наведено спростування твердженням позивача, викладеним у позовній заяві, зокрема тим, у яких він стверджує, що не керував транспортним засобом при обставинах, викладених в оскаржувані постанові, поліцейський не забезпечив йому реалізацію прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Візуальне спостереження працівниками органу Національної поліції щодо допущення особою порушення вимог Правил дорожнього руху може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі з єдиним унікальним № 338/1/17 (адміністративне провадження № К/9901/15804/18).
Отже, твердження поліцейського Проціва Р.І. та представника відповідача про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, підлягають перевірці за допомогою відповідних доказів, на підставі яких було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Разом із відзивом на позовну заяву до суду надійшов відеодиск, який був поміщений у аркуш паперу, складений у виді конверту із написом «Відеоматеріали з місця скоєння правопорушення в справі №350/200/23 за позовом ОСОБА_1 , Представник ГУНП Луцишин В.М.» (а.с. 31). Однак, такий відеодиск на час надходження його до суду був пошкоджений, що підтверджено Актом про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (пакування) (а.с.33), який складений та підписаний працівниками Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області.
З метою всебічного та поновного дослідження всіх обставин цієї справи, суд направив вищезазначений Акт відповідачу для відома та відклав розгляд даної справи.
05.03.2021 представник відповідача надіслав до суду знову відеодиск а.с.39), який в судовому засіданні було відтворено.
Однак, на долучених до матеріалів справи відеозаписах не зафіксовано факту зупинки транспортного засобу марки «Део Ланос» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , як і факту перебування саме цього транспортного засобу на пішохідного переході. Більше того, з переглянутого відеозапису не вдається достовірно встановити, в якому місці був зупинений зафіксований на відеозаписі автомобіль, тобто чи з порушенням правил дорожнього руху чи ні.
Відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів, зокрема пояснень свідків, які як вбачається із відеозапису були на місці, пояснень особи, відносно якої винесено постанову, фото або відеоматеріалів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відомостей про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не міститься і в долученому до відзиву на позовну заяву відеозаписі, а також роздруківці, яку позивач долучив до матеріалів позовної заяви, на якій зображено транспортний засіб «Део Ланос».
Отже, суд вважає, що відповідач на обгрунтування правомірності оскаржуваної постанови не надав жодних доказів, які могли б свідчити про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
При цьому суд зазначає, що окремо сама по собі постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та ст.284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Верховний Суд України у постанові від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а наголосив на тому, що приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 73 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, та від 13.02.2020 у справі №254/9716/16-а.
Отже, оскільки поліцейський, який виніс оскаржувану постанову, не зазначив у ній, за допомогою якого технічного засобу здійснено відеозапис, тому долучений до матеріалів справи відеозапис «» суд визнає неналежним та недопустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем.
Окрім цього, ані відповідачем, ані жодними матеріалами справи не спростовані твердження позивача про порушення поліцейським самої процедури розгляду справи та винесення постанови, зокрема, що поліцейський провів розгляд справи у його відсутності, без повідомлення про розгляд справи, без реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі заявляти клопотання, користуватись допомогою адвоката з метою реалізації свого права на захист, надавати пояснення, збирати та надавати докази, тощо.
Забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на її участь у процесі прийняття рішення та права на захист передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, суд вважає, що обмеження права водія на отримання правової допомоги для захисту своїх прав свідчить про порушення його прав, що гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
18 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №524/9827/16-а (адміністративне провадження №К/9901/20742/18) у своєму рішенні зазначив, що: «…Інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення».
Отже, твердження представника відповідача у відзиві про те, що поліцейський розглянув справу відповідно до вимог чинного законодавства та підставно виніс постанову є голослівними, оскільки не підтверджені в ході розгляду справи за допомогою доказів.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу правопорушення в цілому. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Крім цього, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.122 КУпАП.
За змістом п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Пунктом 3 ч.1 ст.293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема скасовує постанову і закриває справу.
Згідно з п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, з порушенням законних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, без належних та допустимих доказів, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення, тому оскаржувану постанову слід скасувати.
Враховуючи те, що суд встановив відсутність складу адміністративного правопорушення, поставленого у провину ОСОБА_1 , скасовуючи оскаржувану постанову, вважає за необхідне провадження у справі закрити за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Позивач на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відстрочено до ухвалення судового рішення у справі і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.7, 9-11, 33, 122, 222, 245, 247, 251, 252, 278, 280 293, 294 КУпАП, ст.ст.241, 246, 250-251, 255 КАС України, суд
у х в а л и в:
Задоволити позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №229585 від 11.01.2023, постановлену поліцейським відділення поліції №2 (сел.Рожнятів) старшим сержатом поліції Процівим Р.І., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул.Академіка Сахарова 15, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ - 40108798) на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:
Судове рішення № 110383269, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 24.04.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 350/200/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: